Реферат на тему:
Два підходи до передпосівної підготовки грунту
Лише та технологія вирощування сільськогосподарської культури може бути
виправданою, в якій усі операції агротехніки спрямовано на максимальне
врахування біологічних особливостей рослини. Саме в цьому разі від
вирощуваної рослини можна одержати максимальну продуктивність, а отже, —
й віддачу. Сказане, насамперед, означає, що для кожного сорту чи гібрида
є важливими такі параметри, як температура грунту на глибині загортання
насіння; вологість під час проростання; термін висівання з погляду
тривалості дня; щільність грунту; здатність рослини протистояти бур’янам
у гербокритичний період, а також шкідникам та хворобам; потреба у волозі
в різні фази онтогенезу; стійкість до грунтової та повітряної посухи або
надмірної температури; зимостійкість та ціла низка інших чинників
біогенного чи абіогенного походження. Для прикладу, різні культури
неоднаково реагують на активність сонячної радіації: ячмінь та горох
треба сіяти лише рано навесні, коли стрімко наростає тривалість дня.
Лише та технологія вирощування сільськогосподарської культури може бути
виправданою, в якій усі операції агротехніки спрямовано на максимальне
врахування біологічних особливостей рослини. Саме в цьому разі від
вирощуваної рослини можна одержати максимальну продуктивність, а отже, —
й віддачу. Сказане, насамперед, означає, що для кожного сорту чи гібрида
є важливими такі параметри, як температура грунту на глибині загортання
насіння; вологість під час проростання; термін висівання з погляду
тривалості дня; щільність грунту; здатність рослини протистояти бур’янам
у гербокритичний період, а також шкідникам та хворобам; потреба у волозі
в різні фази онтогенезу; стійкість до грунтової та повітряної посухи або
надмірної температури; зимостійкість та ціла низка інших чинників
біогенного чи абіогенного походження. Для прикладу, різні культури
неоднаково реагують на активність сонячної радіації: ячмінь та горох
треба сіяти лише рано навесні, коли стрімко наростає тривалість дня.
Саме ця обставина “запускає” біологічний годинник рослини, і вона
повноцінно проходить фази онтогенезу, вчасно закладаючи репродуктивні
органи, що, зрештою, й формує врожай. Якщо таку рослину висіяти пізніше,
то основні фази онтогенезу здійснюватимуться зі зміщеннями, швидшими
темпами, кількість репродуктивних органів буде меншою. Більше того,
деякі з них будуть неповноцінними, а недобір врожаю — значним. Інші
рослини менш чутливі до цього біогенного чинника або практично не
чутливі, наприклад, кукурудза. Цю культуру можна висівати в будь-який
термін теплого періоду, бо її розвиток не залежить від напряму чи темпів
зміни тривалості дня, а також активності сонячної радіації. Кукурудза в
цьому відношенні є фотонейтральною, що дає можливість висівати її в
різних географічних широтах, де сумарна кількість температур достатня
для того чи іншого гібрида.
Так само культури різняться за умовами проростання насіння. Щоб
проросла насінина цукрових буряків, вона має поглинути кількість вологи,
яка на 140–180% більша за її власну вагу в стані спокою. Картопля ж для
проростання не потребує сторонньої вологи, потрібний запас для цього
міститься в бульбі. Особливо важливим є вологозабезпечення для
проростання насіння з твердою зовнішньою оболонкою, наприклад, ріпаку.
Стороння волога потрібна для того, щоб запустити ферментативні процеси
всередині насінини, що розм’якшує зовнішню оболонку, даючи можливість
проростку проклюнутися. Отже, наявність вологозабезпечення під час
проростання насіння більшості культур — надзвичайно важлива умова
агротехнології.
Сучасні сорти та гібриди польових культур створено таким чином, щоб
вони максимально відповідали індустріальним технологіям. Це, зокрема,
означає, що за ретельного виконання передпосівних операцій (та, власне,
сівби) практично кожна насінина стає нормально розвинутою рослиною і за
належного забезпечення мінеральним живленням та належного захисту від
шкідливих організмів здатна максимально розкрити потенціал урожайності.
Таким чином, регулюючи кількість основних елементів живлення, можна
планувати врожай.
Особливого значення набуває поява рівномірних та дружних сходів. Ця
обставина така важлива, що, зрештою, саме від неї кардинально залежить
не тільки рівень врожайності, а й можливіть його збирання в ранні строки
та без втрат. Що мається на увазі? Синтез білків — основного
конструктивного матеріалу рослини — відбувається завдяки здійсненню
низки перетворень у циклі Кальвіна, де найпершу роль відіграє енергія
сонячної радіації. Тому цей процес ще називають фотосинтезом. Щоб
максимально використати потужність сонячного реактора, рослини на полі
(під сонцем) мають бути розміщені так, щоб, з одного боку, займали весь
простір, не залишаючи вільного місця бур’янам, максимально при цьому
утилізуючи енергію сонця, що припадає на одиницю площі, а, з другого,
вони не повинні рости надто щільно, затінюючи при цьому одна одну,
зменшуючи активність фотосинтезу. Отже, рівномірність рослин на полі та
їхній однаковий розвиток дає можливість створити найсприятливіші умови
для синтезу білка, а отже, для отримання максимальної кількості
врожайної продукції, близької до біологічного потенціалу, який заклали
селекціонери. Немає важливішого технологічного завдання, ніж створити
умови для появи рівномірних та дружних сходів.
Нині існує два підходи до створення потрібних умов для проростання
насіння польових культур.
Перший — класичний. Полягає він у тому, що вологозабезпечення насінини,
потрібне для її набухання та проростання, створюють завдяки певній
передпосівній підготовці грунту. Образно він формулюється так: насінина
має впасти на тверде ложе і вкритися пухкою ковдрою. Весняну
передпосівну культивацію треба здійснити точно на глибину загортання
насінини, не порушуючи при цьому нижній щільніший шар грунту і
розпушуючи верхній. Насінина, що впала на тверду поверхню посівного ложа
й загорнута менш щільним покривним шаром, потрапляє в умови, за яких
стимулюється висхідний рух вологи від щільнішого шару до менш щільного.
Максимум вологи концентрується на поверхні переходу від незайманого
культивацією шару до розпушенішого з її допомогою. Саме тут, зазвичай,
лежить насінина, висіяна сучасною сівалкою, в якій сошник, що перебуває
в плаваючому положенні під час висівання, заглиблюється на глибину
культивації і залишає на цій поверхні насінину. Якщо передпосівну
культивацію здійснюють із порушенням, погано відрегульованим
культиватором, роблять неоднакові заглиблення на поверхні поля, то це
під час висіву призводить до того, що насінина лягає або значно глибше,
ніж потрібно, провалюючись разом із сошником, або зависає в пухкому
шарі, не досягаючи глибини культивації. В обох випадках є висока
ймовірність того, що насінина або не проросте, або її поява на поверхні
поля запізниться на кілька днів відносно основної маси сходів. Це так чи
інакше спричинить нерівномірність розвитку рослин, появу прогалин на
полі, що, своєю чергою, призведе до затримки, порівняно з основними
рослинами, фаз цвітіння, наливання, дозрівання і, як наслідок, до
запізнення зі збиранням та втрат урожаю.
gdO—
зпушують та гомогенізують кореневмісний шар грунту, а структура його
агрегатів набуває оптимальних значень. Весь секрет полягає в тому, що
одразу за брусом із дискаторами на передпосівному культиваторі нового
покоління розміщено брус, на якому встановлено батарею кільчастих
вузьких котків, кожний із профілем, що нагадує реборду у вагонних
колесах. Котки мають досить великий діаметр — не менше 60 см і велику
вагу. Отже, розпушений і добре оструктурений дисками шар грунту одразу ж
прикочується котками, набуваючи при цьому оптимальної щільності на рівні
1,1-1,3 г на см кубічний. Подальше висівання здійснюють на задану
глибину сівалками з анкерними сошниками. Сошником вирізається
клиноподібна канавка, на дно якої лягає насінина, що одразу ж
присипається розпушеним грунтом із вирізаної канавки. При цьому так само
створюється градієнт (перепад) щільностей шарів грунту — твердішого, що
утворився після прикоткування, та менш щільного в канавці, сформованій
анкерним сошником, на дні якого лежить висіяна насінина. Підтягування
вологи в цьому разі здійснюється з трьох боків: знизу й двома нормалями
до бічних стінок канавки. Отже, умови вологозабезпечення за цього
способу не гірші, а кращі. Якщо додати сюди ще й економію вологи від
вивітрювання, яка за класичної культивації сягає 15–30% (а тут втрати
значно менші, бо одразу після розкриття грунту дискатором миттєво
відбувається його ущільнення), то переваги нового способу висіву стають
ще очевиднішими.
Ще одним надзвичайно важливим фактором одержання дружних і рівномірних
сходів культур є сівба.
Посівна кампанія має бути здійснена в оптимальні для кожної культури
строки, які істотно регулюються погодними умовами й детермінуються
настанням відповідної температури та наявністю вологи на глибині висіву
на час сівби, й потребує найвищої організації та злагодженості у
виробничому процесі.
Розглянемо застосування нових технологічних рішень під час сівби на
прикладі кукурудзи, що останнім часом є однією з найрентабельніших
культур для вітчизняних сільгосптоваровиробників, з огляду на високі
закупівельні ціни та стабільний попит. Остання обставина спонукала різке
збільшення площ посівів кукурудзи та спричинила дефіцит якісного
посівного матеріалу.
Біологічні умови вирощування культури: насіння кукурудзи сходить за
температури грунту 8…12°С на глибині посіву 4–10 см залежно від зони
вирощування та наявності вологи в грунті (для проростання насіння треба
45–60% вологи від маси зерна).
Крім сприятливих біологічних аспектів для культури під час сівби, для
отримання високих урожаїв кукурудзи надзвичайно важливими є ще два
технологічні аспекти.
1. Висівання кожної насінини на однакову глибину. Це забезпечить
рівномірність появи сходів та одночасне й повноцінне проходження всіма
рослинами основних фаз онтогенезу, а також проведення всіх операцій з
догляду рослин господарником в оптимальні строки, за мінімального стресу
та травмування.
2. Відстань між рослинами в рядку, незалежно від норми висіву, має бути
зажди однакова (13–25 см). За таких умов кожна рослина матиме рівну
площу освітлення й живлення, що дасть їй можливість сформувати
максимальний урожай та бути конкурентноспроможнішою, порівняно з
бур’янами, завдяки швидкому наростанню листкової поверхні.
Для забезпечення наведених вище умов потрібні сучасні сівалки точного
висіву. Однією з найкращих є сівалка MF 555, яка повністю задовольняє
вимоги, що їх ставлять до якісного висівання кукурудзи. Основний тренд
тут полягає в підвищенні продуктивності сівалки, точніше — в збільшенні
швидкості висіву за збереження його якості.
Щоб зрозуміти принцип роботи швидкісної сівалки, розглянемо робочий
процес висівання на класичних кукурудзяних сівалках, що нині
предомінують на ринку України. Насіння, засипане в бункер сівалки,
насіннєпроводом потрапляє у висівний диск, де, завдяки вакууму,
присмоктується до чарунок і утримується в них, аж поки в момент
прокручування диска не відсічеться відбійним механізмом. Усі висівні
диски сполучені між собою валом, кінець якого зв’язаний із редуктором
змінних шестерень. Комбінуванням їхнього передавального числа, і
встановлюється норма висіву — 55–110 тис. насінин/га. Відірвавшись від
диска, насінина проходить ще досить значну відстань вільного падіння,
перш ніж попаде в насіннєве ложе. Ми спеціально акцентуємо увагу на
останній обставині, оскільки саме вона лімітує швидкість руху сівалки на
рівні 6–10 км/год. За вищої швидкості відразу починаються проблеми з
рівномірністю розміщення насінин у рядку. Весь секрет у силах, що діють
на насінину в момент її вільного падіння з насіннєпроводу в насіннєве
ложе: з погляду фізики насінина кукурудзи є досить масивним тілом, під
час падіння якого з моменту відсікання на нього діють три сили: земного
тяжіння, протидії руху сівалки (парусність) та обертального моменту.
Тому під час падіння насінина проходить досить складну траєкторію до
того, як потрапляє в насіннєве ложо. Причому, що більша швидкість руху
сівалки, то більший вплив обертального моменту та сили, пов’язаної з
парусністю: результат веде до перекочування насінини насіннєвим ложем.
Внаслідок цього насіння розміщується нерівномірно, що є неприпустимим з
огляду на судження, зроблені вище.
В інноваційній сівалці процес висівання здійснюється так. Насінина з
бункера проходить лабіринтом до розподільчого механізму, який задає
норму, потім через спеціальний (особливої конструкції) насіннєпровід
потрапляє в насіннєве ложе. На відміну від класичного способу (насінина
вільно падає насіннєпроводом у ложе під силою тяжіння), в згаданий
особливої конструкції насіннєпровід подається повітря високого тиску,
яке ніби забиває насінину в ложе, нівелюючи дію сил, що проявляються за
класичної сівби, не травмуючи при цьому насінини.
За таких умов кожна насінина висівається на однакову глибину з
константною відстанню, зате змінюється суттєвий показник — швидкість
сівби. За нормальних умов: рівна поверхня поля та якісний передпосівний
обробіток грунту — вона може бути збільшена до 18–20 км/год. А це
значить, що одна сівалка нового типу може замінити дві класичного типу
без шкоди для якісних показників сівби.
Нині помітною тенденцією в сільському господарстві України є зростання
кількості великих господарств (з площею ріллі 50–100 тис. га) та їхнє
подальше розширення, що відбувається на тлі відтоку найкваліфікованішої
робочої сили з села в місто, в тому числі й за кордон.
Зважаючи на це, більшість компаній — виробників сільськогосподарської
техніки масово перейшла на випуск широкозахватної техніки з повним
“фаршем” електроніки для максимального контролю всіх операції під час
вирощування та мінімального втручання людини в робочий процес.
Постіндустріальні підходи до економіки, що дедалі потужніше прокладають
собі дорогу в агропромисловому комплексі, стимулюють упровадження в
виробництво GPS -навігацію, прилади для вимірювання щільності грунту,
прикладні агро-хімлабораторії розміром із саквояж… Серед новітніх
конструкторських рішень і розробка нових сільськогосподарських машин, що
суттєво збільшать швидкість основних технологічних процесів у сільському
господарстві.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
