Реферат на тему:
Унормування термінів у державних технічних стандартах України з пожежної
безпеки
На сучасному етапі розвитку української наукової мови активне
функціонування пожежно-технічної терміносистеми актуалізує завдання
дослідження проблем нормалізації та стандартизації термінолексем.
Неунормованість українського термінологічного фонду та відсутність
розвідок щодо аналізу зазначеної проблеми спонукає до огляду нормативних
документів. Мету нашої статті вбачаємо у відстеженні лінгвістичних
процесів, що відбуваються в межах конкретної термінолексики, та
виробленні певних рекомендацій щодо вживання термінів у державних
технічних стандартах.
Відправною точкою для дослідження терміноодиниць ДСТУ з пожежної безпеки
уважаємо розуміння окремого терміна як елемента терміносистеми. Аналіз
українських пожежно-технічних стандартів показує, що термінологічне
унормування української пожежно-технічної терміносистеми (УПТТ)
перебуває зараз у процесі становлення. Незавершеність формування
пожежно-технічного термінофонду вбачаємо в наявності термінів-синонімів
у технічних стандартах. Нещодавно видані ДСТУ містять в основних
положеннях вказівки, які обґрунтовують наявність синонімічних пар.
Наприклад, ДСТУ 3855–99 пояснює: “До кожного поняття встановлено
стандартизований термін. Терміни-синоніми наведено курсивом після
стандартизованого терміна як довідкові” [Державні стандарти : 8].
Посилання на довідковий характер терміна в нормативному документі
свідчить про динамічність терміносистеми, про розвиток
логіко-поняттєвих, мовних процесів, що відбуваються в її межах.
Функціонування термінів у пожежно-технічній терміносистемі визначить
необхідність використання синонімів навіть у стандартизованих виданнях.
Серед синонімічних наведено такі пари: вогнестійкість конструкції /
вогнетривкість конструкції; пожежне навантаження / пожежна навантага;
питоме пожежне навантаження / питома пожежна навантага; вогнезахисне
покриття / вогнезахисний покрив; шлак / жужіль; полум’я / вогонь.
Деякі з них мають, на нашу думку, підстави для синонімії, якщо взяти до
уваги контекстуальні визначення термінів в ДСТУ. Наприклад,
терміносполучення вогнетривкість конструкції / вогнестійкість
конструкції. Реєстрові терміни в них складні слова: одна складова
частина вогн-, інші складові частини – кореневі морфи стійк-, тривк-.
Проте розбіжності в лексичних значеннях термінів вогнестійкість та
вогнетривкість в складі термінономінацій явні. Обидва терміни
зафіксовані у термінологічних словниках. Загальномовні словники також
мають спеціальні позначки. Поряд із вогнестійкість „Словник української
мови” подає: “спец. Властивість, за значенням вогнестійкий”,
“Вогнестійкий, а, е, спец. який не піддається дії вогню, здатний
витримати високу температуру” [СУМ І : 714] й відповідно вогнетривкість:
“Властивість за значенням вогнетривкий” Вогнетривкий, а, е, техн.
здатний витримати дію високої температури, не загоряючись і не змінюючи
своєї форми та стану; неплавкий” [СУМ І : 714]. Визначення термінів у
ДСТУ 3855–99 актуалізує передусім здатність опору до дії вогню і, як
наслідок, можливість тримати високу температуру: „вогнестійкість
конструкції / вогнетривкість конструкції. Здатність конструкції
зберігати несівні та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі”
[Державні стандарти : 19]. Спостерігаємо етапність становлення лексичної
термінологічної норми. Спочатку терміни з’являються у словниках, а потім
поступово переходять до технічних стандартів, закріплюючи певні лексичні
значення.
У складі пожежно-технічної терміносистеми виявляють тенденцію до
синонімії терміноодиниці вогнезахисне покриття / вогнезахисний покрив.
Так, зазначений вже ДСТУ 3855–99 наводить термін вогнезахисне покриття,
його тлумачення й синонімічний термін вогнезахисний покрив: „7.2
вогнезахисне покриття, вогнезахисний покрив. Матеріал (речовина), що
наноситься на поверхню виробу, матеріалу або конструкції з метою його
вогнезахисту” [Державні стандарти : 12] „Російсько-український словник
наукової термінології” не припускає синонімії зазначених термінів,
містить тільки термін покриття з позначками математ., фіз., техн. [
Російсько-український словник наукової термінології : 514].
Терміноелемент покрив має узагальненішу, ніж покриття, семантику. Для
нього не обов’язкова сема „покривання поверхні з певною метою”.
Вогнезахисний указує на призначення покриття верхнього шару поверхні –
захист від вогню, тобто нівелює різницю між покрив та покриття.
I
a
†
?
0
gd2*i
8 зафіксована тільки у стандартах. Словники не відбивають динамічних
процесів становлення термінологічної норми. Вони не реєструють терміна
тримкість на позначення властивості за значенням дієслова тримати або
подають (наприклад, [СУМ V : 392], [Російсько-український словник
наукової термінології : 386]) скалькований з російської терміносистеми
несучий.
До процесів термінологічної стандартизації УПТТ в ДСТУ залучаються
рідковживані лексичні одиниці. Наприклад, навантага у терміносполученні
пожежна навантага подане як синонімічне до навантаження / пожежне
навантаження, хоча навантага має позначку „рідко”. Обсяг поняття
названих головних компонентів терміносполучень різний у словниках та
пожежно-технічних стандартах. Наприклад, “Навантаження, я, с. 5. спец.
Сукупність сил, що діють на яке-небудь тіло (споруду, механізм, деталь
машини і т. ін.)” [СУМ V: 25] та “пожежне навантаження / пожежна
навантага. Кількість теплоти, що може виділятися у разі повного згоряння
всіх матеріалів, що знаходяться в приміщенні (об’ємі), виключаючи
поверхні стін, перегородок, підлоги та стелі” [Державні стандарти : 20].
Актуалізації у разі пожежі для даних терміноодиниць набувають дії
теплових сил, а не взагалі дії певної кількості сил.
Синонімічні пари нерідко відбивають непослідовність у формуванні
стандартів. Сучасні термінологічні словники не подають полум’я та вогонь
як синонімічні [Російсько-український словник наукової термінології:
412, 486]. ДСТУ 3855-99 зазначає, з одного боку, їхню синонімічність
[Державні стандарти : 10], з другого боку, вказує на різницю двох
зазначених термінів у стандарті Ради економічної взаємодопомоги без
будь-яких інших коментарів [Державні стандарти : 29].
У ДСТУ 2273 – 00 “Пожежна техніка. Терміни та визначення” знаходимо
також такі терміни: пожежний рукав, (пожежний) напірний рукав,
(пожежний) напірно-всмоктувальний рукав, (пожежний) рятувальний рукав.
Якщо перші чотири терміноодиниці мають єдине визначення: „пожежний
рукав, призначений для подавання вогнегасної речовини до місця пожеж”,
то останній термін позначається так: „рукав із еластичного матеріалу,
призначений для рятування людей з висоти”. Тобто в ДСТУ, які фіксують
стандартизовані терміни, можливе явище полісемії. У межах УПТТ
розвивається семантика лексичної одиниці, поглиблюється обсяг поняття,
яке відповідає терміну.
Упорядкування термінів необхідно здійснювати на лексико-структурному
рівні. Лексична нормалізація може поєднуватися зі структурною. ДСТУ
2273–00 “Пожежна техніка” містить синонімічні терміни рукавний утримувач
/ рукавна затримка. Українські словотвірні моделі (суфікс -ач на
позначення діяча – предмета) співіснують з російськими (суфікс -к- із
тим самим значенням).
Установлення кількості необхідних структурних компонентів
пожежно-технічного терміна – завдання, яке треба вирішувати протягом
розвитку терміносистеми. Аналіз ДСТУ підтверджує входження на сучасному
етапі до досліджуваної терміносистеми значної кількості
багатокомпонентних одиниць (кількість компонентів понад три): стійкість
зовнішнього шару захисного рукава до стирання, стійкість рукава до
гідравлічного тиску, випробовування на циклічну зміну тиску.
Мовна економія сучасних українських пожежно-технічних термінів має місце
в ДСТУ внаслідок пропущення видового терміна. У цьому випадку зазначений
елемент терміна взято у круглі дужки ((пожежний) лафетний ствол,
(пожежний) рятувальний рукав – ДСТУ 2273–00 „Пожежна техніка. Терміни та
визначення”). Довжину терміна регулюють родо-видові відношення термінів
та відповідних до них понять і визначень.
Підсумуємо лінгвістичний аналіз нормативних документів з пожежної
безпеки:
специфіку функціонування пожежно-технічних номінацій у межах
терміносистеми визначають родо-видові зв’язки, що систематизують терміни
та поняття;
оновлювані логіко-поняттєві відношення термінологічних лексем породжують
явища лексичної та структурної синонімії, полісемії;
унормування української пожежно-технічної термінологічної системи
відбувається із урахуванням загальних тенденцій розвитку української
наукової мови та особливостей етапів становлення певної термінології.
Література
Державні стандарти України (збірник). Пожежна безпека. Продукція
протипожежного призначення. К.: Пожінформтехніка, 2000. 640 с.
Російсько-український словник наукової термінології: Математика.
Фізика. Техніка. Науки про землю та космос / В.В. Гейченко, В.М.
Завірюхіна, О.О. Зеленюк та ін. К.: Наукова думка, 1998. 888 с.
Словник української мови: В 11-ти томах. К.: Наук. думка, 1970-1980. Т.
1-11.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
