Реферат на тему

Тризвуки vi ступення (tsvi). Перервана каденція. Прийоми розширення
періоду

План

1.Функціональна особливість

2. Перерваний зворот

3. TSVI — проміжна ланка

4. TSV1 в субдомінантному значенні

5. Голосоведення в оборотах D-TSVI

6. TSVI (tsVI) після D7

7. Перервана каденція

8. Інші прийоми розширення періоду

Література

1. Функціональна особливість

Після тризвуку і секстакорду SII найбільше розповсюдження отримало
тризвуки VI ступення мажору і мінору (TSVI, tsVI).

Залежно від свого акордового оточення воно може представляти і S, і Т. В
цьому основна особливість даного акорду.

2. Перерваний зворот

Коли тризвук TSVI вводиться після D або D7 в основному вигляді, воно
якнайбільше наближається до тонічної функції, як би заміщає Т умовно.
Послідовність такого типу, тобто D-TSVI або D7-TSVI, називається
перерваним зворотом:

Звичайно після перерваного звороту слідує чергова по тональному кругу
функція — природніше всього S і SII, нерідко Т6, іноді ж D з оберненням.

3. TSVI — проміжна ланка

Коли тризвук TSVI вводиться між Т і S, воно по функції робиться менш
чітким; тут TSVI не стільки заступник S або Т, скільки проміжна між ними
ланка, як це типово для медіант:

4. TSV1 в субдомінантному значенні

Значної функціональної чіткості досягає TSVI в субдомінантовому
значенні. Якщо тризвуки TSVI вводяться перед D, D7 або К64, тобто на
типовому для S місці, воно представляє безперечну субдомінантову
функцію, хоча і дещо ослаблену:

TSVI з К64 може з’єднуватися і мелодично (коли в TSVI подвоєний основний
звук) і гармонічно (коли TSVI дана з подвоєнням терції):

Примітка. Тризвуки VI ступеню часто оточується тонікою (Т- TSVI-Т).
Такий оборот, що виник в XIX столітті, отримав особливий розвиток в
російській музиці і зробився тим, що типовим для неї гармонічним
послідовностям як один з оборотів, об’єднуючих паралельні тональності в
так звану ладоперемінну систему (див. тему 27):

5. Голосоведення в оборотах D-TSVI

При з’єднанні D з TSVI потрібне дотримання наступних умов голосоведення.
Якщо D дана в мелодичному положенні терції (тобто ввідного звуку), то
терція D по тяжінню рухається, природно, на ступінь вгору (тобто в
основний звук Т), а середні голоси ведуться протилежно басу, як взагалі
при всякому мелодичному з’єднанні акордів. В результаті в TSVI (tsVI)
обов’язково подвоюється терція. Якщо ж ввідний звук D знаходиться в
середньому голосі, то в мажорних тональностях подвоєння терції в TSVI
обов’язковим не є (хоча воно бажане із функціональних причин). В
мінорних тональностях в перерваному обороті взагалі подвоєння терції в
tsVI абсолютно необхідне і для уникнення неприродного ходу ввідного
звуку на збільшену секунду вниз:

Примітка. З цієї ж причини в мінорі зовсім не застосовується з’єднання
D6-tsVI (в басу неприродний хід на збільшену секунду вниз), яке в мажорі
по голосоведенню цілком можливо (особливо при змінності ладу):

Якщо в мінорі за tsVI слідує D в основному вигляді, то це з’єднання
можливо по голосоведенню лише за умови подвоєння терції в tsVI, оскільки
при іншому подвоєнні утворюються паралельні квінти і октави або
небажаний хід на збільшену секунду. Проте із застосуванням стрибка в
обороті tsVI-D подвоєння терції в першому акорді не обов’язково:

6. TSVI (tsVI) після D7

З’єднання доминантсептакорда з VI ступенем (D7-TSVI) і в мажорі і в
мінорі вимагає, незалежно від місцезнаходження ввідного звуку D7,
обов’язкового подвоєння терції в TSVI, tsVI.

? ae 8

:

Oe

»

jV:

) терцію TSVI (на кварту вгору або квінту вниз). Таке розв’язання D7 в
TSVI відрізняється від звичайного обороту D7-Т тільки ходом баса (хід на
секунду замість кварти) і підкреслює тонічність TSVI:

7. Перервана каденція

Перерваний зворот, введений для висновку періоду або частини його
(пропозиції), називається перерваною каденцією.

В перерваній каденції. — домінанта (D або D7) завжди, в основному
вигляді переходить не в заключну стійку тоніку (як це очікується), а в
інший акорд, частіше всього в TSVI (tsVI), і початий висновок
уривається. Як функція все ж таки нестійка і представляюча тоніку лише
умовно, TSVI вимагає продовження гармонічного руху, який потім приводить
до повної заключної каденції.

Таке переривання заключного кадансу застосовується тоді, коли повний
висновок ще небажано, вживати в тому місці, де цей висновок очікувався,
тобто в кінці періоду. Таким чином, перервана каденція розширює період.
Нерідко таке розширення досягається простим або різновидом повторенням
тієї побудови, висновок якого був перерваний. Проте розширення періоду
можливо і іншими прийомами — на основі розвитку тематичного матеріалу
або викладу нових тематичних елементів:

Примітка. Приведений зразок (приклад 278) з повною ясністю показує
загальну особливість перерваного кадансу: його акордові послідовності
цілком співпадають із звичайними тими, що після заключних каденцій,
окрім останнього акорду (TSVI замість Т); в тематичному відношенні
приклад цікавий виразною єдністю матеріалу в обох побудовах.

Іноді перервана каденція вводиться і для серединного висновку; звичайно
це буває в початковому двутакті речення і дуже рідко — в кінці всього
першого речення:

Доповнення

8. Інші прийоми розширення періоду

Розширити період можна не тільки перерваною каденцією, але і іншими
прийомами, а саме:

1. В кінці періоду тоніка вводиться в мелодичному положенні терції або
квінти або ж на слабій долі, тобто в недосконалому кадансі, що робить
результат не цілком закінченим. Ця недосконала каденція викликає
продовження руху, який, відповідно розширюючи період, приводить до
досконалої каденції.

2. В заключній каденції після D або К64 з’являється домінантний
секундакорд (D2). Він обов’язково повинен розв’язатися в секстакорд
тоніки (Т6), який для повного висновку не придатний. Рух тому
продовжується і доходить надалі до необхідного для закінчення
досконалого кадансу. Приклад гармонізації:

ЛІТЕРАТУРА

1. Абдулин З. Б. Теория и практика музыкального обучения в
общеобразовательной школе. – М., 1983.

2. Апраксина О. А. Методика музыкалного воспитания. – М., 1983.

3. Верещагіна А., Жофчак З. Методика викладання музики на релятивній
основі в І класі.– К., 1977.

4. Грицюк Н., Зінькевич О., Майбурова К., Шурона Н. Слухання музики в 1
– 3-х класах. – К., 1982.

5. Дмитриева Л. Г., Черноиваненко Н. М. Методика музыкального вопитания
в школе. – М, 1989.

6. Леонтович М. Практичний курс навчання співу в середніх школах
України. – К.,1989.

7. Лужний В. Методика викладання музики в першому класі. – К., 1984.

8. Кодай З. Избранные статьи. – М.,1983.

Огороднов Д. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной
школе. – Київ, 1977.

10.  Орлова Т., Бенина Р. Учите детей петь. – Москва, 1988.

11. Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі. –
Тернопіль. – Навчальна книга “Богдан”. –2000.

12. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкалного
воспитания. –М., 1990.

Похожие записи