з теорії і методики трудового навчання

на тему:

“Методика проектування і виготовлення комплекту доріжки і серветок у
техніці вишиванням хрестиком.”

Зміст.

Вступ 3

Розділ І. “Вишиті прикраси інтер’єру приміщення” 5

Назва об’єкту проектної діяльності, його актуальність. 5

Характеристика матеріалів, що використовуються при виготовлені виробу.
7

Обґрунтування техніки виконання виробу. 9

Послідовність виготовлення виробу. 11

Економічний аналіз проекту 12

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Наш український народ творець нової соціалістичної культури досяг
великих успіхів у всіх видах мистецтва: в музиці, літературі, живописі,
графіці, скульптурі, архітектурі, у різних видах декоративно-прикладного
мистецтва.

Із покоління в покоління переходить мистецтво вишивки в якій народні
відбили одвічний потяг до краси. Все розмаїття візерунків свідчить про
любов до народу, праці, народу та художню фантазію. Загально відомо, що
ручна вишивка, сприяє розвитку особистості, їх образному мисленню,
естетичному вихованню, а також координації рухів, відчуття простору.
Вона несе в собі можливість вияву мистецьких принад – тут поєднуються
художні естетичні, етичні смаки, розвивається пам’ять, формується
зосередженість, збагачується уява і художнє сприйняття довколишнього
світу.

Багатство творчої фантазії, техніка, майстерність характерні для
українських народних вишивок.

Українські вишивки дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням
кольорів. Кожному району притаманний своєрідний колорит. Вишивка
розглядається як один із видів живописного мистецтва. Аналіз сріблястих
переливів вишивки, білими нитками на білому фон, дзвінких звучань
вишивки червоними і білими, червоними і синіми, червоними і чорними
нитками, барвистої соковитості, багатоколірної гами дає можливість
стверджувати, що в галузі вишивки найбільш багато і різносторонньо
розкрилось колористичне обдарування народних майстрів. Кольорова вишивка
дає сміливий порівняльний виклик народному розпису і в багатьох
варіантах перемагає його своєю специфікою, мелодійної гармонійності
кольорових зіставлень.

Вишивка – це унікальне мистецтво народної графіки, вона зберегла і несе
в собі багатовікову культуру народної декоративної лінії. Стібки
нитки-лінії – прямі по горизонталі або вертикалі, діагональні – основа
творення складних орнаментальних форм. Вона – домінантна вишивального
мистецтва. З неї починається безперервний процес творення – від простих
елементів до складних мотивів, орнаментальних форм. Характерно, що у
вишивці наглядніше і переконливіше, ніж в інших видах мистецтва можна
спостерігати народну винахідливість, щодо методів розміщення мотивів на
лінії, яку в народі називають стежиною, дорогою, бігунчиком.

У вишивці найглибше відображене орнаментальне багатство народного
мистецтва, вона дає численні зразки геніальних композицій,
неперевершених за рівнем художнього трактування в інших видах народного
мистецтва.

Отже, дослідження вишивки розкриває важливі аспекти вираження в ній
живописної, графічної і орнаментальної культури народу.

Вишивка зберігала в своїй іконографії давні архаїчні магічні мотиви.
Вона майже нічого не губила із своїх надбань, нагромаджувала
іконографічне багатство. Колективний досвід причетний до відбиття
складною мовою вишивального мистецтва народного світогляду. Закономірні
процеси художньо-естетичного мислення народу формувалися віками і
удосконалювалися в міру поступу на шляху суспільного процесу. Як
підкреслював К. Маркс людина, створюючи багатющий предметний світ,
працює законами краси. У всезагальній художньо-естетичній картині
людського буття вишивка займає гідне місце як найбільш масовий і
різнофункціональний вид мистецтва.

Розділ І

“Вишиті прикраси інтер’єру приміщення”

Назва об’єкту проектної діяльності, його актуальність.

Вишивка – це поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому
узор та зображення виконуються в ручним або машинним способом на різних
тканинах, шкіри, повсті та інших матеріалах, лляними, бавовняними,
шовковими, вовняними нитками.

Цей вид мистецтва виник давно, корені його сягають у глибину віків.

Мабуть ніколи не зможемо ми довідатись, хто і коли вперше здогадався
втілити в узорний мотив красу рідної природи, бо з огляду на
довговічність тканини і ниток наука позбавлена можливості точно
визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої
вишивки в музеях Європи відносяться V ст. н.е., а пам’ятки української
вишивки збереглися лише за кілька останніх століть.

Історією визначена особлива роль вишивки в духовному житті людини,
створення естетичного середовища у праці, відпочинку, святкуванні.
Вишиті одяг, сорочки, скатертині, завіси тощо, які організовують
інтер’єр житлових і ритуальних споруд, супроводжуються свята, обряди,
несуть в собі не тільки матеріально-практичну, а й духовно-естетичну
функції. З давніх-давен і до сьогодні вишивка виступає як
естетично-емоційне, духовне самовираження народу, його морального
етикету, як утвердження краси земного життя.

На рубежі XVI – XVII ст. починається могутня хвиля відродження
української культури, розвитку різних видів мистецтва, в тому й числі
вишивання.

Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Готуючись вийти
заміж кожна дівчина, як правило, повинна мати багато різних вишивок.

У XVIIІ – ХІХ ст. майже в усіх поміщицьких господарствах при монастирях
існували майстерні художньої вишивки, вироби яких не лише
використовувалися для власних потреб, а й частково йшли на продаж.

З другої половини ХІХ ст. мистецтво вишивання поступово виходить за межі
хатнього ремесла і подекуди набирає форми кустарного промислу. Виникають
перші кооперативні об’єднання вмивальниць.

У 40-50 роках ініціатива в мистецькому вишиванні переходить до
художників. Значного поширення набуває вишитий портрет відомих поетів і
героїв.

Сьогодні на Україні діє багато художньо-виробничих майстерень, які
об’єднують працю майстрів, спрямовують її організовують навчання молоді.
Найвідоміші є майстерні в селах: Рештимівка, що на Полтавщині, Дігтярі,
на Чернігівщині, Кути, в Івано-Франківщині, а також у містах: Києві,
Львові, Вінниці, Косові… Центри народної вишивки є зосередженням
високої майстерності і художнього смаку.

Основою творчого життя підприємств народних художніх промислів України є
безперервний розвиток народних художніх традицій, в яких таїться
оптимістична сила і енергія художньої творчості. “Народна художня
традиція, як і мова народу є сам народ з його історією”.

Історію багатьох рослинних орнаментів можна спостерігати з Х – ХІІІ ст.
хоча найбільшого поширення рослинні мотиви набули у ХІІІ ст. – на
початку ХХ ст. – під впливом професійних стилів бароко, рококо. Серед
них квіти – зображені в розкритому вигляді начебто в розрізі, що
характерно саме для українського образотворчого мистецтва, в’юнкі
стеблини, дерева, вазони і букети. Образ квітучої рослини в народній
вишивці не тільки українців, а й росіян, білорусів, схематично
пов’язаний з язичницьким культом дерев. Він символізує вічну живу
природу, універсальні закони світобудови.

Характеристика матеріалів, що використовуються при виготовлені виробу.

Для виконання вишивки потрібний узор, малюнок, гармонійне поєднання
кольорів. Зовнішній вигляд вишитого виробу залежить також від матеріалів
з яких він виготовлений та інструменті, які використовували при роботі.

Тканину добирають в залежності від призначення виробу, який потрібно
вишити. В даному випадку для вишивання серветок використовуємо
бавовняні, м’які шовкові тканини, а також тканину полотняного
переплетення. Нитки розрізняють за кольором, якістю, товщиною. Для
вишивання найчастіше використовують м’які, бавовняні, шовкові, шерстяні
нитки. Вибір якості і товщини ниток залежить від тканини.

Для виготовлення серветки на тканині полотняного переплетення я
використовувала шерстяні нитки. В залежності від товщини та щільності
тканини довжини голки.

Вони можуть бути:

такі, якими вишивають на маркізеті, батисті, тонкому полотні;

середні, якими вишивають на лляних тканинах, на тканинах полотняного
переплетення;

великі, на грубій тканині зокрема на вовні.

Для вишивання серветок потрібно користуватися середніми за довжиною і
товщиною голками.

В залежності від виду роботи використовують наперсток, ножиці, мило
п’яльця, сантиметрову стрічку, шпильки, олівці, кальку, міліметровку.

Наперсток потрібно добирати точно за розміром середнього пальця правої
руки, так щоб він і не був великим і не стискував пальця. Найкраще є
наперстки виготовлені з нержавіючої сталі.

Ножиці. Для вишивання потрібно мати три пари ножиць:

великі – для розкрою тканини;

середніх розмірів – для обрізання кінців ниток;

маленькі – які потрібні при вишиванні з вирізуванням.

Леза ножиць мають щільно змикатися і бути гостро наточеними. В даному
випадку я використовувала ножиці великих і середніх габаритів.

Обґрунтування техніки виконання виробу.

Даний виріб оздоблено швом, який має назву “хрестик”. Цей шов має
декілька варіантів, які відрізняються як технологією виконання, так і
зовнішнім виглядом.

Є такі види хрестика:

“косий хрестик”;

“прямий хрестик”;

“болгарський (подвійний)”;

“розсипний”.

Косий хрестик – це один найпоширеніший у сучасних українських народних
вишивках. Косим його називають тому, що стібки лягають по діагоналі
полотняного переплетення.

При вишиванні потрібно, щоб перехрестя верхнього стібка лягали в один
бік. Нитку закріплюємо і виводимо голку на лицевий бік.

Графічне зображення косого хрестика.

Прямий хрестик – застосовується як елемент орнаментальної вишивки.
Прямим хрестиком вишивають у західних областях України. Він вишивається
як і косий хрестик, тільки перехрещується вертикальними та
горизонтальними стібками, однаковими за величиною.

Графічне зображення.

Болгарський хрестик — застосовується як елемент орнаментальної вишивки.
Спочатку виконується косий хрестик, а потім його перехрещують прямим
хрестиком. Вишивають ним диванні подушки тощо.

Графічне зображення

Розсипний хрестик – застосовується для оздоблення дитячого одягу, а
також може бути покрайницею для орнаменту. Він виконується однаковим за
величиною стібками по діагоналі в обидва боки.

Може бути виконаний як в горизонтальному так і у вертикальному
напрямках.

Графічне зображення

Послідовність виготовлення виробу.

Перед розкроюванням тканину обов’язково переглядаю для виявлення
дефектів: плям, дірок, потовщень, розрідження ниток тощо.

Для виготовлення доріжок і серветок потрібна тканина полотняного
переплетення.

На доріжку 65х45=2925см2 потрібно тканини.

На виготовлення 1-єї серветки потрібно тканини 43х43=1849см2.

Для 6-ти серветок — 11094см2.

Усього разом – 14019см2.

Всі чотири сторони доріжок і серветок обробила швом у підгин з закритим
зрізом.

Інструкційна карта.

п/п Прийоми виконаних операцій Графічне зображення Матеріали і
інструменти

1 Підібрати орнамент для вишивки

Наперсток, ножиці середніх розмірів для відрізання кінців ниток, ножиці
великі – для розкроювання тканини, голка середньої товщини.

Сантиметрова стрічка.

2 Розмістити орнамент на тканині

3 Чорними нитками обшити краї доріжки і серветок косим хрестиком.

4 Червоними нитками обшити 4 краї доріжки і серветок косим хрестиком.

5 Жовтим кольором обшити 4 сторони доріжки і серветок косим хрестиком.

6 Вишиваємо узор рослинного орнаменту починаючи з середини серветки.

7 Спочатку робимо розвід чорним кольором, а тоді основні елементи узору
виконуємо кольоровими нитками.

Доріжка 1 шт. – 60х40;

Серветки 6 шт. – 40х40

Економічний аналіз проекту.

а). Для виготовлення виробу потрібно затратити 1 м і 40 см тканини.

Ниток затрат – 1857 м, 96 см.

Червоних – 940 м, 20 см.

Чорних – 830 м, 30 см.

Зелених – 28 м, 59см.

Жовтих – 30 м, 40 см.

Оранжевих – 28 м, 56 см.

б). На тканину потрібно витратити 16 грн. 80 коп.

На нитки потрібно витратити: один моток ниток коштує – 0,15 грн. Якщо
червоних ниток потрібно 15 моточків це буде коштувати – 2,50 грн.

Витрати чорних – 10 мотків – 1,50 грн.

Зелені – 6 мотків – 1,00 грн.

Жовті – 8 мотків – 1,30 грн.

Оранжевих – 5 мотків – 0,75 грн.

На всі нитки я затратила – 7,15 грн.

Методика розрахунку на виготовлення.

На підбір орнаменту для доріжки і серветок я витратила 20 хв.

На розкрій – 30 хв.

Для підбору ниток витратила – 30 хв.

На виготовлення однієї серветки 1440 хв. часу.

Для доріжки – 2400 хв.

Загальні витрати часу – 11040 хв.

Для обробки країв 1-єї серветки витратила – 30 хв.

Для всіх 6-ти серветок 180 хв.

Для доріжки витратила 120 хв.

Загальна витрата часу для обробки всіх країв 300 хв.

Для прання і крохмалення – 40 хв.

Для прасування – 30 хв.

Загальна кількість часу на виготовлення виробу 11410 хв.

Висновки

Вишивка – складне багатогранне явище художньої культури українського
народу. Це один із давніх найбільш масових і розвинених видів народного
декоративного мистецтва.

Історичні, літературні, фольклорні матеріали стверджують активне
побутування на Україні вишивки одягового, інтер’єрного побутового та
обрядового призначення як у сільському так і в міському середовищах. Їх
розвиток ґрунтується на спільній основі мистецької культури трьох
братніх східнослов’янських народів у процесах взаємовпливів та
взаємозв’язків з мистецтвом інших сусідніх народів. На Україні вишивка
розвивалась, як і в інших народів, у двох основних формах: як домашнє
заняття, тобто вишивання виробів для себе і вишивання виробів на
замовлення, на продаж. Ці дві форми існували паралельно переплітаючись і
взаємозбагачуючись. Вишивка не піддається довгому зберіганню. Але
вишивальниці перефрезовували узори, створюючи співзвучні своєму часові
складні орнаментальні композиції, в яких виявляються пошарування тем
образів і сюжетів різного історичного походження.

У розмаїтті художньо-технічних прийомів вишивання важливе значення має
специфіка матеріалів, їх еволюція в історичному аспекті. За призначенням
матеріали для вишивання поділяють два види.

Перший – матеріал як основа для вишивання. Це вовняні, лляні, полотняні,
ручно-ткані тканини, полотно, якого відомо 20 видів, сукно і тканини
фабричного виготовлення.

Другий вид – матеріал яким вишивають. Це нитки, ручкопряделі лляні,
конопляні, вовняні: нитки фабричного виготовлення: волічка, гарус,
металеві, золоті і срібні нитки, корали, бісер, металеві пластинки –
“Лелітки”, “ґудзики”, сап’янові стрічки та ін.

Українська народна вишивка славиться багатством, тонкістю технічного
виконання, значною мірою залежить характер трактування орнаментальних
мотивів вишивки. В розробці орнаменту вишивальниці досягли надзвичайної
різноманітності, ідучи від окремих простих елементів до найскладніших
геометричних мотивів, комплексів. За змістом та орнаментальні мотиви
вишивок в основному поділяють на: геометричні, рослинні та інші.

Рослинний орнамент характеризується розмаїттям забарвлення квітів,
листочків, квіткових галузок.

Вишивка – цінне історико-художнє джерело, яке дає можливість глибше
усвідомити специфіки матеріальної і духовної культури українського
народу.

Сьогодні вишивка розглядається як важлива духовна цінність, що виконує
численні функції – естетичну, пізнавальну, комунікаційну. Це показовий
вид мистецтва, який зберіг, доніс до нас і стверджує подальший розвиток
орнаментальної, графічної, живописної культури народу.

Додаток В

а). Калина – дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона
пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця і
Зорі. Тому і назву має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди
калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось
через це весільні рушнички, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими
могутніми гронами.

Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка –
народження – Україна – Відродження.

б). Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих
сорочках і поєднують у собі символи сили і поєднують у собі символи
сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.

Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої
енергії, розвитку життя. Про калину ми вже говорили як про дерево роду.
Отже, хлопці й молоді чоловіки мали на собі чудодійний оберіг
життєдайної сили свого роду.

в). Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї.
Сад – виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має
обов’язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо
на жіночих і чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині
виноград в’ється на родинних рушниках.

PAGE

PAGE 4

Похожие записи