.

Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській лексиці поч. XVII ст. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
173 1823
Скачать документ

Реферат на тему:

Українська семема в значеннєвій структурі полонізму цнота в українській
лексиці поч. XVII ст.

У XVI–XVII ст. словник української мови поповнюється великою кількістю
запозичень з інших слов’янських мов – особливо польської та чеської, що
яскраво відображено у творах Д.Наливайка – визначного діяча Острозької
академії. Серед запозичених слов’янізмів, що функціонують у творах
Д.Наливайка, на особливу увагу заслуговує лексема цнота з огляду на те,
що з величезної кількості запозичень, які характеризують міжлюдські
стосунки з аксіологічним наповненням, більшість виражають негативну
оцінку, а вказане слово містить оцінку позитивну, а також з огляду на її
великий семантичний об(єм.

Декілька слів скажемо про особливості творів Д.Наливайка, оскільки їх
побудова зумовлює специфіку аналізу матеріалу. Майже усі написані
українською мовою тексти, супроводжуються аналогічними текстами,
написаними церковнослов(янською мовою. Фактично, ці церковнослов(янські
частини є текстами, які перекладені українською мовою. Тому, для
правильної семантизації лексеми в українській частині завжди беремо до
уваги її відповідник у церковнослов(янській частині.

Лексема цнота вперше документується в українських пам(ятках ділової мови
з XV ст. Автори „Словника староукраїнської мови XIV–XV ст.” уважають, що
лексема в українську мову потрапила з польської [СУМ XIV-XV : 527].

У діловій мові функціонує лише форма pluralia tantum – цноти. Семантична
вартість цього слова вже в українських пам(ятках XV ст. була велика. Тут
ним виражалося абстрактне поняття (доброчесність, чеснота(, яке містило
в собі комплекс позитивних рис: моральних та інтелектуальних, знатне
походження і т.д. У пам(ятках XVI–XVII ст. лексема розбудувала свою
семантичну структуру. Розглянемо лише одне значення, що увійшло в цей
період до семантичної структури вказаного слова, а саме (зиск, вигода
користь(, а також його відтінок ’допомога, підмога, підтримка’, що
засвідчений у мові творів Д.Наливайка.

У творах Д.Наливайка лексему цнота у значенні ’допомога, підмога,
підтримка’ вжито один раз: „Пєрєставай с тыми, которыє нє всє що
ко(л)вєкъ чинишъ хвалjтъ … абовh(м) нє на ты(х) пристоитъ которыє
хитрє похлhбоую(т), алє которыє при&зливє слоужа(т), пєрєставати завшє.
бо кг(д)ы товарыскоє и цноты и шкоды скоут’комъ досвhдчимо, // ?(т)
?вого жъ выстєрhгаймосj, а зъ ?вымъ пєрєставаймо” [Тест. 1607 :163-164].

Відповідником до слова цнота в церковнослов’янському тексті є
церковнослов’янізм плъза (пор. polьga; полаб. p(((lga ’користь’, рос.
діал. польга, укр. пільга ’полегшення, заспокоєння’ – твердий з
пояснюється впливом старослов’янської мови [Історія 1983: 46; Фасмер
1971 : 321; Цыганенко 1970 : 356]) з аналогічною семантикою: „Похвалjй
соущихъ с тобою, нє ижє всj творимаj тобою хвалjщихъ … яко нє
подобаєтъ ижє хитростїю ласкающимъ, но ижє съ прїjзнїю слоужащимъ
внимати пр(с)но. дроужнhй жє плъзh пакости ?пасно въ искоусh бывъ, //
?вого оубо ?(т)бhгнємъ, ?вого жє притjжимъ” [Тест. 1607 :162 зв.-163 зв.
].

Як свідчить історичний матеріал, значення ’допомога, підмога, підтримка’
в семантичній структурі лексеми цнота є характерним саме для творів
Д.Наливайка. Таке твердження висуваємо на підставі того, що у польських
пам’ятках XIV-XVI ст. як і в українських пам’ятках XVI – XVII ст.
лексеми цнота чи її однокореневих з такою семантикою не зафіксовано.
Оскільки не виявлено інших випадків функціонування цього слова зі
значенням ’допомога, підмога, підтримка’ як у пам’ятках Д.Наливайка, так
і у пам’ятках інших авторів, може виникати сумнів щодо правильності
такої семантизації. Проте церковнослов’янський відповідник плъза є
доказом того, що вживання лексема цнота вживається саме з вказаним
значення. Спробуємо це обґрунтувати.

Як уже зазначалося, у церковнослов’янському тексті слову цнота
відповідає слово плъза (ця фонетична форма засвідчена лише у творах
Д.Наливайка). Незважаючи на те, що жодне лексикографічне джерело не
семантизує лексему польза зі значенням ’допомога, підмога, підтримка’,
уважаємо, що така семантика, можливо оказіонально, була властива цьому
слову ще в старослов’янській мові. Висуваємо таке твердження на основі
наступного фрагменту пам’яток, які документують синонімічні відношення
слів польза – пользовати у значенні ’допомога’ – ’допомагати’ („Slovnik
jazyka staroslov(nsk(ho” дані значення не виділяє): „ащє обрhза~тє сj,
х(ристо)съ вамь ни въ коуюжє пользоу~ть” (Русь XII [G 5/2 Christ / SStsl
Z.27 146]); у болгарській старослов’янській пам’ятці XII ст. і у
сербській старослов’янській пам’ятці XIV ст. читаємо: „ни въ к@j жє
полъз@ єстъ” [Slep? (i( / SStsl Z.27 146].

Те, що дієслово пользовати в старослов’янській мові вступало у
синонімічні відношення з іменником польза [Slovnik jazyka starosl. :
146] дає змогу їх подібно семантизувати, а, отже, дає змогу відчитати
лексему польза у значенні ’допомога, підмога, підтримка’ і перекласти
наведений старослов’янський текст так: „не буде вам ніякої допомоги від
Христа”. Фрагменти ці сучасні богослови перекладають так: „коли ви
обрізуєтеся, Христос вам ні в чому не допоможе” (Галат 5/2); „если вы
обрезываетесь, не будет вам никакой пользы от Христа” (Галат. 5/2).
Збереження слова польза в сучасних російських євангельських текстах
зумовлена тим, що у російській мові ця лексема функціонує дотепер.

?

?

?

4Не дивуйся тому и не соблажняйся, возлюбленный брате, православный
християнине, было то прежде, есть и будет. А до того, правду хотячи
почтити, а похлhбству мhсце не дати, нhсть у нашее руским и в дружествh
стояти и нhсть от кого пользовати, и не чюдо, что и вси не отступят”
[1608 – 1609, Виш.Зач. 200].

Щодо слова польза, то в значенні ’допомога, підмога, підтримка’ у
старослов’янській мові воно вживалося швидше оказіонально. Основне його
значення тут було ’зиск, вигода, користь’: „пріємл@штєі бо достоіно
чьсть польз@ ім@тъ” (Хорватія XI ст. / [Cloz 8a 39 / SStsl Z. 27 145]).
З цією ж семантикою лексема функціонувала у церковнослов’янській
[Словарь церковно-словянского… 1847 : 323] і києворуській мовах (пор.
польза = пльза = плъза = полза ’користь; вигода’ [Срезневський 1893-1895
: 1149]. Отже, в церковнослов’янському тексті творів Д.Наливайка
церковнослов’янізм плъза зі значенням ’допомога, підмога, підтримка’ –
оказіональне вживання.

Українські пам’ятки актової мови лексему польза не засвідчують. Але,
подібно як його однокореневе слово пользовати, аналізована лексема
продовжує функціонувати в українській літературній мові XVI–XVII ст.,
напевно, під впливом церковнослов’янської мови. Як свідчить матеріал
Картотеки „Словника української мови XVІ – перш. пол. XVІІ ст.”, в
українській мові XVI – XVII ст. слово польза зі значенням ’допомога,
підмога, підтримка’ не вживається. Його семантика залишається сталою –
’зиск, вигода, користь’: „Потщахо(м) сj вышє сили нашєj послuжити
цє(р)кви хвh, во ?бщuю по(л)зu родu нашємu братїи нашєй” [Львів, 1593
ЛСБ 129, 1, 231]1. Щоправда, така велика перерва у функціонуванні
помітно відобразилася на аналізованій лексемі. Як свідчить історичний
матеріал, слово польза вийшло із активного словника, його витіснила
праслов’янська лексема користь (псл. koristь (koristъ, korystь) [ЕСУМ :
19] та полонізмом пожитокъ (пор. у польській мові XV ст. po?ytek
’користь, зиск, дохід’ [S(ownik staropolski : 565]), що зумовило випадки
пояснення першого через два останні навіть у творах І.Вишенського:
„Пытаю тя убо, кая польза кому альбо пожиток или корысть, или хвала богу
от погибели и пакости с многими?” [1615-1616, Виш.Поз.мысл. 242].
Відмітимо, що у значенні ’зиск, вигода, користь’ як у творах
Д.Наливайка, так і в інших пам’ятках цього періоду (хоча й рідко)
документується ще лексема цнота: „Роздhлъ пєрвый, ? цнотh наоукъ” [Тест.
1607 : 124]; „Если ,.. покой костела … умоцнять … тогды оплата и
цнота великая будетъ” [1597 Вільна, РИБ XIX 206], що є одним із доказів
правильності нашої семантизації слова цнота у аналізованому тексті, адже
значення ’допомога, підмога, підтримка’ є відтінком значення ’зиск,
вигода, користь’.

Щодо семеми ’зиск, вигода, користь’, то в семантичній структурі
полонізма цнота вона витворилася вже на українському мовному ґрунті,
оскільки в польських пам’ятках XIV–XVI ст. лексема цнота чи її
однокореневі з такою семантикою не зафіксовані. Про те, що в українській
мові цього періоду слово цнота могло вживатися у значенні ’зиск, вигода,
користь’ свідчить однокоренева лексема цнотливий, оскільки вона була
синонімом питомої лексеми добрий з семантикою ’корисний ’ [ССУМ ХІV –
ХV : 309] (семема витворилася на власне українському мовному грунті,
пам’ятки XI –XIV ст. цього значення у семантичній структурі слова добрий
не фіксують [Словарь древнерусского… 1990 : 14-15]) та синонімом
полонізмів uжитєчний, пожиточний з аналогічним значенням (пор. у
польській мові XV ст. po?ytek ’користь, зиск, дохід’ [S(ownik
staropolski… : 565]): „Добродhтєлный: цнотливый: цный: албо добрый,
uчтивый, почєсный, пєнькный, вдjчный, uжитєчны(й), албо &сный” [1627
Київ, ЛБ 30]. З огляду на останній факт, наведемо фрагмент з пам’ятки
Д.Наливайка: „пожиточныхъ товарышовъ товарыство, ?(т) цно(т) и оумыслu
добровольного єстъ прихилно тобh” [Тест.

1607 : 136], – де іменник товариш містить біля себе атрибутив пожиточный
у значенні ’корисний’ тобто ’товариш, який завжди готовий допомогти’.
Порівняйте цитований вище фрагмент: „товарыскоє и цноты и шкоды
скоут’комъ досвhдчимо” [3, с. 163], – у якому словосполучення „товарыска
цнота” перекладаємо як ’товариська допомога’. Отже, слова пожиточный і
цнота перебувають в одному семантичному полі, що є ще одним доказом
правильності семантизації лексеми цнота як ’допомога, підмога,
підтримка’ у пам’ятці Д.Наливайка.

Отже, проаналізований матеріал дає змогу зробити наступні висновки.
Полонізм цнота, який увійшов у словникову систему української
літературної мови XV ст., у наступному періоді функціонування
української мови розбудовує свою семантичну структуру за рахунок власне
української семеми ’зиск, вигода, користь’ та її відтінку ’допомога,
підмога, підтримка’. Щоправда, слово цнота у пам’ятках XVI–XVII ст. із
семантикою ’зиск, вигода, користь’ рідковживане, а у значенні ’допомога,
підмога, підтримка’ виявлене лише у творах Д.Наливайка, тому можемо
говорити про авторське використання цієї лексеми у такій мовній
ситуації.

Подібно і відповідник слова цнота у церковнослов’янській частині творів
Д.Наливайка – плъза – зі значенням ’допомога, підмога, підтримка’
використовував у церковнослов’янській мові дуже рідко, незважаючи на те,
що лексема з цією семантикою документується ще у пам’ятках
старослов’янської мови.

Література

Етимологічний словник української мови. К., 1989. Т ІІІ.

Історія української мови (Лексика і фразеологія). К., 1983.

Тест. – Тєстамєнтъ в христh побожного и славного монархи свhта Василїj
цєсара кгрєцкого до сна своєго южъ коронованого Льва филозофа дhдича и
цєсара тогожъ цєсарства. // Лhкарство на (спалый оумыслъ чоловhчїй а
особливє на затвєрдhлыє срдца людскіє завєдєныє свhтомъ альбо якими
грhхами бжствєннаго і(анна златоустаго до Fє(дора мниха… Острог, 1607.
С. .124-178. Зберігається у фондах Львівської наукової бібліотеки імені
В.Стефаника АН України, шифр СТ 216.

Словарь древнерусского языка (XI-XIY вв.). Москва, 1990. Т. 3.

Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. СПб.,
1893-1895. Т. ІІ.

Словник староукраїнської мови XIY–XY ст. К., 1977. Т І.

Словник староукраїнської мови XIY–XY ст. К., 1978. Т ІІ.

Словарь церковно-славянского и русского языка. / составленный вторым
отделением Академии наук. Спб., 1847. Т. III.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. М., 1971. Т. ІІІ.

Цыганенко. Этимологический словарь русского языка. К., 1970.

S(ownik staropolski. Wroc(aw – Warszawa – Krak(w – Gda(sk, 1971. T. VI.

Slovnik jazyka staroslov(nsk(ho. Praha, 1975. Z.27.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020