Реферат на тему:

Анестезіологічне забезпечення хірургічної допомоги тваринам

gd E«

льна чутливість зникає через 10–12 хв після гальмування чутливості
больової. Однак через 35–40 хв вона відновлюється. При цьому частково
зберігається і сприйняття температурних подразнень. Мабуть,
місцевоанестезувальні засоби спричинюють місцеву деаферентацію, при
цьому гальмується імпульсна активність больових рецепторів. У зв’язку з
цим, природно, виникає питання про суть місцевоанестезувального ефекту.
Ще М. Є. Введенський за допомогою точних методів експериментального
аналізу довів, що за пропускання постійного струму в ділянці нерва, на
який нанесено хімічні речовини, зокрема кокаїн, який піддано механічній
дії або охолодженню, виникає ряд змін оборотного характеру, що отримали
назву “парабіоз”. За настання парабіозу нервовий апарат частково або
повністю втрачає властивість як генерувати, так і проводити імпульси.
Місцеве знеболювання у ветеринарній медицині в нашій країні розроб-лене
дуже добре. Тому будь-яке оперативне втручання можна виконати майже у
всіх ділянках тіла при застосуванні тільки місцевого знеболювання.
Методи місцевого знеболювання практикуючі лікарі ветеринарної медици-ни
застосовують найчастіше. Це пояснюється тим, що місцевоанестезувальні
речовини менш токсичні, ніж препарати для загального знеболювання, для
виконання місцевого знеболювання не потрібна спеціальна апаратура і
виконати його можна як в умовах клініки, так і в польових. Загальне
знеболювання, або наркоз, — штучно створений стан тварини, який
характеризується глибоким, але оборотним пригніченням функцій
центральної нервової системи внаслідок застосування наркотичних речовин.
Наркоз призводить до знепритомнення, супроводжується втратою різних
видів чутливості, пригніченням рефлекторної активності, а також, якщо це
глибокий наркоз, розслабленням м’язів, блокадою нейровегетативних і
нейроендокринних реакцій, вираженим пригніченням життєво важливих
функцій організму. При цьому зберігається діяльність життєво важливих
центрів, які знаходяться у довгастому мозку, — дихання, судинорухового і
гладких м’язів. До недоліків застосовуваних нині методів наркозу тварин
належать: потреба у застосуванні складного обладнання; досить висока
токсичність наркотичних речовин; здатність викликати різке пригнічення
дихання, негативно впливати на серце та гемодинаміку; складність
керування перебігом наркозу; наявність стадії збудження тощо. Сучасна
анестезіологія дає змогу цілеспрямовано діяти на певні ланцю-ги нервової
системи. При цьому досягається, без вираженої негативної дії на
організм, бажаний ефект, а саме: усунення негативних емоцій, больових
відчуттів, м’язового напруження, патологічних нейровегетативних реакцій,
регуляція основних життєво важливих функцій під час операції і в
ранньому післяопераційному періоді. Все це забезпечує найменш
травматичне виконання оперативного втручання. Перше завдання
анестезіологічного забезпечення — зменшення психічної травми й
негативних емоцій — може бути досягнуте за допомогою наркотичних речовин
(загальних анестетиків) і нейролептиків або транквілізаторів. Виключення
больової чутливості (аналгезія) досягається за допомогою речовин, які
застосовують для місцевого і загального знеболювання, а також
аналгетиків. Наркотичні речовини мають аналгетичні властивості, що
проявляється різним ступенем їхньої дії. Блокаду небажаних
нейровегетативних і нейроендокринних реакцій можна здійснювати не лише
наркотичними речовинами, а й фармакологічними препаратами
вузькоспрямованої дії. Для цієї мети найчастіше використовують
антихолінергічні (холінолітичні) та антиадренергічні (адренолітичні)
засоби. За їхньою допомогою вдається зменшити негативний вплив не лише
операційної травми, а й деяких небажаних аспектів наркозу, запобігти
надмірній активізації та наступному виснаженню нейровегетативних і
нейроендокринних механізмів. Пригнічення захисних рухових реакцій та
запобігання підвищенню м’язового тонусу у відповідь на больовий
подразник досягається за допомогою засобів для наркозу і м’язових
релаксантів (міорелаксантів). Останні блокують передачу нервових
імпульсів у нервовом’язовому синапсі, спричинюють оборотний параліч
поперечносмугастої скелетної м’язової тканини. Це дає змогу викликати
розслаблення м’язів (міоплегію) при поверхневому наркозі, коли ще не
проявляється його вплив на організм. Через те що міорелаксанти
паралізують поперечносмугасті м’язи (у тому числі й дихальні),
використання їх потребує методів штучної вентиляції легень у тварин.
Штучна вентиляція легень дає змогу усунути один з основних недоліків дії
наркотичних речовин — пригнічення зовнішнього дихання. Проте у
ветеринарній медицині України відсутні апарати для проведення штучної
вентиляції легень у тварин, що стримує застосування глибокого наркозу.
Важливим завданням анестезіологічного забезпечення операції є також
підтримування адекватного кровообігу. Прикладом цілеспрямованої
регуляції судинного тонусу є штучна гіпотензія. Серед методів, що
поліпшують, підтримують або заміщують нагніталь-ну функцію серця на
особливу увагу заслуговують штучний кровообіг, контрпульсація та
електростимуляція серця, але ветеринарна медицина нашої країни не
забезпечена потрібними апаратами. Лише адекватна кореляція
водноелектролітного, білкового та інших видів обміну може забезпечити
нормальний стан організму в післяопераційний період. Для зниження рівня
обмінних процесів і забезпечення організму киснем, а також для боротьби
з гіпертермією слід застосовувати методи штучної гіпотермії. Як
зазначалося вище, застосування загального знеболювання, особливо
глибокого наркозу у великих тварин, обмежене. Тому з метою анестезії
застосовують поєднаний наркоз, тобто поєднують поверхневий наркоз із
місцевим знеболюванням. Це дає змогу значно зменшити дозу наркотичної
речовини та уникнути її негативної дії.

Похожие записи