.

Українська літературна мова післямонгольської доби (друга половина xiii — xvi ст.) (Пошукова робота)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 7016
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА ПІСЛЯМОНГОЛЬСЬКОЇ ДОБИ

(друга половина XIII — XVI ст.)

Пошукова робота з мовознавства

Окремі дослідники вважають, що після татаро-монгольського погрому
(середина XIII ст.) у Києві, Чернігові, Переяславі зовсім заглухло
культурне життя. Це не так, — воно, звичайно, втратило загальноруське
значення, вплив на всі «україни» Київської держави, але все ж лишилося
живим в Україні центральній, а згодом перейшло і в Волинь, де
зберігалася сильна князівська влада (Острозькі, Черторийські, Сапіги та
ін.) і де ширилися освіта й культура.

Нашестя Батия великою мірою приглушило, але не перервало остаточно
традицію роботи над церковнослов’янськими книгами. Як зазначав М.
Грушевський, «поки церковне життя України не було зломлене до решти, що
в Східній Україні сталось тільки в другій половині XIII в., по тім, як
митрополити закинули свою резиденцію, а в Західній Україні з другої
половини XIV в., по польській окупації, ся тенденція до вищої освіти все
мусила жити і по хвилях занепаду мабуть, поновлювалась з новою енергією
при поліпшенні зовнішніх умов життя» 1. Є й свідчення археологів про те,
що Київ і після золотоординської навали продовжував жити, у ньому не
припинявся розвиток культури, будувалися нові кам’яні церкви 2. «Навіть
в першій пол. XVI ст., яка вважається часом найбільшого занепаду
українського церковного життя, — пише М. Грушевський, — навіть тоді ще
Київ заховує стару репутацію культурного, літературного осередка» 3.

 1 HYPERLINK “http://izbornyk.narod.ru/hrushukr/hrushe.htm”
Грушевський М. Історія української літератури: В 6-ти т. — К., 1993. —
Т. 2. — С. 26.

 2 Див.: Ивакин Г.Ю. Киев в ХІІІ-XV веках. — К., 1982.

 3 Грушевський М. Історія української літератури. — Т. 3. — С. 241.

Про це, зокрема, свідчить «Київський псалтир» — пам’ятка 1397 р.,
виготовлена в Києві. У ній наявні ті ж графічні особливості, які
характеризували церковнослов’янську мову XII — першої половини XIII ст.:
оу зам. Ж і ?а зам. А (соудитель, КП, 8; въ ?азыцЂхъ, 11), оавжды мЂли єсмо
яко и ныне мамы волю тако яко коро[л] хрестья[н]кии коу покоєви а коу
єдності а справедливосте нашоу вьісвєтли[в]ши о[т] ровности нє хочє[м]
cА выламавати вартуючисА розлиянья рови хрєстьянскои — 1447-1492,
ССУМ, І, 220), выстояти сА (про маєток) «перейти у власність кредитора
за давністю користування» (ИмЂнїя дЂди[ч]но которыи [ж] то оу пєнАзА[х]
запїсоують нєкоторы[х] оу наши[х] сторона[х] дЂржано до и?і лЂ[т] а
потомъ сА выстояло — XV ст., ССУМ, І, 222), завЂзовати сА
«зобов’язуватися до чого-небудь» (оучинили є[с]ми… доброво[л]но сА
завЂзоуючи… голдъ прЂ(д)реченныи… на кажды[и] ча[с] ховати — 1436,
ССУМ, І, 373), завЂсити «відкласти, відстрочити» (О дЂтЂ[х] што[ж] нє
маю[т] лЂ[т] розоумоу своєго а боудоуть на соуд позваны имаєть имь
соу[д]я ро[к] завЂсить и запи[с] до лЂ[т] розоумоу ихъ — XV ст., ССУМ,
І, 373), завЂзка (завіска) «грошове забезпечення на користь правителя
або його урядників у випадку порушення однією із сторін укладеної угоди»
(а кто сЂ покуси[т] тєгати бу[д] оу которы[х] днє[х] и часо[х] …то[т]
тогди да заплати[т] завЂзкоу ? рубли срєбра чистого — 1474, ССУМ, І,
373), кмєть «незакріпачений оброчний селянин з правом виходу» (а и гдЂ
коли слоужєбникъ бєрє[т] волы а па[н] свои[м] сєло[м] и зъ свои кмєти
боронить а не хочє[т] выда[т] тогды на[м] маєть заплатить винЖ — XV ст.,
ССУМ, І, 478), ламати «порушувати, не дотримуватися угоди» (ВЂдомо то
єть [!] всємъ присылалъ да (!) на[с] Бг?омолєць нашь архима[н]дри[т]
Пєчє[р]скїи c Кієва и вся братїя мн?[с]тыря пєчє[р]ского… жалуючися на
митрополита кїєвского и всєя роусїє што[ж] и[м] насилїє чини[т] и права
имь давные и [з]вєчистыє ламати хоще[т] — 1481, ССУМ, І, 538), невЂста
«доросла особа жіночої статі» (коли моужь жєнє оумрєть тогды жона всє
именїє своє брала, а оу томъ дЂти шкодила мы оуставлАє[м] и[ж] такая
нєвЂста имЂеть изостать прї жївотїнЂ и прї винЂ — XV ст., ССУМ, II, 33),
объихати «об’їздивши якусь територію, визначити її межі» (прыйшовши
передъ насъ… Карпъ Ивановичъ… покладалъ пєрєдъ нами лыстъ… дворанъ
нашихъ… што єсмо имъ пєрвєй сего велилы именя єго Мыкулинскіє объихати
— 1430, ССУМ, II, 71), позвати «подати позов, судову скаргу на
кого-небудь» (а сє АЗЪ. па[н] .пєтрашь. староста, галицкыи … свЂдчю то
… ижє пришєдь передъ ma. васко мошєнчичь. и позваль. коундрата
борєничА. ? границю. ? вашичиньскоую — 1401, Р., 36), тАгатисА «брати
участь у судовій розправі» (туть будеть судъ тАгатисА ис королемъ —
1352, II, 14) та ін.

У літературній мові нарощується запас характерних фразеологічних
зворотів. Це, наприклад, бъчолы дєрти (ССУМ, І, 134), быти у вене
«володіти майном, одержаним у віно» (139), быти оу соромотЂ «бути
позбавленим честі» (140), на бЂгъ повернути са «кинутися тікати» (148),
седити на вдовим столци «залишатися вдовою щонайменше протягом шести
місяців після смерті чоловіка, щоб не втратити права на віно, яке
залишив чоловік» (II, 332), вЂдати дати «повідомити» (І, 227), головою
заплатити (248), горла избавити (251), дєржати оу пра†«поводитися з
кимось згідно з законом» (297), оу ласцЂ держати «ласково, з
прихильністю ставитися до кого-небудь» (539), дорости лЂтъ (320), мати
за собою «бути одруженим» (435), имати над собою «підкорятися
кому-небудь» (там же), мати твердость «мати законне право» (там же) та
ін.

Українська й білоруська донаціональні мови постійно підтримували
літературно-писемні контакти з чеською й польською мовами. Через
західнослов’янське літературне джерело в українську мову (як і в
білоруську) вливався потік латинізмів, германізмів і власне
західнослов’янізмів, напр.: броваръ (ст.-п. browar, свн. brouwer),
будованє (ст.-п. budowani? від budouwa?, що розвинулося на базі buda,
очевидно, від свн. boude «шалаш», «намет»), боургаръ (свн. burger
«житель міста»), боуръмистръ (ст.-п. burmistrz, burgmistrz, свн.
buerge-, burge-, byrgermeister), бытлєнє «репутація» (ст.-ч.
bytelnost/bytedlnost, ст.-п. bydlenie), варовати сА «остерігатися»
(ст.-ч. varovati se), власност (ст.-ч. vlasnost, ст.-п. w?ostno??),
воитъ (ст.-п. wojt, свн. voget, лат. vocatus, advocatus), вымЂнити
«відмітити», «відзначити» (ст.-п. wymieni?), габати «напастувати»
(ст.-п. gaba?), гетман (ст.-п. hetman, ст.-ч. hejtman, схсн. hetman,
свн. haeuptmann), глейтовати «гарантувати безпеку охоронною грамотою»
(ст.-ч. glejtovati, ст.-п. gleitowa?, свн. geleiten), голдовати
«присягати на вірність» (ст.-ч. holdovati, ст.-п. ho?dowa?, свн.
holden), грунтъ (ст.-ч. grunt, ст.-п. grunt, свн. grunt), доконати
(ст.-ч. dokonali, ст.п. dokona?), домнивати сА «думати, припускати»
(ст.-ч. domnivati se, ст.-п. domniewa? si?), досытьоучинєнїє
«відшкодування» (ст.-ч. dosti u?in?nie, ст.-п. dosy?uczynienie), єднати
«погоджувати що з ким» (ст.-ч. jednati, ст.-п. jedna?), єднота «єдність,
згода» (ст.-ч., ст.-п. jednota), жолдъ «оплата найманим солдатам»
(ст.-ч. ?o?d, ст.п. ?o?d, свн. solt), жолнер «солдат» (ст.-ч. ?oldn??,
ст.-п. ?o?nierz), завитє «остаточно» (ст.-п. zawicie), замєшкати (ст.-п.
zamieszka?), зацний «належний до благородного стану, шляхетний» (ст.-п.
zacny), зрада (ст.-ч. zrada, ст.-п. zdrada), каплица (ст.-ч. kaplice,
ст.-п. kaplica, лат. capella), квитацыя і квитанція «письмове доручення
про видачу з митного збору певної грошової суми» (ст.-п. kwitacja, лат.
quitatio), кєліхъ (ст.-ч. kelich, ст.-п. kieliech, свн. kelch, лат.
саііх), конати сА «відбуватися» (ст.-ч. konati se, ст.-п. kona? si?),
коштъ «ціна», «зусилля» (ст.-ч. ko?t, ст.-п. koszt, свн. kost(e)),
маршалок «службова особа» (ст.-ч. mar?alek, ст.-п. marsza?ek, всн.
marschalc), цмынтаръ «цвинтар» (ст.-п. cmentarz, лат. caem?nt?rium,
caemeterium, гр. ??????????? під впливом лат. caementum) та ін.

Досить помітними є запозичення, що означали звання, чини і сани
службових осіб — світських і духовних, — належних до структури
польського суспільства: маршалок, подкоморий та ін. Набуло поширення
слово панъ (п., ч. слв. pan Використана література Булаховський Л.А. Питання походження української мови. — К., 1956. Ващенко В.С. Епітети поетичної мови Т.Г. Шевченка: Словник-покажчик. — Дніпропетровськ, 1982. Возняк М.С. Галицькі граматики української мови. — Львів, 1911. Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис (лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). — К., 1961. Горецький П.Й. Історія української лексикографії. — К., 1963. Горобець В. Й. Лексика історично-мемуарної прози першої пол. XVIII ст. — К., 1979. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. — К., 1993-1995. Гудзій М.К. Українські інтермедії XVIІ-XVIІІ ст. // Українські інтермедії XVIІ-XVIII ст. — К., 1987. Гумецька Л.Л. Уваги до українсько-білоруських мовних зв’язків періоду XIV-XVIІ ст. // Дослідження з української та російської мов. — К., 1964. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. — К., 1987. Житецький П.И. «Энеида» Котляревского и древнейший список ее. — К., 1900. Житецкий П.И. Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII веке c приложением словаря книжной малорусской речи по рукописи XVII века. — К., 1889. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець XIX — поч. XX ст.). — К., 1970. Кобилянський Б.В. Лекції з історії української літературної мови. — Львів, 1965. Колете В.В. Древнерусский литературный язык. — Л., 1989. Костомаров Н. Мысли южнорусса. О преподавании на южнорусском языке (Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова). — К., 1928. Курс історії української літературної мови / За ред. І.К. Білодіда. — Т. 1. — К. 1958; Т. 2. — К., 1961. Левченко Г.А. Нариси з історії української літературної мови першої пол. XIX ст. — К., 1946. Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підготував до видання В.А. Передрієнко. — К., 1984. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. — К., 1977. Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. — К., 1984. Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій пол. XIX — на поч. XX ст. — Харків, 1985. Німчук В. Мовознавство на Україні в XIV-XVIІ ст. — К., 1985. Огієнко І. Нариси з історії української мови. Система українського правопису. Популярно-науковий курс з історичним освітленням. — Варшава, 1927. Огієнко І. Історія української літературної мови. — К., 1995. Плющ П.П. Історія української літературної мови. — К., 1971. Русанівський В. M. Джерела розвитку східнослов’янських літературних мов. — К., 1985. Свенціцький І.С. Нариси про мову пам’яток староруського письменства XI віку // Учен. зап. Львовского гос. ун-та. — 1948. — Т. 7. Тимошенко П.Д. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови. Ч. 1. — К., 1959; Ч. 2. — К., 1961. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: В 3 кн. — К., 1994.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020