Реферат на тему:

Якоб Грімм – видатний германіст

Цікавим є той поворот в творчій біографії Якоба Грімма, який відбувся
в межах 1815 і 1819 років. На протязі тринадцяти років він займався
збиранням народних казок. І ось, після чотирьох років з моменту випуску
в світ другого тому “Сказок” випускає велику працю – “Німецьку
граматику”, в якій розробляє історію і граматичну структуру германських
мов, починаючи з готського, і детально зупиняючись на кожній епосі їх
розвитку.

Використовуючи вже визначені принципи порівняльно-історичного вивчення
мови, Якоб Грімм оперує дуже конкретними матеріалами готського,
стародавньо-, середньо- і ново верхньонімецького, англосаксонської,
давньоскандинавської (включаючи давньоісландську), шведську, датську і
інші мови. Ця велика праця охоплює питання фонетики, морфології,
синтаксису, словотворення і словникового складу германських мов, і в
кожному з великих розділів Якобу Грімму вдалося зробити ряд цінних
спостережень і цікавих відкриттів.

В вступі до “Німецької граматики” Якоб Грімм виклав основні принципи
викладання своєї праці.

Важко судити, який розділ “Граматики” більше інших вдався Якобу Грімму,
але є думка, що найбільшу цінність в його праці являє фонетична частина.

Посилаючись на роботи датського лінгвіста Расмуса Крістіана Раска, він
більш виразно сформулював “Закон переходу приголосних”, тобто закон
відповідності визначених груп приголосних в германських мовах визначеним
групам приголосних в давньогрецькій, латині, давньоіндійській,
слов’янській і інших індоєвропейських мовах:

1). Перший пересув приголосних в германських мовах, який вирізняє їх
з-поміж інших індоєвропейських мов;

2). Другий пересув приголосних, в основі якого лежить відмінність
верхньонімецьких діалектів від нижньонімецької мови від інших
германських мов;

Згідно першого пересуву приголосних:

1). Індоєвропейським глухим “n-t-k” в германських мовах відповідали
глухі щілинні “f-p(th)-h”.

2). Індоєвропейським дзвінким “b-d-g” відповідали германські глухі
“p-t-k”.

3). Індоєвропейським дзвінким придихальним “bh-dh-gh” відповідали
дзвінки германські “b-d-g”.

Закон пересуву приголосних був ще одним кроком на шляху перетворення
мовознавства та германістики в точну науку.

Індоєвропейське р > герман. f

Латинське “pater” > давньонім. “fater”

давньоангл. “faeder”

сучасне нім. “Vater”

сучасне англ. “father”

Важливе значення серед інших проблем, які є в його “Граматиці”, Я.Грімм
виділяє проблемі діалектів.

Іншим після “Граматики” – етапною працею Якоба Грімма є фундаментальне
досліджування “Німецької міфології” (1835р.). В ньому матеріалізувалася
давня мрія Якоба Грімма, реконструювати германську міфологію, пояснити
її, і повернути їй хоча б частинку того авторитету, яким вона
користувалась в часи германської давнини і якого вона, на думку Грімма,
заслуговує.

Роблячи цю роботу Я. Грімм переслідував дві основні цілі: 1). Зібрати
“по частинках” деякі частини даних, що відносяться до міфологічних
представників стародавніх германців, і систематизувати їх; 2). Показати
зближення германської і скандинавської міфології.

Значний вплив на міфологічну концепцію Якоба зробили ідеї Шеллінга про
національний дух як основи і джерела багатьох матеріальних явищ життя.

Останньою працею Якоба Грімма і самою величнішою є “Словник німецької
мови”. Роботу над ним він почав ще в 1838 році і продовжував до кінця
своїх днів.

Праця Грімма була задумана як історичний словник німецької мови, який
має практично весь його словниковий запас, в якому вказувались значення
кожного слова в різні епохи розвитку мови і його етимології, а також
давались приклади використання даного слова в живій німецькій мові з
посиланнями на джерела. Словник випускався невеликими випусками, які
потім згруповувались в величезні томи.

“Словник” випускався сто з лишнім років і став самим базовим і
ґрунтовним історичним словником не тільки в історії складання німецьких
словників і німецької лексикографії, але і в світовій історії.

Потім Якоб Грімм почав роботу над заключною, четвертою частиною
“Граматики”.

Книга одночасно була задумана як подарунок Гетінгемському університету
до його сторічного ювілею.

Роздивившись в попередніх книжках “слова і їх елементи”, тобто “звуки,
корені, словотворення і флексії”, Якоб перейшов до побудови речень – до
синтаксису.

Книжку про синтаксис Якоб склав високо оцінивши старе і пильно
придивляючись до нового.

Намічався ще один, заключний том. В якості ілюстрацій він хотів привести
приклади із сучасної йому класичної і романтичної літератури, щоб
показати “вершину і вінець німецької граматики”. Але діло до цього так і
не дійшло.

Якоб вчив роздивлятись зв’язки між давніми мовами і робити з цього
висновки про життя давно вже не існуючих народів.

Похожие записи