Реферат на тему:

Дугласію — в агрогосподарства лісостепової та лісової зон України

gd

D›

авесні, коли треба підтримувати сталу температуру гнізда, добре
розвинуться сім’ї, буде добрим медозбір. Збудувати паркан дорого, до
того ж, його треба ремонтувати, а живопліт, посадивши на місці тих
рослин, що не прижилися, інші, варто лише підстригати або формувати
природно, тоді він буде ширше на 1 м, ніж це передбачено в живоплотах.
Для того щоб велика тварина не могла пройти крізь живопліт, всередині
його натягають дроти. Живоплоти можуть рости не одне десятиліття.
Існують живоплоти, яким виповнилося 50 і більше років. Старі живоплоти
омолоджують, тобто дуже обрізують з обов’язковим збереженням зони росту,
тобто бруньок. Старі живоплоти щорічно приростають у висоту та ширину.
Ці насадження можуть у майбутньому стати насіннєвою базою після
завершення пори плодоношення. Розмножуються дугласії за технологією,
схожою на технологію розведення інших хвойних. Для кращої схожості
насіння стратифікують. Сіють його на глибину 2—3 см на відстані 3—5 см
широкими смугами, так само як пшеницю. Грядки легенько розпушують
граблями або ручними культиваторами, щоб сходи легше зійшли. Міжряддя
мульчують торфом, перегноєм, соломою чи іншим матеріалом, окрім тирси,
аби не заразити сходи хворобами, притаманними старим соснам, —
наприклад, кореневою губкою (пористою гниллю), — бо дослідів, які дали б
змогу сказати напевно, що дугласія стійка до цих захворювань, не
проводили. Можна лише припустити, що дугласія стійкіша до кореневої
губки, ніж сосна звичайна, через більшу смолистість деревини. У
багаторічних насадженнях дугласії на території України кореневої губки
не виявлено. Надалі посіви прополюють та поливають у сухий період.
Восени чи навесні розсаджують сіянці в шкілку з інтервалом у ряду 20 та
міжряддями 30—50 см або ж одразу висаджують на постійне місце в лісові
культури з міжряддями 2—3 м та 0,5—1,0 м у рядах. І хоча площа обробітку
збільшується, але вдається заощадити на пересаджуванні. Однорічні лісові
культури доводиться прополювати ретельніше — не менше трьох разів за
вегетацію, тому частіше висаджують саджанці в лісові культури у віці 2—3
роки. Для озеленення сіянці та саджанці дорощують (для реалізації — в
5-, 10-, 15-річному віці). В Україні автором створено дві насіннєві
плантації прищепами з плюсових дерев (тих, що перевершують насадження за
висотою та діаметром на 20—30%, ідеально рівні, стійкі до хвороб тощо) —
всього 36 плюсових дерев з певними ознаками, що достатньо репрезентують
екотипи дугласії з батьківщини, тобто природного ареалу, хоча до України
вони потрапили не прямим шляхом, а через європейські країни. Вирощують
саджанці дугласії й приватно. Щепи розміщено рядами для перезапилення,
ряд щеп одного плюсового дерева, поряд з ним ряд щеп іншого. Іноді цей
порядок дещо змінено (щепи перемішані за діагоналлю), але все це з метою
найкращого перезапилення та отримання схожого гібридного насіння першого
покоління, що має значно вищі за батьківські силу та швидкість росту,
накопичення маси деревини на гектарі. Хоча прикладів використання
дугласії в сільському господарстві наведено вже достатньо, та перелік
буде неповним, якщо не згадати про озеленення та захист територій
пташиних ферм, свинарників, вівчарень, корівників, звіроферм та ін. (не
можна при цьому забувати про убезпечення дерев від пошкоджень
тваринами). Великі дерева по периметру створять тінь, що позитивно
впливатиме на здоров’я тварин, а отже, й на підвищення їх
продуктивності. Адже відомо, що в спеку тварини страждають від
перегрівання, на Півдні навіть отримують сонячні удари… До речі, у
південних умовах дугласія добре росте лише в достатньо зволожених
приморських районах, у сухих місцях її можна використовувати в
озелененні, але розраховувати на значний приріст деревини не варто.
Вдалим буде змішане насадження живоплоту з високоштамбовими екземплярами
дугласії через 5 м по периметру тваринницьких приміщень, що створить
надійніший захист території. Особливо цінною дугласія вважається для
озеленення дитячих закладів та шкіл, оскільки діти не зможуть поколотися
хвоєю. На еродованих та малопродуктивних землях доцільно саджати ліси з
дугласії або ж змішані насадження з акацією та кущами шипшини, глоду,
горобини чорноплідної. Згодом ці ліси можна буде використовувати з
потрійною вигодою — і як деревину, і як пасовище, і для збирання ягід
шипшини, глоду, горобини. До випасання траву в міжряддях косять на сіно.
Щоб тварини не пошкоджували насаджень, треба зачекати до стадії
огрубіння кори на деревах, що настає не раніше 15-річного віку. І
насамкінець ще кілька слів про біологію дугласії в Україні. Три
різновиди дугласії, зелена, сиза та блакитна, представлені в різних
кліматичних умовах України здебільшого в лісовій, лісостеповій зонах,
Передкарпатті та в Карпатах, переважно в ботанічних садах, дендропарках
та, зрідка, розсадниках. Дугласія добре акліматизувалася в усіх
кліматичних зонах України, а в Карпатах навіть натуралізувалась у
лісових насадженнях ще часів Австро-Угорської імперії, створених ще 90
років тому (там під покривом лісу діє самосів). Для збільшення сходів
розпушують землю під плодоносними деревами. Плодоносити дугласія починає
з 10—15 років, блакитна форма раніше, потім — сиза і останньою починає
плодоносити зелена, найбільш високоросла, яку використовують переважно
як лісову культуру, рідше — в озелененні. На території України виявлені
такі форми дугласії: пірамідальна з “тополиною” кроною, “плакуча” —
переважно блакитна та сиза, спіралеподібна — з виткою формою гілок, що
нагадує спіраль. Дугласія росте на всіх типах грунтів, на батьківщині
вона “першопроходець” у залісненні зрубаних ділянок, знищених пожежами,
поновлюється самосівом. Погано переносить заболочені місця, це типовий
представник добре аерованих грунтів. Хто хоч раз побачить дугласії в
пору плодоношення, з гарними шишками, хто вдихне, особливо в пору
цвітіння, лимонний аромат хвої, той полюбить її назавжди і неодмінно
посадить на своєму обійсті — хто одну, хто десять, а хто — цілий ліс!

Похожие записи