Причини, виникнення

і сутність інформації

Людина отримує різноманітну інформацію про навколишній світ, сприймає
всі його різноманітні сторони за допомогою сенсорної системи чи органів
чуття.

Наприклад: людина бачить на своєму шляху автомобіль, що рухається, і
відходить убік; шум грому, що наближається, змушує людину сховатися, — і
таких прикладів можна навести безліч. Отримана інформація передається в
мозок людини; він її аналізує, синтезує і видає відповідні команди
виконавчим органам. Залежно від характеру одержуваної інформації, її
цінності буде визначатися наступна дія людини. Водночас, для з’ясування
засобів відображення у свідомості людини об’єктів і процесів, що
відбуваються в зовнішньому середовищі, необхідно знати, яким чином
улаштовані органи чуття, і мати уявлення про їх взаємодію.

З точки зору філософії інформація — об’єктивна сторона процесу

відображення як властивості всієї матерії. Вона всезагальна. Тому
будь-яка взаємодія включає в себе інформаційний процес, вона є
інформаційною взаємодією у тому розумінні, що залишає про себе пам’ять в
іншому.

Усі матеріально-речові й матеріально-енергетичні системи одночасно є
джерелами, носіями, а також споживачами інформації. На думку А.І.Берга,
В.В.Бірюкова та інших «ні речовини, ні енергії, не пов’язаних з
інформаційними процесами, не існує». Отже, неживий і живий світи
розглядають сьогодні не тільки як світ речовини й енергії, а й як світ
інформації.

Та матеріальна система, яка не розгортає в середині себе і в своїх
наступних взаємодіях набуту інформацію, приречена на деградацію. Лише
покладена і ззовні і розгорнута всередині об’єкта інформація може
забезпечити не тільки зберігання системи в мінливих умовах її
функціонування, а й подальше зростання її упорядкованості, складності та
організації. Звідси випливає висновок, що відображення є процесуальною
єдністю інформації і дії.

Інформація, будучи об’єктивною і всезагальною властивістю природи, має
відповідну специфіку на різних рівнях своєї організації. Отже, якщо
традиційна теорія відображення (копіювання, відтворення) не може
пояснити феномена відображення як фактора субстратних змін, то в
сучасній концепції відображення наділяється здатністю активно
відтворювати дійсне буття речей у формі можливостей, потенцій і
тенденцій розвитку інших речей; чинити організуючий вплив на перехідні
процеси в системі, що розвивається, і тим

самим функціонально детермінувати її новоутворення. Як бачимо,
відображення за такого його розуміння спроможне долати межу наявного
буття і переходити в не наявне, нове.

В сучасних умовах до складу продуктивних сил включають і інформацію.

Інформація дає змогу у той чи інший спосіб пояснити, відобразити чи
представити явище, процес, динаміку. Це ж саме можна говорити і про
економічні явища та події.

Оволодіння економічними знаннями обов’язково передбачає необхідність
аналізу кількісних величин, змін їх за певний період, прогнозних
розрахунків зростання чи падіння виробництва певного товару чи ціни на
нього тощо. Дані, які відображують обсяги виробництва створеного
продукту в країні за певний рік або окремої галузі, масштаби зовнішньої
та внутрішньої торгівлі, темпи зростання цін, інфляції, безробіття
публікуються у різних статистичних довідниках. Підприємства, фірми,
інститути, різні організації та установи ведуть облік результатів своєї
господарської діяльності в бухгалтерських звітах за квартал, рік, а
також здійснюють соціально-економічний аналіз даних звітності.
Міністерства, відомства, інші державні установи також ведуть облік
економічної діяльності підприємств, що знаходяться у їхньому
підпорядкуванні. Багато економічної інформації, у тому числі у вигляді
таблиць, схем, графіків, діаграм, містить-у наукових працях,
різноманітних фахових виданнях. Як же ними користуватися?

Розглянемо це на конкретних прикладах.

На швейній фабриці, що виробляє шкільну форму і є об’єктом нашого
дослідження, за січень, лютий та березень 1998 р. було пошито 10, 12 та
14 тис. форм. Про що свідчать ці статистичні дані? Яку економічну
тенденцію вони характеризують?

Одним з можливих шляхів оцінки цих величин є зіставлення їх. Воно дає
змогу зробити такі висновки:

1. У лютому виробництво зросло на 2 тис. форм (12-10), або на 2 : 10-
100 = 20 відсотків.

2. У березні виробництво зросло на 2 тис. форм більше, ніж у лютому, і
на 4 тис. більше, ніж у січні, що становило відповідно 2 : 12 • 100 =
16,7 відсотка і 4 : 10 • 100 = 40 відсотків.

Економісти для оцінки кількісних величин широко застосовують середні
величини. Вони допомагають відокремити незвичайне від загальновизнаного,
показати, наскільки значними є відхилення між середньою та окремою
цифрою. У нашому прикладі середньою буде величина (10 + 12 + 14): 3 = 12
тис. форм.

Використання середніх величин має важливе значення при зіставленні
даних, що відбивають економічну діяльність певних підприємств,
економічних категорій (зіставлення заробітної плати, наприклад, за
галузями народного господарства), темпів економічного розвитку різних
галузей тощо. Розглянемо дані, що характеризують процес природного
скорочення чисельності населення в Україні:

Рік 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997

Зменшення чисельності

населення в країні,

тис. чол.

на 39

на 100

на 184

на 243

на 300

на 310

на312

У середньому щороку за 1991-1997 pp. скорочення чисельності населення в
нашій країні становило:

Це означає, що починаючи з 1994 р. зменшення чисельності населення в
країні значно перевищує середнє значення цієї величини за останні 7
років. У 1995 і 1997 pp. спостерігалось значне прискорення зменшення
чисельності населення порівняно з середньою величиною

Рис. 2. Приклад графічного відображення економічних процесів

Економічні процеси можуть відображуватися також у рисунках та графіках.
Наприклад, процес природного скорочення чисельності населення графічно
можна подати так, як показано на рис. 2.

Графіки — це наочне відображення залежності між двома змінними.
Гіпотетичне уявлення про залежність між доходом і споживанням дає табл.
2.

Таблиця 2

Дані для побудови графіка

залежності між доходом і споживанням

(в умовних грошових одиницях)

Дохід за місяць Споживання за місяць Точки

10 10 А

30 30 Б

40 30

В

50

40 Г

60 45 Д

Рис. 3. Графік залежності доходу і споживання

Оскільки визначальною величиною у цьому разі є доход, то, як прийнято,
його відображують на горизонтальній осі графіка. Споживання ж — це
величина змінна, адже залежить від доходу, тому його показують на
вертикальній осі графіка.

Вибравши масштаби, на вертикальній і горизонтальній осі графіка (рис. 3)
позначають точки, що відбивають залежність між доходами і споживанням.
Роблять це так: 10 грошових од. дорівнюють 2 см. Отже, точка А
знаходитиметься на перетині перпендикулярних ліній від горизонтальної та
вертикальної осі на зазначеній позначці, точка Б—на лінії перетину
перпендикулярних на відстані 6 см і т. д.

Висхідна лінія на графіку свідчить про прямий зв’язок між доходом і
споживанням. Це означає, що споживання безпосередньо залежить від
доходів: чим вищі доходи, тим більше можливостей для споживання, і
навпаки.

Економістів цікавлять також зміни у рівні цін, заробітної плати, рівень
зайнятості та безробіття тощо. Для дослідження цих показників
застосовують відсоткове відношення. Наприклад, для того щоб
охарактеризувати темп зменшення обсягів житлового будівництва в Україні
за період 1990—1996 pp., треба визначити величину зменшення виробництва,
поділити її на кількість збудованого житла у 1990 p., який називається
базовим, і помножити результат на 100. Так ми отримаємо відсоткове
відношення. За даними Міністерства статистики України, у 1990 і 1996 pp.
в нашій країні було введено в експлуатацію житлових будинків загальною
площею відповідно 14,5 і 6,8 млн м2.

Для визначення відсоткового зменшення будівництва житла слід здійснити
такий розрахунок:

(7,7: 14,5)- 100 = 53,1%.

Отримана величина є свідченням того, що житлове будівництво у 1996 р.
становило 53,1 відсотка порівняно з 1990 р. Однак ця цифра не розкриває
причин, що вплинули на зменшення житлового будівництва в країні.

Важливе значення в сутності інформації займають статистичні
спостереження. Статистичне спостереження – це спланований захід по збору
даних про суспільно-економічні явища, процеси, роботу суб’єктів
господарської діяльності, соціально-економічний та кількісний стан
населення держави тощо.

Статистичне спостереження – це перша стадія статистичного дослідження,
науково-організаційний збір даних про явища і процеси суспільного життя.

Але не всі первинні дані можуть бути покладені в основу висновків і
узагальнень. Тому до статистичних даних, придатних для
науково-обгрунтованих узагальнень, ставиться ряд вимог:

1) вони повинні бути повними, а не уривчастими (це означає, що дані
треба збирати за певний період чи за певний момент часу);

2) дані повинні бути достовірними і точними;

3) дані обов’язково повинні бути одноманітними і порівняльними.

У процесі статистичного спостереження формується необхідна статистична
інформація, яка потім піддається систематизації, зведенню, обробці,
аналізу і узагальненню.

У статистичний практиці застосовують дві організаційні форми
спостереження:

— звітність суб’єктів, які досліджуються;

— спеціально організоване статистичне спостереження.

Звітністю називають форму спостереження, при якій статистичні дані
надходять у статистичні органи від підприємств і фірм у вигляді
обов’язкових звітів про їх роботу за установленими формами та у
відповідні строки.

Звітність як форма спостереження має свої переваги. По-перше, вона має
стабільний характер, що дає можливість співставлення даних, ведення
динамічних рядів з тих чи інших показників тощо.

Звітність поділяють на спеціалізовану (що має свої особливості) і типову
(що є єдиною формою і змістом для всіх підприємств); на централізовану
(що проходить через систему державної статистики) і децентралізовану
(яка опрацьовується, збирається відповідними міністерствами і
відомствами). Звітність буває: загальнодержавна і відомча.

Спеціально організоване статистичне спостереження є одержання
статистичних даних на основі перепису, разових обліків та обстежень.

Спеціально організовані статистичні спостереження організовуються у тому
випадку коли відсутня стабільна статистична звітність. До спеціальних
спостережень належать: переписи(населення, худоби, багаторічних
насаджень тощо), одноразові обліки, опитування, вибіркові обстеження та
інші.

Таким чином, завданням статистичного спостереження є одержання
достовірної вихідної інформації, яка об’єктивно висвітлює фактичний стан
речей. Неправдива інформація не може бути використана для статистичних
узагальнень.

План статистичного спостереження складається з двох частин:
програмно-методологічної і організаційної.

Програма спостереження – це перелік чітко сформованих питань, на які
необхідно одержати відповіді. В програму включають тільки ті питання,
які відповідають завданням дослідження і на які можуть бути одержані
достовірні відповіді.

Програмно-методологічна частина плану складається з мети, визначення
об’єкта, одиниць спостереження даного об’єкта, елементів сукупності
показників і програми самого спостереження.

Організаційна частина плану спостереження визначає місце, час і органи
спостереження, графік підготовки і інструктажу кадрів,
матеріально-технічну базу спостереження.

Види спостережень визначаються ознаками групування. За обхватом одиниць
сукупності спостереження поділяють на суцільне і несуцільне. При
суцільному спостереженні обстеженню і реєстрації підлягають усі без
винятку елементи сукупності. Прикладом суцільного спостереження є
державна статистична звітність або перепис населення. До несуцільного
обстеження відносять: вибіркове спостереження і монографічне
спостереження.

При вибірковому спостереженні обстежуються не всі елементи сукупності
(тобто структурні складові об’єкту дослідження з визначеними елементами
і одиницями виміру), а певна, випадкова, або не випадкова попередньо
визначена їх частина.

Монографічне спостереження передбачає детальне обстеження лише окремих
типових елементів сукупності. Таке обстеження застосовується тоді коли
масове обстеження не висвітлює необхідних сторін того чи іншого
суспільного явища.

За часом проведення статистичне спостереження поділяють на поточне,
періодичне і одноразове.

Поточне спостереження полягає в безперервній реєстрації фактів
(інформації) по мірі їх виникнення. Наприклад, так організовано облік
витрат матеріалів на виробництво продукції, або реєстрація шлюбів,
розлучень, народжених і померлих тощо.

Періодичне спостереження проводиться регулярно, здебільшого через рівні
проміжки часу: перепис населення – через 10 років, перепис обладнання –
через 2 роки і т.ін.

Одноразове спостереження проводять епізодично з метою вирішення певних
соціально-економічних завдань. Наприклад, перепис худоби у населення,
або перепис фруктових дерев тощо.

Існує три способи одержання статистичних даних:

а) безпосередній облік фактів (тобто облік товарних залишків на складах,
інвентаризація тощо);

б) документальний облік (тобто той, що грунтується на даних
різноманітних документів первинного обліку. На основі документального
обліку складаються статистичні звіти);

в) опитування – це спостереження, при якому відомості фіксуються зі слів
опитуваного.

Опитування може бути організоване по-різному.

Розрізняють три способи опитування:

Експедиційний спосіб (тобто усне опитування). При експедиційному способі
опитування проводить спеціально визначена особа, яка зі слів опитуваного
заповнює бланк дослідження;

Експедиційний спосіб вимагає найбільших витрат і найбільшої кількості
осіб (обліковців), проте гарантує високу якість матеріалу, тобто його
об’єктивність і достовірність. Тому в практиці органів державної
статистики України всі найбільш важливі статистичні дослідження,
наприклад, перепис населення та інші роботи здійснюються експедиційним
способом.

Спосіб самореєстрації. В даному випадку всі необхідні документи з
опитування заповнюють самі опитувані. Особа, що здійснює дослідження,
відвідує опитуваного, вручає йому бланки, пояснює порядок їх заповнення
і у визначений час збирає готові матеріали, перевіривши їх якість;

Кореспондентський спосіб. В даному випадку відомості в органи
статистики, або в інші органи, що ведуть спостереження, повідомляють їх
кореспонденти. При цьому способі висилаються бланки дослідження з
вказівками щодо їх заповнення підприємствами чи особами з проханням
заповнити і надіслати на адресу організації, що їх вислала;

Статистика – це точна наука, яка базується на цифровій інформації, що
обробляється математичними методами. Тому точність і вірогідність
статистичних даних (показників) є найважливішою вимогою статистики.
Точність – це відповідність даних спостереження дійсним величинам, а
вірогідність – це міра об’єктивного відображення наявної суті явищ і
процесів.

Розбіжність між даними спостереження і дійсними називається помилкою.

Помилки поділяють на:

— помилки реєстрації, які допущені в ході реєстрації даних спостереження
випадково або систематично внаслідок неправильного встановлення фактів
або неправильного їх запису.

— помилки випадкові, які допущені внаслідок дії випадкових причин, що
спричиняють спотворення (зміну) даних в той чи інший бік. Їх допускають
як респонденти так і реєстратори.

— помилки систематичні. Вони бувають з вини неправильно сформованої
програми дослідження. До таких також відносяться навмисні і ненавмисні:
систематичні (навмисні) помилки виникають внаслідок навмисного свідомого
перекручення даних з метою прикрашення реальної дійсності. Службові
особи, винні у несвоєчасному поданні або перекрученні даних державних
статистичних спостережень, притягаються до дисциплінарної, матеріальної
або кримінальної відповідальності.

— помилки репрезентативності – це такі, що можуть виникати лише в
несуцільному спостереженні де відбирається для обстеження тільки частина
сукупності, що в свою чергу впливає на об’єктивне відтворення інформації
про дану сукупність в цілому.

Названі вище помилки можуть бути виявлені і ні. Статистичні органи
постійно займаються питаннями контролю за правильністю і відповідністю
даних спостереження дійсним даним. З цією метою відповідальні працівники
органів статистики застосовують на практиці слідуючи форми контролю:

— зовнішній контроль, який проводиться візуально або за допомогою
електронної техніки, комп’ютерних програм. Він спрямований на перевірку
оформлення звіту, наявність і повноту запасів, охоплення звітом всіх
одиниць спостереження;

— логічний контроль, який проводиться шляхом зіставлення відповідей на
взаємозв’язані питання

— арифметичний контроль, який проводиться шляхом перевірки узагальнюючих
показників і в погоджені тих показників, які випливають один з одного.

Похожие записи