Реферат на тему:

Багаторічні трави — фактор біологізації землеробства

gdoDj

показують, що найбільше в грунті закріплювалося біофільних елементів із
рослинними рештками бобових трав. Бобовий травостій з люцерною
вирізняється вищим вмістом азоту. Так, у грунті під бобовими травами
закріплювалося 64 кг/га азоту на богарі і 171 кг/га — на поливі.
Бобово-злаковий травостій накопичує в грунті трохи менше азоту — 52 і
143 кг/га, відповідно. Найменше накопичення NPK у грунті спостерігалося
під злаковим травостоєм. В умовах богару накопичувалося: N — 18 кг/га,
Р2О5 — 8 і К20 — 20 кг/га. На зрошенні ці показники збільшуються в
3,6–3,8 раза за рахунок підвищення врожайності трав, а отже, —
збільшення кореневої маси. Фосфору в рослинних рештках бобових і в
бобово-злакових травосумішках закріплювалася майже однакова кількість —
20–22 кг/га. Калію накопичувалося найбільше в рослинних рештках злакових
і в бобово-злакових травосумішках — 34 кг/га. Дослідження показали, що
за кількістю кореневих решток бобово-злакові травосумішки перевершують
бобові, а за концентрацією азоту в кореневих рештках поступаються їм.
Багаторічним бобовим травам належить основна роль у вирішенні проблеми
біологізації родючості грунту. Завдяки бульбочковим бактеріям, що
фіксують молекулярний азот повітря, бобові трави практично не потребують
азотних добрив. Накопичений біологічний азот надходить у грунт із
корінням і стерньовими рештками. Із загального азоту, що надходить у
грунт, значна частка припадає на азот симбіотичний. Накопичення
симбіотичного азоту залежить від багатьох чинників: погодних умов,
забезпеченості грунтів фосфором і калієм, сортових особливостей трав.
Бобові трави використовують його для свого росту і розвитку. Проте
коренева система рослин використовує і мінеральний азот грунту. Тому у
хімічному складі рослин присутні азот симбіотичний і мінеральний азот
грунту. У врожаї загальної біомаси бобових трав найбільша концентрація
азоту міститься в листі і стеблах, у межах 3,7– 4,2% на суху речовину
люцерни. У корінні, азот становить 1,75–1,90%, що у 2,0– 2,3 раза менше,
ніж у надземній масі. Залежно від чинників середовища коефіцієнт
азотфіксації змінюється в межах 0,55–0,85. У середньому із загального
вмісту азоту в бобових травах на частку симбіотичного припадає 65–73%.
Інтенсивному розвиткові симбіотичного апарату сприяє ріст асиміляційної
поверхні листя. На думку інших авторів, є прямий зв’язок між розвитком
фотосинтезуючої частини рослин і симбіотичною діяльністю бульбочок. У
наших дослідженнях, залежно від типу травостою і умов росту трав,
змінюється накопичення загального і симбіотичного азоту в надземній масі
і кореневій системі. У таблиці 4 наведено дані накопичення азоту
багаторічними травами дворічного використання. Найбільше азоту
накопичують бобові трави. У надземній масі його було 114 кг/га, у
корінні — 64 кг/га, де частка симбіотичного азоту становила 79 і 42
кг/га, відповідно. На зрошенні ці показники зросли у 2,3–3,2 раза.
Бобово-злакові травосумішки також накопичують багато азоту, але
поступаються бобовим травостоям. Особливо зменшується частка
симбіотичного азоту. Так, у надземній масі концентрація азоту становила
81 кг/га, у тому числі 35 кг/га — симбіотичного, у корінні — 52 і 20
кг/га, відповідно. Симбіотичного азоту в надземній масі — 43% і корінні
— 38%, що в 1,6–1,7 раза менше порівняно з бобовими травами. На зрошенні
за рахунок зростання врожайності сухої речовини показники збільшуються у
2,5–3,0 рази. У злакових травах симбіотичний апарат відсутній і
накопичення азоту зводиться до його перерозподілу з кореневого шару у
верхній горизонт грунту (0–20 см), де розташовано до 90% кореневої
системи. Тут і відбувається збагачення грунту органічною речовиною та
азотом. У степовій зоні злакові трави мають меншу продуктивність, аніж
бобові, звідси й незначне закріплення азоту в біологічній формі. Так, у
надземній масі його накопичувалося 22, а в корінні — 18 кг/га. При
зрошенні врожайність злакових трав зростає, а з нею збільшується
накопичення азоту: до 87 кг/га — у надземній масі і до 69 кг/га — у
корінні. Отже, ми розглянули здатність багаторічних трав впливати на
біологізацію землеробства в степовій зоні. Злакові травосумішки через
низьку продуктивність не можуть забезпечити достатнього рівня
активізації біологічних процесів, що зберігають родючість грунту, і це
обмежує застосування їх у сівозмінах. Ці травосумішки можна
використовувати при багаторічному рості без відчуження надземної маси як
рослинний покрив, що закріплює грунт на ерозійно небезпечних ділянках
при виведенні земель із сільськогосподарського обігу, а також
використовувати навесні як тимчасові пасовища. Бобово-злакові
травосумішки накопичують достатньо біомаси, а також симбіотичний азот.
Проте запаси симбітичного азоту не настільки значні, аби задовольнити
потребу наступних культур сівозміни в азоті. Азот, закріплений у
біологічній формі, не може пройти повної мінералізації протягом одного
року. Потрібно не менше двох років, щоб він став цілком придатним для
використання культурами сівозміни. А оскільки культури
використовуватимуть його частинами, то й потреба в азоті буде покрита
частково. Найбільше азоту накопичують бобові трави. Запаси азоту,
особливо симбіотичного, дають підстави розраховувати на істотний приріст
урожаю наступних культур. Проте винесення азоту культурами сівозміни не
можуть цілком компенсувати бобові трави. З цього випливає, що
багаторічні трави в степовій зоні можуть лише частково здійснювати
біологізацію землеробства. Тільки за використання врожаю надземної маси
багаторічних трав у тваринництві і повернення його у вигляді гною на
поля сівозмін створюються передумови для біологізації землеробства із
закінченим циклом кругообігу поживних елементів. Отже, без розвиненого
тваринництва в господарствах годі й розраховувати на перехід до
біологізованого землеробства в степовій зоні. На підставі викладеного
вище можна зробити висновок, що багаторічні трави, залежно від видового
складу, створюють різний рівень активізації біологічних процесів у
грунті. Високий рівень активізації біологічних процесів забезпечують
бобові трави, за допомогою яких можна тимчасово усунути дефіцит азоту в
грунті і стабілізувати його родючість.

Похожие записи