Реферат на тему:
Закінчення іменників чоловічого роду II відміни у родовому відмінку
однини
У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни мають
закінчення -а (-я), -у (-ю). При утворенні відмінкової форми досить
часто трапляються помилки. Слід враховувати, що закінчення визначається
значенням іменника. Додатковими критеріями виступають наголос і
морфологічна структура.
Закінчення -а (-я) мають:
1. Назви осіб, власні імена, прізвища, назви міфічних істот;
персоніфіковані предмети та явища: бакалавра, киянина; Івана, Богачука;
ангела, лісовика; Вогня, Очерета
2. Назви органів, частин тіла людини і тварини: живота, зуба, ліктя,
карка, кістяка, мізинця, нігтя, суглоба, таза, торса, тулуба, хребта,
шлунка (але мозку)
3. Назви тварин: верблюда, коня, горобця, індика, півня, сома, карася,
вужа, лосося
4. Назви дерев і квітів: абрикоса, апельсина, банана, береста, бука,
в’яза, горіха, граба, каштана, кипариса, клена, лавра, лимона, персика,
фікуса, явора, ясена, гіацинта, гладіолуса, дзвіночка, едельвейса,
нарциса, проліска, тюльпана
5. Назви конкретних предметів: барабана, пульта, портфеля, піджака,
друшляка, компаса, рушника. Іменник стіл має варіанти: стола і столу
6. Назви мір довжини, площі, ваги, часу тощо; місяців і днів тижня,
назви назви грошових одиниць, числові назви: метра, літра, сантиметра,
гектара; фунта, кілограма; тижня, місяця, дня, вечора (але ранку, віку,
року); січня, вівторка; динара, долара, лева, відсотка, десятка
Закінчення -у (-ю) мають:
1. Назви установ, закладів, організацій: банку, госпіталю, гуртожитку,
деканату, інституту, кемпінгу, кінотеатру, магазину, пансіонату,
парламенту, факультету, цирку, тресту (‘але гастронома)
2. Назви ігор і танців: тенісу, баскетболу, волейболу, вальсу,
фокстроту, краков’яку, танцю, твісту, (але гопака, козака, чумака,
квача, тропака, танка і танку)
3. Назви явищ природи: бурану, вітру, вітровію, вітролому, дощу, морозу,
снігопаду, інею, снігу, грому, шквалу, землетрусу
4. Збірні поняття (назви істот, об’єктів неживої природи, назви кущових
і трав’янистих рослин, сортів плодових дерев): ансамблю, оркестру,
взводу, екіпажу, курсу; товару, каталогу, десерту, інструментарію,
реманенту; аґрусу, бузку, звіробою, кропу, щавлю; березняку, гаю; анісу,
кальвілю, ренету, дюшесу, ренклоду (але вівса, табуна)
5. Назви речовин, матеріалу: анальгіну, газу, водню, меду, бульйону,
дерматину, жиру, кефіру, кисню, рису, трикотажу (але хліба)
6. Назви абстрактних понять (почуттів, станів, процесів, властивостей
тощо), назви формацій і явищ суспільного життя: болю, подиву, грипу,
контролю, радикуліту, сміху, ґатунку, інтелекту, маршруту, бюджету,
гуманізму, кворуму, феодалізму, кубізму, референдуму, модернізму (але
ривка, стрибка)
Закінчення -а (-я) мають:
7. Назви машин і їх деталей: автобуса, бульдозера, комбайна, форда;
двигуна, капота, карбюратора, кардана, мотора, поршня, приводи, кузова,
акумулятора, важеля, фільтра, радіатора
8. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови
чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, українські
за походженням суфіксальні слова-терміни: атома, конуса, ромба, вектора,
графіка, інтеграла, сегмента; відмінка, відрізка, додатка, іменника,
трикутника (але: виду, роду, синтаксису, складу, способу, стану)
9. Назви населених пунктів (міст, сіл тощо), а також інші географічні
назви із присвійними суфіксами -ов-, -ев- (-єв), -ин- (-їн-) або з
наголошеним закінченням (у родовому відмінку): Загреба, Марселя,
Тернополя, Харкова (міста); Дінця, Дністра, Орла, Остра, Іртиша, Псла,
Тетерева, Норина (річки), Зю-дєва, Колгуєва (острови), Каракоїна
(озеро).
У складених назвах населених пунктів іменник зберігає властиве йому в
загальному значенні закінчення: Білого Колодязя, Березового Рядка,
Зеленого Гаю, Золотого Потоку, Кам’яного Броду, Нового Саду, Старого
Криму
Закінчення -у (-ю) мають:
Г. Назви будівель, споруд, приміщень та їхніх частин: будинку, палацу,
хмарочосу, сараю, готелю; бордюру, поверху, ґанку, даху, (але: балкона,
вітряка, гаража, бліндажа, куреня, млина, хліва, еркера, карниза). Із
двома закінченнями вживається слово міст: моста, мосту
8. Терміни іншомовного походження, які означають фізичні або хімічні
процеси, а також літературознавчі терміни: аналізу, імпульсу, каталізу,
магнетизму, електролізу, синтезу; альманаху, епізоду, епосу, жанру,
журналу, міфу, образу, роману, стилю, фарсу, памфлету, фейлетону,
евфемізму, сюжету, сценарію
9. Географічні назви, крім назв населених пунктів і тих назв, що мають
наголошене закінчення або присвійні суфікси, а також переважна більшість
слів із значенням місця, простору: Алжиру, Китаю, Єгипту; Ельзасу,
Донбасу, Криму, Сибіру; Байкалу, Мічигану, Світя-зю; Алтаю, Арарату,
Ельбрусу; Амуру, Дунаю, Єнісею; байраку, бульвару, валу, гаю, долу,
косогору, краю, лиману, лісу, майдану, мису, регіону, світу, степу,
сходу, але: ліска, майданчика, ярка (зменшені форми) і берега, горба,
пагорба, провулка, острова, пустиря, хутора, хребта.
У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка
визначається значенням: Алжира (місто) —Алжиру (країна), аметиста
(окремий камінець) — аметисту (мінерал), буфета (меблі) — буфету
(закусочна), Кизила (місто) — кизилу (рослина), листопада (місяць) —
листопаду (процес), пояса (предмет) — поясу (просторове поняття),
соняшника (окрема рослина) — соняшнику (збірне), Талана (прізвище) —
талану (абстрактне).
Список використаної літератури
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К.: Либідь, 1991.
Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів: Світ, 1990.
Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. — К.:
Артек, 1999.
Волощак М. Неправильно — правильно: Довідник з українського
слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. — К., 2000.
Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А.
С. К., 2000.
Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. — К.: Видавничий
центр “Просвіта”, 2000.
Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян.
— Донецьк: Сталкер, 1997.
Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного
слововживання. — К.: Рідна мова, 2000.
Гринчишин Д. Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. —
К.: Рад. шк., 1986.
Ділова українська мова: Навч. посіб. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.
Ділова українська мова: Посіб. для студентів вузів / За ред. Н. Д.
Бабич. — Чернівці: Рута, 1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
