Реферат на тему:

Відродинні ойконіми польсько-українського пограниччя

Ойконіми польсько-українського пограниччя, території, що сьогодні є
східною окраїною Польщі, а до 1945-1947рр. була зоною компактного
споконвічного проживання українського етносу, уже досліджувалися в ряді
спеціальних монографічних праць: В.Макарського [Makarski 1986; 1996;
1999], Я.Ріґера [Rieger 1995], Б.Чопик [Czopek 1988]. У той же час
дослідження топонімії названої території українськими ономастами
здійснювалося лише принагідно і фрагментарно [Бучко 1988; Бучко та ін. :
2000].

Об?єктом сьогоднішньої нашої розвідки стали відродинні ойконіми на –и/–і
у формі множини на зразок Бігалі, Ігнати, Куриї, Солили двох колишніх
повітів польсько-українського пограниччя – Любачівського і Ярославського
з приналежними до них поштовими округами Цешанів (укр. Цішанів <*Ті ханів) і Радимо (укр. Радимне), загальне число їх становить 114 одиниць. Джерелом названих ойконімів став найповніший з відомих нам досі реєстрів назв населених пунктів та кількості мешканців у них – Skorowidz gminny dla krolewstw i krajow w Radzie pa?stwa reprezentowanych…t.XII. Galicja (Wiede?, 1907), станом на 1900 р. Довідник видано німецькою і польською мовами. У слов’янській ономастиці такі безафіксні ойконіми на –и/–і у плюральній формі традиційно іменуються родовими назвами. За визначенням В.Ташицького, ці ойконіми „в найдавніший період свого розвитку означали мешканців певного поселення на основі особової назви, яку вони разом як члени того самого роду вживали, якою доброзичливо їх усіх іменовано” [Taszycki 1958 : 264]. Враховуючи особливості виникнення таких „родових назв”, точніше спершу назв груп людей за спільною особовою назвою, а щойно потім назв поселень, у яких вони (ці люди) жили, ми вважаємо, що називати їх „родовими” ойконімами немає жодних підстав. Ще у 60-х роках ХХ ст. відомий польський дослідник ”родових” назв Г.Ґурнович пропонував термін „родові назви” вживати умовно, оскільки такі ойконіми є порівняно пізніми дериватами. Вони виникли в період, коли родові відносини і сам родовий лад на території Славії давно відійшов у небуття [Gornowicz 1968 : 12]. Родовими, на думку С.Роспонда, можна було б називати хіба що патронімічні назви поселень на –ичі (<-*іtji), зародження яких, власне, припадає на період родових відносин [Gornowicz 1965 : 207-214]. Зважаючи на сказане вище, а також те, що виникнення численних безафіксних ойконімів на –и/ –і на території Підляшшя спричинене відносно пізнім переселенням на ці терени родин із Мазовша, Г.Ґурнович, цілком слушно, пропонує називати такі „родові” назви родинними, але йдучи за усталеною у польській ономастиці традицією, продовжує іменувати їх родовими, хоча послідовно цей термін він кваліфікує як умовний [Gornowicz 1967 : 5]. Враховуючи час і спосіб виникнення т. зв. родових ойконімів, ми пропонуємо називати їх відродинними. Аналогічно ойконіми на –ичі, -івці, -инці, що походять від однойменних патронімів, називаємо відпатронімними, а ойконіми, мотивовані етнонімами, називаємо відетнонімними. За структурно-граматичними ознаками відродинні ойконіми є первинними назвами безафіксної деривації, що походять від назв родин у формі множини. Від відпатронімних ойконімів на –ичі, -івці, -инці і відетнонімних ойконімів на –ани вони різняться нульовими афіксами, а наявні в їх основах суфікси є не топонімо-, а антропонімотвірними на зразок: Бабяки, Витки, Ігнати, пор. антропоніми: Баб’як, Витко, Ігнат. До аналізованої нами категорії ойконімів зараховуємо також множинні безсуфіксні, рідко суфіксальні назви поселень, які є тотожними з колективними гумористичними прізвиськами на зразок Жабоїди, Козолупи, Четирбоки, Щибивовки і под., їх В.Ташицький свого часу зараховував до етнічних [Taszycki 1958 : 262];сюди ж включаємо також назви, в основах яких засвідчені власне етноніми на зразок Козаки, Німці, Шваби та ін., а також т.зв. службові назви, напр.: Гарбарі, Дяки, Мельники, Флиси і т.д. Наш досвід вивчення онімів переконав нас у тому, що точно розмежувати топоніми, утворені від антропонімів, від топонімів, утворених від апелятивів, етнонімів, службових назв і под. однозначно неможливо, оскільки у списках назв мешканців з різних територій України знаходимо найрізноманітніші найменування на зразок: Банах, Доможир, Дяк, Закопець, Козак, Німець, Терешко, Шваб і под. Практично уже ніколи не вдастся точно встановити, чи засновниками сіл Гарбарі, Ляшки, Щибивовки були родини з такими особовими назвами, а чи так були прозвані мешканці цих поселень за їх заняттям, походженням, зовнішньою ознакою. Практично усі вони могли бути утворені від родинних назв, які, в свою чергу, утворені від антропонімів, мотивованих різними загальними назвами. У Любачівському та Ярославському повітах станом на 1900р. нараховувалося 414 поселень різного типу (міст, сіл, хуторів, присілків, груп будинків і под.). У межах назв цих поселень відродинних ойконімів нараховується 114, що становить 27, 53% від усіх назв поселень названих повітів, тобто майже кожна третя назва поселення цієї території мала множинну форму на –и/–і. Ще вищий відсоток таких ойконімів виявив Г.Ґурнович на території Підляшшя, що розташоване північно-західніше обстежуваного нами реґіону, – аж 46% [Gornowicz 1968 : 8].. Характерно, що лише 5 із 130 назв найбільших адміністративно-самостійних населених пунктів має множинну безафіксну форму на –и/–і, що складає усього 3,85%, у той час як відродинні назви серед адміністративно несамостійних поселень (хуторів, присілків і под.) становлять 38,38%, тобто значно частіше ніж кожна третя їх назва є відродинною ( серед адміністративно самостійних поселень лише кожна 26 назва є відродинною). Такий низький відсоток відродинних назв серед адміністративно самостійних (матірних) поселень і відповідно дуже високий відсоток їх серед дрібних, адміністративно несамостійних поселень досліджуваного реґіону свідчить, на нашу думку, про пізнє формування досліджуваної моделі ойконімів на цій території. На новітність цієї моделі ойконімів на досліджуваній території може вказувати також той факт, що ще у 40-х роках ХХ ст. у селах Ігнати, Закіпці, Лихачі, Солили та ін. мешкали сім’ї з прізвищами Ігнат, Закопець, Лихач, Солило та ін. Причиною „вибуху” активності відродинних ойконімів можна, до певної міри, вважати розпад шляхетських сіл на частини, який, на думку Г.Ґурновича, розпочався на Підляшші у ХУ ст., а в наступних століттях він був ще інтенсивніший[Gornowicz 1967 : 9)]. Різке зростання кількості відродинних ойконімів може бути також наслідком пануючої у ХУІ-ХУІІІ ст. тенденції до заселення нових земель родинами, що закріплювалося множинними назвами, а ще перехід посесивних і відпатронімних назв поселень у відродинні [Gornowicz 1967 : 5]. Відродинні ойконіми за часом фіксації їх у писемних пам’ятках поділяємо на дві групи: 1. Ойконіми на –и/ –і, які вперше засвідчені писемними пам’ятками ХІУ-ХУІІІ ст. 2. Ойконіми на –и/ –і, які вперше фіксуються писемними пам’ятками ХІХ-ХХ ст.. Розглянемо детальніше назви кожної з виділених груп відродинних ойконімів. 1. Ойконіми першої групи (31 назва) становлять більше третини усіх відродинних назв. Найраніше засвідчені в писемних пам’ятках назви: Заболотці, Ловці, Ляшки, Тучапи – ХІУ ст, а ще Бігалі та Кособуди – ХУІ ст. Oскільки усі назви аналізованої нами моделі практично не різняться між собою дериваційними ознаками, тому аналіз їх здійснюватимемо у відповідності з характером антропонімних основ цих назв. З числа найдавніше фіксованих ойконімів в основах чотирьох з них засвідчені композитні та відкомпозитні імена. Витки с. до с.Мошаниця округи Цішанів Любачів. п-ту, з ХУІІІ ст. ЙФМ, 59 – від родинної назви Витки, яка утворена від антр. Витко <Витославъ (Мор. 40). Кособуди х. до с. Жуків округи Цішанів Любачів. п-ту, з ХIV ст.: Kossopa (!) 1389 (1521) ZDM VI, 1624; Koszoputi 1564 ZD 18/1, 201; Kosobudy 1618-1764 ЦДІА ф.1, оп.1, од. зб.157, арк.76, 89 – від антр. *Кособуд; у доступних нам ономастиконах він не зафіксований, однак на його існування вказують компоненти цього композита: Кос- і –буд, пор. Косо-бок, Косо-брюх (Вес. 159), Буди-славъ, Драго-будъ (Мор. 77). Тучапи с. Ярослав. п-ту, з ХІУ ст..: Tuczapi 1394(1431) ZDM VI, 1110; однойменні села є також в ойконімії Львівської та Івано-Франківської областей, а також в ойконімії Польщі та Чехії. Відомий чеський ономаст Р.Шрамек, аналізуючи чеську назву Тучапи, вказує, що вона походить від локально-етнічної назви, тобто виводить її від апелятива тучапи (< ту -“тут” і чап- чес. ?apnout, ?apit – „жити, оселитися”), тобто тучапи (“люди, які тут жили, оселилися”), інакше чепіли, укр.. діалект. чепіти „перебувати десь в незручному положенні, без діла, означеної мети”. Для більшої переконливості своєї етимології автор наводить подібні назви в інших слов’янських мовах, пор. чес. Tupadly, пол. Tuczapy, укр.Туради, чес. Vy?apy, словен. Malo?epy. Остання назва, на думку цього вченого, походить від того, що „люди жили тут мало часу”[11, ІІ,619]. І все ж, відчуваючи неповноту запропонованої етимології, автор вказує також, що компонент ту- відомий також в антропонімії, пор. *Tu-bog, Tu-gost, Tu-gozd, Tuchomir ( Там же, 619-620). До цього додамо, що компонент –чап теж вживається в антропонімії, напр..: Чапекъ, Чапко, Чапоносъ (Мор.204), Чапикъ, Чапинога, Чапникъ (Туп. 421). Однак, за переконанням Р.Шрамека, „сполучення компонента –?ap, -?ep(=укр. –чап, -чеп) з Malo-, Vy- вказує на апелятивне значення топоніма” [Там же, 620]. Однак переконаність дослідника нас не переконала, тому що однозвучність компонентів цієї назви з прислівником і дієслівним коренем не може бути доказовим аргументом на користь апелятивної семантики твірної основи цього топоніма. Компоненти Ви-(Вид-, Вит-, Виш) і Мал- теж часто вживаються у слов’янських композитних і відкомпозитних іменах на зразок: Видимир, Видослав, Малко (Мор. 38), Malovid, Malobrat, Malohost (Sv. 78). Якби ойконіми творилися від дієслівних основ, то таких віддієслівних ойконімів на території Славії були б десятки чи навіть сотні, одначе безпосередньо від дієслів топоніми у слов’янській топонімії не утворюються. Адже топонім – це назва, що виражає передусім відношення людини або людей до конкретного населеного пункту, звідси маємо: 1) іменування поселення за множинною назвою мешканців цього населеного пункту, 2) топонім указує на приналежність поселення особі, ім’я якої назване в основі ойконіма, 3) назва поселення вказує на первісний тип населеного пункту. Подібні значення можуть виражати тільки іменники та прикметники, а не дієслова чи інші частини мови. Наприклад, ойконім Творимиричі жоден ономаст не стане виводити від дієслівного словосполучення „творити мир” і стверджувати, що ця назва походить від того, що „люди тут творили мир”. Назва поселення Творимиричі однозначно походить від однойменного патроніма, який утворився від слов’янського композитного імені Творимиръ (Гинк. 458), пор. чес. Tvo?irad, Tvo?islav (Sv. 90), пол. Tworzyjan (Mal. 70). Отже, ойконім Тучапи, без сумніву, походить від однойменної родинної назви, яка в свою чергу утворилася від антропоніма *Тучап, пор. Ту-почел, Ту-томир; Чапек, Чапонос (Мор. 195, 204), пор. ще Ту-дан, Ту-дор, Ту-дай, Ту-чар( Богд. 308). Четирбоки с. належ. до с. Старе Село Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 329 – від антр. *Четирбок, пор. Четирбух, Четирвак (Богд. 35). Щибивовки с. до с.Жупалів Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 335 – від антр. *Щибивовк, пор. Шибилист (Горп. 260). Серед найраніше фіксованих у документах відродинних ойконімів відносно малочисельною є група назв з християнськими іменами різної структури в основах. Ігнати с. до с.Суха Воля Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 134. – від імені Ігнат=Гнат (ВІЛ, 52). Ігнаші с. до с.Старе Село Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 135 – від імені Ігнат, пор. Ігнашко (ВІЛ, 52). Онишки с. до с.Старе Село Любачів. п-ту, з ХУІІІ ст. ЙФМ, 219 – від антр. Онишко <Онисим (ВІЛ, 86). Онищаки хх. до с. Сенявка і с. Щитків Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 219 – від антр. Онищак (Богд. 208). Тимці с. до с.Долішня Башня Любачів. п-ту – від антр. Голик (Туп. 109) < Голиславъ (Мор. 61). Горани с. до с. Лисi Ями Любачів. п-ту – Башня Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 303 – від антр. Тимцьо (Богд. 309) < Тимофій. Найчастіше вживаними серед назв першої групи є відродинні ойконіми, в основах яких засвідчені антропоніми, що походять від апелятивних означень особи за її дією, вчинками, поведінкою, місцем проселення та ін. Бахори с. до с. Старе Село Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 23 – від антр. Бахор (Богд. 5; Мор. 9) <бахор „єврейська дитина” (ЕСУМ І, 153). Бігалі с. Любачів. п-ту, з ХУІ ст..: Biehale 1578 (?D 18/1, 208) – від антр. ?*Бігаль, пор. Бігань (Мор. 31), див. нім. Bickel „кирка” ( НРС, 115) Заболотці с. до м-ка Радимне Ярослав. п-ту, з ХІУ ст.: od Zabolotec 1372-1378 (ZDM IV, 1046), Zab?lotce XV/XVI v. (ZDM IV, 1141) – від антр. *Заболотець, пор. білор. Забалоцец (БА, 152). Закіпці с. до с.Суха Воля Любачів. п-ту, з ХУІІІст ЙФМ, 123 – від антр. Закопець Панько у с.Закіпці. Корняки (Корняги) с. до с.Діброва Любачів. п-ту, з ХУІІІст ЙФМ, 154 – від антр. Корняк, Корнаг (Богд. 133) < *корняк, корняла< корняти „колоти, бити; підганяти, будити, доторкатися, спонукати”, рос. корнати „підрізати, усікати” (ЕСУМ ІІІ, 33), суф. –ак (-як) вказує на виконавця дії, пор. пияк, різак, співак. Куриї с. до с.Рожанецька Гута округи Цішанів Любачів. п-ту, з ХУІІІст ЙФМ, 166 – від антр. Курій (Богд. 152) < курий „єврейський м’ясник, що ріже курей” (Гр. ІІ, 329). Лихачі сс. до с.Старе Село Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 175 – від антр. Лихач (Богд., 169), Михайло Лихач у с.Лихачі < лихач „візник екіпажу з баским конем” (СУМ ІУ, 495). Ловці с. Ярослав. п-ту, з ХІУ ст.: Lowcze 1387(1427) KDM IV, 991; Lowce 1589 ?D 18/1, 21 – від антр. Ловець (Туп., 229) < ловець „мисливець, який ловить рибу, звіра” (ЕСУМ ІІІ, 277). Солили с. до с.Суха Воля Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 286 – від антр. Петро Солило в с. Солили. Три ойконіми на –и/ –і, які походять від родинних назв, засвідчують у своїх основах давньослов’янські автохтонні відапелятивні імена. Горохи с. до с.Рожанецька Гута округи Цішанів Любачів. п-ту, з ХУІІІст ЙФМ, 86, пол. Grochy – від антр. Горох (Богд. 92). Жуки хх. до сс. Опака і Рожанецька Гута округи Цішанів Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 115 – від антр. Жук (Туп. 152). Лебеді х. до с.Старий Диків Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 140, пол Lebiedzie – від антр. Лебедь ( Туп. 225). В основах ще трьох відродинних ойконімів засвідчені антропоніми різного походження. Балаї с. до м.Любачів, з ХУІІІст. ЙФМ, 94 – від антр. Балай (БА, 36), Балайя (Мор. 6) <балай „абияк, непродумано” (ЕСУМ І, 123). Червинки с. до с. Горішня Башня Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 327 – від антр. Червінко (СП, 381) < червінька „коричнево-червона речовина для фарбування глиняної посуди” (Гр.ІУ, 453). Шутки с. до с.Діброва Любачів. п-ту, з ХУІІІст ЙФМ, 334 – від антр. Шутко (Туп. 451). Як ми інформували вище, до відродинних назв на –и/ –і ми схильні включати також ойконіми у множинній формі, що є тотожними з етнонімами, оскільки вони теж можуть бути і відантропонімними. " & ( o 4 n hOH 6уха Воля Любачів. п-ту, з ХУІІІст. ЙФМ, 147 – від антр. Козак (Богд. 139). Ляшки с. до м-ка Радимне Ярослав. п-ту, з ХІУст.: Lasky (1387) 1427 KDM IV, 991; Laschky 1447 AGZ XIII, 3859 – від антр. Ляшко (Горп. 139). 2. У групі відродинних ойконімів, що уперше фіксуються писемними пам’ятками ХІХ-ХХст., теж виділяємо різні підгрупи. Порівняно чисельною є підгрупа ойконімів на –и/ –і, в основах яких засвідчені відкомпозитні імена різної структури. Голики с. до с. Діброва Любачів. п-ту – від антр. Голикъ (Туп. 109) < Голиславъ (Мор. 61). Горани с. до с. Лисі Ями Любачів. п-ту – від антр. Горанъ (Мор. 61) < Горивои, Гориславъ (Мор. 62). Гримаки х. до с.Хотилюб округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Гримак (Богд. 96) <Гримислав (Мор. 64). Здани с. до с.Сенявка Любачів. п-ту – від антр. Зданъ, Зданимиръ (Мор. 89). Здирки х. до с.Сенявка Любачів. п-ту – від антр. Здирко (Богд. 340) Здимиръ, Здирадъ (Мор. 90). Любаси с. до с.Долішня Башня Любачів. п-ту – від антр. *Любас, пор.Любасей, Любосавъ (Мор. 115). Мальці с. до с.Горішня Башня Любачів. п-ту – від антр. Малець (Туп. 240), пор. Маловек, Малозимъ (Мор. 118). Преведи х. до с. Щитків Любачів. п-ту – від антр. *Превед; компонент –вед, напевно, є тотожним з пол. –wiad : Bogu-wiad, Niewiad [Mal., 11], а компонент Пре- засвідчений у багатьох інших іменах: Пре-бор, Пре-вои (Мор.155). Томси с. до с.Старе Село Любачів. п-ту – від антр. *Томса < Томислав (Мор. 193), або ж від христ. Тома, укр.. Хома, Фома, пор. пол. Tomsia, Tomsza [Rymut 1991 : 275]. Ходані с. до с.Ришкова Воля Ярослав. п-ту – від антр. Ходан (СП, 371) < Ходивои, Ходимиръ (Мор. 200). Найчисельнішою серед відродинних назв поселень на –и/ –і, уперше фіксованих у документах ХІХ-ХХст., є ойконіми з християнськими іменами різної структури в основах, усього 23 одиниці. Банаxи х. до с. Рожанецька Гута округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Банах (Богд. 7) < Banadyk=Benedykt [Rymut 1991 : 79]. Брозі окр. буд. до с. Голодівська Кровиця Любачів. п-ту – від антр. Бронь(о) <Амбросій (ВІЛ, 37), пор. Брож, Броз (Мор. 7), пол. Brozio [Rymut 1991 : 74]. Вальки х. до с.Голодівська Кровиця Любач. п-ту – від антр. Валько (Богд. 313) <Валентин. Васі х. до с.Діброва Любачів. п-ту – від антр. Васьо (Богд. 315) < Василь. Дороти х. до с. Лисі Ями Любач. п-ту – від імені <Дорота <Доротея < Дорофій (ВІЛ, 56). Кості окр. буд. до с.Цетиня Любачів. п-ту – від імені Кость <Костянтин. Масинки х. до с.Сенявка Любач. п-ту – від антр. *Масинко, пор. Масинкевич (СП, 229), Масенко < Максим, Масинчук (Богд. 180). Михальці с. до с.Діброва Любачів. п-ту – від антр. Михалець (Богд. 194) < Михайло. Павелці х. до с.Лукавиця округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Павелець (Богд. 218) < Павло. Пилипи хх. до сс. Борова Гора і Молодів Любачів. п-ту – від імені Пилип. Самуляки х. до с. Лівча округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Самуляк (Богд. 254) < Самуил (Святці). Сидори х. до с.Лукавець Любачів. п-ту – від імені Сидор, Сидір. Сисаки с. до с.Щитків Любачів. п-ту – від антр. Сисак (Богд. 298) < Сисой, Сисиній (Святці) або ж від апел. сисак „1.мундштук, 2. зоол. сисак” (Гр.. ІУ, 123). Терешки х. до с.Старе Село Любачів. п-ту – від імені Терешко, Терентій (ВІЛ, 102). Тимоші х. до с. Сенявка Любачів. п-ту – від імені Тихіш < Тимофій. Труші с. до с.Горинець округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Труш (Богд. 306) <Трушко <Трохим (ВІЛ, 104) Фаї х. до с.Старе Село Любачів. п-ту – від антр. *Фай, пор. Файко (Богд. 61) < Фавій (Святці) або від Фаїл < Рафаїл (Петр. 187). Филипи х. до с.Жупалівська Вілька Любачів. п-ту – від імені Филип (Святці) = Пилип. Філі х. до с.Жуків округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Філь (Богд. 64) < Филимон (ВІЛ, 107). Харитани с. округи Радимне Ярослав. п-ту –від антр. Харитан < Харитон(ВІЛ, 108). Досить часто відродинні ойконіми на –и/ –і досліджуваного реґіону містять у своїх основах одночленні відапелятивні слов’янські автохтонні імена або пізніші прізвиська з різною семантикою їх основ. Блюси окр. буд.. до с.Кровиця Любачів. п-ту – від антр. Блус (1282 Мор. 13), пор. блюса „смушка шкіри для прикриття шва у шубах” (УСУМ І, 214). Баляси окр. буд.. до с.Горинець округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. *Булас, пор. Буласов (БА, 67), пол. bu?a „булка” або діал.. буля „картопля” (ЕСУМ І, 291). Горили х. до с.Шовське Ярослав. п-ту – від антр. *Горил(о), пор. Горий, Горей, Горик, Горуля (Богд. 92) < апел гора, можливо, ще горіти: Горілий, Горілик, Горілюк (СП, 99), або ж горила „ вид мавпи”, пор. пол. Gorel, Gorylik [17, 126]. Гуки с. До с.Пивода Ярослав. п-ту – від антр. Гук (Мор. 66) < гук „бугай, пугач” (ЕСУМ І, 615). Дубики с. до с.Футори Любач. п-ту – від антр. Дубик (Богд. 53) < дубик, зменш. до дуб. Жари с. до с.Новий Люблинець округи Цішанів Любачsd. п-ту – від антр. Жар, пор. Жарко (Туп. 545) <жар „жара, вогонь” (ЕСУМ І, 187). Зеліcки окр. буд. до сс.Голодівська Кровиця і Лісова Кровиця Любач. п-ту – від антр. Зеліско (Богд. 340) < діал. зеліско, желіско „праска” (ЕСУМ ІІ, 228). Качори с. до с.Гораєць округи Цішанів Любачів. п-ту –від антр. Качор (СП, 173), Качорик (Богд. 103) < качор= качур „селезень” (Гр..ІІ, 228). Кваси х. до с.Лисі Ями Любач. п-ту – від антр. Квас (Богд. 155) < квас „кислуватий напій...з житнього хліба; напій з фруктів, ягід або меду” (СУМ ІУ, 131). Колачки с. до округи Радимне Ярослав. п-ту – від антр. *Колачок, пор. Колач, Калачик (Богд. 127) < колач= калач. Млинки х. до с.Нароль округи Цішанів Любачsd. п-ту – від антр. Млинко (Картотека), пор. Млинок (Мор. 128) < млинко = млинець (ЕСУМ ІІІ, 489). Огірки х. до с.Молодів Любач. п-ту – від антр. Огірко (Богд. 205) < огірок. Пугачі с. до с.Подемщина округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Пугач (Богд. 237) < пугач= сова (Гр..ІІІ, 497). Саласи х. до с.Гораї округи Цішанів Любач. п-ту – від антр. Салаш (Богд. 252) < салаш „намет” (Гр.ІУ, 97). Соплі с. до с.Бігалі Любачів. п-ту – від антр. Сопель (Богд. 283), пор. Михайло Сопель (с.Лукавець) < сопель, сопіль „льодяна сосулька” (Гр..ІУ, 168). Хмелі х. до с.Брусно округи Цішанів Любачів. п-ту –від антр. Хмель (Туп. 415) < хміль, діал.. хмель. Цапи с. до с.Сенявка Любачів. п-ту – від антр. Цап (Мор. 203) <діал. цап „козел”. Значно більшою є група відродинних ойконімів, в основах яких засвідчені оніми відапелятивного походження, що були прізвиськами та означеннями осіб за їх заняттям, професією, становищем, назвою частини тіла і под. Боблі с. до с.Лісова Кровиця Любачів. п-ту – від антр. *Бобель, пор. Бобеляк (Богд. 16) < бобиль „безпритульний, один чоловік” (ЕСУМ І, 216). Каплиші х. до с.Сенявка Любачів. п-ту – від антр. *Каплиш, пор. Капля (Вес. 133), пор. каплюга, каплюжник „п’яниця” (ЕСУМ ІІ, 375). Кобилюхи с. округи Радимне Ярослав. п-ту – від антр. *Кобилюх < апел. *кобилюх глузл. ”конюх” < кобила + суф. –ух, -юх на означення предметів, осіб за ознакою, дією, напр.: кожух, палюх; сплюх, змерзлюх [Синявський 1941 : 128]. Коркоші с. до с.Рожанецька Гута округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Коркош (Богд. 133) < коркоші, коркуш „спина” (ЕСУМ ІІІ, 26). Мозолі х. до с.Горинець округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Мозіль, Мозоль (Богд. 190) < мозіль, мозоль „набридлива людина” (ЕСУМ ІІІ, 497). Мудри х. до с.Діброва Любачів. п-ту – від антр. *Мудр, пор.Мудрей, Мудрій, Мудрик (Богд. 191) < мудр, мудрий. Палюхи х. до с.Хотилюб округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр.Палюх (Богд. 214) < імені Палладій (Святці), або від апел. палюх „великий палець” (ЕСУМ ІУ, 263). Пізури с. до с. Лукавиця округи Цішанів Любачів. п.-ту – від антр. *Пизур, Пізур < апел. пизур <пиза „пика” (ЕСУМ ІУ, 367) + суф. „–ур на означення нової семантики, означення особи, істоти” [Синявський 1941 : 128], пор. дівчур, міхур, пічкур, снігур. Походаї окр. буд. до с.Ришкова Воля Ярослав. п-ту – від антр. Походай (мешканець с.Закіпці) < апел. походай від дієслівної основи за допомогою суф. –ай „на означення носія дії або властивості, пор. рубай, ходжай” [Синявський 1941 : 115]. Сохані до с.Старе Брусно округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Сохань (Богд. 282) < *сохань „сухий (=худий) чоловік” за допомогою суф. –ань, який виражає означення особи за характерною ознакою [Синявський 1941 : 116], пор. здоровань, зубань, кострубань. К.Римут виводить антропонім Сохань від апел. соха „розгалуження гілок” [Rymut 1991 : 247]. Шпоти х. до с.Ляшки округи Радимне Ярослав. п-ту – від антр. Шпот (БА, 480) < апел. пол. szpot „кістяний наріст на скоковому суглобі коня” [Rymut 1991 : 263]. Малочисельною в межах відродинних ойконімів є підгрупа назв, в основах яких засвідчені відапелятивні особові назви на означення заняття, професії. У польській ономастиці вони однозначно кваліфікуються як службові назви. Гарбарі с. Ярослав. п-ту – від антр. Гарбар (Богд. 82) < гарбар „кушнір” (ЕСУМ І, 471). Дяки х. до с.Хотилюб округи Цішанів Любач. п-ту – від антр. Дяк (Богд. 56). Мельники сс., що належать до сіл Борхів, Голодів, Горішня Башня, Кровиця, Липовець, Щитків Любачів. п-ту – від антр. Мельник (Богд. 183). Мельники хх. належні до сіл Гораєць, Жуків, Немстів усі округи Цішанів Любачів. п-ту – походження аналогічне. Солтиси х. до с.Старе Брусно округи Цішанів Любачів. п-ту від антр. Солтис (Богд. 283) < солтис „сільський староста” (СУМ ІХ, 452). Флиси х. до с. Лисі Ями Любачів. п-ту – від антр. Флис (Богд. 64) < пол. flis „плотар, плотовщик” (ПУС І, 255). Стельмахи с. до с.Сенявка Любачів. п-ту – від антр. Стельмах (Богд. 288) < стельмах „майстер, який робить вози, сани, колеса і ін.” (СУМ ІХ, 684). Усього трьома назвами репрезентуються назви на –и/ –і , в основах яких засвідчені етноніми. Ми переконані, що такі назви, насправді, виражають не власне національність мешканців відповідних поселень, а є множинними відродинними ойконімами. Німці с. до с.Старі Олешичі Любачів. п-ту – від антр. Німець (Богд. 201). Подольчаки с. до с.Голодівська Кровиця Любачів. п-ту – від антр. Подольчак (Богд. 227) < *подольчак, імовірно, те саме, що і подоляк, подолянин. Шваби х. до с.Горинець округи Цішанів Любачів. п-ту – від антр. Шваб (Богд. 271) < шваб „німець із Швабії” (СУМ ХІ, 426). Кілька назв досліджуваної моделі є неслов’янського або ж неясного чи сумнівного походження. Карапити (Карапіти) х. до с.Корениця округи Цішанів Ярослав. п-ту від антр. Карапіта (Богд. 108)

Похожие записи