Реферат на тему:

Інтенсивна технологія заготівлі сіна із природних, сіяних луків та
культурних пасовищ

У сучасних умовах господарювання за різної форми власності на землю й
освоєння економічного механізму господарювання особливе значення має
пошук шляхів і методів оптимізації витрат під час виробництва продукції
тваринництва.

У сучасних умовах господарювання за різної форми власності на землю й
освоєння економічного механізму господарювання особливе значення має
пошук шляхів і методів оптимізації витрат під час виробництва продукції
тваринництва.

Завдяки кормам із трав, велика рогата худоба на 70–75% забезпечується
енергією, і на 80% покривається потреба у протеїні. Велика частка цих
кормів у раціоні визначається низкою чинників. Поживні речовини, що
містяться у багаторічних травах, мають високу біологічну цінність.

Вилучення найближчими роками близько 8 млн га ріллі з інтенсивного
обробітку під лукопасовищні угіддя створює реальні можливості для
докорінного поліпшення утримання та годівлі всіх видів тварин і
переведення виробництва тваринницької продукції у високорентабельну
галузь.

У разі створення на вилучених із ріллі орних землях сіяних
лукопасовищних угідь виникає потреба в розробці й запровадженні у
виробництво ефективних методів прискореного створення зонально
адаптованих, тривалостійких, із високою грунтоохоронною дією,
високопродуктивних, багаторічних укісно-пасовищних травостоїв із
максимальним використанням у їхньому складі бобових трав як джерела
найдешевшого біологічного азоту та підвищення енергонасиченості й
білковості кормів, подовження строків їхнього використання протягом
сезону і за роками.

Збільшення врожайності багаторічних трав забезпечує покращання
фізико-біохімічних властивостей грунтів. Оптимальний режим живлення для
багаторічних трав можна забезпечити за допомогою правильного вибору
злаково-бобових травосумішей. Правильний науково обгрунтований добір
травосумішей підвищує продуктивність укісно-пасовищних травостоїв.

Для забезпечення тварин пасовищними кормами треба створювати різностиглі
травостої: ранньостиглі — 25, пізньостиглі — 75 відсотків.

Склад ранньостиглих травостоїв має бути таким: тимофіївка лучна та
грястиця збірна — по 8, костриця лучна — 6 кг на гектар.

Пізньостиглі травостої: пажитниця багаторічна та костриця лучна — по 6
кг, костриця червона — 8, пажитниця багатоквіткова — 6 кг. Крім того,
слід додати бобовий компонент у різні загони конюшини лучної, люцерни
лучної, конюшини гібридної, лядвенцю рогатого, конюшини повзучої.

Традиційні, давні способи заготівлі сіна не відповідають сучасним
вимогам ведення тваринництва: великі втрати поживних речовин і, як
наслідок, корм низької якості. В сіні польового сушіння в хорошу погоду
втрати поживних речовин становлять 30, а в дощову вони зростають до 50%
і більше.

У разі заготівлі сіна активним вентилюванням втрати не перевищують
18–22%. Втрати за вентилювання тюкового сіна не перевищують 4%.
Сировиною для заготівлі сіна є злакові та злаково-бобові травосумішки
багаторічних трав із культурних пасовищ.

Строки скошування трав

Щоб одержати сіно високої якості, косити багаторічні трави треба не
пізніше бутонізації бобових і початку колосіння злакових та закінчувати
збирання до початку цвітіння. Однорічні бобово-злакові та злаково-бобові
травосумішки із резервних загонів збирають на сіно у фазі масового
цвітіння бобового компонента. Сіно, заготоване з молодої трави, має
високу поживність. Так, в 1 кг сіна конюшини з тимофіївкою, зібраного на
початку цвітіння конюшини, міститься 0,44 к. о. та 66 г перетравного
протеїну, а після цвітіння — лише 0,24 к. о. та 45 г перетравного
протеїну. В 1 кг сіна із злакових трав, зібраних на початку цвітіння,
міститься 0,59 к. о. і 54 г перетравного протеїну, а через 18–20 днів —
0,4 к. о. та 25 г перетравного протеїну.

Скошувати трави треба низько, а саме: перший укіс на висоті 5–6 см, а
останній — 6–7 см. Для скошування злакових та бобових трав і їхніх
сумішок використовують косарки КС-2,1А та КДП-6. На площах із високим
урожаєм зеленої маси з виляглим і за переплетеним травостоєм
застосовують ротаційні косарки КРН-2,1.

Щоб у скошених травах повністю припинити біохімічні процеси й не
допустити розвитку мікрофлори, потрібно довести вологість рослин до
17–18% (з 70–80% вологи, яка міститься у свіжій траві). Збільшення
тривалості висушування в несприятливо хмарну погоду за високої вологості
повітря сприяє подовженню гідролізу й окисленню поживних речовин, що,
безумовно, збільшує їхні втрати.

Прив’ялювання трав

gdC5?

єю або двома секціями грабель ГВК-6А. Покоси чи валки ворушать одразу ж
після скошування трав. Повторюють ворушіння покосів чи обертання валків
у міру підсихання верхніх шарів ще двічі-тричі. Ворушіння дає можливість
створити пухкий шар трави, який легше піддається провітрюванню. Таким
чином збільшується вологовіддача й прискорюється висушування трави.

Особливо потрібні ворушіння й обертання валків на високоврожайних
ділянках, де трава під час скошування лягає нерівномірно щільним шаром.
Прив’ялену масу бобових трав за вологості 55–60, а злакових 45–50%
згрібають у пухкі валки, в яких вона досушується до потрібної вологості.
Щоб зменшити механічні втрати, траву згрібають у валки вранці або
ввечері.

Активне вентилювання розсипного неподрібненого сіна

Підбирають прив’ялені валки трав за вологості 35–45%. Доводити їх у полі
до нижчої вологості недоцільно, бо зменшується поживність та якість
виготовленого сіна. Для підбирання валків трав використовують
підбирачі-копнувачі ПК-1,6А. Копиці спершу навантажують на транспортні
засоби стогокладом ПФ-0,5 чи СНУ-0,5, а також копицевозом КЦН-10; можна
навантажувати грейферним навантажувачем ПЕ-0,8. Навантажену масу
прив’яленої трави відвозять до місця досушування.

Досушують таке сіно на установках УВС-10. На повітропровідний канал
прив’ялені трави укладають нещільно, заввишки 1,5–2, з боків завширшки
2,0–2,5 м. Потім умикають вентилятор і продувають безперервно
півтори-дві доби. Після цього вмикають вентилятор у денний час і
вентилюють протягом 13–15 годин (починаючи з 7–8 годин ранку до 21–22
години вечора). Якщо вологість маси 35–45%, то сіно досушують пошарово,
доводячи вологість маси на поверхні до 25–30%. Після цього накладають на
скирту шар свіжої прив’яленої маси, завтовшки 1,5–2 м, і вентилюють до
вологості трави на поверхні другого шару 25–30 відсотків.

Масу укладають пошарово і вентилюють доти, доки не складуть скирту
заввишки 6–7 м. Режим вентилювання прив’яленої трави в скиртах
непідігрітим повітрям визначається погодними умовами, вологістю
укладеної маси, вологістю та температурою повітря. У разі дощів або за
високої відносної вологості повітря сіно не вентилюють, але при
зігріванні маси потрібно на одну-дві години вмикати вентилятор через
кожні чотири-п’ять годин, щоб не допустити зігрівання маси понад 40–42
градуси.

Найкраще досушувати сіно за допомогою вентилювання підігрітим повітрям.
Для цього використовують повітропідігрівачі ВТП-400, ВПТ-600,
теплогенератори ТГ-150, ТГ-75 або електрокалорифери та вентилятори Ц
4–70, № 10,12.

За температури навколишнього середовища 15…16°С і відносної вологості
повітря 80–85% підігрівання повітря на 9…10°С знижує його відносну
вологість до 45–50%, що створює сприятливі умови для сушіння сіна. Тобто
за підігрівання повітря на 1°С його відносна вологість знижується на 5%.
Для економічного використання тепла слід чергувати вентилювання
підігрітим і непідігрітим повітрям.

Крім розсипного сіна, процес активного вентилювання застосовують на
пресованому сіні в тюках. Перед пресуванням траву прив’ялюють до 27–30%
на злаково-бобових травостоях та до 30–35% — на злакових. Щільність
тюкування не повинна перевищувати 100–110 кг/м3. Для пресування
використовують прес-підбирач ПС-1,6, К-442, К453.

Із тюків формують повітропровідний канал завширшки і заввишки 1 м, від
каналу по боках укладають тюки на 1,5–2 м і заввишки 3,5–4,5 м. Перші
добу-півтори продувають безперервно, а далі вдень так само, як під час
заготівлі розсипного сіна.

Режим вентилювання підігрітим і непідігрітим повітрям визначається
температурою і відносною вологістю атмосферного повітря та вологістю
прив’яленого сіна. Підігрітим повітрям (не більше як на 7°С) вентилюють
за відносної вологості понад 75% і температури навколишнього повітря
нижче 20°С. Досушують тюковане сіно до вологості 17%, тривалість
досушування — не більше 10 днів.

Під час заготівлі подрібненого сіна затрати праці скорочуються більше
ніж удвічі проти заготівлі пресованого та розсипного сіна. Таке сіно
можна досушувати у сховищах або під навісом, де можна повністю
механізувати процеси завантаження й розвантаження.

Прив’ялені трави у валках до вологості 35–40% підбирають з одночасним
подрібненням. Для цього використовують силосні комбайни з підбирачами
КС-2,6, КС-1,8, КИК-1,4, КУФ-1,8 та самохідні кормозбиральні комбайни
Е-280, Е-067/1А, КСК-100.

Транспортування подрібненої маси трав із поля до місця досушування
здійснюють за допомогою тракторних причепів ПСЕ-12,5. У сховищах чи
баштах подрібнену масу завантажують пневматичними транспортерами ТЗБ-30
або ТП-30. На дно кладуть 1–1,5 м прив’яленої січки вологістю 30–35%.
Наповнюють у два етапи: спершу шар, завтовшки 5–6 м, вентилюють
чотири-п’ять днів, а потім завантажують другий шар і вентилюють його та
всю масу ще п’ять-шість днів. Для контролю за процесом висушування в
прив’ялену січку кладуть дистанційний термометр. Вентилюють почергово
підігрітим і непідігрітим повітрям. Припиняють вентилювання тоді, коли
вологість маси сіна сягає 17–18 відсотків.

Висушене подрібнене сіно можна тюкувати за допомогою преса.

Похожие записи