Реферат на тему:

Амброзія полинолиста на виноградниках Одеської області

Реформування сільськогосподарського виробництва та його перехід на
ринкові умови призвели до глибоких змін у системі землеробства, а також
подекуди до погіршення фітосанітарного стану в агроценозах.

Відтак навіть ті бур‘яни, які донедавна не мали істотного значення,
зокрема, амброзія полинолиста, стають вкрай небезпечними.

Унаслідок низькопродуктивного ведення господарства значна кількість
оброблюваних земель нині опинилася поза орним клином, ставши потужним
джерелом нагромадження та поширення бур’янів. Особливо це проявилося в
економічно слабких господарствах, які не в змозі якісно обробляти землю
та вчасно й на належному рівні виконувати технологічні заходи з
вирощування сільськогосподарських культур. За такої ситуації навіть ті
бур’яни, які донедавна не мали істотного значення, стають загрозою для
сільського господарства.

Це, передусім, стосується амброзії полинолистої (Ambrosia artemisiifolia
L.), яка в Європі має синоніми: A. elatior Linn, A. elata Salise, A.
paniculata Michx. За зовнішнім виглядом вона схожа на нашу аборигенну
рослину — полин звичайний — Artemisiа vulgaris L., за що одержала назву
“полинолиста”. Цю адвентивну рослину занесли до нас із Північної Америки
разом з імпортованим насінням і фуражем. Нині вона поширена в багатьох
країнах Європи, Азії, Північної, Центральної і Південної Америки, а
також в Австралії.

В Україні перші локалітети амброзії полинолистої було ідентифіковано
1925 року на Київському елеваторі, в Одеській області — 1936 року. З
моменту виявлення цей бур’ян пройшов усі етапи: від первинного
проникнення до розширення свого ареалу. Нині амброзію полинолисту в
Україні вважають обмежено поширеною. Так, за 70 років її наявності в
Одеській області площі зараження сільськогосподарських угідь сягнули
8530,92 га. Простеживши динаміку поширення амброзії полинолистої
протягом останніх десяти років, маємо таку картину: в цілому площа
засміченості цим карантинним бур’яном збільшилася на 326,64 га, що
зумовлено здебільшого розширенням меж його осередків у Любашівському
(+252,1 га) і Ширяївському (+20,0 га) районах, а також появою нового
вогнища в Балтському районі на площі 42,0 га.

Ретроспективний аналіз розповсюдження амброзії полинолистої в Україні
продемонстрував ще гіршу картину: бур’ян став справжнім лихом, адже
площа засміченості ним щороку збільшувалася на 50–60 тис. га і нині
становить 1 328,4 тис. га. Це віддзеркалює загальне погіршення екології
землі та зумовлено значним зниженням культури землеробства, а саме:
недотриманням вимог агротехніки під час обробітку грунту, сівозміни,
строків сівби та збирання сільськогосподарських культур і проведення
належного комплексу заходів обмеження чисельності бур’янів. Поточного
року в Україні очікується збільшення площ засмічення через розширення
наявних вогнищ і виявлення нових осередків амброзії полинолистої.

На думку С. Заполовського та В. Мар’юшкіної (2006), причини швидкого
поширення амброзії полинолистої полягають у тому, що цей вид має низку
біологічних особливостей, які дають йому змогу постійно розширювати
кордони свого ареалу. До таких особливостей належать: висока насіннєва
продуктивність (80–100 тис. насінин з однієї рослини); насіння молочної
та воскової стиглості здатне дозрівати й давати повноцінні сходи;
тривалий час воно не втрачає життєздатності в грунті, зумовлює утворення
значного за обсягом грунтового банку насіння цього виду; рослина має
потужну кореневу систему; бур’ян здатний тривалий час (до двох тижнів)
витримувати підтоплення, утворюючи при цьому додаткове коріння; рослині
властива висока регенераційна здатність; вид має високу пластичність
щодо температури повітря та вологості грунту, сходи добре адаптовані до
високої освітленості.

Щоб ефективно виявляти амброзію полинолисту, потрібно застосовувати
заходи боротьби з нею, слід досконало знати морфологічні та біологічні
особливості цього найзліснішого й важковикорінюваного бур’яну.

За систематичним положенням він належить до родини Айстрових
(складноцвітих) Asteraceae (Compositae). Це однорічна яра рання рослина
заввишки 200–250 см із прямим, розгалуженим у верхній частині, міцним
опушеним стеблом, яке в розрізі має прямокутну форму. Корінь стрижневий,
розгалужений, заглиблюється в грунт до 4 м і більше. Листки невеликі за
розміром, верхні — чергові, темно-зелені, одноперисті. Нижні —
подвійноперистороздільні з лінійно-ланцетними частками, супротивні,
знизу опушені.

Амброзія полинолиста — однодомна рослина, що має чоловічі й жіночі
квітки. Іноді бувають одностатеві рослини лише з жіночими квітками.
Чоловічі квітки зібрані в колосоподібні суцвіття й розміщені на вершинах
гілок. Кошики з жіночими квітками розміщені поодиноко або групами від
двох до п’яти в пазухах верхніх листків. Плоди — сім’янки яйцеподібної
форми з характерними п’ятьма-шістьма шпичаками навколо їхньої верхньої
частини та одним більшим центральним шпичаком на верхівці. Колір — від
жовтого до темно-коричневого. Насіння зберігає схожість у грунті близько
40 років. Рослини, навіть скошені під час цвітіння, утворюють
життєздатне насіння: відсоток схожого насіння в цьому разі може
коливатися в межах від 51 до 70 відсотків.

Мінімальна температура проростання насіння — 6…8°С, оптимальна —
20…22°С, максимальна — 30…32°С. Сходи з’являються наприкінці березня — в
травні, цвіте рослина з другої половини липня до жовтня, плодоносить у
вересні–листопаді.

Амброзія полинолиста засмічує посіви просапних культур, озимих, ярих,
багаторічні та однорічні кормові трави, технічні культури, сади,
виноградники, подвір’я, присадибні ділянки, парки, городи, пустирі,
узбіччя доріг, залізничні насипи, береги річок і ставків, полезахисні
смуги тощо. Біологічний цикл розвитку цього виду пристосований до
екологічних умов середніх широт. Якщо на своїй батьківщині амброзія
поширена між 30–50 паралелями, то, за даними українських дослідників,
північна межа можливого її поширення перебуває на рівні 50–55° північної
широти. В літературі є відомості про виявлення вогнищ цього бур’яну в
агрокліматичних умовах Амурського краю на рівні 43° північної широти,
але вчені ставлять під сумнів натуралізацію та плодоношення бур’яну за
цих умов.

Маючи потужну кореневу систему, за сприятливих умов цей бур’ян може
утворювати велику (250–300 ц/га) надземну вегетативну біомасу й здатний
у польових умовах витіснити та пригнічувати і культуру, й інші бур’яни.
Бур’ян надзвичайно шкодочинний. За сильного засмічення повністю витісняє
інші бур’янисті рослини та відчутно (на 50–70%) або й зовсім знищує
врожай польових культур. Причина — надмірне висушування та виснаження
грунту амброзією, що вдвічі-вп’ятеро більше засвоює поживних речовин і
вологи з грунту, ніж будь-яка інша рослина. Дослідженнями доведено, що
на утворення 1 т сухої біомаси протягом вегетаційного періоду бур’ян
виносить із грунту 60–80 кг/га поживних речовин (у тому числі 15,5 кг
азоту і 1,5 кг фосфору), крім того, грунт втрачає близько 950 т води.

Найчастіше амброзія полинолиста “окуповує” не лише зернові та просапні
культури, а й сади та виноградники. Пишно розростається вона на узбіччях
залізничних, шосейних і грунтових доріг, де щільність сходів може сягати
5–7 тис. рослин на квадратний метр, а їхня фітомаса — до 10 т/га. Це не
тільки злісний конкурент культурних рослин, а й джерело алергічних
захворювань населення. Адже під час цвітіння амброзія полинолиста
продукує велику кількість пилку, багаторазове вдихання якого спричиняє
тяжкі захворювання людей з ослабленою імунною системою на поліноз
(алергія, бронхіальна астма, риніт, кон’юнктивіт тощо). Вітчизняна та
іноземна статистика засвідчують, що вияви захворювань населення на
пилковий поліноз щороку частішають.

Якщо, завдяки використанню кращих попередників, якісному обробітку
грунту, внесенню оптимальних норм добрив і вчасній сівбі сортовим
насінням, можна створити цілком конкурентоспроможні щодо бур’янів (у
тому числі й амброзії) агроценози зернових колосових культур, то для
садів і виноградників це практично неможливо. У цих насадженнях амброзія
значною мірою погіршує якість польових робіт, особливо під час обробітку
грунту та збирання врожаю.

(

?, який дає дві-три генерації за сезон. Але для ефективного пригнічення
бур’яну потрібно майже 50–70 особин фітофага на 1 м2, до того ж,
активність імаго в поїданні бур’яну в прохолодну та спекотну погоду
незначна.

Для розв’язання проблеми забур’янення сільськогосподарських угідь цією
небезпечною рослиною в Україні впроваджується державна Концепція щодо
амброзії полинолистої. Мета програми — проведення комплексу заходів з
ліквідації бур’яну та стабілізація карантинного стану протягом 2005–2010
років. Основне завдання розробки — привернути увагу населення та
громадськості до проблеми засмічення земель цим карантинним бур’яном;
обмежити його чисельність і ліквідувати в населених пунктах, на узбіччях
доріг (автошляхів, залізниць), на полях сівозміни та залишених полях, що
повністю заростають. На державному рівні визначити травень місяцем
загальнодержавного обмеження чисельності та ліквідації амброзії
полинолистої. У цей період одночасно здійснювати боротьбу з бур’яном
хімічними, агротехнічними, механічними та іншими методами.

Для забезпечення збалансованих і комплексних заходів обмеження амброзії
полинолистої найближчими роками пріоритетне значення буде надано
оптимальним способам і засобам розв’язання проблеми.

— У населених пунктах — скошування рослини перед цвітінням у період
бутонізації; викопування рослин із корінням і знищення їх спалюванням
або подрібненням з дальшим захороненням решток у санітарних ямах;
знищення рослин за допомогою перекопування або переорювання грунту з
подрібненими рослинними рештками та подальше висівання на цих ділянках
газонних трав.

— На полях сівозміни — чітке дотримання технологій обробітку грунту,
дотримання агротехнічних заходів догляду за посівами, збирання врожаю.

— На узбіччях доріг і залишених полях — застосування гербіцидів
відповідно до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до
використання в Україні”.

За ефективного застосування перелічених заходів передбачається знищення
цього карантинного бур’яну на 80% земель усієї площі зараження.

Із наведеного аналізу літературних джерел видно, що не тільки в
періодичних публікаціях, а й у чинних юридичних і економічних виданнях
немає відомостей про поширення, шкодочинність і заходи боротьби з
амброзією полинолистою в садах та виноградниках, що є традиційними і
найпоширенішими багаторічними культурами в агрокліматичній зоні Степу.
Це породило негайну потребу в першочерговому визначенні фітосанітарного
стану виноградників, де проведення механічної обробки насаджень
ускладнено. Тож розглянемо уважніше забур’янення на виноградниках
Одещини. Встановлено, що на багаторічних насадженнях можна виявити понад
100 видів бур’янів, серед яких найбільше поширення донедавна мали всі
види щириць, нетреба звичайна, злинка канадська, березка польова, осоти
рожевий та жовтий, а окремими локалітетами фіксували пирій повзучий,
гумай і свинорий пальчастий. Останнім часом пріоритетного значення на
виноградниках набула амброзія полинолиста, яка за чисельністю може
становити п’яту частину кількості всіх бур’янів, а інколи вона сягає
рівня щільності найпоширенішої щириці звичайної і може коливатися в
межах 12–36 рослин на кв. метр.

Серед агротехнічних заходів боротьби з амброзією полинолистою в
господарствах застосовують скошування, але ефективність його невелика.
Від прикореневих частин скошеної перед збором винограду рослини
відростали численні додаткові паростки, які встигали зацвісти й через
35–40 днів дати життєздатне насіння ще до морозів. На жаль, агротехнічні
заходи не можуть забезпечити доволі ефективного захисту культури від
амброзії полинолистої. Тому для контролю її чисельності доводиться
вдаватися до хімічних заходів, обробляти поля гербіцидами. Ефективність
їхнього застосування ми вивчали протягом 2004–2005 років. Оскільки
виноградники засмічуються різноманітним видовим складом бур’янів,
доцільним вважали випробування гербіцидів суцільної дії, які знищують у
насадженнях усі бур’яни.

Насамперед провели серію випробувань ефективності гербіцидів-аналогів за
діючою речовиною: Ураган Форте, 48% в.р. (“Сингента”, Швейцарія) та
Чистопол, 48% в.р. (“Презенс”, Україна) порівняно з еталоном Раундап,
48% в.р. (“Монсанто”, США).

Обліками вихідної засміченості встановлено, що на дослідному
винограднику в кількісному відношенні серед дводольних бур’янів
переважали такі види: щириця звичайна (24%), амброзія полинолиста (20%),
нетреба звичайна (16%). Інші види були менш чисельні, тому ефективність
застосованих гербіцидів визначали за цими трьома основними видами
бур’янів. Випробування здійснювали згідно з усталеними методиками
польової наукової агрономії. Досліджували норми витрат препаратів 2, 3
та 4 л/га за витрати робочої рідини 400 л/га, які застосовували на
амброзії полинолистій, заввишки 10–15 сантиметрів.

Результатами підрахунків забур’яненості контрольних ділянок встановлено
наростання кількості дводольних бур’янів протягом облікового періоду.
Так, якщо в травні загальна кількість рослин амброзії полинолистої
становила 11,7 шт./м2, то в червні цей показник зріс до 14,3, а в серпні
підвищився втричі проти травня й сягнув рівня 35,7 шт./м2. Така сама
динаміка наростання щільності властива й іншим підконтрольним дводольним
бур’янам. Чисельність щириці за чотири місяці спостережень зросла в 1,3
раза (з 50,6 до 68,3 шт./м2), а нетреби звичайної — в 2,3 раза (з 12,2
до 28,8).

На варіантах досліду зі встановлення раціональної норми витрати
гербіцидів, що вивчаються, за датами обліків, спостерігалася явна
тенденція до зменшення кількості бур’янів на досліджуваних майданчиках.
Але наведені в таблиці 1 дані свідчать про те, що дозування 2,0 л/га є
недостатнім для повної загибелі бур’янів. За підвищення норми витрати до
3,0 л/га показники зниження забур’яненості дослідних ділянок були значно
кращими. Особливо ефективно знищують гербіциди в цьому дозуванні
амброзію полинолисту та нетребу звичайну. А виявлені поодинокі рослини
щириці звичайної повністю припинили ріст і не утворювали генеративних
органів. На наш погляд, одержані результати свідчать не лише про видову
стійкість щириці (якщо порівняти з амброзією), а й про набуту нею
резистентність щодо гліфосату (діюча речовина досліджуваних гербіцидів).
За збільшення норми витрати препаратів до 4,0 л/га їхня активність була
максимальною, а біологічна ефективність становила 100 відсотків.

Отже, внаслідок оцінювання ефективності дії досліджуваних
гербіцидів-аналогів, які різнилися лише фірмами-виробниками,
встановлено, що раціональною нормою їхньої витрати проти амброзії
полинолистої та супутніх дводольних бур’янів є 3,0 л/га, а оптимальний
строк їхнього застосування — перша декада червня. Адже за витрати 2,0
л/га результати одержано незадовільні, а збільшення дозування до 4,0
л/га буде економічно недоцільним.

Отже, підрахунки врожайності виноградних кущів з дослідних ділянок
(табл. 2) засвідчили, що збережена частка винограду за норми витрати
гербіцидів 3,0 л/га була на рівні 79,2–80% і становила 31,6–32,8 ц/га,
або 65,1–68,9% проти контролю. Хоча за врожайністю найкращі результати
дали Раундап, а потім Ураган Форте та Чистопол, але різниця між
одержаними показниками не істотна.

Результати розрахунків засвідчили, що найвища комерційна ціна обробки 1
га винограднику еталонним препаратом Раундап (156 грн), а найменшими
були витрати в разі застосування Чистополу (143,6 грн). Це, на наш
погляд, може бути привабливим і забезпечить долучення цього
перспективного вітчизняного гербіциду до кола широкого застосування.

Показники економічної ефективності розраховували за закупівельної ціни
винограду 150 грн/ц. Аналіз одержаних даних (табл. 2) свідчить, що
вартість продукції з ділянки, обробленої гербіцидом Чистопол,
перевищувала контроль на 4740 грн/га, Ураганом — на 4770 грн/га,
Раундапом — на 4860 грн/га. Все це показники одного порядку, тому й
собівартість винограду з дослідних ділянок була практично однаковою:
42,1–42,4 грн/га. Прибуток, одержаний з дослідних ділянок, теж практично
не різниться, хоча Раундап і має невеличку перевагу.

Отже, узагальнюючи результати порівняльного випробування ефективності
аналогів гербіциду Раундап, 48% в.р., у боротьбі з амброзією
полинолистою та супутніми шкодочинними дводольними бур’янами на
винограднику, можна констатувати: вітчизняний гербіцид Чистопол, 48%
в.р., у разі раціональної норми витрати (3,0 л/га) за всіма розглянутими
чинниками рівноцінний зарубіжним препаратам Ураган Форте, 48% в.р., і
Раундап, 48% в.р.

Похожие записи