Жіночий любовний роман Сандри Браун: особливості жанру і творчого
методу

Дамський, або жіночий, роман з’явився в добу Відродження і пов’язаний з
творчістю Маргарити Наваррської, зокрема з романом “Гептамерон”.
Подальший розвиток він знайшов у творчості Жорж Санд у ХІХ столітті,
своє продовження набув наприкінці ХХ століття, про що свідчать романи
Даніели Стіл, Еви Ратленд, Сюзанни Кері, Кетрін Джордж, Пенні Джордано,
Кей Торп, Беатріс Смолл та ін.[3-9].

Сучасність вимагає висвітлення проблеми любові як природного
почуття людини на основі жанру з урахуванням традиційних принципів
зображення цього почуття в контексті суспільно-духовної ситуації епохи.
Новизна дослідження полягає в тому, що здійснено аналіз творчості Сандри
Браун, розглянуто особливості жанрової форми любовного роману і творчого
методу романістики письменниці. У статті запропоновані матеріали, які
можуть бути використані для самостійного вивчення сучасної зарубіжної
літератури як фактологічна база.

Понад 20 років світом тріумфально мандрують книги Сандри Браун, однієї
з найпопулярніших сучасних американських письменниць жіночого любовного
роману. Читачі України змогли познайомитися з її творами наприкінці
80-х років ХХ століття. Її книги виходили в різних серіях: “Афродіта”,
“Інтрига”, “Пристрасть”, “Шарм” тощо – і завжди були бажані і зрозумілі
жіночому серцю після 25 незалежно від їх оформлення та серії.
Читачі-жінки знаходили в них те, про що мріяли, і що хотіли бачити у
своєму житті: шляхетність і самопожертву чоловіків, антураж – розкішні
квартири, будинки, курорти, заміські маєтки, словом, все, що зветься в
народі “красиве життя”. Якщо існує попит на відповідні твори, слід
уважніше прочитати і проаналізувати їх, дати відповідь на питання: „Чим
Сандра Браун змогла заполонити душу читачів?”, “Що нового змогла сказати
про те, що до неї вже висвітлено в світовій літературі?”

Спочатку декілька слів про саму письменницю. Сандра Браун народилася в
місті Вако, штат Техас. Дитинство і юність провела у Форт-Уорті.
Навчалася за спеціальністю “англійська мова” в Техаському християнському
університеті, завершувала освіту в університетах Оклахоми і Арлінгтона.
Під час навчання одружилася з Майклом Брауном. Разом з чоловіком багато
подорожувала, а також читала й дивилася фільми, обожнювала своїх
дітей. На початку літературної кар’єри недовго була акторкою, керувала
крамницею парфумів, працювала моделлю, знімалася в рекламі на
телебаченні.

За порадою професійного письменника побувала на конференції митців у
Х’юстонському університеті – відкрила для себе новий світ. Її
письменницький дебют відбувся в 1981 році. Згодом стала писати по 5-6
романів щорічно як під своїм справжнім ім’ям, так і під псевдонімами:
Рейчел Райан, Лаура Джордано, Ерін Сент-Клер. У 1990 році надрукувала
роман “Як дві краплини води”, який потрапив до списку бестселерів
газети “Нью-Йорк Таймс”. У 1992 році Сандра Браун отримала премію
Американської асоціації ділових жінок, а її роман “Французький шовк”
було екранізовано на телебаченні. У 1998 стала володаркою премії “за
відданість жанру”, яку присуджувала Гільдія американських романтичних
авторів.

Сандру Браун більше знають як автора романів про жіноче кохання: вічне
чуттєве протиборство чоловіка і жінки, охоплених всепоглинаючою
пристрастю. Причому, любов – не просто сильне почуття, а рішучий і
розумний вибір жінки. Для всього світу, що прочитав її романи, книги
стали своєрідною моделлю виховання мистецтва кохати, яке вимагає знань
і зусиль, вміння відчувати партнера, передбачати його бажання, давати
йому насолоду. Її герої віддають один одному себе і свою радість, свої
уподобання та розуміння, знання, почуття і життєздатність.

Сандра Браун створила міф про бажане та можливе щастя жінки. В основі
її любовно-еротичного, любовно-історичного роману та роману-трилера –
мотив всепоглинаючої пристрасті, яка відіграє головну роль у виборі
життєвого шляху. Зупинимося на деяких творах автора.

Роман «Пробудження» – твір про кохання як біологічне почуття і
сильний статевий інстинкт. Головна героїня Енрі Мелоун – молода
талановита журналістка із «Телекс Кейбл Телевішин Компані,» мала свою
програму на кабельному телебаченні. Шлях тележурналістки розпочала з
написання сценаріїв для рекламних роликів, потім працювала на місцевому
телебаченні і, зрештою, перейшла у відділ новин та стала ведучою
телепрограми. Здавалося б, удача сприяла їй в усьому, проте особисте
життя не склалося. Вона вийшла заміж за репортера Роберта, однак не була
щасливою в шлюбі: дітей вони не мали, бо він не хотів їх, до того ж
зраджував дружині і весь час перебував у відрядженні. Таким подружнім
життям Мелоун прожила три роки, доки Роберт не загинув під час
відрядження у Гватемелу, де готував репортаж про землетрус. Незважаючи
на усі негаразди, Енрі залишалася привабливою. Не можна було не помітити
її темно-карі очі, обрамлені густими віями, розкішне золотисто-каштанове
волосся. Її бос Лесс вважав Енрі фригідною жінкою, «створеною для того,
щоб додавати страждань чоловікам”.

Самовпевнена, стримана, скромна і сором’язлива, вона прямо змінилася на
очах, коли під час свого відрядження у Техас зустріла Лайона Ретліфа.
Лайон – син генерала Майкла. Він красивий, високого зросту, мав пряме
темне волосся, чітко окреслені чорні брови, чуттєвий виразний рот, який
свідчив про пристрасть його натури. З першої хвилини зустрічі герої
відчули нестримний любовний потяг одне до одного. Чарівний голос Лайона
так вразив героїню, що вона начебто відчула сотні найтонших голок, котрі
впилися їй у спину. Ретліф став для неї патологоанатом, а вона – його
пацієнткою, яку живою поклали на стіл і якій зробили розтин. Він теж не
зумів бути байдужим, відірвати від неї погляду. Проте, на відміну від
Енрі, почував себе впевнено. Це він відправляв їй її невідкриті листи, в
яких вона просила дозволу на інтерв’ю з його батьком. Ретліф не хотів,
щоб той хвилювався, бо вже був немолодий і хворий. Лайон, як і Енрі, вже
три роки був одружений з Джері. Його дружина прагнула зробити кар’єру
моделі, тому і покинула його. З того часу він не міг терпіти жінок, яких
у народі називають «бой-жінка». У своїй уяві малював Енрі в образі
владної чесної самки з надмірним «я». Він відразу зрозумів її сутність:
хоч би який чоловік не торкався її, – вона залишиться твердою, як
панцир, бо замість серця у грудях – шматок льоду. Про це він сказав їй
так: «Ви б кастрували будь-якого чоловіка, який за своєю дурістю
вирішив би розбудити у вас жінку. Робіть своє прокляте інтерв’ю, але не
трапляйтеся на моєму шляху, а я вже намагатимусь триматися від вас
подалі”.

Енрі ж, навпаки, подобалися його самовдоволення, сила і навіть
нахабність, грубість. Відчуваючи його присутність, вона тремтіла, її
притягував його чистий і мускусний запах. Про почуття героїні свідчить
такий вислів: ”Сили одного кондиціонера не вистачить, щоб остудити її
бурхливу кров”. Вона відчувала, що між нею і Лайоном існувало
незрозуміле напруження від усвідомлення близькості. Їй хотілося
торкатися його темного волосся, пестити його сильні руки. Героїні
пощастило здійснити те, про що мріяла. Вона змогла пробратися на ранчо і
зустрітися з генералом, встановити з ним теплі духовні стосунки. Той
запропонував їй разом зі знімальною групою переїхати на ранчо, щоб
зручніше було працювати. Пропозицію прийняла з вдячністю, і інтерв’ю
було знято на плівку. Вона виконала своє завдання, однак її як магнітом
тягнуло до Лайона.

Герой теж спочатку відчував до Енрі лише пристрасть, а потім і його
любов поглинула цілком. Ретліфу вдалося розбудити в ній жінку,
подарувати їй життя, про існування якого вона навіть і не підозрювала.
Енрі чекала інтимних стосунків з ним, хоча, коли залишилася вдовою,
була впевнена, що зможе прожити без чоловіка і його кохання. Лайон
пережив глибоку кризу, тому був обережним у стосунках з жінками. Вони
задовольняли лише його фізіологічні потреби, після чого він відчував
сором і порожнечу. Таємно мріяв про жінку, яка могла б зрозуміти його і
прийняти з усіма чеснотами і недоліками. Енрі була саме такою жінкою.

Всепоглинаюча пристрасть охопила героїв, хвиля бажань понесла їх у
божевільний потік життя. Спочатку Лайон просто хотів познайомитися з
Енрі ближче, а потім вже думати про близькість з нею. Однак перший його
імпульс ґрунтувався виключно на фізіологічному бажанні, на пристрасті.
Роман закінчився щасливо: після смерті батька Лайон знайшов Енрі й
запропонував стати його дружиною.

Цей твір – книга про кохання і ненависть, пристрасть і грубість на
межі насилля. Увага письменниці зосереджена на доборі позитивних ознак,
на які організм обов’язково реагує любов’ю при зустрічі з людиною:
запаху, зовнішності, ході, жестах, нахилах голови. Прагнення до сексу є
цілком нормальною біологічною поведінкою жінки. Кохання – це занурювання
однієї людини в іншу, це злиття в єдине ціле двох начал: чоловіка й
жінки. В акті злиття герої пізнали себе, відчули єдність: «він лоскотав
язиком куточок її рота, провів ним по щоці», «однією рукою він обнімав
Енрі, а другою пестив її шию, поступово опускаючись нижче», «пальці
пробирались під тонкими лямками сорочки, ще один рух – і сорочка сповзла
з плечей». «Його руки блукали по тілу, яке він читав ніби карту,
знаходячи на ньому найсуттєвіші точки. Його ніс, підборіддя й вуста
торкалися найінтимніших частин». Героїня відчувала єдність з героєм
таким, яким він був, а не таким, яким би їй хотілося його бачити.

Нескладно відзначити переваги й недоліки цього роману. Безперечно,
позитивною рисою твору є опис складників пробудження жінки, мистецтва
інтимної близькості, розуміння ролі чоловіка в житті жінки, вміння
партнерів дарувати радість спілкування і володіння одне одним. До
недоліків же можна віднести очевидний примітивізм в описі почуттів, які
відчуває героїня при зустрічі з героєм. Важко повірити в те, що
“фригідна жінка”, до того ж з трирічним стажем у шлюбі, може відчувати
таку силу пристрасті від одного лише голосу і погляду героя, навіть якщо
він найкращий. На нашу думку, непереконливо, неправдоподібно і
мелодраматично.

?

`„7gd4~Oe

gd4~Oe

G: Грег Шеллі, одружившись із нею, використав ще один шанс уникнути
ув’язнення. Її заміжжя було несправжнім, оскільки шлюб не завершився
навіть шлюбною ніччю. Разом із тим юридичний документ свідчив про те, що
вони подружжя – дружина і чоловік.

Повернувшись із в’язниці в Даллас, вона зайшла в бар Мільтон-Пойні. Від
докучливої компанії Малюка Елвіна і Джека Петтерсона її врятував
32-річний техасець Лакі Тайлер. Він захистив її ризикуючи своїм життям.
Лакі Тайлер – один із господарів будівельної компанії “Трайлер Дріллін”.
Він як магніт притягував до себе жінок. Коли ж рудоволоса незнайомка
втекла від нього, вирішив наздогнати її і змусити подякувати за захист.
Оскільки забагато випив і погано почував себе через ножову рану на тілі,
залишився ночувати з нею в мотелі. Він став її першим і єдиним
чоловіком. Ночі з незнайомкою, яка назвалася Дові, Лакі не міг забути,
хоча вона втекла від нього рано – вранці після шаленого кохання. Зникла
красуня не лише нанесла удару його чоловічій самозакоханості, але й
позбавила його надійного алібі (Лакі звинуватили в підпалі конюшні з
метою отримання страховки). Щоб зняти з себе підозру, він змушений був
знайти її, оскільки лише вона могла довести непричетність Лакі до
злочину, в якому його підозрювала поліція. Девон не відразу
погодилася на зізнання, боялася чоловіка. Грег Шеллі дізнався про все
із газет і не дуже переймався цим, бо була йому байдужа. Його хвилювало
єдине: щоб її вчинок не зашкодив першій апеляції, на яку він покладався,
мріючи вийти із в’язниці.

Роман закінчився щасливо: Девон вийшла заміж за Лакі. Грега Шеллі
випустили із в’язниці, покладаючись на його чесне слово. Лакі ж
підставив колишнього чоловіка Девон, вчинивши бійку в аеропорту (було
встановлено, що той хотів летіти до Швейцарії, де зберігав гроші,
здобуті сумнівними шляхами), непомітно втік, що і сприяло другому арешту
Грега Шеллі. Девон покохала Лакі. Лагідна, сексуальна, прекрасна, вона
щиро і відкрито подарувала йому себе.

У цьому романі теж багато неправдоподібних і суперечливих моментів.
Викликає сумнів той факт, що досвідчений чоловік, яким вважався Лакі,
навіть у стані легкого сп’яніння не зрозумів, що провів ніч із цнотливою
дівчиною, а не з жінкою, за котру вона себе видавала. І лише наступного
ранку він усвідомив особливості шаленої ночі. Йому довелося ще чимало
страждати і хвилюватися, доки вона залишила свого чоловіка і стала його
дружиною. Героїня – зразок шляхетності, самопожертви. Не знаючи свого
майбутнього чоловіка, цілком довіряла йому, а не слідству, заради його
свободи принесла себе в жертву – одружилася до судового процесу.
Виникає думка, що, можливо, вона просто невдаха, що ніхто із чоловіків
на неї не звертав уваги, тому погодилася вступити в шлюб з першим
зустрічним, який опинився на її життєвому шляху. Ні, це хибна думка.
Героїня вродлива, тому відразу привернула до себе увагу у барі, де
поводила себе неадекватно: сиділа за столом і пила пиво в оточенні
п’яних і підозрілих типів, не подякувала Лакі за надану їй допомогу.
Куди ж зникли її вихованість і благородність? Коли ж Лакі наздогнав її в
мотелі, без боязкості після незначного кокетування лягла в ліжко з
незнайомим чоловіком, хай навіть той і врятував її гідність. Все це,
звісно, знижує рівень майстерності Сандри Браун, котра не бачила шляхів
уникнення крайнощів в описі розвитку взаємин між героями.

Як бачимо, Сандра Браун знаходить неординарні образи для художнього
розкриття любовної теми. Це позначається на характерах героїв, наділених
широким емоційним спектром. Вони – журналісти, письменники, телезірки…
Героїня завжди дуже горда і сильна в своїй пристрасті, готова пробачити
все, пошкодувати і зрозуміти. Прикладом, який доводить цю думку, може
стати роман “Дитина, народжена в четвер”. Дитя четверга – дитя, якому
судилося далеко піти. Народженій у четвертий день тижня дитині треба
пройти довгий шлях, перш ніж вона когось зустріне. Життя героїв твору
постійно підтверджує цей постулат.

Еллісон і Енн – сестри – двійнята. Дитя четверга – Еллісон, тому їй все
дається непросто. Енн – легковажна і сексуальна, Еллісон – серйозна і
скромна. Обидві розумні, але кожна з них “керує здібностями, виходячи
зі своїх інтересів”. Еллісон цілком зосередилась на роботі – вела
дослідження в галузі генетики. Її цікавили лише лабораторія,
електронні прилади, горілка Бунзена і чаша Петрі. Вона змирилася з
долею старої діви і була цілком задоволена життям. На прохання сестри
(Енн лягла в клініку, щоб позбавити себе плоскогруддя, але не хотіла
про це говорити своєму нареченому Девісу (хай буде сюрприз),
неочікувано для себе вона втрутилася в фантастичну любовну інтригу: їй
довелося видавати себе за Енн. Почалася цікава і захоплююча гра: сестри
помінялися ролями. Еллісон порушила правила, закохавшись у друга Енн
Девіса Спенсера Рафта. Його приємний, хвилюючий голос, чуттєві вуста,
очі, обрамлені довгими чорними віями, не могли бути нею не поміченими.
Спенсер теж відчув до неї симпатію й захоплення. Ситуація виникла
катастрофічна: розпадалися взаємини Енн з Девісом, бо Спенсер переконав
друга, що його наречена зраджує йому з ним. У Рафта не було ніколи
ніяких проблем з жінками. “Якщо дама йому подобалась, він брав її. Якщо
виникали якісь труднощі, він відступав без будь-якого жалю”. Еллісон
змушена була повести друзів у клініку, сподіваючись, що на цьому її
взаємини зі Спенсером закінчаться, оскільки він покохав Енн, а не її.
Проте вона помилилася. Він і не збирався відмовлятися від неї.
Дізнавшись, що вона проводить науковий експеримент, який підтверджує
взаємозв’язок спадковості і розумового розвитку і що заради теорії
готова народити дитину, запропонував себе в якості ідеального зразка.
Після деяких вагань Еллісон прийняла його пропозицію, і вони на тиждень
поїхали на яхті до нього в Хітон-Хед. Спенсер зумів пробудити в ній
жінку, змусив повірити в себе, змінитися не лише внутрішньо, але і
зовнішньо. ”Еллісон ніколи не думала, що потребує такого кохання. В її
житті для цього не залишалося місця. Кохання здавалося чимось вигаданим
і неіснуючим”. І ось вона більше не прагматик – вчений, а просто жінка.

За тиждень вони тимчасово розлучилися, оскільки у Спенсера були справи.
Еллісон лише тоді відчула, як його їй не вистачає, вона сумувала за його
пестощами, але “головне: їй хотілося стати знову тією жінкою, якою вона
була з ним, – веселою, кмітливою, красномовною, красивою”. Єдиний
зв’язок з ним – це народження її майбутньої дитини – славного, розумного
і гарненького немовляти. Проте доля внесла свої корективи. На весіллі
Енн і Девіса Еллісон знову зустріла Спенсера. Він, дізнавшись, що вона
чекає від нього дитину, запропонував стати його дружиною. Для Сандри
Браун еротична любов – одна із хибних форм кохання, але вона описує її
в тому значенні, що шлюб може поєднати людей цілком і міцно.

Стосовно жанру романів Сандри Браун, хочеться підкреслити, що вона пише
не лише про любов. У творчому доробку авторки є історичний роман
“Потаємне полум’я” (до речі, перший її роман, який вона підписала
псевдонімом Лори Джордано), а також романи типу трилера: “Головний
свідок”, “Французький шовк”, “Шарада” та інші.

Розглянувши і проаналізувавши ряд романів Сандри Браун, ми прийшли до
висновку, що письменниця звернулася до однієї з важливих проблем –
проблеми людського серця, любові та її впливу на долю людини. Слід
зазначити, що вона описала кохання шалене і романтичне, бурхливе і
неприборкане, про яке мріє кожна жінка, – ніжність і відданість,
підступність і шляхетність, піднесені почуття і повні земної пристрасті
сцени любові. Усі форми органічного союзу характеризуються трьома
рисами: сильні і навіть бурхливі почуття, які поглинають людину цілком –
і розум , і тіло, проте вони скороминучі і періодичні.

Романи про кохання написані за структурою давньогрецького роману, вони
однотипні – в центрі оповіді він і вона, зустріч відбувається за
неочікуваних обставин, які і стають поворотною миттю в долі героїв,
твори завжди завершуються щасливо без відкритого фіналу. Герої активні,
належать до представників богемних професій – телезірки, журналісти,
письменники тощо. Героїня, як правило, самостійна в своїх думках і
вчинках, впевнено стоїть на ногах, майже всього досягає в житті сама,
окрім особистого щастя, яке за різних обставин не склалося. Чесна,
незалежна, вихована в суворих правилах, вона залишається цнотливою.
Завжди готова прийти на зустріч тому, в кому вбачає свого потенційного
партнера. Сексапільна, рішуча, ніжна, жінка очікує не лише задоволення,
але й кохання, продовження взаємин в їх подальшому подружньому житті.
Якщо це їй здається неможливим, то народжує дитину навіть без офіційного
батька. Пристрасть охоплює її повністю, вона вміє кохати і давати
радість партнеру, передбачати його бажання, пробуджувати в нього
відповідне почуття такої сили, що він, незважаючи на свій сексуальний
досвід, забуває про все, зосереджує увагу на ній одній, єдиній. Герой
пробуджує в ній жінку, а вона в ньому – незрозумілі навіть для нього
самого почуття. Із зверхнього, самовпевненого, хамовитого, в деякій мірі
грубого, він під впливом жінки перетворюється на лагідного, доброго,
чуйного і шляхетного. Кохання допомагає йому виплеснути назовні все те
найкраще, чим його обдарувала природа.

Герої завжди вродливі. У неї обов’язково гарне волосся рудого кольору
з різними відтінками , у нього – чуттєві вуста, чарівний голос. При
описі інтимних сцен велике місце відводиться техніці поцілунку, пестощам
тіла і навіть детальному опису любовних поз. Всі події відбуваються в
Техасі й подаються крізь призму сприймання автора.

Романи Сандри Браун можна назвати книгами “для душі”. Їх заслуга полягає
в тому, що вони вчать мистецтву кохання, вселяють у жінку впевненість у
можливості щасливого і красивого кохання, переконують у тому, що таке
щастя залежить, перш за все, від її самої: зовнішнього вигляду, манери
одягатися, вміння спілкуватися, поводити себе під час інтимної
близькості. Книги американської письменниці вчать жінку бути
самостійною, сильною, досягати своєї мети в житті. Все зазначене вище, а
також любовно – романтична спрямованість, психологічний аналіз почуття
дозволяє віднести книги автора до вагомих творів жіночого любовного
роману кінця ХХ – початку ХХІ століття. Кращі твори Сандри Браун стали
досягненням усієї світової культури. Плакати, сміятися, кохати,
страждати і досягати довгоочікуваного щастя – ось що полонить серця
читачів Сандри Браун і в той же час сприяє духовному збагаченню
людства.

Література

Desing&Content @ 2002 by Irina Touretskikh. Все книги Сандры Браун.

Сандра Браун. Дитя четверга. Ночь с незнакомкой. Пламя сердца. –М.,
1996.

Пенни Джордано. Лестница на седьмое небо. – М.,1997.

Кэтрин Джордж. Однажды в грозу. – М.,1997.

Сюзаннна Кэрри. В ореоле невинности. – М.,1997.

Ева Ратленд. Роман с иностранцем. – М.,1997.

Беатрис Смолл. Обрести любимого. – М.,1996.

Даниэла Стил. Безмолвная честь. – М.,1999.

Кей Торп. Неодолимое влечение. – М.,1997.

Похожие записи