рЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

Гармонізація мелодії головними тризвукими

1. Гармонізація

Гармонізацією даного голосу (мелодії або баса) називається приєднання до
нього зв’язної і логічної послідовності акордів. Гармонізація
ґрунтується на тлумаченні функціонального значення звуків цього голосу в
їх взаємному зв’язку і розвитку.

2. Практичні вказівки

1) Кожний звук мелодії повинен бути функціонально визначений як
основний, терція або квінта тризвуку Т, S або D.

При нагоді двоякого тлумачення того або іншого звуку мелодії необхідно
враховувати подальший гармонічний рух. Таке «заглядання вперед»
допомагає уникнути неправильних з’єднань, а також небажаної
послідовності D-S.

2) Першим і останнім акордом всієї побудови звичайно буває стійка
функція — тоніка. Втім, іноді побудова починається з домінанти,
переважно — із затакту. Початок з субдомінанти — рідко.

3) Повторення акорду із слабої долі на наступну за ним сильною небажано.
В складних тактах або при дробленні часток в простих тактах це
торкається і щодо сильних часток.

Примітка. Це обмеження пояснюється тим, що звичайно виклад має свою
«гармонічну пульсацію», яка перш за все характеризується зміною гармоній
на грані між слабим моментом і найближчим сильним (або навіть відносно
сильним), тобто диференціює «розмах до удару» і «удар» (слабій і сильній
долі).

Виключення — якщо акорд вступив на сильній долі, то він може бути
продовжений і за межі даного такту (див. приклади: 31, 89, 90, 98).

4) Необхідно стежити за правильністю з’єднання кожної пари акордів:
першого з другим, другого з третім і т.д. до кінця.

5) Бас повинен бути хвилеподібною лінією обмеженого діапазону, в межах
1-1/2, в крайньому випадку двох октав. Це досягається чергуванням
висхідного руху з низхідним. Зокрема, не слід допускати двох кроків
підряд на квінту (а по можливості і на кварту) в одному напрямі,
зважаючи на явну немелодичність такого ходу, особливо, якщо він
починається і кінчається на сильній долі. Окрім стрибків баса на кварту
і квінту, можливий хід і на октаву при повторенні акорду.

Приклад гармонізації мелодії

Приступимо до практичної гармонізації наступної мелодії:

Програвши мелодію на фортепіано, визначаємо її тональність (по
функціональній будові, заключному звуку і ключовому позначенню) — в
даному випадку тональність До — мажор.

Початковий звук соль в даній тональності є або основним звуком
домінантового тризвуку (соль-си-ре) або ж — квінтою тоніки (до-ми-соль).
Як відомо, початковим акордом частіше всього буває тоніка. Окрім, того,
далі в мелодії слідує звук ля — це безумовно терція субдомінанти (в інші
акорди ля не входить). Якщо першому акорду надати значення D, то за нею,
таким чином, послідує субдомінанта, що небажано. Тому перше тлумачення
звуку соль відпадає, і ми вважатимемо його квінтою тонічного тризвуку.

Оскільки мелодія дана у відносно низькому регістрі, більш доцільно тісне
розташування; воно зберігається до кінця задачі:

Другий звук мелодії — ля — терція субдомінанти. З’єднання початкової
тоніки з субдомінантою робимо гармонічно, бо тільки в цьому випадку
виходить плавне голосоведення:

Далі, в другому такті, в мелодії знову звук соль, тобто квінта тоніки
або основний звук домінанти. Якщо тут узяти Т, то повторення в мелодії
звуку соль із слабої долі на сильну вимагає зміни гармонії. Тоді на
сильній долі третього такту виявиться домінанта; далі ж в мелодії слідує
звук фа, який може бути тільки S.

Таким чином виходить наступний гармонічний план даного відрізка мелодії:

Це тлумачення відпадає не тільки тому що утворюється небажаний хід D-S.
Як відомо, при з’єднанні акордів секундового співвідношення бас повинен
йти протилежно трьом верхнім голосам. В даному випадку бас від D в
третьому такті переходить до S низхідним секундовим ходом. Отже, верхні
голоси повинні б йти у висхідному напрямі, тим часом мелодія має не
висхідний, а низхідний хід на ту ж секунду. Зрозуміло, що за даних умов
правильне мелодичне з’єднання D-S неможливе (до того ж воно і небажано в
принципі).

Виходячи з такого аналізу, вибираємо інший, правильний гармонічний
варіант даного ходу:

З’єднання S і D в другому такті мелодичне — бас підіймається на ступінь,
три верхні голоси йдуть вниз:

Діючи далі по наміченому плану, ми одержуємо гармонічне з’єднання D-Т
(загальний звук — соль — залишається в сопрано):

І потім мелодичне з’єднання акордів Т-S в третьому такті прикладу:

Звук ре четвертого такту — квінта домінанти (інше тлумачення тут
неможливе). З’єднання з попередньою субдомінантою — мелодичне, з типовим
для секундового співвідношення трезвуків протилежним рухом баса і трьох
верхніх голосів:

Аналізуючи так само другу половину мелодії, оформляємо її гармонічно
так:

Звернемо увагу на другий варіант кінця: в ньому тонічний тризвук даний
неповним, без квінти, з потрійним основним звуком. Основне ж значення в
застосуванні неповного тонічного тризвуку – розв’язання ввідного звуку
сі в середньому голосі по тяжінню в пріму тоніки — до. Для заключного
обороту D-Т така неповна Т, при низхідному русі домінантової квінти, є
нормою.

Наводимо приклад гармонізації тієї ж мелодії в широкому розташуванні.
Для уникнення багатьох додаткових лінійок і дуже низького регістра
переносимо мелодію на октаву вгору:

Похожие записи