Реферат на тему:

Хвороби озимого тритикале

Тритикале набуває дедалі більшої популярності в українських
господарствах.

Відтак зростає і попит на відповідну технологічну інформацію. Хвороби
озимого тритикале — чи є від них порятунок?

Поєднання в тритикале (Triticosecale Wittmack) хлібопекарських
властивостей пшениці з високими адаптивними властивостями жита відкриває
для цієї нової сільськогосподарської культури широкі можливості її
практичного застосування. Вже нині вона цікава для кондитерської,
пивоварної, спиртової та інших галузей промисловості. Створення сортів з
поліпшеною клейковиною затверджує тритикале насамперед як хлібну
культуру. Перспективним є виробництво хліба з суміші борошна тритикале
та пшениці, що сприяє нормалізації реологічних показників тіста. Саме
тому сорти тритикале з якіснішою та пружнішою клейковиною належать до
сортів-поліпшувачів.

Тритикале — це ще й повноцінний за лізином, із доброю перетравністю
корм. Вміст білка в ньому — 10–28%; жиру — 2,4; цукру — 6–10%. Це
набагато більше, ніж у пшениці. Водночас у зерні тритикале міститься
широкий набір вітамінів, а за амінокислотним складом білки мають вищу
поживну цінність, ніж жито.

Нині існує значний сортовий склад тритикале, придатний для вирощування
високих урожаїв зерна та використання в зеленому конвеєрі. За
правильного його підбору з урахуванням комплексу біологічних
особливостей можна істотно впливати на формування валового збору
зернових культур. Потенціал урожайності озимих форм сягає 10–11 т/га,
ярих — 7–8; врожайність зеленої маси озимого укісного тритикале — 30–35
т/гектар.

В екстремальних грунтово-кліматичних умовах тритикале в своєму розвитку
переважає пшеницю — основну зернову культуру України. Завдяки поєднанню
багатоколосковості жита та багатоквітковості пшениці для тритикале
характерна вища зернова продуктивність, ніж у батьківських форм.

Потреба у вивченні фітопатогенного комплексу озимого тритикале постала з
огляду на широкий вихід цієї культури в промислове виробництво. Проте
нетривалий час культивування тритикале в Україні потребує вдосконалення
технології вирощування цієї культури й, особливо, одного з важливих її
елементів — захисту від хвороб. У захисті озимого тритикале важливе
значення має вирощування стійких сортів, оскільки з представленої на
ринку України великої кількості фунгіцидів поки що жоден не
зареєстровано на тритикале.

Чотирирічне (2004–2007 рр.) спостереження за культурою в Лісостепу
України засвідчило, що вона уражується переважно тими самими хворобами,
що зафіксовані в посівах пшениці та жита. Найбільшого поширення й
розвитку в посівах озимого тритикале, за нашими даними, набувають бура
листкова іржа, борошниста роса, септоріоз листя, фузаріоз колоса,
кореневі гнилі та снігова пліснява. Розвиток хвороб значною мірою
залежить від погодних умов і стійкості сорту.

У патогенному комплексі насіння переважають гриби роду Fusarium (близько
60%). Саме в насінні озимого тритикале нагромаджуються й зберігаються
збудники альтернаріозу (Alternaria alternatа), гельмінтоспоріозу
(Cochliobolus sativus), септоріозу (Stagonospora nodorum), різних
плісняв: оливкової (Cladosporium herbarum), пеніцильозної (Penicillium
glaucum), ризопусної (Rhizopus nigricans) і чорної (Aspergillus niger).

Бура листкова іржа

В умовах Лісостепу України однією з найпоширеніших і шкодочинніших
хвороб зернових культур є бура листкова іржа. Перші симптоми цієї
хвороби на озимому тритикале спостерігаються у фазі виходу рослин у
трубку: з’являються поодинокі некрозні плями на листках. Згодом уражені
рослини вкриваються подушечками (пустулами) різних відтінків рожевого
або червоно-бурого кольору. Збудником хвороби є гриб Puccinia recondita
f.sp. tritici. Пустули іржі на листках тритикале, на відміну від пустул
на пшениці, дрібні. За сильного ураження пустулами вкривається весь
листок і листкові піхви, він закручується і передчасно всихає. Хвороба
проявляється, зазвичай, на верхньому боці листків. Шкідливість бурої
іржі полягає в зменшенні асиміляційної поверхні рослин і підвищенні
їхньої транспірації. Це призводить до порушення водного балансу,
передчасного відмирання листків, зниження зимостійкості рослин. Хвороба
може уразити 70% рослин.

Борошниста роса

Борошниста роса проявляється на стеблах, листках і листкових піхвах у
вигляді білого павутинного нальоту. Таке утворення являє собою міцелій і
конідіальне спороношення збудника хвороби. Згодом наліт набуває
борошнистого вигляду й розміщується на органах рослини щільними
ватоподібними подушечками, які наприкінці вегетації стають жовто-сірими
й на них утворюються дрібні чорні клейстотеції (плодові тіла збудника
хвороби). Борошнистий наліт з плодовими тілами “оселяється” й на
нижньому боці листкової пластинки, здебільшого в ділянці піхви листка.
Збудник борошнистої роси озимого тритикале — гриб Erysiphe graminis f.
sp. tritici. Джерелами інфекції є уражені посіви (в тому числі й
пшениці), падалиця, дика злакова рослинність і клейстотеції на рослинних
рештках (стерня, солома).

Перші симптоми хвороби спостерігаються у фазі осіннього кущіння.
Максимального розвитку хвороба набуває у фазі молочно-воскової стиглості
озимого тритикале й може сягати 30%.

Розвиток борошнистої роси значно варіює залежно від норм добрив.
Розвитку хвороби сприяють азотні добрива, що стимулюють ріст рослин і
загущення посівів. Унаслідок цього створюється сприятливий мікроклімат
для розвитку збудника хвороби.

Борошниста роса негативно впливає на кількість і, як наслідок, на масу
зерна з колоса. Недобір урожаю на високих фонах мінеральних добрив може
сягати 17%.

Септоріоз

?????????%?ло-бурого забарвлення й розпливчастого продовгуватого вигляду
без чіткої облямівки. Хвороба поширюється від основи рослини до
прапорцевого листка. Максимального розвитку септоріоз набуває у фазі
молочної стиглості й може перевищувати 70%. Уражене листя, зазвичай,
всихає. На стеблах рослин ознак септоріозу не виявлено.

У посушливі весняні та літні періоди розвиток хвороби гальмується. При
цьому на септоріозних плямах не утворюється спороношення (пікнід) гриба.
Збудником септоріозу листя озимого тритикале є Septoria tritici.

Розвитку септоріозу озимого тритикале сприяють азотні добрива. Проте
збалансоване комплексне внесення азотно-фосфорно-калійних добрив стримує
розвиток хвороби.

Септоріоз негативно впливає на основні елементи структури врожаю озимого
тритикале. Залежно від розвитку хвороби кількість зерен у колосі може
зменшуватися на 10%, а маса 1000 насінин — на 13%. При цьому втрати
врожаю можуть перевищувати 23%.

Фузаріоз колоса

Фузаріоз тритикале спричиняє загибель сходів рослин, відмирання
продуктивних стебел, ураження колосу й зерна. Уражене насіння погіршує
посівні якості культури, може бути джерелом захворювання рослин у
місцях, в яких хвороби немає. Фузаріозне зерно не можна використовувати
в харчових або кормових цілях, бо воно може спровокувати отруєння людей
і тварин.

Уражений фузаріозом колос набуває світлого кольору (знебарвлюється) на
верхівці та в центральній його частині. Розвитку хвороби сприяють висока
вологість повітря й тепла погода. За таких умов на уражених колоскових
лусках можна виявити спороношення

Fusarium spp. У цілому, озиме тритикале стійке проти фузаріозу колоса.
Проте в окремі роки розвиток хвороби може перевищувати 20%.

Кореневі гнилі

Кореневі гнилі проявляються протягом усієї вегетації рослин. Перші
симптоми хвороби на озимому тритикале з’являються восени на початку фази
кущіння у вигляді бурих плям або штрихів на первинних корінцях і
підземних міжвузлях. Згодом це призводить до відмирання рослин, гнилі
прикореневої частини стебла, надламування стебла, плюсклостіі зерна,
пустоколосості.

Збудниками кореневих гнилей є кілька видів фітопатогенних грибів.
Рослини озимого тритикале уражуються фузаріозною, звичайною і
церкоспорельозною кореневими гнилями. Симптоми прояву цих хвороб, окрім
останньої, схожі, й розрізнити їх лише за візуальним оглядом уражених
органів дуже важко. Цим ускладнюється діагностика кореневих гнилей.
Переважає фузаріозна коренева гниль: із загальної кількості виділених
ізолятів частка грибів Fusarium spp. може становити близько 95%.

Найтиповіший прояв кореневих гнилей спостерігається у фазі
молочно-воскової стиглості. В цей час біля основи стебла помітні
продовгуваті жовто-коричневі плями. В окремих випадках у середині стебла
може формуватися біло-рожевий міцелій гриба. За церкоспорельозної
кореневої гнилі на першому міжвузлі рослин утворюються видовжені овальні
плями з розпливчастою бурою облямівкою. У її центрі часто бувають
потемніння. Ступінь розвитку кореневих гнилей озимого тритикале може
сягати 40%.

Снігова пліснява

Однією з причин випрівання рослин озимих зернових культур може бути
снігова пліснява. У сприятливі для розвитку хвороби роки вона призводить
до значного зрідження посівів. Озиме тритикале найбільше уражується цією
хворобою в зоні Лісостепу України.

Снігова пліснява проявляється рано навесні, як водиться, після танення
снігу. На нижніх листках рослин з’являються жовті плями, що згодом
набувають світло-коричневого забарвлення, оточені “водяною” облямівкою.
Листки часто склеюються, всихають і відмирають. На плямах можна чітко
побачити рожевий наліт — спороношення гриба (Fusarium nivale). Снігова
пліснява може ушкодити понад 65% посівів озимого тритикале.

Інтенсифікація землеробства неможлива без використання елементів
хімічної або біологічної систем захисту рослин. Це важливо враховувати
під час вирощування озимого тритикале, оскільки складовою патогенного
комплексу культури є збудники найшкідливіших грибних хвороб. Особливо
актуальне висівання знезараженого (протруєного) насіння, що зменшує
інфекційне навантаження на грунт і кількість мікотоксинів патогенних
грибів у зерні. Оздоровлення посівного матеріалу позитивно впливає на
фітосанітарний стан посівів і майбутній урожай.

Застосування фунгіцидів на озимому тритикале має грунтуватися на основі
результатів їхнього державного випробовування з урахуванням стійкості
сорту, норм витрат препаратів і кратності обробок посівів.

Нами проведено дослід із знезараженням насіння озимого тритикале та
обробки вегетуючих рослин сучасними фунгіцидами. З огляду на відсутність
зареєстрованих препаратів для захисту тритикале від хвороб вибір
препаратів пояснюється рекомендаціями щодо їх застосування в посівах
пшениці та жита (згідно з “Переліком…”).

Аналіз результатів дає можливість виявити високу біологічну ефективність
досліджених протруйників. Вона проявляється як в майже повному знищенні
комплексу патогенів на насінні, так і у високих показниках посівних
якостей сортів АДМ-11 і Поліський 7. Усі використані в досліді препарати
для передпосівної обробки насіння різняться за складом діючої речовини.

Для вивчення шкідливості борошнистої роси і септоріозу листя як контроль
використовували ділянки з дворазовою обробкою фунгіцидом Імпакт 25 SС,
к.с. (діюча речовина — флутріафол, 500 г/л) з нормою витрати 0,5 л/га.

Інтенсивність ураження рослин в результаті застосування фунгіциду
знизилась у посівах сорту Поліський 7 з 20,5 до 3,3% і з 18,0 до 4,0% —
у сорту АДМ-11. Збереження врожаю при цьому сягало 10,0 і 7,0%,
відповідно. Біологічна ефективність фунгіциду Імпакт 25 SС, к.с., була
досить високою і становила проти борошнистої роси 83,9%, а проти
септоріозу листя — 77,8 відсотка.

Отже, враховуючи високу біологічну ефективність досліджених фунгіцидів
на озимому тритикале, є підстави рекомендувати науково-експертній раді з
питань реєстрації пестицидів і агрохімікатів Міністерства охорони
навколишнього природного середовища України розширити зону застосування
цих протруйників на культуру тритикале.

Похожие записи