Реферат на тему:

Китайська зернова полiтика на роздорiжжi

gdJ{A

дуже малi iмпортнi квоти з метою зменшення своїх надлишкових запасiв
зерна. Китай обмежує iмпорт зерна адмiнiстративними рiшеннями та
квотами, розмiр яких не оголошується. Борошномели мають задовольнятися
китайською пшеницею, цiна якої набагато перевищує свiтовий рiвень. Метою
Китаю є власне виробництво високоякiсної пшеницi, проте вiра в
адмiнiстративнi, а не ринковi методи не змогла передати попиту
споживачiв, який змiнюється, до виробникiв. Новi нацiональнi стандарти
на рис були введенi в 1999 роцi, проте багато селян не знають, як
трактувати цi стандарти. У 2000 роцi було запроваджено три новi
полiпшенi сорти рису. Новi сорти для пшеницi були запровадженi з
урахуванням певного її кiнцевого використання. До якiсної пшеницi
належать як сорти з високим вмiстом клейковини, придатнi для випiкання
хлiбобулочних виробiв, традицiйних для захiдних країн, так i сорти з
низьким рiвнем бiлка та клейковини для виробництва печива, кексiв i
крекерiв. Пшениця з високим вмiстом клейковини далi класифiкується на
два сорти згiдно із вмiстом бiлка та клейковини. Для звичайної пшеницi
передбачено п’ять сортiв згiдно з вагою, відсотковими частками
зруйнованих зернин і стороннiх матерiалiв. Iснують також мiнiмальнi
вимоги до наявностi стороннiх матерiалiв, вологи, кольору та запаху.
Уряд визначив регiони, де виробляється високоякiсна пшениця, i виплачує
10% надбавку за таку пшеницю. Згiдно з даними аналiтикiв, у 2000/20001
МР на високоякiсну пшеницю спецiального використання припадає 16%
посiвних площ пiд пшеницею (менше 5% — у 1998 роцi). Мiнiстерство
сiльського господарства поставило мету — збiльшити виробництво
високоякiсної пшеницi до 20 млн тонн. Проте не ясно, чи цi статистичнi
данi точно вiдбивають поступ у пiдвищеннi якостi китайської пшеницi.
Статистичнi данi містять показники обсягів пшеницi, вирощеної в
сприятливих для вирощування високоякiсної пшениці регiонах, проте вони
не обов’язково вiдображають фактичну якiсть виробленого зерна.
Борошномели скаржаться на неоднорiдність пшеницi, яка надходить до них.
Брак вiдповiдних цiнових стимулiв з боку фiнансованого урядом зернового
бюро уповiльнив реакцiю виробникiв на змiни уподобань споживачiв. Уряд
встановлює цiни як на зерно, закуповуване для забезпечення обов’язкових
квот, так i на зерно понад квоти. Такі цiни тiльки дуже приблизно
вiдбивають ринковi механiзми. До 1999 року уряд практично не робив
рiзницi мiж цiнами на iндiйськi та японськi сорти рису, хоча якiсть
iндiйського рису є набагато нижчою. Уряд також закуповував велику
кiлькiсть низькоякiсної ярої пшеницi в пiвденних провiнцiях. Як
наслiдок, зернове бюро накопичило великi запаси низькоякiсного зерна, на
яке практично немає попиту. Згiдно зi статистичними даними, все бiльша
частка продовольчого зерна продається або експортується до сусiднiх
країн, таких як Пiвденна Корея, як фураж або знищується, якщо
перспективи збуту цього низькоякiсного зерна є невтiшними. Витрати на
зберiгання цих постiйно зростаючих запасiв є важким тягарем для системи
зернового бюро. Зернове бюро повiльно починає реагувати на ринковi
змiни. У 2000 роцi було скасовано закупiвельнi цiни на низькоякiсну яру
пшеницю, вирощувану на пiвнiчному сходi Китаю, на всi пшеницi,
вирощуванi пiвденнiше рiчки Янцзи, та на низькоякiсний iндiйський рис,
вирощуваний у пiвденно-схiдних провiнцiях на узбережжi моря. За
вiдсутностi гарантованої закупiвельної цiни виробництво ярої пшеницi на
пiвнічному сходi Китаю (включаючи провiнцiї Дзилiнь, Ляонін, Хейлунцзян
i Внутрiшню Монголiю) в 2000 роцi зменшилося на 59%. За повiдомленнями,
деякi зерноприймальнi пункти також вiдмовляли в прийомi зерна, якщо воно
не вiдповiдало стандартам якостi. Хоча це є кроком у напрямі задоволення
уподобань споживачiв, необхiднi кращi ринковi сигнали вiд споживачiв до
виробникiв, якi б грунтувалися на цiнових показниках. У цьому може
допомогти зросла конкуренцiя в збутi зерна. Вже iснує значна приватна
торгiвля, розвивається система укладання контрактiв з млинами та
переробниками, однак державне зернове бюро залишається домiнуючим.
Реформа 1998 року має на метi вiдокремлення функцiй продовольчої
полiтики та комерцiї в дiяльностi зернових бюро. Вiдокремленi пiдроздiли
зернових бюро будуть займатися комерцiйними операцiями з зерном, а решта
— зосередяться на пiдтримцi резервiв зерна. Вiдокремлення полiтики вiд
комерцiйних операцiй та посилення конкуренцiї, ймовiрно, дадуть зерновим
трейдерам стимул до сплати цiн, якi точнiше вiдбиватимуть потреби
кiнцевих споживачiв. Вступ у ВТО посилить конкуренцiю Давноочiкуваний
вступ Китаю до ВТО (передбачається наприкiнцi 2001-го — на початку 2002
року) також сприятиме розвитку конкуренцiї. Нині в експортi/iмпортi
зерна домiнують державнi органiзацiї, якi щiльно опiкуються центральним
урядом. Пiсля вступу до ВТО Китай запровадить тарифнi квоти на пшеницю,
кукурудзу та рис. Iмпорт у межах рiчної квоти для кожного товару буде
обкладатися митом у 1%, а понад квоту — у 80% для рису та кукурудзи та
77% — для пшеницi. Пiсля п’ятирічного перiоду по вступу (починаючи,
ймовiрно, з 2002 року) щорiчно квоти будуть збiльшуватися, а мита —
зменшуватися. Очiкується, що вступ до ВТО послабить монополiю державних
торговельних органiзацiй на зерновому ринку Китаю. Частка щорiчних
тарифних квот буде резервуватися за недержавними трейдерами для
стимулювання участi приватного сектора. За приватними трейдерами
резервуватиметься половина квоти на довгозерний рис, а для кукурудзи
їхня частка спочатку становитиме 25%, яка протягом наступних п’яти рокiв
має зрости до 40%. У торгiвлi пшеницею та короткозерним рисом усе ще
домiнуватимуть державнi органiзацiї, оскiльки частка приватних трейдерiв
уістановлена у 10%. Бiльша роль недержавних трейдерiв пiсля вступу Китаю
до ВТО має значний потенцiал для посилення конкуренцiї в китайськiй
зерновiй торгiвлi, хоча процедура лiцензування та процес розподiлу квот
залишаються невiдомими для трейдерiв. Вірогідно, що вступ до ВТО
посилить конкуренцiю для китайських селян за рахунок збiльшення iмпорту
пшеницi та скорочення експорту кукурудзи (експортнi субсидiї на
кукурудзу будуть скасованi пiсля вступу до ВТО). Китайський рис, який є
бiльш конкурентоспроможним на свiтовому ринку, не вiдчує значного
впливу. Iз збiльшенням споживання в Китаї м’яса та птицi попит на
кукурудзу для годiвлi зростаючого поголiв’я тварин призведе до змiни
структури рослинництва з виробництва продовольчого зерна на кукурудзу та
iншi види фуражного зерна. Протягом наступного десятирiччя Китай має
стати нетто-iмпортером кукурудзи — процес, який може прискоритися
завдяки вступу Китаю до ВТО.

Похожие записи