Реферат на тему:

Кесарів розтин як метод профілактики статевого травматизму при дистоції

?????????_? тваринництва, коли інтенсифікація відтворення та інфекційний
захист племінного поголів’я в умовах антимікробного режиму стає
вирішальним для успішного розвитку цієї найскладнішої галузі сільського
господарства. У деяких країнах для визначення ступеня дистоції
користуються спеціа-льною шкалою. Так, у Франції важкість отелень
характеризується за 5-ба-льною шкалою: легкі, утруднені, середньої
важкості, важкі із рододопомогою і кесарів розтин. Середній ступінь
важкості отелень у всіх порід становить 2,153. Найвищим цей показник є у
породи менанжу (4,6), дещо нижчим у породи лімузин (1,99), шароле (3,31)
і герефорд (2,62). Важких отелень зареєстровано 40% у корів породи
мен-анжу, 5,3 — лімузин, 22,6 — шароле і 7,7 — у породи герефорд. Маса
тіла у новонароджених телят справляє прямий вплив на важкість отелення.
У США ступінь важкості отелень оцінюється за 4-бальною шкалою: 1 — легке
отелення, без втручання людини; 2 — отелення за незначної ветеринар-ної
допомоги; 3 — важке отелення із рододопомогою і 4 — кесарів розтин. При
народженні бугайців кількість важких родів на 8% більша, ніж при
народжені теличок. Дворічним коровам допомога людини при отеленні
потребувалася в 46% випадках, 3- і 4-річним, — відповідно, тільки в 20 і
10%. Згідно з матеріалами Асоціації, щодо симентальської породи можна
зробити висновок, що найбільш ефективним шляхом зменшення кількості
важких отелень у молодих корів є селекція бугаїв за масою тіла телят при
народженні. У Німеччині, так само як і у Франції, використовують
5-бальну шкалу, проте вона має певні відмінності: нормальне отелення,
важке через неправильне положення плоду, важке через надміру великий
плід, важке із наданням спеціальної допомоги, важке зі смертельним
кінцем. Зі зростанням кількості важких родів зросла й кількість родових
травм. Д. Т. Вінічук, М. С. Гавриленко, М. С. Олійник, аналізуючи
статистику різ-них країн світу за етіологією родових травм, вважають, що
інтенсифікація тваринництва призвела до різкого омолодження молочних
гуртів (40–50% стада першого й другого отелень), що поряд із позитивними
факторами (скорочення генераційного інтервалу використовуваних раніше
тварин, підвищене вибракування гірших і більш інтенсивне використання
кращих генотипів) виявлено і низку негативних. До числа негативних
наслідків скорочення віку тварин у стаді належить різке збільшення
відсотка важких отелень (до 50% у молодих тварин), пов’язаних водночас
зі зростанням родових травм, що стають особливо небезпечними, коли
акушерську допомогу надають малокваліфіковані спеціалісти або працівники
тваринництва, що не мають спеціальної освіти. Різноманітні травми
родових шляхів, які пов’язані з важкими родами й наданням акушерської
допомоги, реєструються в усіх видів тварин. Травми родових шляхів
призводять до значного зниження плодючості маточного поголів’я. У
гінекологічній клініці Мюнхенського університету вивчали перебіг
післяродового періоду у первісток і корів після патологічних родів. У
більшості випадків інволюція матки у тварин після важких родів
затягувалася порівняно з коровами, які отелилися нормально. Крім того,
незважаючи на інтенсивне загальне й місцеве антимікробне лікування, яке
проводилося в клініці, в ексудаті з матки в 95% випадках на 8–10-й день
після родів було виділено патогенні мікроорганізми. Більше третини
корів, які перенесли важкі роди, виявилися непридатними для подальшого
племінного використання. Тільки 50% тварин знову прийшли в охоту через
6–8 тижнів, а в 6,6% корів спостерігався анеструс. При порівнянні
результатів запліднюваності корів після кесаревого розтину і після
насильного витягування плоду через родові шляхи встановлено, що після
першого, найскладнішого, плодючість зберігалася в 73% випадків, а в разі
природного завершення важких родів (народження теляти) тільність
наставала в 78% випадків. Помітне зниження плодючості спостерігали в
корів, у яких плід гинув на самому початку рододопомоги. Поряд із
зростанням травматизму органів розмноження самок у резуль-таті дистоції,
так само як і раніше, реєструється значний відсоток родових травм,
пов’язаних із некваліфікованою, грубою акушерською допомогою. Тут
визначається явне відставання практики від теорії, тобто опрацьовані
методи акушерської допомоги, аж до кесаревого розтину, дуже повільно
впроваджуються у повсякденну практику спеціалістів ветеринарної
медицини. За А. П. Студенцовим, родові травми поділяються на: розриви й
перфорації матки (руптури); розриви вульви (статева щілина) й піхви;
травми тазового поясу (переломи, вивихи кульшового суглоба,
розтягування, паралічі тощо); виворіт і випадіння матки й пов’язане з
цим додаткове травмування органу; травми кишківника (з випаданням і без
випадання з черевної порожнини); скручування (заворот) матки;
післяродовий цервіцит; гематоми й запальні набряки родових шляхів;
залежування після родів. Із післяродових захворювань А. П. Студенцов
відзначає сублінволюцію матки й післяродовий парез, а також
захворювання, які пов’язані з патологічним станом центральної нервової
системи тварини або з інфікуванням і запаленням родових шляхів і матки.
У сучасних умовах ведення промислового тваринництва спостерігаються всі
перераховані травми органів розмноження самок в різному поєднанні й
різної тяжкості. Причому, згідно з численними даними, кількість важких
отелень продовжує збільшуватися, що має насторожувати як
зооінженерів-селекціонерів, так і лікарів-гінекологів ветеринарної
медицини. На думку зарубіжних спеціалістів, травми родових шляхів та їх
лікування є серйозною проблемою для всіх видів тварин. Найчастіше ця
група травма-тизму, на їхню думку, реєструється у первісток і рідше — у
корів. Особливі наслідки можуть мати порушення акту сечовиділення, які
можуть бути пов’язані з пораненням тканин органів тазової порожнини, а
також запальними набряками й гематомами, які перетискають сечовивідний
канал або безпосередньо сечовий міхур. Прогноз у деяких випадках
визначається як сумнівний або несприятливий. Такі тварини знижують
молочну продуктивність (25%) і втрачають відтворну здатність (45%).
Також відмічено, що поряд зі збільшенням відсотка безплідності після
отелення та вимушеного забою маточного поголів’я в чотири рази
збільшується падіж молодняку. Великі економічні збитки, що їх завдають
патологічні роди, призвів до необхідності вжити низку профілактичних
заходів. Так, у деяких країнах світу ведуться широкі планові дослідження
з прогнозування важких отелень. У нашій країні також організовано
конкретну роботу з профілактики важких отелень шляхом добору телиць для
поповнення основного стада маточного поголів’я з урахуванням легкості
отелення їхніх матерів. Велика різноманітність родових травм призводить
до втрати відтворних і продуктивних якостей тварин племінних господарств
і молочних комплексів. Проблема профілактики родового травматизму, як
жодного іншого, вима-гає узгодження наукових досліджень і практичної
допомоги ветеринарній і зооінженерній наукам. Це, насамперед, стосується
організації цілеспрямо-ваної племінної роботи з метою скорочення
кількості важких родів у тварин, кваліфікованої допомоги при
патологічних родах, проведення планових заходів профілактики
ендометритів та інших захворювань і, що особливо важливо, створення
високоефективної ветеринарно-санітарної служби на всіх пунктах
відтворення (родильні відділення, пункти штучного запліднення,
держплемстанції тощо). Через те що, як уже зазначалося, найближчими
роками не передбачається зниження рівня дистоції при відтворенні
сільськогосподарських тварин, а швидше — навпаки, актуальним стає
подальше удосконалення й впровадження у виробництво цілої низки
абдомінальних операцій і, перш за все, кесаревого розтину як прийому, що
застосовується при найскладніших випадках патологічних родів. Однак цей
досвід, на жаль, не дістав значного поширення, незважаючи на великі
втрати маточного поголів’я через патологічні роди. Так, за даними С.
Зільбермана, на кожні 400 корів щорічно від патологічних родів гине 6–8
тварин, або 1,5–2%. Цей відсоток, поза сумнівом, останніми роками зріс
унаслідок організації активної племінної роботи, появою нових порід
худоби, а також з гіподинамією, яка пов’язана з утриманням цих тварин на
прив’язі. Кесарів розтин належить до числа невідкладних хірургічних
операцій при патологічних родах. Успіх операції в кожному конкретному
випадку зале-жить від кваліфікації та оперативності спеціаліста. Чим
швидше буде надано допомогу, тим вірогідніший успіх. Особливу
оперативність слід виявляти в тих випадках, коли встановлено, що плід
живий і нормально розвинутий. Протягом останніх років значно зросли
можливості спеціалістів у виборі засобів для надання допомоги при
патологічних родах. Також розширилися й показання для проведення
кесаревого розтину. Ця операція почала посідати основне місце серед
згаданих вище операцій, однак ми повністю поділяємо думку французьких
спеціалістів (Biet Francois, Alfred, Henri), що кесарів розтин все-таки
слід виконувати за достатніх підстав. Тому, коли плід уже мертвий і
показання відносні, а не абсолютні для проведення кесаревого розтину,
необхідно визначити доцільність його виконання, але це не повинно бути
приводом для нерішучості й відкладення операції, адже найчастіше вона
залишається останнім шансом.

Похожие записи