Реферат
Займенник. Складні випадки правопису.
Займенник як частина мови.
Займенник – це повнозначна змінна частина мови, яка вказує на
предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання
хто? що? який? чий? котрий? скільки?
Конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в
контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками,
прикметниками та числівниками.
Коли б ти, нічко, швидше минала…
Вибач, коханая… Ще ж я не знала
Днини такої, щоб була щасна
Так, як ти, ніченько, так, як
ти, ясна…
Чом ти, березо, така журлива?
Глянь, моя сестронько, та ж я
щаслива…
Не рони, вербо, сліз над водою,
Буде ж, матусенько, милий зо
мною…
Батьку мій рідний, темненький гаю,
Як же я ніченьку сюю прогаю…
Нічка коротка – довга розлука…
Що ж мені суджено щастя чи
мука?
Леся Українка.
Хоч у мові займенників небагато, проте частота вживання їх у мовленні
досить велика. Займенники використовуються як один з важливих засобів
зв’язку між реченнями в тексті, уникнення повторень одних і тих самих
слів, узагальнення сказаного попередньо.
За значенням і граматичними ознаками займенникові слова не однотипні.
Вони поділяються на три групи:
? займенники, що співвідносяться з іменниками ( хто? що?):
я ,ти , ми , ви , він , вона, воно, вони, себе, хто ,що, хтось, щось,
абихто, абищо, дехто, дещо, хто – небудь, що – небудь, будь – хто, будь
– що, казна – що, ніхто, ніщо;
? займенники, що співвідносяться з прикметниками ( який? чий?):
мій, твій, ваш, наш, їхній, свій, той, цей, такий, весь, сам, самий,
усякий, кожний, інший, який, чий, якийсь, абиякий, дечий, чийсь, деякий,
будь – який, який – небудь, чий – небудь, казна – який, казна – чий,
ніякий, нічий;
Розряди займенників за значенням.
За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники
поділяються на дев’ять рядів:
? особові
я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони;
? зворотний:
себе;
? присвійні:
мій, твій, свій, наш, ваш, їхній;
? вказівні:
цей ( сей, оцей), той(отой),такий, стільки;
? означальні:
весь, всякий, кожен ( кожний ), інший, жодний ( жоден ), сам, самий;
? питальні:
хто? що? який? чий? котрий? скільки?
? питально – відносні:
хто, що, який, котрий ( використовуються для зв’язку складних речень);
? неозначені: ( питально – відносні + частки будь, небудь, казна –
хтозна, де, аби, сь):
абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий, хтось,
щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись;
? заперечні ( ні ( ані ) + питально – відносні ):
ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, аніхто, аніщо, аніякий, анічий.
Особові займенники.
Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот,
предмети, явища, поняття.
Займенники я, ми ( 1-а особа ) вказують на особу, що говорить:
Я люблю свою хату поліську… Я люблю свій зажурений ліс ( Д.
Фальківський ).
Займенники ти, ви ( 2 – а особа ) вказують на особу, до якої
звернене мовлення, тобто до співрозмовника, слухача:
Ах, скільки радості,
Коли ти любиш землю,
Коли гармонії шукаєш у житті.
П. Тичина.
Займенники він, вона, воно, вони ( 3-я особа ) вказують на особу, яка
не бере участі в розмові, або на предмет, про який іде мова:
Поет любить слово. Але він –не слуга слова, він – його володар (
М. Рильський).
З указівкою на одну виступає авторське ? ми ? , дуже поширене в
науковому й публіцистичному стилях:
У вступному слові ? Від автора ? до посібника ? Українська
фразеологія. Чим ми так говоримо? Ф. Медведєв пише: ? Ми зупиняємось
докладніше у своїй праці на вивченні активних фразеологізмів, уживаних у
різних стилях літературної мови, а також звертаємо увагу на
фразеологічні вислови, поширені в усному мовлені ?
Вживання ми замість я властиве офіційно – діловому мовленню ( так
звертались до народу царі, королі, імператори) , мові художньої
літератури ( часто з відтінком іронії).
Займенник ви може вживатись при зверненні до однієї особи ( ти ) як
засіб вираження ввічливості й пошани. Тоді його пишемо з великої літери.
З листа Панаса Мирного до Марії Заньковецької ( 1903 р.):
? Городяни запрошують Вас взяти участь у виставі ? Наталка Полтавка
? під час святкування постанови пам’ятника нашому письменникові
Котляревському… Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного
краю душа не обділить нас своєю ласкою, а Ваше чуле серце не обмине
теплою прихильністю до нашого благання і жаги поряд з такими
талановитими ви ставниками ? Наталки Полтавки? , як Кропивницьким,
Саксаганський, Садовський і Затиркевича, і Вас, наша яскрава Зоре?
Зворотний займенник.
Зворотний займенник себе вказує на особу ( предмет ), що виконує дію,
яка спрямована на неї ж:
записав себе, подумала про себе, не задоволений собою, заспокоїли себе.
Відмінювання зворотного займенника.
Відмінок Відмінкові форми
Н. –
Р.
себе
Д.
собі
Зн. себе
О.
собою
М. на
собі
Правопис зворотного займенника.
Зворотний займенник себе не має називного відмінка, морфологічної
ознаки роду і числа. Постійно вживається у формах непрямих відмінків і в
реченні виступає додатком:
Гідність – це мудра влада тримати себе в руках ( В. Сухомлинський).
Роблячи добро людям, ти перш за все допомагаєш собі ( Б. Франклін ).
Чого навчився, того з собою не носити ( Нар. Тв.).
Зворотний займенник часто входить до фразеологічних зворотів:
сам по собі, пересилювати себе,
взяти себе в руки, мотати собі на
вус, землі під собою не чути тощо.
Присвійні, вказівні та означальні займенники.
Ці розряди займенників співвідносні з прикметниками й відмінюються за
родами, числами і відмінками.
Правопис присвійних займенників.
За зразком займенників мій ( моя, моє, мої ) відмінюються займенники
твій, свій.
Займенники наш. ваш відмінюються, як прикметники твердої групи ( зелений
), їхній – м’якої ( синій ).
Присвійні займенники його, її, їх за граматичною формою
збігаються з родовим відмінком займенників 3-ї особи ( він, вона, вони,
воно ).
РОЗРІЗНЯЙТЕ!
Особові
Присвійні
Його ( кого ? ) знають усі Його ( чиї ? )
вірші цікаві;
Її ( кого ? ) щиро привітали Її ( чиї ? ) очі
карі;
O
o
‚
O
,t3/4F
O
?????? ? ?????? ? ???????????( чиї ? ) плани здійснені.
Займенники його, її, їх – незмінювані слова, що мають постійну
ознаку роду і числа:
його долі, його долю; її долю, в її долі; їх доля, в їх долі.
УВАГА!
Займенник їх у присвійному значенні вживається рідко. Стилістична
порада: краще вживати займенник їхній:
їхній відпочинок, їхня поїздка, їхнє захоплення, їхні знайомі.
У реченні присвійні займенники найчастіше виступають у ролі
означення, зрідка – складеного іменного присудка.
Люди, люди ! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров’ю рад
Ваше горе змити.
І. Франко.
Вказівні займенники.
Вказівними називають займенники, що лише вказують на предмет ( цей,
оцей, той, отой ), ознаку ( такий, отакий ), кількість ( стільки ), не
називаючи їх.
Займенники цей ( оцей ), той ( отой ) указують на виділення
окремого предмета з ряду подібних:
Той мурує, той руйнує… ( Т. Шевченко ).
Займенник такий ( отакий ) указує на узагальнену ознаку або
вживається прикметникові ознаки:
Як не такий, щоб зрадити людину! ( Леся Українка ).
Стаю таким добрим, що вже птиці
Можуть сідати на мою білу голову ( О. Довженко )
Вказівні займенники сей, се, сі ( застарілі форми ) в сучасній
українській мові вживаються рідко – тільки діалектному мовленні й у
творах художньої літератури.
І знов веселий вітер п’є сей вогкий
дух землі ( Є. Маланюк ).
Не співайте мені сей пісні, не вражайте
серденька мого! ( Леся Українка ).
Займенник стільки вказує на невизначений кількісний вияв ознаки,
предмета й співвідноситься з кількісними числівниками:
Скільки зір у високому небі, стільки співів у серці моїм ( В.
Сосюра ).
Правопис вказівних займенників .
Вказівні займенники, як і прикметники, змінюються за родами, числами та
відмінками.
Вказівний займенник цей ( ця, це, ці ) відмінюються, як прикметник
м’якої групи. Інші вказівні займенники відмінюються, як прикметники
твердої групи.
Питальні та відносні займенники .
Питально – відносні займенники виконують у реченні подвійну
функцію. Питальними вони бувають тоді, коли містять запитання про особу,
предмет, ознаку, кількість:
хто? що? який? чий? скільки?
Правопис питально – відносних займенників.
При відмінювані займенників хто, що форми непрямих відмінків творять
від інших основ:
Хто – кого, кому; що – чого, чому.
Займенники який, котрий відмінюються як прикметники твердої групи.
Займенник скільки відмінюються, як числівник два.
Займенник чий має власний зразок відмінювання.
УВАГА!
Відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі
сполучником що, який теж з’єднує підрядне речення з головним.
Як же їх розрізнити?
Якщо можна слово ? що ? замінити синонімічним
йому ? який ? , то це займенник. Коли ж така заміна не
можлива, то це – сполучник:
Благословенні наші нені,
Що ( які ) в круговерті цій шаленій
Нас проводжали на зорі.
Л. Забашта.
Як не любити робити розумної,
Праці, що ( яка ) дух веселить.
М.
Рильський.
Говорять, що матері сльози гарячі і тверде
Міцніє каміння проймають ( Леся Українка ).
Прощай мій зошите! Спасибі тобі, друже, що
ти думок моїх не відцурався ( В. Симоненко ).
Неозначені та заперечні займенники.
Неозначені займенники.
Неозначеними називають займенники, що вказують на реальне, але не
відомі мовцю, невизначені предмети, їх ознаки чи кількість.
Неозначені займенники утворюються від питально – відносних за
допомогою часток, що виступають у ролі префіксів де – ,аби – , будь – ,
казна – , хтозна – , та суфіксів – небудь , – сь :
дехто, деякий, абищо, абичий, будь – хто, казна –
скільки, хтозна – який, хто
– небудь, чий – небудь, щось, якийсь.
Дехто вмирає, так і не народившись ( П. Загребельний ).
Немов чиясь рука з мечем між нами опустилась і поділила нас на
двоє ( Олександр Олесь )
Хочеться теплим словом зворушити когось (Д. Загул ).
Неозначені займенники мають такі само морфологічні ознаки, як і
питально – відносні. Відмінюються також за зразком питально – відносних,
від яких утворені.
УВАГА!
При відмінювані словотворчі частки залишаються без змін.
Заперечні займенники.
Заперечними називають займенники, які вказують на відсутність
предмета, ознаки чи кількості.
Заперечні займенники утворюються від питально – відносних за
допомогою заперечної частки ні ( ані ):
ніхто, ніде, ніщо, ніякий, анічий, ніскільки.
Без пізнання мети ніщо не можна
належно вивчити ( Г. Кониський ).
Не лінуйся ні до чого доброго ( Володимир Мономах ).
Заперечні займенники ніхто, ніщо в непрямих відмінках можуть
уживатися з подвійним наголосом: на частці і на основі займенника.
РОЗРІЗНЯЙТЕ! Нікому ( нема кому ) сказати.
Нічого ( нема чого ) сказати.
Нікому ( жодній людині) не сказав.
Нічого ( жодного слова ) не сказав.
Морфологічні ознаки заперечних займенників такі ж, як і питально –
відносних, від яких вони утворені.
Морфологічний розбір займенника.
Частина мови, її значення.
Початкова форма.
Розряд за значенням.
Рід, число ( якщо є ), на яку вказує особу ( для особових ).
Відмінок.
Синтаксична роль у реченні.
особливості вимоги й правопису ( якщо є ).
Зразок розбору.
Нехай серця не знають супокою,
Хай обганяють мрії часу біг,
І наша юність буде хай такою,
Щоб їй ніхто не заздрити не міг!
В.
Симоненко.
Наша – займенник, указує на належність ( чия ? ). Початкова форма
– наш. Присвійний, жіночий рід, однина, називний відмінок. У реченні
виступає частиною складеного іменного присудка.
Їй – займенник, указує на 3-ю особу однини ( кому ? ). Початкова
форма – вона. Особливий, жіночий рід, давальний відмінок. У реченні
виступає непрямим додатком.
Ніхто – займенник, указує на відсутність осіб ( хто ? ).
Заперечний, називний відмінок. У реченні – підмет. Утворений від
питального хто за допомогою заперечної частки ні , з якою пишеться
разом.
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
