Реферат на тему:

Вивчення дієприкметника на уроках рідної мови у 7 класі

Дієприкметник як особлива форма дієслова характеризується особливою
семантикою (вказує на ознаку предмета за дією), граматичними формами
роду, числа, відмінка, виду, часу, синтаксичними ознаками (виконує
функцію означення, рідше присудка у реченні, може мати при собі залежні
слова — додаток і обставину), стилістичними властивостями (має книжний
характер).

У лінгвістичній літературі існують різні погляди на дієприкметник. Деякі
мовознавці вважають його окремою частиною мови. Вузівські та шкільні
підручники традиційно кваліфікують дієприкметник як особливу форму
дієслова. Проте вдумливий аналіз значення дієприкметника, морфологічних
і синтаксичних особливостей породжує в учнів певні сумніви і запитання.
У процесі вивчення дієприкметника в семикласників виникають труднощі у
засвоєнні незнайомої раніше конструкції і форми. Учням важко
кваліфікувати дієприкметники, плутаючи їх із прикметниками.

За семантичними особливостями, словозміною, синтаксичною роллю
дієприкметники дуже близькі до прикметників і дуже часто переходять у
прикметники. Тому диференціацію дієприкметника і прикметника необхідно
проводити на всіх уроках, особливо важливо підсумувати на заключних.
Семикласники усвідомлюють основні ознаки, що відрізняють дієприкметники
і прикметники:

відмінність у значенні (ознака постійна й тимчасова): люблю квашені
яблука і наквашені яблука;

наявність у дієприкметників залежних іменників і дієслів: колекція
вишитих рушників і вишиті власними руками рушники;

відмінність у наголошенні (у дієприкметників наголошені корені, у
прикметників — суфікси): в арений і вар ений, к опчений і копч ений.

Слід диференціювати дієприкметники і прикметники, утворені від
дієслівних основ. Вони різняться насамперед особливостями творення. Так,
слова стиглий, талий, співучий; переможний, передплатний — прикметники,
бо перші утворені від безпрефіксальних основ (пор.: стиглі яблука —
достиглі яблука), другі — від основ інфінітива, а не теперішнього часу
(пор.: співати — співучий, співайуть — співайучий) треті — суфіксом -н-,
який стоїть після приголосного, а не -ен-, що додається до основи на и,
і або приголосний (пор.: перемогти — переможний, перемогти —
переможений). Виконуючи вправи на розрізнення дієприкметників і
спільнокореневих прикметників, учні мають враховувати наведені вище
відмінності.

Обмежена абстракція значення дієприкметників ускладнює співвідносити
значення з явищами дійсності, а це викликає трудність у засвоєнні його
граматичних категорій. Наслідком може стати несформованість граматичних
і мовленнєвих навичок.

Особливу увагу під час вивчення дієприкметника треба спрямувати на
вироблення навичок спонтанного вживання дієприкметникових форм і
конструкцій у мовленні школярів, на формування артикуляційних та
інтонаційних навичок семикласників.

Одним із найважливіших аспектів у роботі над оволодінням
дієприкметниковими формами є аспект стилістичний. Дієприкметник має
яскраве стилістичне забарвлення. Особливість дієприкметника, що
виражається у можливості сполучення дії і вказівки на ознаку в одному
слові, збільшує його семантичну вагомість, допомагає позбутися
багатослів’я, служить для створення більш лаконічного висловлювання.
Саме тому дієприкметник особливо часто вживається у науковому стилі.
Важливо показати семикласникам, що за допомогою дієприкметника можна
економно виразити думки, уживання їх збагачує власне мовлення, робить
його яскравішим, образнішим.

Аналіз конкретних умов уживання дієприкметників, доцільність і
доречність їх використання у мовленні, добір синтаксичних синонімів —
все це повинно сприяти вирішенню завдання інтенсифікації процесу
доречного вживання дієприкметників у мовленні учнів. Осмислене виконання
завдань, вдумливий аналіз мовних фактів дасть учням можливість
усвідомлено засвоїти відомості про дієприкметник.

До вивчення теми «Дієприкметник» державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів такі:

Учень:

знає значення дієприкметника, його морфологічні ознаки, синтаксичну
роль;

відрізняє дієприкметник від прикметника;

знаходить в реченні дієприкметник і дієприкметниковий зворот, безособові
дієслівні форми на -но, -то;

визначає дієприкметники активного і пасивного стану; засоби їх творення;

пише правильно дієприкметники з вивченими орфограмами;

правильно розставляє розділові знаки при дієприкметниковому звороті;

пояснює орфограми в дієприкметнику та пунктограми;

знаходить і виправляє в реченні помилки на вивчені орфографічні,
граматичні і пунктуаційні правила;

правильно інтонує речення з дієприкметниковими зворотами;

складає речення з дієприкметниковими зворотами;

проводить їх заміну підрядним реченням;

використовує дієприкметники, дієприкметникові звороти, форми на -но,
-то, а також фразеологізми, крилаті вислови, до складу яких входять
дієприкметники, у власних висловлюваннях, зокрема в текстах-описах на
певну соціокультурну тему.

Дієприкметник як особлива форма дієслова

Мета уроку: дати уявлення про семантику дієприкметника, сферу його
вживання у мовленні, ознайомити із граматичними ознаками дієприкметника,
почати вироблення навичок впізнавати дієприкметники у тексті, формувати
вміння відрізняти дієприкметники від прикметників, виробляти
артикуляційні навички.

Ознайомлення семикласників із дієприкметником можна розпочати за
допомогою повітряної кульки. Учні називають її ознаки за формою,
кольором, розміром (червона, кругла, невеличка).

— Що ми можемо сказати про ці прикметники, вони називають ознаку
постійну чи тимчасову? (Постійну.)

— Після того, як кульку підкинули в повітря, яких ознак вона набула?
(Летюча, підкинута, це ознаки кульки за дією, котру ми над нею
здійснюємо).

— Чи постійні ці ознаки? ( Ні. Летюча кулька — та, яка летить зараз,
теперішній час, підкинута — та, яку підкинули, минулий час).

У процесі пояснення матеріалу учні записують у зошитах:

Прикметник — постійна ознака; змінюється за родами, числами і
відмінками.

Дієприкметник — тимчасова, динамічна ознака (теперішній і минулий час);
змінюється за родами, числами і відмінками.

Можна запропонувати завдання, в якому значення ознаки виражається за
допомогою прикметника і дієприкметника, але у першому випадку ознака
позначається як постійна ознака предмета, а в другому -як тимчасова.

А саме: зіставте значення спільнокореневих слів, доберіть до них
відповідні іменники.

Білий — побілілий, сивий — посивілий, густий — згустілий, співучий —
співаючий, зелений — позеленілий, чорний — почорнілий, синій — синіючий,
жовтий — жовтіючий.

(Завдання для сильного класу: доберіть до поданих дієприкметників
спільнокореневі прикметники, зіставте їх значення).

За допомогою практичного матеріалу підручника семикласники знайомляться
з ознаками дієслова і прикметника у дієприкметниках.

Варто звернути увагу учнів на те, що дієприкметник можна замінити
сполученням «займенник який + дієслово», від якого утворено даний
дієприкметник (теперішнього чи минулого часу). Подібної заміни з
прикметником робити не можна. Прикметники, як правило, утворюються від
іменників, дієприкметники ж — від дієслів. Наприклад: слово польовий
(від іменника поле), доглянуте (від дієслова доглядати).

Учні роблять висновок, що дієприкметник відповідає на питання
прикметника, і як прикметник, змінюється за родами, числами, відмінками,
відрізняється тим, що має тимчасову ознаку.

Під час синтаксичного розбору речення учням треба обов’язково вказати,
якими частинами мови виражені означення, після чого вони доходять
висновку про синтаксичну роль дієприкметника у реченні (Дієприкметник
може, як і прикметник виступати у ролі означення, рідше у ролі
присудка).

У процесі спостережень над дієслівними ознаками дієприкметника учні
відповідають на запитання:

— Чому дієприкметник є формою дієслова? (Утворюється від дієслова, має,
як і дієслово, час, вид.)

— Як визначити вид дієприкметника? (За дієсловом, від якого утворений.)

— Чим відрізняється дієприкметник від дієслова? (Не має дієвідміни.)

Закріпити вивчений матеріал можна за допомогою додаткових вправ.

1. Скласти повідомлення про дієприкметник за наступним планом: що
називається дієприкметником, що спільного у дієприкметника з
прикметником і з дієсловом, чим вони відрізняються, яка роль
дієприкметника у реченні.

2. Записати у дві колонки прикметники + іменники, поруч з ними —
спільнокореневі дієприкметники.

Синій горизонт (синіючий вечір), темний ліс (потемнілий день), жовта
кульбабка (пожовтіла нива).

3. Дібрати до прикметників і дієприкметників відповідні за змістом
іменники. Виділити суфікси у прикметниках і дієприкметниках.

Черствий — зачерствілий, прямий — спрямований, мокрий — змокрілий,
веселий — звеселілий, чарівний — зачарований, темний — темніючий,
тривожний — стривожений.

4. Записати речення для зіставлення на предмет визначення ролі
дієприкметників у мовленні.

5. Зіставляючи речення, учні роблять висновок, що вживання
дієприкметників дозволяє уникати невиправданих повторів слів, робить
мовлення більш яскравим і виразним.

6. Записати речення. Вказати вид і час дієприкметників.

Зразок роздуму: Вируюча (річка) — річка, яка вирує. Вируюча —
дієприкметник недоконаного виду, теперішнього часу.

Крива, похилена хатинка, з чорною стріхою і білими стінами, стояла поміж
закинутих, із забитими вікнами осель. Біля хати сіріли скопані грядки,
від воріт до порога вела стежечка (М. Коцюбинський).

7. Скласти схему, заповнення якої закінчити дома.

Відмінювання дієприкметників

Мета уроку: ознайомити учнів із відмінюванням дієприкметників, формувати
вміння правопису відмінкових закінчень.

Вивчення відмінкових форм проводиться з опорою на знання про словозміну
прикметників твердої групи. Учням можна запропонувати провідмінювати
слова веселий, уквітчаний, зроблений. Семикласники самостійно роблять
висновок, що дієприкметники мають такі ж закінчення, як і прикметники
твердої групи.

Щоб загострити увагу на складних формах, пропонуються завдання на
утворення дієприкметників орудного відмінка однини чоловічого
(середнього) і жіночого роду (відпочиваючим, відпочиваючого), місцевого
чоловічого (середнього) роду (на відпочиваючім, відпочиваючому),
родового і давального множини (відпочиваючих, відпочиваючим). Варто
провести також вправу на визначення відмінкових форм за поданими
закінченнями: -ого, -им, -ім, -ій, -ими, -ою, -их, -ої. Така вправа
формує вміння визначати відмінкову форму за її показником — закінченням.

Добрі наслідки дають вправи, що проводяться у формі пояснювального
диктанту. Такою може бути вправа, коли учні аргументують вибір закінчень
дієприкметників.

Розлитої ріки, на зробленому виробові, опущені брови, посивілого
волосся, біля порослого болота, нахиленими колосками, опустілими
вулицями, зібраного врожаю, розгубленим поглядом, розірваної угоди,
спустошеним бурею, зморений тяжкою працею.

У процесі виконання вправи учні спостерігають і роблять висновок про
залежність відмінкових форм прикметників і дієприкметників від
відмінкових форм іменників, до яких вони відносяться.

l

gdµob

Наступна вправа сприятиме формуванню аудіативних умінь учнів. Учитель
читає текст. Учні відповідають на запитання: Яка основна мета
висловлювання? До якого стилю відноситься поданий текст? Якому стилю
мовлення властиве вживання дієприкметників? Потім учні виписують
дієприкметники з іменниками, позначають закінчення.

Добро повноцінне, якщо наміри людини скеровані не загальною ідеєю добра,
не свідомістю виконаного обов’язку, а живими почуттями любові, жалю,
симпатії, безкорисливої радості спілкування. Людина має пройнятися
вродженим духом ніким непідробної моральності настільки, щоб він міг
жити й бути втіленим у найглибших її почуттях, проявлятися мимоволі і
невимушено. Добро чогось варте, коли людина, забувши про те, що повинна
творити добро, залишається доброю (З журналу).

Далі учні записують перше речення, виділяють закінчення у
дієприкметниках, беруть у рамочку слова, до яких вони відносяться.

Одночасно можна провести індивідуальну роботу за картками.

Картка № 1.

Вставити пропущені літери, мотивуючи їх вибір.

У розбурхан… морі, засніжен… ранку, на стиснут… вустах, про
намальован… портрет, окроплен… дощиком ранок, пропущен… уроки,
задуман… деревом.

Картка № 2.

Вставити пропущені літери, мотивуючи їх вибір.

На хвилююч… зустрічі, у замкнен… будинку, заквітчан… волоссям,
побіліл… землею, про залит… світлом небо, звеселіл… природи,
зів’ял… листя (Р.в.), нечуван… радістю, про зачудова… сад.

У наступній вправі потрібно списати речення, ставлячи дієприкметники у
потрібній формі. Визначити їх відмінки, виділити закінчення:

а) з неба, як розтоплен… золото, ллється на землю блискучий світ
сонця;

б) низенька, чорнява, заквітчан… польовими квітами, вона й трохи не
схожа була на селянок, часто запечен… сонцем дівчат, високих, іноді
дуже неповоротн… дівчат (Панас Мирний).

Дієприкметниковий зворот

Засвоєння поняття «дієприкметниковий зворот» є основною метою
синтаксичної роботи у процесі вивчення дієприкметника. Оволодіння цією
конструкцию буде успішним лише за умови, якщо учні навчаться визначати,
у якому випадку дієприкметник залежить від іменника, а в якому
підпорядковує собі інші слова. Семикласники повинні навчитись виділяти
із речення словосполучення «дієприкметник + залежне слово»,
«дієприкметник + означуване слово»

Слід зазначити, що невміння встановлювати зв’язки дієприкметника з
означуваним або залежним словами спричиняє великий відсоток помилок у
написанні не з дієприкметником. Тому формування цього уміння має велике
значення у набутті правописних навичок.

Мета уроку: дати поняття про одиничний дієприкметник і про
дієприкметниковий зворот, ознайомити із графічним позначенням
дієприкметникового звороту у реченні, формувати практичні вміння
встановлювати зв’язок дієприкметника і залежними словами, визначати межі
дієприкметникового звороту.

Учні розподіляють подані словосполучення на дві групи:

Виконуючи вправу, учні встановлюють, що дієприкметник у словосполученні
може виступати як головним, так і залежним словом, тобто
підпорядковувати інші слова.

Засіяна нива, засіяна пшеницею. Затриманий поїзд, затриманий поліцією.
Поля зігріті, зігріті сонцем. Засмучений погляд, засмучений тугою.
Посивілі скроні, посивілі роками.

Формулюється висновок про роль дієприкметника у словосполученні.

Треба звернути увагу учнів на те, у словосполученні, в якому
дієприкметник — головне слово, може бути не одне, а два і більше
залежних слів. Це можуть бути слова різних частин мови: іменники,
займенники, неозначена форма дієслова. Наголошуємо учням, що
словосполучення з дієприкметником у ролі головного слова називається
дієприкметниковим зворотом.

У зв’язку з тим, що в учнів виникають труднощі у визначенні меж
дієприслівникового звороту, варто звернути увагу на необхідність
графічного оформлення словосполучень із дієприкметниковим зворотом:
означуване слово береться у рамочку, дієприкметниковий зворот
підкреслюється хвилястою лінією, позначається зв’язок дієприкметника з
означуваним словом

Використання цього прийому сприяє формуванню в учнів уміння чітко
визначати межі дієприкметникового звороту і його місце відносно
означуваного слова.

Наступна тренувальна вправа ефективна для вироблення вмінь розмежовувати
одиничні дієприкметники, які входять до складу словосполучень
«дієприкметник + іменник», і дієприкметникові звороти. Збільшення обсягу
дієприкметникового звороту варто показувати поступово.

Запис на дошці і в зошитах:

Звертаємо увагу учнів на те, що від означуваного слова до дієприкметника
можна поставити одне запитання (картина (яка?) написана), від
дієприкметника до залежних слів — декілька:

написана— коли?, ким?, як?, з якої причини? і т. ін.

Дається завдання до поданих дієприкметникових зворотів дібрати
означувані слова.

Розділові знаки у реченнях з дієприкметниковим зворотом

Мета уроку: закріпити знання про дієприкметниковий зворот, його роль у
реченні, формувати практичні вміння виділяти комами дієприкметниковий
зворот.

Робота з розвитку зв’язного мовлення на цьому уроці передбачає
вправляння з виразного читання речень із дієприкметниковими зворотами;
побудову речень синонімічних конструкцій (із відокремленими і
невідокремленими дієприкметниковими зворотами); складання зв’язного
висловлювання на граматичну тему; роботу над орфоепічними нормами.

На основі спостережень учні роблять висновок, що дієприкметниковий
зворот може стояти як перед означуваним словом, так і після нього. В
останньому випадку він виділяється комами.

На розсуд учителя може бути вжито термін «відокремлюється». Від учнів не
вимагається його запам’ятання, однак уживання вчителем, сильними учнями
цього терміна допоможе входженню цього слова в активний словник і
підготує учнів до його засвоєння у майбутньому.

Види вправ на закріплення.

1. Скласти речення з дієприкметниковими зворотами, використовуючи подані
словосполучення і ставлячи їх перед означуваним словом та після нього.
Чим відрізняються варіанти щодо розділових знаків?

Розмальовані морозом візерунки, одчинені в садок вікна, поєднані барви
квітів.

У результаті порівняння варіантів речень учні роблять висновок, що
вживання дієприкметникового звороту після означуваного слова посилює
його смислове значення. Потрібно звернути увагу семикласників на
виразність читання речень з дієприслівниковими зворотами
(дієприслівниковий зворот, що стоїть після означуваного слова,
виділяється посиленням тону, паузами). Це допоможе учням практично
підготуватись до засвоєння відокремлення.

2. Прочитати речення вголос, звернути увагу на інтонацію і зробити
висновок про те, як виділяється дієприкметниковий зворот, який стоїть
після означуваного слова..

1. За горами гори , хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі (Т.
Шевченко). 2. Мокрі, стомлені, але радісно осміхнені ми входимо в ліс
(М. Стельмах). 3. Вигукнули веселі гори, вкриті то синім кучерявим
лісом, то золотою стернею, то ясно-земною травою (М. Коцюбинський). 4.
Дуже цікавий чоловік зараз упізнав би той голос підсолоджений, ті очі,
зумисне спущені вниз, впізнав би природжену вдачу й підроблену (І.
Нечуй-Левицький).

3. Поміркуйте!

Учитель викликає до дошки двох учнів і дає їм завдання: із речень одному
виписати дієприкметниковий зворот, іншому виділити дієприкметник із
залежними словами.

Після виконання завдання вчителеві варто поставити запитання:

— Однакові чи різні за ступенем трудності завдання одержали учні?

4. Синтаксичний розбір речення. Несподівано на вулицю вилетіли довгі
санки, запряжені парою коней (О. Копиленко).

У процесі аналізу речення учні повинні визначити синтаксичну роль
дієприкметникового звороту в реченні. Варто наголосити, що всі слова,
які входять до складу дієприкметникового звороту, — один член речення.

5. Диктант з коментуванням.

Остання кривуля дороги спускається в потемнілий яр. Він, як вінком,
обвитий навколо лісом, а сам білий, засліплюючий, пухкою ковдрою снігів
засланий. Згадався відразу білий рвучкий Рейн із шумливими пінявими
водами, з білявими осяйними верхів’ями гір, що тікають у глибінь неба,
що ваблять дух у височінь (За М. Івченком).

Виконання наступної вправи дасть змогу глибше осмислити суть
дієприкметникового звороту і його

роль у тексті, удосконалить уміння та навички виділяти дієприкметникові
звороти на письмі та в усному мовленні.

Спишіть, узгоджуючи дієприкметники із означуваними словами і поставте
пропущені розділові знаки. 1. (Зруйнований) часом пам’ятки слід
зберігати в такому вигляді, у якому вони дійшли до нас (О. Пламеницька).
2. Вода, (затягнутий) (тремкий) скалками льоду, була схожа на
(застиглий) блакитне шумовиння (Є. Гуцало). 3. Слід звіра, кимось
(зламаний) гілка чи (зім’ятий) трава, попіл на місці недавнього вогнища
стають добре (зрозумілий) знаками (П. Утевська). 4. Груша, неначе на
злість, ще більше розрослась вшир і вгору, вона уродила і стояла рясна,
як (облитий) (І. Нечуй-Левицький). 5. Вийди, коханая, працею (зморений),
хоч на хвилиночку в гай! (М. Старицький). 6. (Вдумливий), (розважливий)
він був безмежно добрий до тих, кого любив, кому вірив (Б. Тимошенко).

Активні та пасивні дієприкметники

Мета уроку: познайомити учнів з активними і пасивними дієприкметниками,
формувати вміння розрізняти активні і пасивні дієприкметники.

I. Фронтальне опитування.

— Назвати ознаки прикметника і дієслова у дієприкметника.

— Що називається дієприкметниковим зворотом? Його місце у реченні,
пунктуація у реченні із зворотом.

— Як визначити межі дієприкметникового звороту? (Нагадуємо, що від
означуваного слова до дієприкметника можна поставити одне питання, від
дієприкметника до залежних слів — декілька). Навести приклади.

II. Пояснення нового матеріалу.

Аналіз впр. 64 (ІІ). Учні роблять висновок, що активний дієприкметник
позначає ознаку того предмета, котрий сам виконує дію, пасивний — ознаку
предмета, який зазнає дії іншого предмета. У словосполученні із пасивним
дієприкметником можна підставити слово, яке позначає, ким виконується
дія: намальований (ким?) морозом візерунок.

Пояснення матеріалу можна провести за § 6, С. 27-30.

III. Закріплення матеріалу.

1. У подані словосполучення вставити слова, які позначають того, хто
виконує дію. Які це будуть дієприкметники?

Виготовлена (майстром) деталь, розлите молоко, посіяне поле, заквітчане
волосся, засмальцьоване обличчя, загорнутий у папір, куплений костюм.

2. Розподільний диктант. Розподілити активні і пасивні дієприкметники у
дві колонки.

Зварений борщ, відпочиваючий на морі, почорніла земля, змарнілий вигляд,
погашене полум’я, розпочата справа, темніючи небо, стояча вода.

Похожие записи