Реферат

на тему:

Історія розвитку геоморфологічної науки на Україні

Геоморфологія (Гея — грец. Земля, морфе — грец. форма, логос — грец.
слово, вчення, наука).

Як науки геологія та геоморфологія сформувались внаслідок вирішення
задач і практичних запитів суспільства. Розвиток матеріальної культури,
зростання людського суспільства найтіснішим чином пов’язані з освоєнням
земної поверхні. Люди почали вивчати Землю ще на перших порах свого
існування.

Поява геоморфології як самостійної області знання відноситься до кін. 19
— поч. 20 ст., коли оформилися дві самостійні школи: американська на
чолі з У.М.Дейвісом і європейська (головним чином німецька),
представниками якої були А. Пенк, В. Пенк. Основи геоморфології в
Україні та Росії заклали П.А.Кропоткін, І. В. Мушкетов, І. С. Щукін, Я.
С. Едельштейн, К. К. Марков і ін.

Об’єктом вивчення геології та геоморфології є вся планета і в
особливості її кам’яна оболонка (літосфера).

Предметом дослідження науки є будова, склад речовини у цій оболонці,
впливу на ці процеси біосфери як у минулі часи, так і в наш час і,
особливо, вплив на ці процеси нової геологічної сили — людства (В.І.
Вернадський).

С.Л.Рудницький значною мірою був засновником української геоморфології,
антропогеографії, політичної, соціально-економічної та демографічної
географії. Особлива заслуга С.Л.Рудницького в тому, що він започаткував
картографічний напрямок в українській географії. Розробляти географічні
карти українською мовою він почав у Львові, продовжував на еміграції у
Відні, а також в радянській Україні. Завдяки йому Україну чи не вперше
було представлено у картографічних працях як цілісну просторову одиницю.

Довкілля має системний характер і важливим завданням є здійснення
аналізу тих чинників, які обумовлюють перебіг сучасних геоморфологічних
процесів.

Основні напрямки досліджень у геоморфології:

• Теорія та методика, методологія геоморфології, системний
геоморфологічний аналіз; геоморфологічні закони та геоморфологічні
парадигми.

• Теорія та методологія структурної геоморфології.

• Теорія та методологія антропогенної геоморфології.

• Еволюційна геоморфологія: розвиток давнього й експонованого рельєфу;
геоморфологічна етапність та хроногеоморфологія; геоморфологічні аспекти
еволюції тектоногенезу, седиментогенезу, клімату, гідросфери, біосфери,
рельєфоутворюючих процесів.

• Регіональна та планетарна геоморфологія: просторово-часові
закономірності. Принципи та підходи до районування. Регіональні
геоморфологічні проблеми України.

• Просторова організація сучасного рельєфу й рельєфоутворюючих процесів,
їх взаємопов’язане функціонування та прогноз розвитку.

• Просторова організація природно-техногенних геоморфосистем, оцінка
стану та прогноз розвитку.

• Методи геоморфологічних досліджень: системний аналіз і математичне
моделювання; морфоструктурний та неотектонічний аналіз, морфодинамічний
аналіз; геоморфологічне картографування; дистанційні, експериментальні,
палеогеоморфологічні, морфометричні методи тощо.

• Прикладні проблеми сучасної геоморфології. Геоморфологічні дослідження
при: пошуках корисних копалин, інженерному освоєнні території,
сільськогосподарському природокористуванні; геоморфологічні дослідження
для розв’язання екологічних проблем; геоморфологічний прогноз;
геоморфологічна експертиза; геоморфологічні основи раціонального
природокористування в Україні.

Процеси, що впливають на формування твердої оболонки Землі по своєму
положенню щодо її поверхні підрозділяються на ендогенні й екзогенні.
Ендогенні процеси протікають в умовах високих температур і тисків.
Гравітаційне поле Землі і сили обертання можуть впливати на форму
планети, викликати вертикальні і горизонтальні переміщення фрагментів
літосфери різної щільності, процеси діапіризму і т.д.

Для рельєфоутворення найбільше значення мають механічні рухи
літосфери, магматизм і метаморфізм. Один з найважливіших результатів —
формування первинних нерівностей твердої поверхні Землі — тектонічно
обумовлених підняттів і западин. Екзогенні процеси поділяються на 3
групи: вивітрювання, денудація (знос) і акумуляція (нагромадження).
Денудація й акумуляція по ефекті впливу на рельєф є що нівелюють.

Вплив сили ваги і сили обертання впливають на ряд екзогенних факторів .
Клімат Землі визначає генетичні типи екзогенних процесів і, почасти,
інтенсивність їхнього впливу на земну поверхню. Латеральні зміни клімату
визначаються положенням Землі щодо Сонця й утворять планетарну
кліматичну зональність.

Зміни клімату з висотою утворюють орокліматичну зональність, що
обумовлена ростом тектонічних підняттів і зміною температури атмосфери з
висотою. Велике рельєфоутворююче значення мають зміни клімату в часі.
Екзогенні фактори . Під екзогенними факторами розуміються процеси
рельєфоутворення , обумовлені вивітрюванням, денудацією й акумуляцією.

Вони генетично і причинно зв’язані з ендогенними факторами ,
приповерхнім гравітаційним полем Землі, її кліматом, а також впливом
Сонця і Місяці. Форми рельєфу, в утворенні яких головна роль належить
екзогенним процесам, називаються морфоскульптурами. Вивітрювання —
сполучення процесів руйнування гірських порід, що складають земну
поверхню під впливом зовнішніх оболонок і Сонця. Вони підготовляють
матеріал для подальші денудації й акумуляція .

Джерела енергії для процесів вивітрювання — енергія Сонця і
фізико-хімічний вплив атмосфери і гідросфери. Клімат визначає виборчий
розвиток основних генетичних типів вивітрювання і впливає на швидкість
їхнього плину. Денудація по загальному характері впливу — процес
зниження земної поверхні. Підрозділяється на загальну, чи площинну, і
лінійну, що розвивається вибірково. Акумуляція — процес підвищення
земної поверхні. Може бути регіональної і локальний.

Геоморфологія займає важливе місце серед інших природничих наук, які
досліджують літосферу та процеси, які зумовлені змінами в ній.

Отже, геоморфологія (від гео … і морфологія), наука про рельєф суші,
дна океанів і морів. Вивчає зовнішній вигляд, походження, вік рельєфу,
історію розвитку, сучасну динаміку і закономірності поширення.

Дані геоморфології використовуються при пошуках родовищ корисних
копалин, проектуванні доріг і споруджень.

Використана література:

Геоморфологія. Посібник / За ред. Костенко Н.П. – М., 1999.

Основи геології та геоморфології. – М., 1994.

Словник-довідник з геоморфології. – М., 2000.

Похожие записи