Реферат

Займенник. Складні випадки правопису.

Займенник як частина мови.

Займенник – це повнозначна змінна частина мови, яка вказує на
предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання
хто? що? який? чий? котрий? скільки?

Конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в
контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками,
прикметниками та числівниками.

Коли б ти, нічко, швидше минала…

Вибач, коханая… Ще ж я не знала

Днини такої, щоб була щасна

Так, як ти, ніченько, так, як

ти, ясна…

Чом ти, березо, така журлива?

Глянь, моя сестронько, та ж я

щаслива…

Не рони, вербо, сліз над водою,

Буде ж, матусенько, милий зо

мною…

Батьку мій рідний, темненький гаю,

Як же я ніченьку сюю прогаю…

Нічка коротка – довга розлука…

Що ж мені суджено щастя чи

мука?

Леся Українка.

Хоч у мові займенників небагато, проте частота вживання їх у мовленні
досить велика. Займенники використовуються як один з важливих засобів
зв’язку між реченнями в тексті, уникнення повторень одних і тих самих
слів, узагальнення сказаного попередньо.

За значенням і граматичними ознаками займенникові слова не однотипні.
Вони поділяються на три групи:

? займенники, що співвідносяться з іменниками ( хто? що?):

я ,ти , ми , ви , він , вона, воно, вони, себе, хто ,що, хтось, щось,
абихто, абищо, дехто, дещо, хто – небудь, що – небудь, будь – хто, будь
– що, казна – що, ніхто, ніщо;

? займенники, що співвідносяться з прикметниками ( який? чий?):

мій, твій, ваш, наш, їхній, свій, той, цей, такий, весь, сам, самий,
усякий, кожний, інший, який, чий, якийсь, абиякий, дечий, чийсь, деякий,
будь – який, який – небудь, чий – небудь, казна – який, казна – чий,
ніякий, нічий;

Розряди займенників за значенням.

За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники
поділяються на дев’ять рядів:

? особові

я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони;

? зворотний:

себе;

? присвійні:

мій, твій, свій, наш, ваш, їхній;

? вказівні:

цей ( сей, оцей), той(отой),такий, стільки;

? означальні:

весь, всякий, кожен ( кожний ), інший, жодний ( жоден ), сам, самий;

? питальні:

хто? що? який? чий? котрий? скільки?

? питально – відносні:

хто, що, який, котрий ( використовуються для зв’язку складних речень);

? неозначені: ( питально – відносні + частки будь, небудь, казна –
хтозна, де, аби, сь):

абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий, хтось,
щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись;

? заперечні ( ні ( ані ) + питально – відносні ):

ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, аніхто, аніщо, аніякий, анічий.

Особові займенники.

Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот,
предмети, явища, поняття.

Займенники я, ми ( 1-а особа ) вказують на особу, що говорить:

Я люблю свою хату поліську… Я люблю свій зажурений ліс ( Д.
Фальківський ).

Займенники ти, ви ( 2 – а особа ) вказують на особу, до якої
звернене мовлення, тобто до співрозмовника, слухача:

Ах, скільки радості,

Коли ти любиш землю,

Коли гармонії шукаєш у житті.

П. Тичина.

Займенники він, вона, воно, вони ( 3-я особа ) вказують на особу, яка
не бере участі в розмові, або на предмет, про який іде мова:

Поет любить слово. Але він –не слуга слова, він – його володар (
М. Рильський).

З указівкою на одну виступає авторське ? ми ? , дуже поширене в
науковому й публіцистичному стилях:

У вступному слові ? Від автора ? до посібника ? Українська
фразеологія. Чим ми так говоримо? Ф. Медведєв пише: ? Ми зупиняємось
докладніше у своїй праці на вивченні активних фразеологізмів, уживаних у
різних стилях літературної мови, а також звертаємо увагу на
фразеологічні вислови, поширені в усному мовлені ?

Вживання ми замість я властиве офіційно – діловому мовленню ( так
звертались до народу царі, королі, імператори) , мові художньої
літератури ( часто з відтінком іронії).

Займенник ви може вживатись при зверненні до однієї особи ( ти ) як
засіб вираження ввічливості й пошани. Тоді його пишемо з великої літери.

З листа Панаса Мирного до Марії Заньковецької ( 1903 р.):

? Городяни запрошують Вас взяти участь у виставі ? Наталка Полтавка
? під час святкування постанови пам’ятника нашому письменникові
Котляревському… Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного
краю душа не обділить нас своєю ласкою, а Ваше чуле серце не обмине
теплою прихильністю до нашого благання і жаги поряд з такими
талановитими ви ставниками ? Наталки Полтавки? , як Кропивницьким,
Саксаганський, Садовський і Затиркевича, і Вас, наша яскрава Зоре?

Зворотний займенник.

Зворотний займенник себе вказує на особу ( предмет ), що виконує дію,
яка спрямована на неї ж:

записав себе, подумала про себе, не задоволений собою, заспокоїли себе.

Відмінювання зворотного займенника.

Відмінок Відмінкові форми

Н. –

Р.
себе

Д.
собі

Зн. себе

О.
собою

М. на
собі

Правопис зворотного займенника.

Зворотний займенник себе не має називного відмінка, морфологічної
ознаки роду і числа. Постійно вживається у формах непрямих відмінків і в
реченні виступає додатком:

Гідність – це мудра влада тримати себе в руках ( В. Сухомлинський).
Роблячи добро людям, ти перш за все допомагаєш собі ( Б. Франклін ).
Чого навчився, того з собою не носити ( Нар. Тв.).

Зворотний займенник часто входить до фразеологічних зворотів:

сам по собі, пересилювати себе,

взяти себе в руки, мотати собі на

вус, землі під собою не чути тощо.

Присвійні, вказівні та означальні займенники.

Ці розряди займенників співвідносні з прикметниками й відмінюються за
родами, числами і відмінками.

Правопис присвійних займенників.

За зразком займенників мій ( моя, моє, мої ) відмінюються займенники
твій, свій.

Займенники наш. ваш відмінюються, як прикметники твердої групи ( зелений
), їхній – м’якої ( синій ).

Присвійні займенники його, її, їх за граматичною формою
збігаються з родовим відмінком займенників 3-ї особи ( він, вона, вони,
воно ).

РОЗРІЗНЯЙТЕ!

Особові
Присвійні

Його ( кого ? ) знають усі Його ( чиї ? )
вірші цікаві;

Її ( кого ? ) щиро привітали Її ( чиї ? ) очі
карі;

O

o

O

, t 3/4 F

O

?????? ? ?????? ? ???????????( чиї ? ) плани здійснені.

Займенники його, її, їх – незмінювані слова, що мають постійну
ознаку роду і числа:

його долі, його долю; її долю, в її долі; їх доля, в їх долі.

УВАГА!

Займенник їх у присвійному значенні вживається рідко. Стилістична
порада: краще вживати займенник їхній:

їхній відпочинок, їхня поїздка, їхнє захоплення, їхні знайомі.

У реченні присвійні займенники найчастіше виступають у ролі
означення, зрідка – складеного іменного присудка.

Люди, люди ! Я ваш брат,

Я для вас рад жити,

Серця свого кров’ю рад

Ваше горе змити.

І. Франко.

Вказівні займенники.

Вказівними називають займенники, що лише вказують на предмет ( цей,
оцей, той, отой ), ознаку ( такий, отакий ), кількість ( стільки ), не
називаючи їх.

Займенники цей ( оцей ), той ( отой ) указують на виділення
окремого предмета з ряду подібних:

Той мурує, той руйнує… ( Т. Шевченко ).

Займенник такий ( отакий ) указує на узагальнену ознаку або
вживається прикметникові ознаки:

Як не такий, щоб зрадити людину! ( Леся Українка ).

Стаю таким добрим, що вже птиці

Можуть сідати на мою білу голову ( О. Довженко )

Вказівні займенники сей, се, сі ( застарілі форми ) в сучасній
українській мові вживаються рідко – тільки діалектному мовленні й у
творах художньої літератури.

І знов веселий вітер п’є сей вогкий

дух землі ( Є. Маланюк ).

Не співайте мені сей пісні, не вражайте

серденька мого! ( Леся Українка ).

Займенник стільки вказує на невизначений кількісний вияв ознаки,
предмета й співвідноситься з кількісними числівниками:

Скільки зір у високому небі, стільки співів у серці моїм ( В.
Сосюра ).

Правопис вказівних займенників .

Вказівні займенники, як і прикметники, змінюються за родами, числами та
відмінками.

Вказівний займенник цей ( ця, це, ці ) відмінюються, як прикметник
м’якої групи. Інші вказівні займенники відмінюються, як прикметники
твердої групи.

Питальні та відносні займенники .

Питально – відносні займенники виконують у реченні подвійну
функцію. Питальними вони бувають тоді, коли містять запитання про особу,
предмет, ознаку, кількість:

хто? що? який? чий? скільки?

Правопис питально – відносних займенників.

При відмінювані займенників хто, що форми непрямих відмінків творять
від інших основ:

Хто – кого, кому; що – чого, чому.

Займенники який, котрий відмінюються як прикметники твердої групи.

Займенник скільки відмінюються, як числівник два.

Займенник чий має власний зразок відмінювання.

УВАГА!

Відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі
сполучником що, який теж з’єднує підрядне речення з головним.

Як же їх розрізнити?

Якщо можна слово ? що ? замінити синонімічним

йому ? який ? , то це займенник. Коли ж така заміна не
можлива, то це – сполучник:

Благословенні наші нені,

Що ( які ) в круговерті цій шаленій

Нас проводжали на зорі.

Л. Забашта.

Як не любити робити розумної,

Праці, що ( яка ) дух веселить.

М.
Рильський.

Говорять, що матері сльози гарячі і тверде

Міцніє каміння проймають ( Леся Українка ).

Прощай мій зошите! Спасибі тобі, друже, що

ти думок моїх не відцурався ( В. Симоненко ).

Неозначені та заперечні займенники.

Неозначені займенники.

Неозначеними називають займенники, що вказують на реальне, але не
відомі мовцю, невизначені предмети, їх ознаки чи кількість.

Неозначені займенники утворюються від питально – відносних за
допомогою часток, що виступають у ролі префіксів де — ,аби — , будь — ,
казна — , хтозна — , та суфіксів – небудь , — сь :

дехто, деякий, абищо, абичий, будь – хто, казна –
скільки, хтозна – який, хто
– небудь, чий – небудь, щось, якийсь.

Дехто вмирає, так і не народившись ( П. Загребельний ).

Немов чиясь рука з мечем між нами опустилась і поділила нас на
двоє ( Олександр Олесь )

Хочеться теплим словом зворушити когось (Д. Загул ).

Неозначені займенники мають такі само морфологічні ознаки, як і
питально – відносні. Відмінюються також за зразком питально – відносних,
від яких утворені.

УВАГА!

При відмінювані словотворчі частки залишаються без змін.

Заперечні займенники.

Заперечними називають займенники, які вказують на відсутність
предмета, ознаки чи кількості.

Заперечні займенники утворюються від питально – відносних за
допомогою заперечної частки ні ( ані ):

ніхто, ніде, ніщо, ніякий, анічий, ніскільки.

Без пізнання мети ніщо не можна

належно вивчити ( Г. Кониський ).

Не лінуйся ні до чого доброго ( Володимир Мономах ).

Заперечні займенники ніхто, ніщо в непрямих відмінках можуть
уживатися з подвійним наголосом: на частці і на основі займенника.

РОЗРІЗНЯЙТЕ! Нікому ( нема кому ) сказати.

Нічого ( нема чого ) сказати.

Нікому ( жодній людині) не сказав.

Нічого ( жодного слова ) не сказав.

Морфологічні ознаки заперечних займенників такі ж, як і питально –
відносних, від яких вони утворені.

Морфологічний розбір займенника.

Частина мови, її значення.

Початкова форма.

Розряд за значенням.

Рід, число ( якщо є ), на яку вказує особу ( для особових ).

Відмінок.

Синтаксична роль у реченні.

особливості вимоги й правопису ( якщо є ).

Зразок розбору.

Нехай серця не знають супокою,

Хай обганяють мрії часу біг,

І наша юність буде хай такою,

Щоб їй ніхто не заздрити не міг!

В.
Симоненко.

Наша – займенник, указує на належність ( чия ? ). Початкова форма
– наш. Присвійний, жіночий рід, однина, називний відмінок. У реченні
виступає частиною складеного іменного присудка.

Їй – займенник, указує на 3-ю особу однини ( кому ? ). Початкова
форма – вона. Особливий, жіночий рід, давальний відмінок. У реченні
виступає непрямим додатком.

Ніхто – займенник, указує на відсутність осіб ( хто ? ).
Заперечний, називний відмінок. У реченні – підмет. Утворений від
питального хто за допомогою заперечної частки ні , з якою пишеться
разом.

PAGE

PAGE 1

Похожие записи