Реферат на тему:

Хміль і хмелевий екстракт

gdYuo

gd

рт його в Україну. У 1999 році прийнято постанову Кабінету Міністрів,
яка визначила розподіл 1% відрахувань від продажів алкогольних напоїв і
пива. Цей законодавчий акт мав забезпечити грошові надходження для
розвитку хмелярства. Такі відрахування становлять приблизно 30 млн
грн/рік, з цієї суми на розвиток хмелярства виділяється тільки 9 млн
грн. Проте на повноцінну підтримку хмелярства цих грошей, певна річ,
замало. Та й схема їх розподілу викликає невдоволення в багатьох
виробників. Торік не було ухвалено закон про безмитний ввіз у країну
хмелю й екстрактів для потреб броварників. Тепер пивоварні компанії
імпортують хмелепродукти зі сплатою мита в розмірі 50% вартості товару.
В умовах, коли кошти на розвиток хмелярства розподіляються неналежним
чином і відмінено пільговий імпорт хмелю, низка великих пивоварних
компаній намагається займатися виробництвом хмелю самостійно. Компанії
орендують землі в господарствах і вкладають гроші у виробництво хмелю. У
засобах масової інформації з’являється інформація про те, що компанія
“Сармат” займається виробництвом хмелю в Житомирській області, а Вelgium
Вeer Нolding (“Львівська пивоварня” та ПК “Славутич”) орендує хмелярські
господарства на Львівщині. Виробництво Виробництво хмелю в Україні
зосереджено у восьми областях: Житомирській (75%), Рівненській (9%),
Вінницькій (8%), а ті 8%, що залишилися, практично рівномірно
розподіляють між собою Львівська, Київська, Хмельницька, Волинська і
Чернігівська області (табл.3). Близько 70% насаджень у країні займають
низьковрожайні сорти з невеликим вмістом альфа-кислот — КЛОН-18 і
Поліський. За даними Держкомстату, хміль вирощують 110 підприємств. Хоча
реально — не більше 80 господарств. Із зазначених у таблиці даних видно,
що останніми роками в нашій країні спостерігається катастрофічний спад
виробництва хмелю. Проте скорочення виробництва — це не єдина проблема
вітчизняного хмелярства. Зниження якості хмелю (вміст альфа-кислот)
спричиняє проблеми зі збутом готової продукції і є причиною заниженої
ціни на хміль. Так, міжнародні компанії, що займаються виробництвом пива
в Україні, категорично відмовляються купувати вітчизняну продукцію саме
через її низьку якість. А споживачами українського хмелю є, в основному,
дрібні вітчизняні пивоварні компанії, за винятком АТ “Оболонь”, що
завойовують споживача низькою ціною на продукцію. Вміст альфа-кислот у
вітчизняному хмелі в 1,5–2 рази нижче від середньосвітового рівня.
Основними причинами низького вмісту альфа-кислот є низьке внесення
мінеральних та органічних добрив, недостатнє забезпечення рослин
засобами захисту від шкідників і хвороб, а також недотримання технологій
сушіння і зберігання продукції. Площі насаджень під хмелем скоротилися з
6200 га в 1990-му до 1000 — у 1999 році, бо в середині 90-х більшість
сільгосппідприємств відмовлялися від виробництва хмелю через брак коштів
на його вирощування і первинну переробку, позначилася також відсутність
підтримки виробників хмелю з боку держави. Хоча останні два роки
характеризуються позитивними тенденціями: у 2000 році площа насаджень
збільшилася на 100 га, у 2001-му — ще на 300 і на сьогодні становить
1400 га. Урожайність за десять років скоротилася у 2,5 раза, до 13 ц/га.
Більшість фахівців пов’язує це не тільки з погіршенням рівня
агротехнологій, а й зі зростанням за кілька останніх років опадів, що
сприяють поширенню хвороб і бактерій серед насаджень. Тому помітного
збільшення валового збору хмелю поки що не спостерігається. Зовнішня
торгівля Експорт хмелю з України заслуговує на особливу увагу. Річ у
тім, що наша країна за катастрофічно мізерних обсягів виробництва є
експортером цього виду продукції, хоча обсяги експорту за останні п’ять
років значно скоротилися. Це явище можна пояснити можливістю кількох
трейдерів продати товар за вищими цінами на зовнішні ринки. Так, у 1996
році наша країна експортувала понад 127 т пресованого хмелю і майже 0,5
т екстракту хмелю, а в 1997 році — 245 т хмелю і 0,05 т екстракту. У
наступні роки експорт екстрактів припинився, а хміль вивозили: у 1998
році — 82,2 т, у 1999-му — 68,1, у 2000-му — 39,3 і у 2001-му — 24,9 т.
Основною причиною того, що експорт не припиняється, є значна розбіжність
в цінах на продукцію всередині країни та за її межами. У перерахунку на
альфа-кислоту вітчизняний хміль на внутрішньому ринку на 20% дешевше,
ніж у США. Географія українського експорту не обмежується країнами
колишнього СРСР (Литвою, Молдовою, Білоруссю, Росією та ін.), нашу
продукцію купували і Німеччина, і Нідерланди, проте за останні три роки
продаж товару цим країнам практично припинився. Імпортувати хміль та
екстракти Україна почала в 1994 році, але тоді обсяги імпорту були
невеликі (близько 30 т хмелю і 1 — екстракту), значно менші за експорт
цього виду продукції. Проте вже в 1996 році обсяги експорту й імпорту
хмелепродукції (у перерахунку на альфа-кислоту) практично були
однаковими, а з 1997 року імпорт значно перевищив рівень експорту. Слід
зазначити, що останніми роками в структурі імпорту постійно зростає
частка екстрактів, хоча для асоціації “Укрхміль”, що об’єднує хмелярів
нашої країни, вигідніше завозити хміль у шишках, для того щоб
завантажити власні потужності з його переробки на гранули. Основними
постачальниками продукції хмелярства до України є: Німеччина, США, Чехія
(їхня частка постійно росте), а також Росія, Білорусь, Словенія й іноді
Угорщина. Екстракти ввозять на територію України тільки Німеччина і США.
Торік українські компанії імпортували гранульований хміль із вмістом
альфа-кислот 10–14% за ціною від 5200 до 8800 дол./т, залежно від умов
поставки. В основному хміль імпортують на умовах DDU, CIP й, інколи,
DAF. А якщо до цієї ціни приплюсувати п’ятдесятивідсоткове мито і 20%
ПДВ, то мінімальна ціна імпортного хмелю на складі пивоварної компанії
дорівнюватиме 10000 дол./т. Внутрішні ціни на пресований хміль
(альфа-кислота 3–4%) у 1999–2001 роках, що їх переважно пропонують
вітчизняні виробники, утримуються на рівні 13250–17130 грн/т (2600–3000
дол./т) франко-склад виробника. При цьому безпосередні споживачі хмелю
(пивзаводи) намагаються працювати з виробниками напряму і підтримують
ділові відносини протягом багатьох років. Перспективи У найближчі кілька
років хмелярство в Україні має вийти з тривалої кризи. Потенціал країни
в цій галузі дуже великий, для виробників хмелю створено нормальні умови
роботи. До цього можна додати відмінні кліматичні умови для виробництва,
наявність низки наукових установ з проблем хмелярства, а також
зацікавленість броварників у придбанні дешевої та якісної сировини. Якщо
врахувати усі ці чинники, то можна сподіватися на поступове зростання
виробництва. Крім того, нині науковці вивели нові високоврожайні сорти
хмелю, що за вмістом альфа-кислоти перевищують традиційні у 1,5–2 рази.
Серед ароматичних сортів це “Слов’янка” та “Заграва” із вмістом
альфа-кислот на рівні 6–8% і гіркий сорт “Альфа” із вмістом
альфа-кислоти 11–14%. Потенційна врожайність цих сортів сягає 30 ц/га,
вони перебувають на стадії впровадження в безпосереднє виробництво.

Похожие записи