Реферат на тему:

Анестезіологічне забезпечення хірургічної допомоги тваринам

gd—De

gd?> х. Серед них найтоксичнішим є аміназин, особливо якщо тварини старі
й ослаблені. Незважаючи на малу токсичність, транквілізатори мають
виражену побічну дію, яка характеризується зниженням артеріального
тиску, особливо після введення аміназину і резерпіну, часто виникають
тахікардія, слинотеча, потіння. За тривалого застосування
транквілізаторів з’являються набряки слизових оболонок, знижується тонус
скелетних м’язів. Ці явища зникають після припинення введення
препаратів. При інтоксикації тварин транквілізаторами вводять коразол,
фенамін, при різкому знижені артеріального тиску — кордіамін (не слід
застосовувати адреналіну гідрохлорид). При стресах тварини активно
мобілізують вуглеводи, жири, мінеральні речовини та втрачають вітамінні
ресурси. Тому транквілізатори застосовують разом з глюкозою, вітамінами
групи А, Д, Е, С. Для пригнічення активності патогенної мікрофлори
вводять антибіотики групи тетрацикліну. Механізми дії транквілізаторів
вивчені ще недостатньо. Нейрофізіологічні дослідження свідчать про
зниження під впливом транквілізаторів збудливості підкіркових ділянок
головного мозку (лімбічної системи, таламуса, гіпоталамуса),
відповідальних за здійснення емоційних реакцій, та гальмування взаємодії
між цими структурами і корою мозку. Транквілізатори справляють також
гальмівний вплив на полісинаптичні спинальні рефлекси, спричинюючи цим
міорелаксацію. У нейрохімічному аспекті транквілізатори проявляють менш
виражені ефекти, ніж нейролептики. Пропандіоли істотно не впливають на
медіатори нервового збудження. Бензодіазепіни помірно гальмують
утворення й дію дофаміну та норадреналіну в структурах мозку. Останнім
часом встановлено, що бензодіазепіни посилюють процеси гальмування в
системах головного мозку. Сильний блокуючий вплив на холінергічні
системи мозку справляють препарати групи дифенілметану. Похідні
пропандіолу й бензодіазепіни вираженого впливу на вегетативну нервову
систему не виявляють. Слід також врахувати, що алкоголь потенціює дію
транквілізаторів! Нейролептичні засоби застосовують для профілактики
транспортного, теплового, поствакцинального та інших стресів, зниження
травматизму при перегрупуванні стада й зважуванні тварин, при
відгодівлі, діагностичних маніпуляціях і проведенні вакцинацій. Як
заспокійливі засоби їх застосовують при відлученні молодняку від маток,
самопогризанні у хутрових звірів, для профілактики канібалізму в курей,
лікуванні нервових розладів центральної нервової системи, посиленні дії
наркотичних, болезаспокійливих і місцевоанестезувальних препаратів.
Нейролептики (особливо тривалої дії) застосовують як заспокійливі засоби
при отруєнні збуджувальними препаратами, для посилення дії
болезаспокійливих та протиалергічних препаратів. При введенні разом з
холіноблокаторами їхня дія посилюється. Ці препарати дають змогу
спокійно зафіксувати тварину, запобігти стре-совим реакціям та можливому
травматизму не лише у тварин, а й в обслуговуючого персоналу, а також
полегшити виконання хірургічних операцій тощо. Нейролептики знижують, а
іноді й повністю знімають стадію збудження і, що особливо важливо, за
меншої дози наркотиків можна отримати більш глибоке й довготривале
загальне знеболювання (наркоз). Заспокійливу дію на нервову систему
використовують при лікуванні нервових хвороб, спазмів шлунково-кишкового
тракту, для зменшення болючості при родах. Застосування транквілізаторів
для профілактики збудження і виникнення стресів більш ефективне, ніж
лікування розладів нервової системи. Частіше їх призначають собакам і
хутровим звірам, які реагують на ці препарати пригніченням, зниженням
агресивності та рухливості. Застосування транквілізаторів протипоказане
при захворюваннях серце-вої системи з дегенеративними або склеротичними
явищами, нефрозонефритах, анемії, набряках. З обережністю їх
застосовують, якщо тварини старі та ослаблені. Протипоказанням до
застосування нейролептичних речовин є хвороби печінки, нирок, порушення
функції кровоносних органів, декомпенсовані пороки серця,
міокардіодистрофія, гострі та хронічні інфекції, отруєння снодійними.
Ефективними антагоністами щодо окремих видів дії нейролептичних речовин
є фенамін, ефедрину гідрохлорид і пітуїтрин. Нині у своїй практичній
діяльності лікарі ветеринарної медицини найчастіше застосовують такі
нейролептичні препарати: аміназин, торбуджестик, седивет, ветранквіл,
АСР-розчин, азаперон (стресніл, аліперон), ромпун (ксилазин), рометар,
кастран, етаперазин, мепазин, трифтазин, мепротан, амізил, домоседан,
пропазин, галоперидол, дроперидол, седуксен (діазепам, реланіум,
себазин), таламонал, тріоксазин, реланімал та багато інших. У практиці
ветеринарної медицини дедалі частіше почали застосовувати одночасно
нейролептики і наркотичні речовини короткої дії. Це пов’язано з тим, що
існуючі методи наркозу як для молодняку, так і для дорослих тварин важко
застосовувати через необхідність внутрішньовенного, внутрішньокісткового
та інтраперитонеального введення наркотичних речовин. Найчастіше
застосовують для тварин такі поєднання нейролептиків і наркотиків:
фентаніл + дроперидол; кетамін + діазепам + аміназин; дроперидол +
сомбревін; рометар + каліпсол (каліпсовет); аміназин + хлоргідрат;
ксилазин + кетамін та інші. Нині багато малих хірургічних операцій,
особливо на дрібних тваринах, виконують при застосуванні тільки
нейролептаналгезії або останню поєднують з наркотичними засобами
короткої дії. Отже, сучасна анестезіологія має великий арсенал методів і
засобів для підтримування адекватного знеболювання і регуляції основних
життєвих функцій організму під час операції та в перші години після неї.
З кожним роком ці можливості розширюються.

Похожие записи