Реферат на тему:
Голозерний овес — перспективна фуражна
Голозерні сорти вівса спроможні гарантувати прорив у фуражному
забезпеченні тваринництва. Його широке застосування здешевить кормові
раціони для свиней і птиці без погіршання якості годівлі.
Овес для всіх кліматичних зон України — культура не нова. Відомі її
сорти щорічно займають сотні тисяч гектарів. Фахівці знають, що якість
фуражу вівса невисока. Такий фураж використовують переважно для годівлі
коней і кролів, обмежено його вводять у раціони ВРХ, а для
високопродуктивної птиці і свиней ця культура не придатна взагалі, бо в
ній багато плівки (від 10 до 40% маси), а отже, дуже багато й
клітковини. Між іншим, білок вівса — найбільш повноцінний серед усіх
зернових злаків. Не випадково останнім часом вівсянку називають
аристократичною їжею не тільки в Англії, а й в усьому цивілізованому
світі.
Хоч як це дивно, використати цю перевагу під час згодовування майже
неможливо через надзвичайно високий рівень клітковини в звичайному
вівсі. Ця структура затримує перетравлення і робить повноцінний білок
культури недоступним. Спроби відділити плівку з вівса за допомогою
лущення — пози-тивного результату не дають: вихід лущеного вівса
мінімальний, а затрати майже “космічні”.
І все ж, попри ці якості культури, виробники не відмовилися від неї.
Чому? Відповідь проста. Яра культура овес — малозатратна, невибаглива
щодо грунту й кліматичних умов, займає гідне місце в типових сівозмінах
зони і, нарешті, який-ніякий, а все-таки фураж.
Мало хто знає, що в світовій селекції вівса за останні п’ять-десять
років зроблено радикальні кроки. В культурі з’явилися нові безплівкові
сортотипи голозерного вівса з природно збільшеним вмістом білка і
мінімальним рівнем клітковини.
Голозерний овес виведено методом індивідуального відбору з беккросованої
гібридної популяції. Різновидність цього вівса — інтерміс — морфологічно
відрізняється від плівчастих сортів будовою колоска, що й обумовлює
підвищення його кількісних і якісних показників. У плівчастих сортів в
колоску 2–3 квітки , а в голозерних — 3–5.
Трирічний досвід вирощування й розмноження двох нових сортів голозерного
вівса в одному з господарств Одещини переконав нас у перспективності
його вирощування в цьому регіоні в богарних умовах.
Наші досліди засвідчили, що висівання голозерного вівса двох сортів
селекції країн СНД в умовах Півдня України цілком обгрунтовано. У
виробничих умовах голозерний овес висівали за традиційною для звичайних
сортів технологією і, порівняно з цими сортами, в усі роки випробування
збирали стабільний його врожай (табл.1).
Дані таблиці 1 свідчать, що врожайність плівкових і голозерних сортів за
роки досліджень змінювалася відповідно до кліматичних умов, і все ж у
голозерних представників вона щорічно була вищою. В середньому за три
роки перевищення становило 6,6%.
Ще суттєвішим виявився результат збільшення виходу кормових одиниць і
протеїну з гектара посівної площі. Голозерні сорти випереджали
традиційні на 28% за енергією і на 68,2% за протеїном. Це означає, що
вирощування голозерних сортів вівса можна розглядати як потужний крок до
зниження питомих втрат на виробництво високоякісного білка (понад 50%).
За зовнішнім виглядом зерно голозерного вівса суттєво відрізняється від
плівкового (рис.1). Деякі агрономи не можуть навіть розпізнати цю
культуру, вивчаючи її вперше.
Квіткові лусочки в голозерного вівса м’які, нещільно облягають зернівку.
Під час обмолоту зерно повністю звільняється від них. Спостереження за
вирощуванням голозерного вівса показали, що його сорти — середньостійкі
проти стеблової іржі, мають високу стійкість до вилягання й осипання.
Безплівковий овес краще висівати в ранні строки. Оптимальна норма висіву
— 6–7 млн схожих насінин на гектар. Зазвичай це становить близько 100
кг/га.
Наш досвід підтвердив, що вивчені сорти добре відгукуються на внесення
азотних добрив і обробку пестицидами.
Овес голозерний має ідеальну вирівняність травостою (рис.2), у нього
рівномірне дозрівання зернин у волоті. Середня тривалість вегетаційного
періоду — 86–92 дні.
Щоб остаточно переконатися в суттєвих перевагах вирощування й
використання голозерного вівса, проаналізуємо таблицю 2, в якій подано
порівняльну поживність різних форм вівса з основними представниками
фуражних культур України.
Дані таблиці 2 свідчать, що зміна форми вівса з плівкового на голозерний
підтягує його енергетичну поживність до рівня кукурудзи, а вміст
протеїну при цьому стає максимальним, і жодна зернова злакова культура
навіть не наближається до цього абсолютного показника. Крім того,
голозерний овес має максимальний показник насиченості доступним
фосфором, в його складі накопичується значна концентрація лізину й
сірковмісних амінокислот — метіоніну й цистину.
До того ж, голозерний овес має найнижчий рівень клітковини серед усіх
культур, вибраних для порівняння.
Завдяки цьому, голозерний овес є найпривабливішим компонентом
комбікормів і кормових сумішей для молодняку телят, свиней і птиці.
Особливо це актуально для сучасних інтенсивних кросів і гібридів тварин,
для яких проблема балансу енергії й протеїну — безперечно вирішальний
чинник високої продуктивності.
Досліди, проведені в Росії в 2003–2005 роках, показали, що голозерний
овес може виконувати функцію єдиного зернового компоненту в складі
комбікормів для бройлерів кросів “Іза” і “Кобб”. Добавки до такого вівса
білків, фосфатів і преміксу перетворюють суміш на ідеальний за
продуктивною дією комбікорм. Згодовування комбікорму лише на основі
вівса підвищує енергію росту птиці на 2,5–7% за зниження витрат кормів
із 2,54 до 2,2 кг на кілограм приросту, і це при тому, що в контролі
використовували стандартний для цієї птиці ідеальний за складом
комбікорм.
Є дані про максимально позитивний вплив корму з голозерного вівса на
ріст і розвиток телят, поросят. Цей корм можна розглядати як стимулюючу
підгодівлю для тварин у разі хвороби і в профілактичний період під час
переходу на немолочні корми в ранньому віці.
На нашу думку, за умов використання голозерних сортів ця культура може
стати суттєвим проривом у розв’язанні проблеми фуражного забезпечення
для України. Крім того, широке виробництво голозерного вівса зможе
докорінно змінити на користь здешевлення склад раціонів годівлі свиней і
птиці в промислових умовах виробництва на комплексах і птахофабриках. А
це — реальний спосіб збільшення рентабельності тваринництва і підвищення
його привабливості.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
