Реферат на тему:

Картоплекопач однорядний грохотний

th

gd .c до чотирьох канатів) насаджуються на вісь і розосереджуються
розпірними втулками. Основа. Рама картоплекопача виконана у вигляді
зігнутої дуги з порожнистого профілю прямокутного поперечного перерізу і
підсилена ребром жорсткості зверху. Передній хвостовик рами зроблено з
профілю прямокутного поперечного перерізу. У передній його частині є
набір регульованих отворів для зміщення точки прикладання зусилля та
отвір кріплення механізму регулювання глибини обробітку. Хвостовик
вставляється в передню частину рами та затискається болтами. Задній
хвостовик рами з’єднаний з нею аналогічно та нероз’ємно з’єднаний з
планкою рами та полозком. Рукоятки управління зроблені зі сталевих
тонкостінних трубок завдовжки 1100 мм кожна. Технологічний процес. Під
час роботи картоплекопача пласт грунту з бульбами та рослинними рештками
підрізається лемешем знизу. Із боків пласт підрізається дисками, чим
виключається можливість сповзання його набік і нагромадження бур’янів на
рамі копача. Підрізаний пласт подається до сепараційного робочого органу
— грохота, де, завдяки взаємному переміщенню пальців, пласт руйнується в
напрямку паралельному до руху копача (у поперечному напрямку пласт
втратив свою цілісність при надходженні його на леміш). Грунт
просіюється крізь зазори між пальцями, а бульби картоплі та рослинні
рештки спадають на поверхню поля. Піднімання пальців грохота є
примусовим завдяки дії на них струшувальних канатів, опускання ж —
вільне при дії власної сили тяжіння та сили тяжіння пласта. Сепарація
вороху за всією довжиною грохота відбувається, починаючи з найменших
частинок, і закінчується наприкінці пальців спаданням на поверхню вже
просіяного вороху часточок грунту найбільшого розміру. Цей розподіл
проходить завдяки неоднаковому розхилу пальців за їх довжиною — з
віддаленням від осі коливання розхил зростає. Регулювання. Для зміни
глибини обробітку слід поставити гачок регулювання гребінки у потрібне
положення. Додатковий діапазон зміни глибини обробітку дає поворот
переднього хвостовика рами на 180°, позаяк він дещо зігнутий доверху.
Картоплекопач може працювати на площах гребеневої посадки картоплі з
міжряддям 35—70 см. Щоб забезпечити хід коня в міжряддях, а не по рядку,
потрібно гребінку повернути навколо своєї осі й встановити фіксатор у
відповідний отвір залежно від ширини міжряддя. Це застосовується на
важких грунтах або там, де багато картоплі знаходиться на невеликій
глибині залягання, тобто коли виникає небезпека пошкодження бульб.
Глибина ходу дисків регулюється поворотом поперечини разом із дисками
навколо своєї осі, попередньо відпустивши чотири гайки хомутів. Так само
можна встановлювати й потрібний кут нахилу планок кріплення дисків, щоб
рівнодіюча сила опору різання дисків проходила саме по осі цих планок.
Цим самим усувається крутний момент, який намагається повернути диски
разом із планками навколо осі поперечини. Для виставлення потрібної
відстані між диском і лемешем служить кронштейн кріплення дисків до
переднього хвостовика рами, який можна переміщувати вперед і назад. Під
час роботи копача на важких грунтах і дуже засмічених бур’янами слід
збільшити амплітуду струшування грохота. Для цього потрібно опору
канатів перемістити вперед по ходу копача, при цьому чітко витримати
паралельність її із ступінчастим валом. Під час роботи копача на
середніх чи легких грунтах амплітуду, навпаки, зменшують, запобігаючи
тим самим випаданню бульб картоплі крізь надмірні зазори між пальцями.
Для роботи копача на піщаному і супіщаному грунтах амплітуди, яка
відповідає радіусу кривошипа, достатньо. При цьому кут між канатом і
пальцем, з яким він з’єднаний, має дорівнювати 90° у стані, коли кут
нахилу пальця до полозка дорівнює 24°. Висота від рукояток управління до
дна борозни оброблюваного рядка може змінюватися у діапазоні 700—1000 мм
переміщенням кронштейна вздовж рами копача. Проведені випробування
свідчать, що енергомісткість процесу сепарації вороху при використанні
даної схеми сепараційного робочого органу в кілька разів нижча, ніж при
використанні пруткового елеватора. Поверхонь спрацювання значно менше
порівняно із сепараційним робочим органом елеваторного типу, чим
пояснюється більший строк служби. У цьому робочому органі забезпечується
легкодоступність до поверхонь спрацювання та можливість їх заміни чи
відновлення. До того ж, якість процесу сепарації вороху не поступається
перед якістю аналогічного процесу на прутковому елеваторі. Сполучення
деталей найбільшого спрацювання (втулка — вісь) дещо захищене від
влучання грунту лемешем та може бути замінено підшипником кочення з
ущільненням при використанні цієї схеми на картоплезбиральних машинах у
серійному виробництві. При цьому привод грохота доцільно зробити від
валу відбору потужності трактора, змінивши дещо конструкцію, зокрема
замінивши струшувальні канати шатунами та розмістивши ступінчастий вал
знизу лемеша, поблизу осі коливання грохота. Назагал згадана вище схема
сепараційного робочого органу картоплезбиральної машини відповідає
вимогам щодо ресурсозбереження, ремонтопридатності та довговічності й
може бути використана при проектуванні нових машин.

Похожие записи