Реферат на тему:

Колоноподібні сади

Інтенсивне садівництво набуває дедалі більшої популярності серед
українських фермерів, особливо на Вінниччині з її родючими грунтами та
сприятливими природно-кліматичними умовами.

Історія походження та розвиток колоноподібних підщеп в Україні

Українським садівникам колоноподібні сорти яблунь відомі вже кілька
десятиліть. За цей час багато хто спробував їх вирощувати на своїй
присадибній ділянці, проте не всі залишилися задоволені результатами.
Одна з причин, яку варто назвати, — брак інформації щодо правильного
догляду за колоноподібним садом, друга — сумнівне походження посадкового
матеріалу.

Справді, вітчизняні наукові установи не приділяли достатньої уваги
розробкам технологій вирощування колоноподібної яблуні, а спеціалізовані
підприємства-розсадники не вбачали за доцільне налагоджувати вирощування
садивного матеріалу в достатній для професійних садівників кількості.

Історія створення колоноподібних сортів яблуні починається в 1963 році,
коли Антоні Вайсік (Anthony Wijcik) знайшов у своєму садку в Британській
Колумбії (Канада) дивну гілку, що мала досить короткі міжвузля та
порівняно багато спорових утворень.

Ця гілка виявилася стійкою природною мутацією сорту Макінтош, і за
подальшого вегетативного розмноження була збережена як новий сорт, який
отримав назву Макінтош Вайсік (McIntosh Wijcik). (US Patent N 4382,
20.02.1979).

З того часу Вайсік Макінтош став основою різних селекційних програм зі
створення широкого асортименту колоноподібних сортів яблуні.

Сьогодні селекція колоноподібних сортів яблуні триває в США, Чехії,
Сербії та деяких інших країнах, проте, мабуть, найкращих результатів
досягли німецькі селекціонери з дослідної станції у Гайсинхаймі
(Geisenheim), які створили низку сортів столового призначення та для
промислової переробки.

Олег Босий та кервник програми CATS доктор Пітер Браун (праворуч)

Крім селекції нових сортів, вчені цієї дослідної станції розробили
інтенсивну технологію закладання та догляду за колоноподібними садами,
відому під назвою CATS — Columnar Apple Tree System (Система догляду за
колоноподібною яблунею).

У вересні 2007 р., в рамках навчальної поїздки, яку організував
Вінницький фруктовий проект IFC, група садівників Вінницької області
відвідала дослідну станцію садівництва в м. Гайсинхайм для ознайомлення
із сучасними підходами до закладання та догляду за сировинними садами.

Учасники навчальної поїздки зустрілися з керівником програми CATS,
доктором Пітером Брауном, який розповів про результати своєї
дослідницької роботи та перспективи впровадження колоноподібних сортів
яблуні у великотоварне виробництво.

Основні переваги колоноподібних сортів групи CATS:

— ранній початок плодоношення: вже на другий рік після посадки можна
зібрати урожай у межах 2–3 кг з дерева, а на четвертий-п’ятий рік
продуктивність сягає 14–16 кг яблук з дерева;

— використання колонових середньорослих підщеп (ММ 106, М 25, ММ 111, В
9 тощо) сприяє одержанню дерева достатньої якірності без витрат на
шпалеру під час закладання саду. Для прикладу: витрати на шпалеру для
яблуневого саду на карликовій підщепі становлять як мінімум 10–12 тис.
грн/га;

— маючи поліпшений енергетичний баланс (рослина не витрачає ресурсів на
формування “зайвої” деревини), значно знижується потреба в елементах
живлення. В зонах, де за рік випадає 600 мм опадів, можна збирати
стабільно високі врожаї яблук без використання системи зрошення (для
саджанців на середньорослих підщепах);

Анатолій Семенюк — голова корпорації “Садвинпром”, Вінниця, — учасник
навчальної поїздки по країнах ЄС

— низькі виробничі ризики: сорти CATS достатньо морозостійкі й на
середньорослих підщепах можуть витримувати зниження температури до мінус
35…40°С. До того ж, вони потребують тривалого періоду яровизації
(понад 1400 годин температур, нижчих за 7°С), тому мають пізній період
цвітіння. Висока густота посадки (8000–10000 дерев на гектар) підвищує
економічну доцільність використання протиградових сіток;

— зменшені витрати на догляд: під час формування крони видаляють лише
бокові пагони, що можуть створити конкуренцію лідеру. Як наслідок, для
зимової обрізки витрати праці становлять лише 10 людино-годин на гектар;

— знижені витрати на захист від хвороб: не загущена крона значно краще
провітрюється; підвищується ефективність використання фунгіцидів. На
відміну від сортів попередніх генерацій, нові сорти мають підвищену
стійкість до парші й борошнистої роси та не уражуються бактеріальним
опіком плодових (ервінією);

— краща продуктивність праці під час збирання продукції, можливість
механізувати процес;

— період використання сучасних колоноподібних садів подовжено до 18–20
років, що цілком збігається з періодом використання садів на карликових
клонових підщепах (для сортів перших генерацій після 15-річного
використання врожайність суттєво знижувалася через відмирання плодових
утворень на нижній частині стовбура).

Виведені сорти CATS поділяють на дві групи:

ProCATS (від Professional — професійні) — сорти, що призначені для
створення сировинних насаджень. Основним напрямом селекції сортів цієї
групи є:

— стабільно висока врожайність, немає періодичності плодоношення;

— раннє настання плодоношення;

— підвищена зимостійкість, пізній термін цвітіння, що суттєво знижує
виробничі ризики під час вирощування продукції;

— стійкість проти борошнистої роси, парші та бактеріального опіку
плодових;

— високий вміст сухих речовин та підвищена кислотність соку.

Наразі сорти цієї групи не мають назв, їх розрізняють лише за
порядковими номерами. Одним із найбільш успішних вважається ProCATS 5,
який має позитивні господарчо-біологічні характеристики й може бути
рекомендований для створення промислових насаджень.

PomCATS — група сортів столового призначення.

Крім згаданих вище характеристик, сорти цієї групи мають бути смачні й
придатні до тривалого зберігання.

Сьогодні кілька сортів цієї групи перебувають на стадії комерційного
впровадження.

Помпінк — Pompink (Обеліск Фламенко х Топаз).

Вирізняється високим стабільним урожаєм, рано починає плодоносити.
Яблука середньою масою 240 г, ароматні, соковиті, з приємним
кисло-солодким смаком. У кліматичних умовах Гайсинхайма (їх можна
порівняти з умовами Поділля України) сорт дозріває в кінці вересня й
може зберігатися до березня без суттєвої втрати якості.

Помфою — Pomforyou (Мейпоул х Ред Елстар)

Сорт універсального призначення, рано настає перше плодоношення, має
високий потенціал урожайності. Яблука середнього розміру, масою 160 г,
соковиті, з приємним кисло-солодким смаком.

В умовах дослідної станції сорт дозріває в середині вересня й добре
зберігається до березня.

Помфітал — Pomfital (Мейпоул х Ред Елстар)

Унікальний сорт для промислової переробки.

Рано починає плодоносити, характеризується високою стабільною
врожайністю. Яблука невеликого розміру, масою 60–80 г,
насичено-червоного кольору з червоною м’якоттю і високим вмістом
антиоксидантів. Сорт стійкий проти парші та борошнистої роси.

Старкетс — Starcats (Болеро х Елстар)

Сорт столового призначення.

Рано настає перше плодоношення, характеризується високою стабільною
врожайністю. Яблука середнього розміру, масою 180 г, мають приємний
кисло-солодкий смак, що нагадує смак сорту Елстар.

Помголд — Pomgold (Вальс-Теламон х Калаголден)

Сорт столового призначення.

Рано настає перше плодоношення, характеризується високою стабільною
врожайністю. Яблука середнього розміру, масою 170 г, соковиті, ароматні
з приємним кисло-солодким смаком.

Сорт стійкий проти парші та борошнистої роси.

Звичайно, є й стримуючі чинники створення великих промислових насаджень
колоноподібних сортів.

gdbl

матеріал. Нині, за вартості однорічного саджанця 4–5 євро та густоти
посадки 8–10 тис. дерев на гектар, витрати тільки на садивний матеріал
становитимуть 32–50 тис. євро, що в кілька разів перевищує витрати на
закладання сучасного саду на карликовій підщепі.

Через незначний вегетативний ріст колоноподібного дерева кількість
вічок, які можна взяти для окуліровки, досить обмежена. Сьогодні
науковці дослідної станції розробляють технології вирощування
посадкового матеріалу, які сприяли б швидкому розмноженню без
використання технологій in-vitro.

Якщо найближчим часом вирощування садивного матеріалу, доступного за
ціною, буде налагоджено, колоноподібні сади вже в наступному десятилітті
можуть стати альтернативою для інтенсивних технологій вирощування яблук
як на свіжий ринок, так і на промислову переробку.

Вибір ділянки та підготовка грунту під інтенсивний яблуневий сад

На відміну від культур польової сівозміни, інтенсивний плодовий сад
закладають на період до 20 років, тому треба особливо ретельно підійти
до вибору ділянки та передпосадкової підготовки грунту.

Найперше, потрібно визначитися з технологією, за якою вирощуватимете
сад, вибрати сорти й підщепи.

Оптимальне місце для закладання плодового саду — це рівна чи з невеликим
нахилом (до 2–3°) ділянка, яка має сприятливий водний режим та захищена
від зимових вітрів. Потрібно уникати південної експозиції схилу,
оскільки при цьому можливе значне пошкодження кори молодих дерев
сонячними опіками, крім того, є підвищений ризик ушкодження цвіту
весняними заморозками, бо дерева навесні рано розвиваються. Не бажано
закладати сад у низинах та долинах, де можливий застій холодного
повітря.

Глибина залягання грунтових вод для садків на карликових підщепах має
бути не меншою 0,8 м — в іншому разі треба класти дренаж, а це важка й
затратна робота.

Грунт під сад починають готувати за рік до запланованої посадки.

Основне завдання на цьому етапі — звільнення ділянки від бур’янів,
підвищення вмісту основних елементів живлення та створення поверхневого
шару з оптимальною структурою.

Під посадку плодового саду треба провести плантажну оранку на глибину
45–50 см, щоб створити оптимальний водно-повітряний режим кореневмісного
шару, що особливо важливо для росту молодих дерев.

Якщо плантажну оранку здійснити неможливо, слід обмежитися глибокою
оранкою плугом з грунтопоглиблювачем.

Після того як грунт осяде, проводять культивацію чи дискування. Решту
сезону поле утримують під чорним паром — регулярні культивації сприяють
зменшенню запасів насіння однорічних бур’янів у верхньому шарі грунту.

Восени проводять ще одну оранку звичайним плугом перпендикулярно до
напрямку плантажної оранки. Під осінню оранку вносять органічні добрива
в кількості 40–80 т/га, фосфорні та калійні мінеральні добрива —

P100-300K100-400 (залежно від результатів аналізу грунту).

Якщо органічних добрив немає, рекомендується утримувати грунт під
сидеральним паром, висіваючи люпин чи гірчицю, з подальшим приорюванням
їхньої зеленої маси. За використання на сидерат гірчиці чи інших
хрестоцвітих культур підвищується доступність грунтового фосфору та
деяких мікроелементів за рахунок кореневих виділень рослин, тому
кількість мінерального фосфору для осіннього внесення можна дещо
зменшити.

Навесні під передпосадкову культивацію вносять азотні добрива: близько
100 кг діючої речовини на гектар.

Вибір посадкового матеріалу для створення інтенсивного саду

Садивний матеріал — один із ключових елементів сучасних технологій
вирощування плодово-ягідних культур. Багаторічні сади закладають на
тривалий період, і якщо, вибираючи саджанці, припуститися помилки,
виправити її буде складно, а інколи й зовсім неможливо.

Саджанець яблуні чи груші — складний біологічний організм, складові
якого вирощують переважно вегетативним способом. Характеристика
господарських показників плодоносного дерева визначатиметься типом
підщепи, сортом та способом щеплення чи окуліровки.

Вегетативні клонові підщепи, які використовують для вирощування
саджанців інтенсивних багаторічних насаджень виростити значно складніше
й дорожче — рідко кому з городників вдається досягнути прийнятної
якості. Навіть спеціалізовані підприємства та фермерські господарства,
що багато років професійно займаються вирощуванням посадкового
матеріалу, часто закупляють підщепи за кордоном.

Саджанець на такій вегетативній підщепі почне плодоносити через два-три
роки після посадки (а дворічний клонований може дати перші плоди навіть
у рік посадки). Для одного такого дерева, за відповідної форми крони,
достатньо лише від 2–4 м2 (на підщепі М9) до 6–8 м2 (на підщепі ММ106).
До того ж, невеликі розміри дерева значно полегшують догляд за садом,
збір урожаю і забезпечують стабільно високі врожаї якісних плодів з
одиниці площі. Звичайно, насадження на слабких підщепах потребують
ретельного догляду, високої агротехніки, наявності зрошення й опори
(особливо для карликів — саджанців на М9 і М26).

Купуючи саджанці, можна легко визначити, що використали як підщепу:
сіянець чи вегетативно клонований саджанець — сіянець має чітко
виражений стрижневий корінь, а коренева система вегетативної підщепи
складається з великої кількості додаткових корінців, що відходять від
частини стебла, яке міститься під землею. А от визначити за зовнішнім
виглядом саджанця тип вегетативної підщепи (М9, ММ106, М26, 54118 чи
ін.) важко навіть спеціалістові.

Якщо садивний матеріал вирощували за низького рівня агротехніки,
придбані саджанці можуть стати джерелом хвороб для саду господаря. Деякі
ознаки захворювань можна помітити одразу, а деякі проявляться лише під
час відновлення вегетації.

Оскільки для вирощування саджанців використовують вегетативне
розмноження, є загроза зараження їх вірусами та мікоплазмами.

Такі захворювання здатні досить швидко поширитися під час обрізування
дерев, обробітку грунту та з комахами-переносниками. Уражені рослини не
гинуть, а лише знижують продуктивність, залишаючись джерелом інфекції.
Визначити наявність вірусів у купленому саджанці практично неможливо (не
можна провести аналіз у спеціалізованій лабораторії), і ознаки цих
невиліковних захворювань з’являться лише в наступні роки.

Останніми роками на стихійних ринках продають саджанці, вирощені в інших
регіонах України або завезені контрабандою з Молдови. Звичайно, купуючи
такі саджанці на базарі, можна заощадити 10–30% своїх коштів, але чи
матимете ви гарантію, що з наступного року в вашому садку не з’явиться
карантинна хвороба чи шкідник?

Тож якщо ви плануєте придбати саджанці, передусім варто вибрати
надійного постачальника, що використовує сучасні технології вирощування
посадкового матеріалу й позитивно характеризується в регіоні. Тільки так
можна гарантувати справжність сортів і відповідність типу підщепи, а
також отримання здорового садивного матеріалу, який у майбутньому
створить передумови одержання високих стабільних урожаїв.

Якщо ж ви плануєте закупити значну кількість саджанців для створення
інтенсивного саду, то треба обов’язково пересвідчитися, що продукцію
було вирощено в сертифікованому розсаднику й виробник має паспорт-патент
на вирощування та реалізацію посадкового матеріалу. Якщо виробник з
іншого регіону, в нього обов’язково має бути карантинний сертифікат,
який гарантує, що саджанці не уражені карантинними хворобами та
шкідниками. Видають його індивідуально на кожну партію саджанців.

Похожие записи