Реферат з наукознавства (ОНД)

Документальні джерела інформації та використання їх у наукових
дослідженнях

План

Вступ

1. Документальні джерела інформації та використання їх у наукових
дослідженнях:

1.1. Документальні джерела

1.2. Класифікація документальних джерел інформації

2. Методика роботи над друкованими літературними джерелами

2.1.Вимоги до роботи над літературними джерелами

2.2.Реферування та групування літературного матеріалу

Вступ

Наукові дослідження з економіки та інших галузей наук ґрунтуються в
основному на методах документалістики, тобто дослідженні документів, які
відображають інформацію про стан, поведінку, використання об’єктів
дослідження. Документальні джерела інформації дають змогу досліджувати
об’єкти за певною періодизацією, тобто у динаміці за періодами, що
необхідно для вивчення і зіставлення факторів, які впливають негативно
чи позитивно на господарську діяльність людей.

1. Документальні джерела інформації та використання їх у наукових
дослідженнях

1.1. Документальні джерела

Застосування комп’ютерних технологій у наукових дослідженнях не замінює
документальні джерела інформації, скоріше, навпаки, посилює потребу у
документах як носіях інформації. Документом називається матеріальний
об’єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і
використання у науці і практиці. Науковим документом, або документом у
науково-технічній інформатиці, називається носій, у якому тим або іншим
способом зафіксовані наукові відомості (дані) чи науково-технічна
інформація, у якій повинно обов’язково вказуватися, ким, де і коли він
був створений.

У інформатиці документом вважають кожний матеріальний носій інформації
(бухгалтерського оформлення, книги, звіти та ін.). Документи
науково-технічної інформації представлені двома основними групами:
друкованими і рукописними.

Друковані документи — це друкована продукція, що пройшла
редакційно-видавничу обробку (книги, журнали, брошури).

За періодичністю випуску друковані видання поділяють на одноразові
(книги) і періодичні (журнали, газети).

1.2. Класифікація документальних джерел інформації

Класифікацію друкованих джерел інформації, які використовуються у
наукових дослідженнях, подано у таблиці.

Таблиця „Класифікація друкованих джерел інформації”

пор. Вид видання Характеристика за призначенням

Офіційні Публікації законодавства, нормативно-правових актів державних
і господарських органів управління

Наукові Результати наукових, експериментальних

та інших досліджень у різних сферах знань

Науково-популярні Відомості з різних галузей науки і техніки,
призначені для ознайомлення непрофесійного загалу читачів

Підручники Знання наукового і прикладного характеру, зведені у систему,
призначені для педагогічних цілей

Виробничі Знання з технології, техніки, організації виробництва,
менеджменту, маркетингу бухгалтерського обліку і аудиту та інші
призначені для використання у практичній діяльності фахівцями певного
профілю

Довідкові Містять коротку наукову і прикладну інформацію для
ознайомлення фахівців з певної галузі знань, а також для наукових
досліджень і професійної діяльності

Нормативно-виробничі Правила, норми і нормативи, технологічні вимоги,
стандарти, призначені для використання у виробництві, менеджменті,
маркетинг та іншій практичній діяльності

Рекламні Відомості про вироби, послуги, які рекомендуються з метою
залучення покупця

Патентно-ліцензійні Право на використання інтелектуальної власності,
трудову діяльність у певній сфері виробництва або бізнесу

Проспекти Видання рекламного характеру, що стосуються конкретного виду
товару машин, устаткування для залучення покупців

Каталоги Нормативно-виробничі довідники різних видів знань наукового
прикладного характеру

Інформаційні Систематичні відомості про видані праці з питань науки і
практичної діяльності у різних галузях національної економіки

Друковані джерела інформації, які використовуються у наукових
дослідженнях, представлені поліграфічним виробництвом у формі книг,
брошур, рекламних буклетів та ін.

Книги – неперіодичні багатосторінкові твори друку обсягом понад 48 с.
друкарського друку. Твори друку обсягом від 5 до 48 с. вважають
брошурою. Комп’ютеризація інформаційної діяльності сприяла створенню
електронних книг, які широко застосовуються у наукових дослідженнях та
педагогічному процесі вищих і середніх навчальних закладів.

Рекламні буклети – художньо оформлені і видані засобами поліграфії
вироби, які пропагують кращі зразки продукції, товарів для ринку.

У форматі альбомів видається нормативно-виробнича документація
(технологічна, проектна та ін.), рекламна, каталоги.

Машинописні документи – носії інформації, які не пройшли
редакційно-видавничу обробку і не видані засобами поліграфії
(науково-технічні звіти, документи обліку господарської діяльності,
дисертації та ін.).

Особливим машинописним документом є депоновані твори, які
використовуються як носії інформації у процесі наукових досліджень.

Депонованими (переданими на збереження) називаються наукові роботи,
виконані індивідуально або в співавторстві і розраховані на обмежене
коло користувачів. Депонування здійснюється централізовано органами
науково-технічної інформації. Відомості про депоновані твори оперативно
наводяться у реферативних та інших журналах. У нашій державі ці функції
виконує Інститут науково-технічної інформації та техніко-економічних
досліджень.

Депонування здійснюється з метою ознайомлення вчених і спеціалістів з
рукописами статей, оглядів, монографій, матеріалів конференцій, з’їздів,
нарад і симпозіумів вузькоспеціального характеру, які недоцільно
видавати засобами масової поліграфії (книги, журнали, брошури).

Рішення про передавання на депонування оригіналів монографій, статей,
оглядів, матеріалів конференцій, з’їздів, нарад і симпозіумів виносяться
вченими радами вузів та науково-дослідних організацій,
науково-технічними радами проектно-конструкторських, технологічних та
інших організацій.

На депонування не приймаються звіти про науково-дослідні і
проектно-конструкторські роботи, а також тези доповідей, крім зроблених
на міжнародних, республіканських конференціях, симпозіумах і семінарах.

Реферати депонованих рукописів, їх бібліографічний опис оприлюднюють у
реферативних журналах і бібліотечних покажчиках.

Депонування відкриває широкі можливості використання науково-технічної
інформації, яка не була опублікована у зв’язку з невеликою кількістю
користувачів нею або за інших причин. Автори депонованих робіт
зберігають право на їх публікацію у наукових, науково-технічних та інших
виданнях. При оприлюдненні необхідно лише зробити посипання на
депонований твір і зазначити місце зберігання його.

Прикладом машинописних документів є науково-технічні звіти, дисертації,
депоновані роботи, описування раціоналізаторських пропозицій, різні види
технологічної і проектно-кошторисної документації та ін.

У деяких випадках поділ документів на друковані і машинописні має
умовний характер. Наприклад, автореферат дисертації оприлюднюється за
редакційно-видавничими правилами, але на правах «рукопису», а
депонований «рукопис», навпаки, має права друкованого документа.

У науково-інформаційній діяльності прийнято поділ документів НТІ на дві
категорії: первинні і вторинні.

Первинні документи мають переважно нові науково-технічні відомості, які
є результатом науково-дослідної діяльності, проектно-конструкторської і
практичної діяльності (документи відображають господарські операції) або
нове осмислення відомих ідей і фактів. До них відносять більшість книг
(виняток становлять довідники), періодичні видання, науково-технічні
звіти, дисертації, депоновані рукописи тощо.

Вторинні документи є результатом переопрацювання одного або кількох
первинних документів. До вторинних документів відносять бібліографічні
описи, анотації, реферати, огляди, довідкові та інформаційні видання,
переклади, бібліотечні каталоги, бібліографічні покажчики і картотеки.
Крім того, до вторинних документів відносять регістри бухгалтерського
обліку господарської діяльності підприємств і підприємців, складені на
підставі первинної документації.

Отже, документальні джерела інформації є найбільш достовірними носіями
інформації, тому вони широко застосовуються у наукових дослідженнях з
економіки.

2. Методика роботи над друкованими літературними джерелами

2.1.Вимоги до роботи над літературними джерелами

У процесі наукового дослідження робота над літературними джерелами
здійснюється на всіх його стадіях. На підготовчій стадії вивчення
публікацій за довідниками, рекламою, проспектами, інформаційними
виданнями та бібліотечними каталогами сприяє конкретизації вибору теми
дослідження та його об’єктів, а також розробці теоретичних передумов
майбутньої роботи, її методологічного забезпечення. Вивчення
літературних джерел допомагає представити досліднику народногосподарську
значущість обраної теми дослідження, визначити основоположні теоретичні
і методологічні принципи виконання її.

Робота над літературними джерелами ставить перед дослідником вимогу –
навчитися швидко читати, сприймати і аналізувати прочитане,
концентрувати увагу на головному, істотному для розкриття теми
дослідження.

Причинами повільного читання є:

• мала ефективність роботи аналізаторів при читанні — мовнорухового,
мовнослухового та зорових рецепторів, які постачають інформацію у мозок;

• мале поле зору, регресивний рух очей (повернення назад до
прочитаного);

• недостатня мобільність уваги;

• пасивність пам’яті;

• в’ялий механізм мислення, відсутність навичок смислової здогадки;

• мала поінформованість про лінгвістичну природу тексту та ін.

Зазначені причини повільного читання ґрунтуються, з одного боку, на
даних, пов’язаних з вивченням механізму читання як складного
психолого-фізіологічного процесу, а з другого — з пізнанням потенційних
можливостей людини.

Читання — це особлива форма мовного спілкування — пошук, вивчення
текстової інформації. Воно є складним комплексом фізіологічних і
психологічних процесів, у яких беруть участь органи зору, мови і слуху.
Керуючим органом є головний мозок, який обробляє інформацію. Процес
читання включає: сприймання надрукованого слова спочатку очима, потім
вимовляння про себе і лише після цього усвідомлення його. Інакше кажучи,
людина пропускає текст через три канали — зоровий, мовноруховий і
слуховий. Такий загальноприйнятий підхід значно гальмує процес читання і
не сприяє високій якості засвоєння прочитаного. При цьому можна
визначити кілька причин:

• звуковий бар’єр — вимовляння читачем тексту про себе, тобто
артикуляція, коли для вимовляння звуку працюють мовнорухові органи
(горло, язик, зуби, губи, піднебіння);

• при вимовлянні очі довго затримуються на одному слові, коли читач
здатний миттєво фотографувати цілі комплекси надрукованої інформації.

Зважаючи на зазначені причини, спеціальні посібники рекомендують
тренувати зорове сприймання тексту, який читають, способом
«всеосяжності», тобто водити очима за текстом, зосереджуючись на центрі
аркуша. Якщо швидке зорове сприймання тексту заважає зрозуміти зміст, то
необхідно прочитати цей рядок повторно. Тренуватися на швидке читання
тексту необхідно щодня протягом 2-3 год. строком до одного місяця.
Звичайно, ці поради можна сприймати залежно від психофізіологічного
стану кожної людини зокрема.

Швидкість читання необхідно чергувати з виписуванням окремих визначень
термінів, понять, піддавати логічному аналізу, статистичним розрахункам,
групувати кількісні (цифрові) показники економічних процесів, прагнути
зрозуміти обґрунтованість висновків автора твору. Разом з тим це не
механічне переписування уривків із твору, а наслідок копіткої та
вдумливої обробки та групування початкових даних. Така методика роботи
над літературними джерелами дає змогу відокремити відоме від невідомого,
використати накопичений досвід, чітко сформулювати гіпотезу дослідження.
Після первинного огляду літератури, відібраної із бібліотечних
каталогів, ознайомлення з анотацією, вступом, структурою, висновками і
перегляду змісту вибирають спосіб вивчення джерела. Це ретельне його
вивчення, конспектування, вибіркове вивчення, яке супроводиться
виписками, складанням анотованих карток тощо.

2.2. Реферування та групування літературного матеріалу

Результати вивчення літератури з питань теми дослідження оформлюються у
вигляді тематичних оглядів, рефератів, де викладається суть
найважливіших наукових положень, виявляються основні концепції (збігання
і відмінність), групуються мало розроблені, неясні, дискусійні та не
вивчені положення. Важливо з’ясувати, що нового, оригінального вносить
автор кожної публікації, викласти своє ставлення до його концепції та
визначити можливість використання її у своєму дослідженні.

Окремі положення краще фіксувати на аркушах паперу з однієї сторони,
залишаючи великі поля. Це дає змогу в необхідних випадках робити
додаткові вставки, паралельні виписки із інших книг для порівняння,
зіставлення, а також викладу власної думки з цього питання. Для цієї
мети можна використати перфокартки, які зручно групувати за однорідністю
питань, що вивчаються, щоб уникнути викладу у огляді літератури
концепцій кожного автора окремо. Доцільно робити кольорові або шрифтові
виділення нотатків.

Незалежно від того, на якому носії (машинному, аркуші паперу)
зафіксована інформація із літературного джерела, вона повинна бути
згрупованаза однорідними ознаками для використання у процесі
дослідження. Здебільшого такою ознакою є питання, яке міститься у плані
теми дослідження. Тому за розділами плану дослідження у окремих папках
необхідно накопичувати реферати, зроблені із літературних джерел, як
опублікованих, так і рукописів (літописи, дисертації, депоновані
рукописи та ін.). Аналогічно групуються матеріали досліджень, зроблені
із бухгалтерського і статистичного обліку, суцільних і вибіркових
спостережень, добуті у процесі економічного аналізу та аудиту тощо.

Перфокартки зручно групувати у спеціальних картотеках, але вони повинні
мати картонні розподільники з індикаторами за розділами плану
досліджень. Аналогічні картотеки можна створити на перфокартках щільових
та з краєвою перфорацією.

До групування прореферованого матеріалу вносяться зміни, оскільки в
процесі наукового дослідження початковий його план коригується,
уточнюється. Це особливо важливо при виконанні досліджень колективом,
коли розділи плану роботи закріплені за різними виконавцями.

Виписки, цитати, цифрові показники повинні мати посилання: автор, назва
твору, видавництво, рік і місце .видання, сторінки. Перед тим як
приступити до роботи над джерелом, необхідно у верхній частині аркуша
привести його бібліографічне описання, вказати розділ плану теми
дослідження, до якого стосується виписка, а потім провести реферування
літературного джерела.

Посилання на літературне джерело повинно містити повне бібліографічне
описання, необхідне для складання списку використаної літератури за
темою дослідження. У протилежному випадку виникає потреба повторно
звертатися до нього.

Реферуючи джерело, необхідно точно передавати його зміст. Залежно від
того, яка роль відводиться джерелу у виконуваному дослідженні, дуже
важлива інформація може подаватися у вигляді цитат. Викладання має бути
стислим, точним, без зайвих слів і суб’єктивних оцінок. Не
рекомендується скорочувати слова, використовувати абревіатури, які
будуть незрозумілі іншим учасникам дослідження.

Виписки із книги краще подавати зонами, тобто фіксувати інформацію, яка
стосується одного конкретного питання. Якщо у джерелі, навіть у одному
абзаці або фразі, є інформація з іншого питання плану дослідження, то на
аркуші залишають певний інтервал для запису. При застосуванні карток у
реферуванні джерел кожне питання фіксується на окремій картці. Все це
сприяє систематизації інформації згідно з планом дослідження. Крім того,
якщо будь-які дані передбачається використати в інших розділах, то
відповідну виписку необхідно заповнити у двох примірниках.

У процесі роботи над джерелами виникають власні висновки, оцінки,
узагальнення, передбачення у використанні інформації, їх необхідно
записувати і виділяти у тексті позначками на полі у квадратних дужках з
написом (звернути увагу) або іншим кольором.

У економічних дослідженнях застосовують цифрові показники економічних
явищ, приведених у опублікованих літературних джерелах (статистичні
збірники, огляди, видані статистичними органами). Інформація, запозичена
з цих публікацій, потребує особливої уваги до використання її. Щоб
запобігти викривленню показників у виконуваному дослідженні, їх
необхідно провадити за найближчою датою опублікування. Цифрові дані
треба перевіряти за офіційними виданнями Держкомстату України. Вони
використовуються у вигляді окремих посилань або способом групувань у
таблицях; зображувані на графіках, схемах відповідно з методологією,
прийнятою у економічній статистиці.

Отже, методика роботи над літературними джерелами включає
бібліографічний пошук літератури з теми досліджень, її вивчення,
фіксацію початкових даних та їх використання у процесі наукового
дослідження для виробництва нових знань.

Використана література:

Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень. — Київ, 2002.

Похожие записи