Реферат

на тему:

«Ю.А.Корчак-Чепуркiвський — статист»

Україна в минулому і в сьогоденні славиться своїми вченими. Не є
виключенням в цьому і така наука як статистика. Щоправда багато хто з
істориків відносить українських вчених до російських і у такий спосіб
намагається зменшити роль України у продукуванні видатних вчених, однак
в даному рефераті ставлю перед собою мету висвітлити долю одного з
українських видатних вчених – Юрія Корчака-Чепурківського, який у важкі
радянські часи займався статистикою та демографією.

Цього року виповнюється 107 років з дня народження Юрія Оксентійовича
Корчака-Чепурківского (15.12.1896 — 20.8.1967).

Юрій Оксентійович народився у сім’ї українських інтелігентів. Багато
його рідних були відомими вченими та громадськими діячами. Серед них
були і академіки, і професори. Хтось з них займався медициною, хтось
архітектурою, а Юрій Оксентійович обрав собі статистику та демографію.

Серед його досягнень і напрямків дослідження були в основному питання
демографічної статистики, зокрема, методологія побудови таблиць
смертності в Росії, розробка методів побудови таблиць шлюбів і
розлучень, народжуваності і плідності. З великим успіхом співпрацював
Юрій Оксентійович з Михайлом Васильовичем Птухою (1884-1964).

Також Корчак-Чепурківський досліджував тривалість життя для населення
Української РСР. Так, навіть вийшли у світ окремою збіркою його
статистичні праці за 1958 — 1959 роки в Києві у 1996.

Якщо більш детальніше, то Ю.А. Корчаком-Чепурковським була розроблена
унікальна методика побудови таблиць смертності і середньої тривалості
життя для населення з деформованим віковим складом, адекватна
особливостям статистичних матеріалів України, що відносяться на час
першого післявоєнного перепису населення; отримані дані за цією
методикою повні таблиці для населення України і м. Києва за 1958 — 1959
р., розроблена оригінальна методика аналізу показників цих таблиць і
проведене їхнє зіставлення за тривалий період з використанням раніше
складених автором таблиць смертності і середньої тривалості життя ( 1895
— 1898 р., 1925 — 1928 р., 1938 — 1939 р.)

Життя і наукова робота Корчака-Чепурковського проходила у складний
період.

Початковий етап радянської статистики відрізнявся винятковою
інтенсивністю: проводилося велике число спеціальне організованих
статистичних переписів і обстежень, плідно працювали різні наукові
колективи, був побудований перший баланс народного господарства,
удосконалювалася організаційна структура державної статистики. Плюралізм
думок, концепцій, ідей, критичне використання досягнень закордонної
статистики характеризують цей період. 

У червні 1918 р. був скликаний Перший Усеросійський з’їзд статистиків,
де Корчак-Чепурківський прийняв активну участь.

25 липня 1918 року Декретом Ради Народних Комісарів «Про державну
статистику (Положення)» було оформлене створення в країні єдиного
загальнодержавного органа — Центрального статистичного керування.

У середині 1920-х років, коли Сталін робив перші кроки до зміцнення
своєї влади, ні в СРСР, ні в Росії ще не було добре налагодженої
сучасної системи демографічної статистики. Проте, у цей час уже
збиралася й оброблялася, нехай і не повсюдно, досить багата інформація
про всі основні демографічні процеси, у 1926 році була проведена один із
кращих радянських переписів населення, усі наявні дані широко
публікувалися й уважно аналізувалися, розроблялися демографічні
прогнози, на підйомі були демографічні дослідження. Поруч з демографами,
що набули популярність ще до революції (В. Михайлівський, П. Куркин, С.
Новосільський), працювали більш молоді М. Птуха, В. Паєвський, Ю.
Корчак-Чепурковський.

Великою подією в житті державної статистики першого років Радянської
влади стало проведення в серпні 1920 року складного комплексу
Всеросійських переписів: демографічно-професійного перепису населення,
сільськогосподарського перепису і короткого обліку промислових
підприємств. Як було вже сказано вище, Юрій Корчак-Чепурківський прийняв
безпосередню участь і методологічну розробку в переписі населення.

Наступний розвиток радянської статистики гальмувалося створенням у 30-і
роки адміністративно-бюрократичної системи, масовими репресіями, що
торкнулися в тому числі і кращих економістах і статистиків (Н.Д.
Кондратьєва, А.В. Чаянова, В.Г. Громана, О.А. Квіткіна), не обійшла
пізніше ця участь і Корчака-Чепурківського. 

В роки Великої Вітчизняної війни статистика вирішувала величезні задачі
по оперативному обліку трудових і матеріальних ресурсів, переміщенню
продуктивних сил країни в східні райони. Після війни роль статистики
зросла: розгорнулися балансові роботи, поглибилася теорія індексного
методу, одержали поширення економіко-математичні моделі і методи.

Тривалий час Юрій Корчак-Чепурківський працював в Інституті Демографії
АН УРСР. Вперше вивчення народонаселення України було поставлене на
належний рівень і сконцентроване в окремій науковій установі. До того ж
Інститут Демографії АН УРСР був першим у СРСР і одним із перших у світі
державним науково-дослідним закладом, який пріоритетно займався
проблемами демографії.

Відразу зробимо два зауваження: у 1919-34 рр. цей інститут носив назву
Демографічного, у 1934-38 рр. — Інституту демографії і санітарної
статистики. Ідучи слідом за головним дослідником наукової діяльності
закладу П.І.Пустоходом, вважаємо за оптимальний варіант вживати назву
Інститут Демографії АН УРСР стосовно всього періоду його існування,
фактично ця установа була першим демографічним інститутом у світі, але
передбачаючи можливі закиди щодо надмірних національних амбіцій тут
використано саме таку формулу.

Демографічного, був обраний «із правами академіка Соціально-Економічного
Відділу» Микола Васильович Птуха, що незмінно керував установою до кінця
її існування і був тривалий час колегою і співавтором Юрія
Корчака-Чепурківського.

Стан ведення дослідницької роботи в Інституті, тематика самих
досліджень, сфера та умови діяльності установи не залишалися незмінними
протягом всього часу її існування.

Інститут серйозно займався повним спектром демографічних процесів у
руслі ретроспективи. Розробки ці є найціннішими із наукової спадщини
Інституту з точки зору вивчення вітчизняної демографічної історії.
Надалі робота установи була направлена у дещо інше русло.

У 1931-1933 роках Юрій Корчак-Чепурківський та Інститут за згодою
Держплану УРСР зосередив свою увагу на перспективних обчисленнях
майбутнього населення та його статево-віковий склад, що вважалося
необхідним для планування економіки радянської держави. Дослідження з
демографічної історії зачіпали тепер лише повоєнний період. Паралельно
мали місце теоретичні і практичні праці, що стосувалися методичних,
програмних та організаційних питань переписів населення у СРСР. Як
характерну рису треба відзначити відхід української проблематики в
працях Інституту на задній план, що не означало, однак, повного її
зникнення.

Останній етап діяльності установи припадає на 1934-1938 роки, коли в її
складі був організований Відділ санітарної статистики, що виник з
кафедри санітарії і гігієни АН УРСР. Тепер суто відділ демографії
опинився фактично у підпорядкованому становищі, що виявлялося у значно
меншому його фінансуванні порівняно із паралельним підрозділом
Інституту. Увагу було зосереджено на питаннях переписів населення СРСР
та капіталістичних країн, на історії статистики, а також на
бібліографічній систематизації. Натомість відділ санітарної статистики,
якому було надано практично усі відповідні його профілю статистичні
матеріали і потрібні умови для роботи, розгорнув широкі дослідження,
які, проте, не склали суттєвого впливу на подальший розвиток
демографічної науки.

Поступово реальні можливості функціонування Інституту дедалі
звужувалися. У червні 1938 року за постановою Президії АН УРСР Інститут
Демографії був розформований. Його співробітники були переведені на
роботу в Інститут економіки АН СРСР і утворили там Групу статистики і
переписів населення. Сюди ж було переведено і багатий архів Інституту
Демографії, в якому зберігалися статистичні та літературні матеріали по
населенню, зібрані протягом майже двадцяти років з архівів і
книгозбірень Києва, Харкова, Москви, Ленінграда та інших, зберігались
тут і виконані, але ще не опубліковані роботи — бібліографічні покажчики
та ряд інших матеріалів. Під час ІІ світової війни весь цей архів
загинув.

Протягом 1924-38 років Інститут демографії випустив 14 томів «Праць»,
які за роками публікацій розподілилися наступним чином: 1924 року вийшов
І том праць, 1925 — ІІ, 1926 — ІІІ та IV, 1927 — V та VI, 1930 — VII та
VIII, 1931 — IX, 1936 — X та XI, 1937 — XII та XIII, 1938 — XIV. Перші
11 томів «Праць» (І-ХІ) присвячені питанням демографічної, а наступні 3
(ХІІ-ХІV) — санітарної статистики. Кожен том був присвячений певній
проблемі. Наприклад, перший том носив назву «Матеріали щодо природного
руху населення України 1867-1914 рр.», восьмий том — «Матеріали щодо
смертності на Україні», десятий том — «Перепис населення (історія і
сучасна організація переписів в СРСР і в капіталістичних країнах)».

Окремими томами вийшла праця «Місто й село у смертності Наддніпрянської
України» Юрія Корчака-Чепурківського.

Інститут розпочав свою діяльність 1 березня 1919 року і відразу ж
стикнувся з кадровою проблемою. Першими його співробітниками були
директор та троє статистиків, з яких лише двоє мали певний досвід у
зборі та обробці статистичних даних населення. Організація і
налагодження роботи Інституту були тоді справою вельми нелегкою. У
Києві, та й на Україні взагалі не було людей, підготованих для
демографічних досліджень. Основною кадровою базою для установи став
Київський інститут народного господарства (там Михайло Птуха у свій час
керував викладанням статистики), звідки вийшли практично всі
співробітники Демографічного Інституту (М.В.Птуха,
Ю.О.Корчак-Чепурківський, П.І.Пустоход, В.Ф.Резніков, М.Н.Трацевський та
ін.). У 1922 році у зв’язку із загальним скороченням штатів АН УРСР в
Інституті крім директора залишався лише один штатний співробітник. У
1926-1930 роках штат Інституту дещо зріс, а у 1938 році, на момент
ліквідації установи, він нараховував 30 чол.

Найвизначнішими співробітниками Інституту були М.В.Птуха, В.К.Воблий,
Ю.О.Корчак-Чепурківський, П.І.Пустоход, М.М.Трацевський, В.Ф.Резніков.

Дев’ятнадцятирічна діяльність Інституту Демографії АН УРСР, а також
самого Юрія Корчака-Чепурківскього становить собою без перебільшення
унікальне явище в історії розвитку української демографічної науки.
Вперше населення України, зокрема його відтворення, було повноцінно
вивчене за допомогою наукових методів демографічної статистики, причому
на такому рівні детальності і глибини, як у жодній іншій колишній
союзній республіці СРСР. По-новому було розроблено ряд таких важливих
теоретичних, методологічних та методичних питань статистики
народонаселення, як побудова коротких (сумарних) та повних таблиць
смертності, опрацювання індексів шлюбності, перспективне обчислення
населення. Вперше було науково висвітлено питання організації і методи
всіх переписів населення в Наддніпрянській Україні, Росії та СРСР;
підготовано та опубліковано унікальні збірники статистичних матеріалів з
природного руху населення дореволюційної України; укладено та
опубліковано бібліографічні роботи з демографії, аналогічних яким у
колишньому Союзі та в Україні ніколи не було та й немає до цього часу.
Діяльність Корчака-Чепурківського та його колег сприяла розвиткові
демографічної науки і практики — підвищенню зацікавленості
демографічними дослідженнями, підготовці кваліфікованих кадрів та
становленню національної демографічної школи. З відомих причин цей
процес обірвався. Видається, що обов’язком сучасних українських
демографів мало б стати перейняття кращих традицій української
демографічної науки від Інституту Демографії АН.

Перший у Росії і СРСР демографічний прогноз був розрахований у Держплані
СРСР у 1922 р. Історія зв’язує його з ім’ям академіка С.Г. Струмиліна.
Відомий демограф Ю.А. Корчак-Чепурківський справедливо і жорстко
критикував цей прогноз. Справа в тому, що розрахунок спирався на перепис
населення СРСР 1920 року, неповнота результатів якої була очевидна всім
демографам. Крім того, допускалося, що параметри народжуваності і
смертності в СРСР будуть такими ж, як у Російській імперії наприкінці
XIX століття. Уже до кінця 1926 року, до моменту першого Всесоюзного
перепису населення, прогноз істотно розійшовся з фактичним положенням
справ. Замість передвіщених 142,2 мільйони чоловік перепис населення
показав 147 мільйонів, тобто на 3,4% більше перевищеного числа.

У зв’язку з тим, що на Україні прокотилися хвилі голодомору, статистичні
дані були досить сумними. Тодішній уряд побав у статистах і демографах –
ворогів народу. Вони були звинувачені в тому, що нібито по декілька
разів враховували смертність!

У березні 1937 року був арештований і незабаром розстріляний начальник
Бюро перепису ЦУНХУ О.Квіткін — учасник трьох передреволюційних з’їздів
РСДРП від більшовицької фракції. Були репресовані й інші керівники
перепису. У Києві був закритий створений ще в 1919 році перший у світі
Демографічний інститут, а його директор академік М.Птуха майже два роки
просидів у Лукьяновскій в’язниці. Вісімнадцять років провів у таборах і
український демограф Ю.Корчак-Чепурківский.

Довгі роки вважалося, що всі дані перепису 1937 року знищені. І лише в
1989-м частина їх удалося знайти в архівах і опублікувати.

Після повернення з таборів Ю.Корчак-Чепурківський продовжує займатися
науковою діяльністю, але найбільші його досягнення залишилися позаду.
Підірване здоров’я та зневіра призвели до того, що 20 серпня 1967 Юрій
Корчак-Чепурківський помер.

Тільки по смерті Корчака-Чепурківського виходять у друк його вибрані
наукові праці.

Та не дивлячись на сумну долю цього вченого, можна сміло сказати, що він
зробив усе, щоб збагатити українську науку і не піддатися на політичний
тиск тих страшних часів.

Використана література

1. Андрєєв Е., Дарський Л., Харкова Т. Демографічна історія Росії:
1927-1959. — М., 1998.

HYPERLINK «http://www.polit.ru/docs/» \l «s2up» 2. Збірник
законодавчих і нормативних актів про репресії і реабілітацію жертв
політичних репресій. — М., 1993.

3. Квашо А.Я. Демографическая политика в СССР. — М., 1981.

4. Корчак-Чепурківський Ю.А Избранные демографические исследования. —
М., 1970.

5. Пустоход П.И. Институт демографии Академии наук УССР// Советская
статистика за полвека. — М. 1982.

6. Стешенко В.С. Институт демографии АН УССР.// Демографический
Энциклопедический Словарь. — М.1985. — С.150.

Похожие записи