Реферат на тему:

Біологічний захист лікарських культур

Останнім часом вирощування лікарських рослин набуває дедалі більшої
популярності серед українських фермерів. Природно, що в агропідприємців
виникають питання, як захистити лікарські культури. Варіант відповіді на
них є в цьому матеріалі.

Останнім часом вирощування лікарських рослин набуває дедалі більшої
популярності серед українських фермерів. Природно, що в агропідприємців
виникають питання, як захистити лікарські культури. Варіант відповіді на
них є в цьому матеріалі.

За статистикою, із лікарських рослин виготовляють понад 40% усіх
медикаментів, у тому числі 75% ліків, які застосовують для лікування
серцево-судинних захворювань, 60 — усіх кровозупинних і маткових
лікувальних препаратів, 73 — відхаркувальних, 72 — антигельмінтних, 57 —
проносних. І це — не повний перелік.

В Україні вирощують понад 25 різних лікарських культур, найголовніші з
них: мак олійний, валеріана лікарська, беладона, м’ята перцева, алтея
лікарська, марена красильна, подорожник великий, шавлія лікарська,
чебрець звичайний, безсмертки піщані (цмин), ромашка лікарська та
далматська, календула тощо.

Система захисних заходів лікарських культур передбачає, насамперед,
дотримання комплексу заходів, спрямованих на профілактику. Істотне
значення має вибір попередника, що запобігає накопиченню на полі
шкідників і збудників захворювань цієї культури. Вчасна боротьба з
бур’янами теж потрібна, адже саме вони є резерватом більшості шкідливих
видів комах і патогенних мікроорганізмів. Особливо важливий
профілактичний захід — низьке скошування стерні багаторічних лікарських
рослин (зокрема на насіннєвих ділянках валеріани, алтеї, вовчуга
польового), видалення з плантації та спалення пожнивних решток.

На жаль, загальні фітосанітарні заходи не завжди вирішують ентомологічні
та фітопатологічні проблеми.

Ознайомимося з ними ближче, а водночас дамо й деякі практичні
рекомендації в розрізі біологізації захисту лікарських культур.

Шкідливі комахи

У складі шкідливої ентомофауни вирощуваних лікарських рослин переважають
багатоїдні, значно рідше зустрічаються спеціалізовані види (до останніх
належать, наприклад, м’ятний стрибун, м’ятний листоїд, шавлієва
попелиця, шавлієвий прихованохоботник, блішка беладонова).

За пошкодженням тих чи інших частин рослини всіх шкідників лікарських
культур можна поділити на три групи: шкідники коренів, або грунтові
шкідники, стебел і листя, генеративних органів.

Перша група шкідників, мабуть, найнебезпечніша. До неї належать:
капустянка звичайна, кукурудзяний гнойовик, дротяники, личинки хрущів,
кількох видів довгоносиків і блішок, шавлієвого прихованохоботника,
гусінь окличної, озимої совок та совки с-чорне. Вони пошкоджують та
знищують кореневу систему рослин. Наведемо лише один приклад: за
середньої чисельності личинок травневого хруща 3 особ./1 м2 загибель
рослин валеріани лікарської першого року вегетації становить 50
відсотків.

До шкідників стебел і листя належать як багатоїдні, так і спеціалізовані
шкідники. Об’їдаючи листя або надземні частини рослин, вони спричинюють
пряме зниження врожаю таких лікарських культур, як м’ята перцева,
беладона, подорожник великий, горицвіт весняний, астрагал, жовтушник
сірий. До цієї групи шкідників належать: цвіркун польовий, цикади,
попелиці (бобова, персикова, вовчугова, м’ятна, мальвова), клопи
(люцерновий, буряковий, ягідний, гірчичний, розписний тощо), жуки
(кравчик, піщаний мідяк, м’ятний, ріпаковий, щавлевий листоїди,
колорадський жук), блішки (беладонова, мальвова, хрестоцвіті, м’ятний
стрибун), довгоносики (люцерновий, бульбочковий, мальвовий, алтейний
барид, тигровий слоник). Листкам і стеблам лікарських культур завдають
шкоди мінери, гусінь численних видів лускокрилих (зокрема, алтейної
товстоголовки). Стебла пошкоджують звичайна серцевинна совка на
валеріані, алтеї; барид — на алтеї, бруквяний барид — на жовтушнику
сірому.

Бутони, квіти та плоди пошкоджують: хризантемова попелиця, гірчичний
клоп, щитник чорновусий, люцерновий клоп, тютюновий трипс, оленка
волохата, бронзівка смердюча, ріпаковий листоїд, щавлевий
прихованохоботник, довгоносий насіннєїд, капустяна совка, личинки деяких
мух. Зниження врожаю насіння й плодів лікарських культур, унаслідок
пошкодження цією групою шкідників, може сягати 75 відсотків.

Захист від грунтових шкідників

Як же уникнути шкоди від личинок хрущів, капустянки, інших грунтових
фітофагів? Адже асортимент хімічних інсектицидів для регулювання їхньої
чисельності, що був “на озброєнні” служби захисту рослин у 50–80-ті роки
минулого століття, давно вже не використовують, а сучасного, екологічно
безпечного на сьогодні, практично немає. Більше того, на лікарських
культурах взагалі неприпустимо використовувати хімічні препарати.
Вважають, що на еволюцію стратегій регуляції чисельності шкідників у
сучасному низьковитратному сільському господарстві в майбутньому істотно
вплине підхід, який використовують саме для управління грунтовими
фітофагами. При цьому виробники провідних країн світу планують
відмовитися від застосування інсектицидів широкого спектра дії і
тотального затруювання грунту як таких, що не відповідають концепції
зменшення витрат.

Взагалі, сучасну концепцію екологічного управління шкідниками, що панує
в цивілізованому світі, можна коротко окреслити логічним ланцюжком:
безпека для довкілля — екологічна гармонія — економічна вигода —
підтримка розвитку.

Отже, якщо ми вирощуємо лікарську сировину, то перед нами постає дилема:
або взагалі не захищати плантації і змиритися з певною кількістю
втрачених прибутків, або використовувати суто біологічні методи захисту
рослин. Розглянемо деякі найпривабливіші в екологічному сенсі методи
захисту лікарських культур, придатні для застосування як на приватних
ділянках, так і в промислових масштабах.

Агротехнічний метод. Личинки травневих хрущів особливо небезпечні для
розсади лікарських культур. На чисельність шкідника впливає наявність
кормової культури, а тому для захисту пропонуємо “метод уникнення”, який
полягає в тому, щоб під час закладання плантації ретельно перекопати
грунт, вибрати й знищити всі личинки. Це доволі трудомістка операція, а
тому її виконання можливе лише в умовах присадибних ділянок. Отже, на
момент висаджування молодих рослин ми матимемо ділянку, практично вільну
від личинок пластинчастовусих. Для закладення промислових плантацій поле
слід утримувати протягом 45–50 днів під чорним паром. Третій рік життя
личинок хрущів особливо небезпечний для рослин. У цей період вони
досягають найбільшої маси і потребують значної кількості рослинного
живлення, а отже, завдають відчутної шкоди, часом повністю знищуючи на
плантації всі рослини. Тож уникнути такого можна, лише використовуючи
рослини з дво- трирічним циклом вирощування, наприклад, валеріану
лікарську, корені від весняного висаджування якої викопують восени
наступного року.

Спосіб захисту сільськогосподарських культур від грунтових фітофагів за
створення захисного екрану полягає у використанні деревного попелу. Його
вносять одночасно із висаджуванням культури в нормі 1 кг/м пог.
Наприклад, під час закладення плантації на стінки підготовлених
V-подібних канавок насипають попіл шаром 1,5–2 см, який прикривають
таким самим шаром грунту для уникнення прямого контакту кореневої
системи садивного матеріалу з попелом (V-подібна форма канавки при цьому
зберігається). Потім у канавку висаджують рослини, кореневу систему яких
загортають грунтом і поливають. Надалі за насадженнями доглядають
відповідно до загальноприйнятих технологій вирощування культури в певній
зоні.

gda*-

вачів. Дія препарату базується на використанні в його складі живих
клітин бактерій Bacillus subtilis, які інгібують розмноження своїх
конкурентів і в зелених частинах рослини, і в її коренях. Деревний попіл
у суміші з Фітоцидом стає справжнім “екраном” на шляху збудників
захворювань кореневої системи: чорної ніжки, бактеріозів, фузаріозів і
багатьох інших.

Підвищення стійкості сільськогосподарських культур проти грунтових
фітофагів. Спираючись на показники потреби шкідника в живленні рослинною
їжею, ми створили оригінальний спосіб підвищення стійкості
сільськогосподарських, у тому числі й лікарських, культур проти
грунтових фітофагів. У його основі — застосування мікробіологічного
препарату біоактиватора АЗОТОФІТ (діючою речовиною є клітини
азотфіксуючих бактерій Azotobacter chroococcum) для стимуляції швидкого
росту й збільшення маси коріння лікарських культур у початковий,
найуразливіший період — період сходів. Ефект проявляється завдяки тому,
що препарат почасти замінює азотні добрива, оскільки бактерія, що
входить до його складу, здатна фіксувати азот. Крім того, бактерія
Azotobacter chroococcum здатна синтезувати ріст, стимулюючи біологічно
активні речовини, й виділяти фунгіцидні речовини.

“Біологічність” препарату підтверджують його складові. Азотофіт —
бактеріологічний комплекс речовин білкової, ліпідної, вуглеводної і
мінеральної природи (цеоліт природний мелений, глина бентонітова, торф
верховий). І жодної хімічної складової (маються на увазі складні
синтетичні органічні сполуки). Все, що належить до стабілізаторів, є або
органічним добривом, або здатне поліпшувати структуру грунту.

Препарат застосовують для обробки насіння перед висіванням у грунт у
нормі 100 мл/1 т. Проведені дослідження підтвердили високу ефективність
способу.

Завдяки фіксації азоту бактеріями, Азотофіт здатен заощадити на внесенні
50–70 кг/га аміачної селітри, що за сучасних цін на добрива не так уже й
погано. Так, вартість підживлення аміачною селітрою — 100 грн/т,
Азотофітом — 45 грн/т. До того ж, “мікробіологічний” азот значно краще й
повніше засвоюється рослинами.

Азотофіт під час вирощування лікарських культур можна застосовувати так:

— здійснювати передпосівну обробку насіння, замочуючи та обприскуючи
його — 100 мл/т;

— обробляти розсаду лікарських культур способом занурення в розчин у
нормі 100 одиниць розсади на 10 мл препарату, розчиненого в 3–5 л води;

— підживлювати рослини з допомогою обприскування під час вегетації;

— підживлювати, вносячи препарат у грунт під рослину з розрахунку 50
мл/гектар.

Для цього можна використовувати й інший препарат — Філазоніт МЦ (діюча
речовина: Azotobacter chroococcum + Bacillus megaterium + гібберелін) у
нормі 10 л/га (одноразова обробка протягом сезону).

Захист від шкідників стебел, листя та генеративних органів

Технологія отримання високоякісної лікарської сировини на рівні
європейських стандартів не передбачає використання хімічних препаратів
на плантаціях, а асортимент сучасних біологічних засобів доволі
обмежений, тож і рекомендації не вирізнятимуться повнотою. І все ж проти
блішок на жовтушнику сірому, беладоні, пасльоні часточковому,
подорожнику, а також у разі виявлення жуків, що перезимували, або
личинок першого покоління колорадського жука на пасльоні та беладоні
можна рекомендувати біопрепарати на основі Bacillus thuringiensis
(препарати — аналоги Бітоксибациліну) у нормі 2 кг/га або інсектицид
Актофіт, 0,2% к.е. (аверсектин).

Проти шкідників сходів на рослинах, які вирощують як лікарські, можна
застосовувати Бактофіл А10 (Azopirilus brasilense, Azotobacter
vinelandi, Bacillus megaterium, Bacillus polymyxa, Pseudomonas
fluorescens, Streptomyces albus — 3×108 клітин/мл) у нормі 10—15 л/га
або Бактофіл Б10 (Azospirilum lipoferum, Azotobacter vinelandi, Bacillus
megaterium, Bacillus circulans, Bacillus subtilis, Pseudomonas
fluorescens, Micrococcus roseus — 3×108 клітин/мл) у нормі 1—1,5 л на
гектар.

Для регуляції чисельності листогризучих совок на лікарських культурах
доцільно застосовувати ентомофагів. Так, наприклад, у період, коли
відкладає яйця капустяна совка, двічі, з інтервалом 10–12 діб,
випускають трихограму в нормі 50 тис. особ./гектар.

На посівах жовтушника сірого, календули та інших лікарських культур у
разі появи гусені капустяної молі, совки-гамми або лучного метелика
варто обприскати Bt-препаратами (аналогами Лепідоциду) у нормі 1–2 кг на
гектар.

Знищити павутинного кліща на м’яті перцевій, подорожнику великому,
астрагалі, пасльоні часточковому можна лише з допомогою обприскування
рослин 1%-ною суспензією колоїдної сірки або випустити ентомофагів
(клопа-подизуса, сонечка семикрапкового, золотоочок).

Проти клопів, попелиць, листогризучих лускокрилих (їхньої гусені) можна
рекомендувати для всіх лікарських культур опилення 0,8%-ним дустом
піретруму (інсектицидом рослинного походження) у нормі 25 кг/гектар.

Збудники захворювань

Збудників захворювань лікарських рослин відомо доволі багато, і нема
потреби називати їх усіх у цій статті. Це й мікози, й бактеріози, й
вірози, є й захворювання, що спричиняють мікоплазми. Загалом хвороби
лікарських та інших культур дуже часто пересікаються, особливо коли
належать до однакових систематичних груп, наприклад, пасльонові: пасльон
часточковий, беладона, з одного боку, і томати, баклажани та картопля, —
з другого. Нема потреби пояснювати, які в них спільні хвороби, це добре
відомо кожному.

Інша річ — дати науково обгрунтовані рекомендації щодо захисту
лікарських культур від хвороб. Захисту екологічного та “офіційного”.
Тобто тими препаратами, які на сьогодні дозволено для використання в
сільському господарстві. Справа це не така вже й проста, адже
біофунгіцидів, як і біоінсектицидів, у сучасному “Переліку…” доволі
мало. І все ж…

Звичайно, насамперед слід дотримуватися профілактичних заходів:
правильно обрати попередник, ретельно дотримуватися агротехнічних вимог
щодо вирощування тієї чи іншої лікарської культури у конкретній
природно-кліматичній зоні. Та, зазвичай, цього недостатньо, потрібно ще
мати арсенал “оперативного реагування” — комплекс біопрепаратів, які
допоможуть вирішити конкретну фітопатологічну проблему.

Найнебезпечніші хвороби для лікарських рослин — у період проростання та
сходів, тобто у найуразливіший період їхнього росту. Тут їх
“підстерігають”, передусім, різноманітні кореневі гнилі, які
спричинюються бактеріальними збудниками. Як же захиститися від них?

Можна використовувати цілу низку препаратів, серед яких уже згадуваний
Фітоцид. Препарат високоефективний проти широкого спектрf грибкових і
бактеріальних хвороб, таких як: парша, фітофтороз, чорна ніжка, летюча
сажка, фузаріоз, септоріоз тощо. Препарат рекомендується для
передпосівної обробки насіння лікарських культур. Але цим не обмежується
його використання: він ефективний під час обробки розсади та
обприскування. Використовують його й для прискорення росту рослин і
підвищення врожаю.

Для передпосівної обробки насіння лікарських культур норма витрати
становить 0,5–1,5 л/т. Випускають Фітоцид у двох препаративних формах:
рідкій — “Фітоцид-Р” і сухій — “Фітоцид-С”.

Для уникнення ураження кореневими гнилями можна також рекомендувати
застосування фунгіцидів Агат-25 К, т.п. (інактивовані бактерії
Pseudomonas aureofaciens Н 16 — 2%, біологічно активні речовини
культуральної рідини — 38%) у нормі 8–10 мл/т насіння (передпосівна
обробка), Сімтес, в.р. (лужний екстракт плодових тіл афілофоральних
грибів і соку борщівника Сосновського та ВАС, ТУ У30721813-001-2001) у
нормі 7–12 л/га (допускається до трьох обробок) і Триходермін БТ (гриб
Trichoderma lignorum) у нормі 5–10 л/га (дві-три обробки протягом
сезону), крім того, Триходермін ефективний проти збудників
вертицильозного та фузаріозного в’янення.

Проти комплексу хвороб, особливо хвороб зелених частин рослин (стебла,
листя), крім біофунгіциду Фітоцид, можна також застосовувати такі
продукти, як Мікосан (марок Н та В), 3% в.р.к. (лужний екстракт
афілофорального гриба Fomas fomentanus, хітозан) з нормою витрати 10
л/га та Планриз (Pseudomonas fluorenscens) у нормі 1–4 л/га
(допускається п’ять-шість обробок за вегетацію).

Похожие записи