.

Займенник (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
837 11963
Скачать документ

Реферат на тему:

Займенник.

Займенник. Вживання особових займенників

1. Форми займенників третьої особи (він, вона, воно, вони) після
прийменників починаються з н: до нього, біля неї, у них. В орудному
відмінку займенники мають н і без прийменника: захоплююся нею,
задоволений ними, керувати ним. Після прийменників, що вимагають
давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на
противагу, навперейми), вживаються форми без н: завдяки їй, назустріч
йому, навперейми їм.

У майстрів слова минулого як відображення говіркової особливості
зустрічаються форми займенників без к, як-от: Хай держава сама
піклується про їх і дає їм притулок (В. Підмогильний); Ганна дивилась на
його і, сама не помічаючи того, не могла одірвати від його очей (Б.
Грінченко); Не звертай на його уваги (Н. Романович-Ткаченко).

2. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають стилістично
рівноправні (нейтральні) варіанти — (на) ньому і (на) нім. Більш
уживаною є перша форма.

3. При вживанні займенників третьої особи (він, вона, вони) може
виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і
числом з кількома іменниками, наприклад у таких реченнях: 1) Коли
Омельченко познайомився із Забродським, він (?) уже був начальником
відділу; 2) Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою
продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне ера-

; 3) Підприємство виконало замовлення нашого села, незважаючи на те що
воно (?) працює зараз у дуже складних умовах. Уживаючи займенники,
необхідно завжди перевіряти їх зв’язок з іменниками.

Покажемо способи редагування наведених вище конструкцій із неправильно
вжитими займенниками. У першому реченні двозначність спричинена тим, що
займенник він співвідноситься з іменниками Омельченко і Забродський.
Якщо займенник стосується другого іменника (Забродський), то у
підрядному реченні замість слова він можна вжити вказівний займенник
той, який завжди стосується іменника, що є об’єктом у попередньому
реченні: Коли Омельченко познайомився із Забродським, той уже був
начальником відділу. Якщо слово він заміщає іменник Омельченко, потрібно
перебудувати речення, відмовившись від займенника: Познайомившись із
Забродсь-ким, Омельченко вже був начальником відділу. Або: Омельченко
вже був начальником відділу, коли познайомився із Забродським.

У другому прикладі займенник вона стоїть після трьох іменників жіночого
роду — реклама, продукція, фірма, через що зміст речення сприймається
неоднозначно. Щоб уникнути збігу граматичних форм, замінюємо іменник
продукція іменником у множині (вироби або товари), тоді співвідносний з
множинною формою займенник вони усуне значеннєву неясність: Ми дуже
вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виробів (товарів) вашої
фірми. Вони справили на нас приємне враження.

У третьому прикладі займенник воно заміщає іменник підприємство, але між
цими словами стоїть іменник середнього роду (село) і така побудова
речення спотворює його зміст. Потрібно перебудувати речення так, щоб
займенник слідував за тим словом, яке він заміняє: Незважаючи на те, що
підприємство працює в дуже складних умовах, воно виконало замовлення
нашого села.

4. Спричинює неясність змісту вживання в реченні однакових займенників
щодо різних іменників, як-от: Інженер Григоренко закінчив роботу над
проектом, він наполягає на якнайшвидшому його обговоренні. У цьому
прикладі займенник він (у формах називного і знахідного відмінка)
заміщає різні іменники — Григоренко і проект. Редагуючи речення,
перебудовуємо його на просте, при цьому займенник він відкидаємо:
Інженер Григоренко закінчив роботу над проектом і наполягає на
якнайшвидшому його обговоренні.

5. Типовою помилкою є введення займенника у формі, невідповідній
іменникові, який замінюється, наприклад: Тепер ти, Петре, знаєш, що
відчуває людина, коли його зневажають. Тут займенник його “узгоджений”
або з російським словом человек, або з українським чоловік — синонімом
слова людина. Не відповідає літературній нормі вживання займенника вони
як співвідносного із збірним іменником; У мене на дні народження
зібралось дуже цікаве товариство. Майже всіх їх (?) я знаю ще з
інституту.

6. Уживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження,
одноманітного повторення, як у висловленні: Мій брат цього року закінчив
школу. В атестаті у нього тільки дві “четвірки”. Він збирається вступати
до університету. Він давно вже вирішив стати юристом. Я думаю, що в
нього є непогані шанси для цього, адже, як на мене, він дуже наполеглива
і цілеспрямована людина.

7. Особові займенники можуть вживатися переносно. Так, у науковому і
публіцистичному стилях у значенні “я” використовується займенник ми (так
зване “етикетне ми”): Нам би хотілося детальніше зупинитися на цій
проблемі; У нашому дослідженні ми поділяємо цю точку зору; Нами було
проаналізовано такі архівні матеріали, як…

У художньому мовленні займенник ми вживається замість я для відтворення
особливостей селянського мовлення: Де ж таки я сяду перед панією? Ми до
цього не призвичаєні! (М. Кропивницький).

Займенник ми може вживатись у значенні другої особи однини і множини,
створюючи відтінок співчуття, поблажливості (найчастіше у мові лікарів):
Як ми себе почуваємо? Добре? Я так і думала, — Поліна Іванівна підвела
на Настю очі. — Ну, чого мовчите? Погано спали? (Л. Романюк).

Займенник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи
(це так звана пошанна множина): Ви самі ж росіянин? (М. Куліш); Чого ви,
тітко, смієтесь? (І. Карпенко-Карий).

Пошанна множина у третій особі властива народно-розмовній мові: Вони
[батько] інколи бувають-таки дуже добрі (М. Кропивницький); Писали вони
[брат] нам, що живуть у столиці, працюють по різних університетах,
читають лекції, в газетах пишуть (О. Вишня).

Вживання зворотного і присвійних займенників

1. Стилістично розрізняються конструкції з присвійними займенниками
їхній, їхня, їхнє, їхні і конструкції, в яких у присвійній функції
виступає форма родового відмінка займенника вони — їх: їхні проблеми —
їх проблеми, їхня машина — їх машина. Стилістично нейтральна форма їх
уживається в офіційно-діловому, науковому стилях. В інших стилях
перевага віддається присвійним займенникам.

У російській мові форми ихний, ихняя, ихнее, ихние належать до
просторічних, тобто характеризуються більшою, ніж в українській мові,
стилістичною обмеженістю.

2. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду у місцевому
відмінку однини мають варіанти: (на) моєму — (на) моїм, (на) твоєму —
(на) твоїм, (на) нашому — (на) нашім, (на) вашому — (на) вашім, (на)
своєму — (на) своїм, (на) їхньому — (на) їхнім. Частіше вживаються перші
з наведених паралельних форм, а в науковому й офіційно-діловому стилях
вони є єдино допустимими.

3. Форми родового і давального відмінків присвійних займенників мойого,
твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних. їх
літературними відповідниками виступають форми: мого, твого, свого,
моєму, твоєму, своєму.

4. Редагування потребують речення, в яких форми особових займенників їх,
його, її у присвійній функції, а також займенники себе, свій
співвідносяться з кількома іменниками, що є причиною виникнення
двозначності, наприклад: Степанець після закінчення консерваторії 5
років грав у камерному ансамблі. Його (?) виступи завжди проходили з
аншлагом; Вчителька запропонувала нам описати в домашньому творі свою
(?) квартиру; Андрій пристав на пропозицію Івана потримати свою (?)
машину у себе (?) в гаражі.

5. Часто у реченнях присвійний займенник свій є зайвим: Vсвоєму атестаті
я не маю жодної трійки. За все своє життя не чув нічого смішнішого.

Вживання означальних, вказівних, неозначених, відносно-питальних
займенників

1. У давальному і місцевому відмінках однини займенників чоловічого і
середнього роду наявні варіанти: чийому і чиєму (Д. в.), (на) чому і
(на) чім, (на) чийому, (на) чиєму і (на) чиїм, (на) тому і (на) тім,
(на) цьому і (на) цім, (на) всьому і (на) всім (М. в.) тощо. Давні форми
із закінченням -ім вживаються у сучасній українській мові рідше, ніж
варіантні форми, а вживання їх у науковому й офіційно-діловому стилях не
допускається.

2. З варіантів родового й орудного відмінків займенників жіночого роду —
тієї і тої, цієї і цеї, тією і тою, цією і цею — більш уживаними є перші
з наведених форм, а вживання їх у науковому й офіційно-діловому стилях
не допускається.

3. Займенник оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмовних.
Архаїчний характер мають займенники сей, ся, тії, тая, цеє, ції, такеє,
такії\ под. Вони вживаються у діалектному мовленні, в усній народній
творчості і (з метою стилізації) у художній літературі.

4. У кількох означальних займенників наявна повна і коротка форма:
кожний і кожен, жодний і жоден, усякий і усяк. Два останніх займенники
вживаються у розмовному мовленні, всі інші належать до
загальностильових.

5. Стилістично розрізняються неозначені займенники, утворені за
допомогою часток аби-, казна-, хтозна- (абихто, казна-що, хтозна-який) і
займенники із частками -небудь і будь- (хто-небудь, будь-який). Перші
займенники мають відтінок розмовності, другі вживаються в усіх стилях.

6. Російські займенники любой, другой мають омонімами в українській мові
прикметник (любий) і числівник (другий). Міжмовна омонімія є причиною
вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід
розрізняти відповідники у двох мовах:

російська мова українська мова

любой будь-який (займенник)

дорогой, любимий любий (прикметник)

другой інший (займенник)

второй другий (числівник)

7. Запам’ятайте стійкі словосполучення із займенниками, при вживанні
яких у результаті калькування російських відповідників іноді трапляються
помилки:

російська мова українська мова

в одном и том же (месте) у тому самому (місці)

один и тот же той самий

в подобном случае у такому разі

подобньїм образом таким чином

и тому подобное і таке інше

ни под каким видом ні в якому (в жодному) разі

в другой раз іншим разом

8. Близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий,
будь-який. У певних контекстах вони можуть взаємозамінюва-тись,
наприклад: Думаю, що зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке)
запитання викладача; Кожна (будь-яка, всяка) дитина потребує уваги і
тепла. У цих прикладах займенники використовуються для виділення
предмета з групи однорідних.

Заміна неможлива, коли займенники реалізують властиві їм відтінки
значення: кожний — “усі по одному” (Хіба це відпочинок? Кожного дня йшов
дощ!); всякий — “різноманітний, різний” (Унашому класі є всякі учні);
будь-який — “який завгодно на вибір” (Мене влаштує будь-який квиток).

9. Двозначність виникає у тому випадку, якщо вказівний займенник це може
бути віднесений до кількох явищ, наприклад: Директор звільнив Богачука з
обійманої посади і призначив на його місце Оста-пенка. Це (?) рішення не
схвалюють у колективі.

Список використаної літератури

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К.: Либідь, 1991.

Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів: Світ, 1990.

Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. — К.:
Артек, 1999.

Волощак М. Неправильно — правильно: Довідник з українського
слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. — К., 2000.

Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А.
С. К., 2000.

Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. — К.: Видавничий
центр “Просвіта”, 2000.

Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян.
— Донецьк: Сталкер, 1997.

Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного
слововживання. — К.: Рідна мова, 2000.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020