Реферат на тему
Усний переклад
Усний переклад – це поняття, що поєднує усі види перекладу, що
припускають усне оформлення, у тому числі такі самостійні види
перекладу, як послідовний, синхронний та переклад з листа.
Чим же відрізняються усний та письмовий перекладачі? “Interpreter” =
“Усний”, “translator” = “письмовий” (традиційно); у німців:
“Dolmetscher” – дуже старе запозичення з російського “товмач”, а
письмовий – “Ubersetzer”. Тобто у колишнім розумінні усний перекладач
“Тлумачить” те, що говорить іноземець. А письмовий “переносить” в іншу
мову (порівн. значення німецького дієслова “ubersetzen”), перетворює в
інший письмовий текст. Дуже популярна думка, що це два принципово різні
види діяльності з різними задачами і різними вимогами до перекладача. Що
ж у них тоді спільне? Обидва – процеси перекодування, перевисловлювання.
Тільки усний переклад – це перекодування звучного, усного мовлення в
звучну мову, без письмової фіксації і до того ж спонтанне.
В сучасних умовах письмовий переклад також робиться звичайно в умовах
дефіциту часу, однак вимоги точності, еквівалентності перекладу
оригіналу при письмовому перекладі залишаються більш високими, чим при
усному.
Усний переклад завжди здійснюється в ситуації мовного спілкування –
прямого (усний послідовний переклад) і звукового – через навушники
(синхронний переклад). Усний переклад вимагає додаткових навичок
психічної стійкості і фізичної витривалості (stamina).
Багато перекладачів сполучають обидва види діяльності, але в навчанні
необхідні розходження. Усному перекладачу необхідний тренінг усного
сприйняття, тобто аудировання, тренінг пам’яті, активне володіння
ораторським мистецтвом. Письмовому перекладачу необхідно в процесі
навчання познайомитися з максимально великою кількістю різновидів
письмових текстів, включаючи дуже складні: юридичний, патентний,
музикознавчий, філософський.
Прийоми, які використовуються в усному перекладі.
1. Мовна компресія – тобто подача вихідного тексту в більш компактній
формі, спрощення синтаксичної структури тексту і виключення слів, що
містять другорядну інформацію.
Звичайно, мовна компресія використовується значно ширше при синхронному
перекладі через його специфіку – тут не такі високі вимоги до збереження
стилю оратора і повноти передачі інформації, як при послідовному, але
звичайно усні перекладачі-професіонали говорять у середньому швидше, ніж
оратори і тут може виникнути інша проблема – заповнювання ефіру:
наприклад, оратор говорить дуже повільно, а перекладач -швидко, так ще і
з компресіями. Створюється враження “рваного” тексту, чи неповного, тому
важливо “йти в ногу” з оратором і заповнювати виникаючі паузи,
використовуючи прийом описового перекладу, що подовжує текст: наприклад,
замість ” обставини, що ускладнюють,” можна сказати “обставини, що
ускладнили ситуацію”. Чи: геноцид -винищування людей; тонометр – прилад
для виміру тиску і т.і.
-P-”-V.ooooooooooonoaaaaaaaaaaaaa
N
`
”
¤
0@lt?
”
¬
®
A
?
+ тексту, з метою мовної компресії, його зручніше замінити
узагальнюючим: “У всіх типах вищезгаданих шкіл, інтернатів, дитячих
садів система соціальної муніципальної допомоги організована в такий
спосіб…” – “У всіх ДИТЯЧИХ закладах. ..
Генералізація використовується тоді, коли перекладач починає відчувати
перевантаженість мови экзотизмами, “що затьмарюють” зміст та ускладнюють
його сприйняття.
3. Антонімічний переклад:
ніхто не любить = усі ненавидять;
ніхто не відмовиться = усі погодяться – він розширює межі волі мови і
підсилює смислові акценти.
4. Компенсація – різноманітні випадки відшкодування втраченого в
перекладі, наприклад, за допомогою емоційно пофарбованої лексики:
“Не може він упокоритися з цією ситуацією” =
“З цією ситуацією він ніяк не може упокоритися”.
Текстові жанри в усному перекладі.
1. Інформаційне повідомлення – короткий текст, що містить
загальнозначущу нову інформацію з області політики, культури, мистецтва,
громадського життя, спорту – тобто типове для ЗМІ.
2. Інтерв’ю – публічний діалог, що складається з питань і відповідей,
або присвяченій якій-небудь темі. Особливості перекладу – передати
емоційно-оцінну зафарбованність, індивідуальний стиль.
3. Переговори, дискусія – офіційна бесіда за участю двох чи більш
сторін, ціль якої – з’ясування будь-яких заздалегідь відомих питань або
вироблення будь-якого рішення.
Особливості:
а) непередбачуваність;
б) можливість виникнення конфліктної ситуації.
Роль перекладача – зберегти нейтральну позицію транслятора і
використовувати максимально свої дипломатичні здібності;
в) знання формул офіційного етикету і стилістики нормативного офіційного
спілкування;
г) знати особливості юридичної і фінансової лексики.
4. Публічна мова – привітальна, заключна, політична,
святкова, жалобна…
Особливості:
а) сувора закінченість;
б) присутність емоційно пофарбованої лексики;
в) повтори;
г) елементи імпровізації.
5. Декларація і маніфест.
Декларація – це колективна, спільно вироблена заява, підсумок
переговорів.
Маніфест – публічна колективна заява своєї позиції.
Особливості:
– струнка структура;
– комплексні формулювання;
– складність синтаксису;
– присутність юридичної термінології;
присутність в основі письмового тексту.
Література:
Алексєєва І.С. Профессиональный тренинг переводчика. – С-П., 2001.
Міньяр-Белоручев Р.К. Теорія і методи перекладу. – М., 1980.
Міньяр-Белоручев Р.К. «Записи в устном последовательном переводе». М.,
1997.
Латишев Л.К., Провоторов В.І. “Структура и содержание подготовки
переводчиков в языковом вузе”. М., 2001 НВЧ-Тезаурус.
Мешков О. Лемберт М. “Практикум по переводу”. М, Янус-К, 1997.
Карабан В. “Переклад англіїської наукової технічної літератури” (ч 1,2)
Нова книга, 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
