Реферат на тему

Усний переклад

Усний переклад — це поняття, що поєднує усі види перекладу, що
припускають усне оформлення, у тому числі такі самостійні види
перекладу, як послідовний, синхронний та переклад з листа.

Чим же відрізняються усний та письмовий перекладачі? “Interpreter” =
“Усний”, “translator” = “письмовий” (традиційно); у німців:
“Dolmetscher” — дуже старе запозичення з російського “товмач”, а
письмовий – “Ubersetzer”. Тобто у колишнім розумінні усний перекладач
“Тлумачить” те, що говорить іноземець. А письмовий “переносить” в іншу
мову (порівн. значення німецького дієслова “ubersetzen”), перетворює в
інший письмовий текст. Дуже популярна думка, що це два принципово різні
види діяльності з різними задачами і різними вимогами до перекладача. Що
ж у них тоді спільне? Обидва — процеси перекодування, перевисловлювання.
Тільки усний переклад — це перекодування звучного, усного мовлення в
звучну мову, без письмової фіксації і до того ж спонтанне.

В сучасних умовах письмовий переклад також робиться звичайно в умовах
дефіциту часу, однак вимоги точності, еквівалентності перекладу
оригіналу при письмовому перекладі залишаються більш високими, чим при
усному.

Усний переклад завжди здійснюється в ситуації мовного спілкування —
прямого (усний послідовний переклад) і звукового — через навушники
(синхронний переклад). Усний переклад вимагає додаткових навичок
психічної стійкості і фізичної витривалості (stamina).

Багато перекладачів сполучають обидва види діяльності, але в навчанні
необхідні розходження. Усному перекладачу необхідний тренінг усного
сприйняття, тобто аудировання, тренінг пам’яті, активне володіння
ораторським мистецтвом. Письмовому перекладачу необхідно в процесі
навчання познайомитися з максимально великою кількістю різновидів
письмових текстів, включаючи дуже складні: юридичний, патентний,
музикознавчий, філософський.

Прийоми, які використовуються в усному перекладі.

1. Мовна компресія — тобто подача вихідного тексту в більш компактній
формі, спрощення синтаксичної структури тексту і виключення слів, що
містять другорядну інформацію.

Звичайно, мовна компресія використовується значно ширше при синхронному
перекладі через його специфіку — тут не такі високі вимоги до збереження
стилю оратора і повноти передачі інформації, як при послідовному, але
звичайно усні перекладачі-професіонали говорять у середньому швидше, ніж
оратори і тут може виникнути інша проблема — заповнювання ефіру:
наприклад, оратор говорить дуже повільно, а перекладач -швидко, так ще і
з компресіями. Створюється враження «рваного» тексту, чи неповного, тому
важливо «йти в ногу» з оратором і заповнювати виникаючі паузи,
використовуючи прийом описового перекладу, що подовжує текст: наприклад,
замість » обставини, що ускладнюють,» можна сказати «обставини, що
ускладнили ситуацію». Чи: геноцид -винищування людей; тонометр — прилад
для виміру тиску і т.і.

-P-”-V.ooooooooooonoaaaaaaaaaaaaa

N

`

¤

0 @ l t ?

¬

®

A

?

+ тексту, з метою мовної компресії, його зручніше замінити
узагальнюючим: «У всіх типах вищезгаданих шкіл, інтернатів, дитячих
садів система соціальної муніципальної допомоги організована в такий
спосіб…» — «У всіх ДИТЯЧИХ закладах. ..

Генералізація використовується тоді, коли перекладач починає відчувати
перевантаженість мови экзотизмами, «що затьмарюють» зміст та ускладнюють
його сприйняття.

3. Антонімічний переклад:

ніхто не любить = усі ненавидять;

ніхто не відмовиться = усі погодяться — він розширює межі волі мови і
підсилює смислові акценти.

4. Компенсація — різноманітні випадки відшкодування втраченого в
перекладі, наприклад, за допомогою емоційно пофарбованої лексики:

“Не може він упокоритися з цією ситуацією” =

“З цією ситуацією він ніяк не може упокоритися”.

Текстові жанри в усному перекладі.

1. Інформаційне повідомлення — короткий текст, що містить
загальнозначущу нову інформацію з області політики, культури, мистецтва,
громадського життя, спорту — тобто типове для ЗМІ.

2. Інтерв’ю — публічний діалог, що складається з питань і відповідей,
або присвяченій якій-небудь темі. Особливості перекладу — передати
емоційно-оцінну зафарбованність, індивідуальний стиль.

3. Переговори, дискусія — офіційна бесіда за участю двох чи більш
сторін, ціль якої — з’ясування будь-яких заздалегідь відомих питань або
вироблення будь-якого рішення.

Особливості:

а) непередбачуваність;

б) можливість виникнення конфліктної ситуації.

Роль перекладача — зберегти нейтральну позицію транслятора і
використовувати максимально свої дипломатичні здібності;

в) знання формул офіційного етикету і стилістики нормативного офіційного
спілкування;

г) знати особливості юридичної і фінансової лексики.

4. Публічна мова — привітальна, заключна, політична,
святкова, жалобна…

Особливості:

а) сувора закінченість;

б) присутність емоційно пофарбованої лексики;

в) повтори;

г) елементи імпровізації.

5. Декларація і маніфест.

Декларація — це колективна, спільно вироблена заява, підсумок
переговорів.

Маніфест — публічна колективна заява своєї позиції.

Особливості:

— струнка структура;

— комплексні формулювання;

— складність синтаксису;

— присутність юридичної термінології;

присутність в основі письмового тексту.

Література:

Алексєєва І.С. Профессиональный тренинг переводчика. — С-П., 2001.

Міньяр-Белоручев Р.К. Теорія і методи перекладу. — М., 1980.

Міньяр-Белоручев Р.К. «Записи в устном последовательном переводе». М.,
1997.

Латишев Л.К., Провоторов В.І. “Структура и содержание подготовки
переводчиков в языковом вузе”. М., 2001 НВЧ-Тезаурус.

Мешков О. Лемберт М. “Практикум по переводу”. М, Янус-К, 1997.

Карабан В. “Переклад англіїської наукової технічної літератури” (ч 1,2)
Нова книга, 2001.

Похожие записи