Реферат на тему:

Терміносистема міжнародного права України у складі правничої лексики
української мови

Лексичний склад української мови переживає сьогодні період активного
розвитку й перегляду з точки зору сучасної мовознавчої науки, що
пов’язане з історичними та політичними подіями в житті нашої країни.
Найвиразніше цей процес проявляється в особливому шарі лексики –
термінології, яким послуговуються наука, техніка, мистецтво та інші
галузі, пов’язані з людською діяльністю й активним пізнанням світу.

За останнє десятиріччя відбувся термінологічний «вибух» у всіх галузях:
і технічних, і гуманітарних, і правових. Виникла потреба систематизації
та кодифікації іноді доволі стихійно народжених термінів. Становлення
українського термінознавства як науки вимагає від фахівців системного й
усебічного дослідження, вироблення концепції українського
термінотворення, яка повинна засновуватися на національному ґрунті і
вміщувати в собі попередній міжнародний досвід і надбання.

Мовознавці не вперше зіткаються з проблемою наукової термінології
української мови. За довготривалу історію української мови це питання
піднімалося кілька разів, але кожного разу ті чи інші політичні події,
внутрішні чи зовнішні, перешкоджали процесу розробки української
концепції термінотворення.

Метою нашого викладу є: визначити місце, яке посідає термінологія
міжнародного права у складі юридичної лексики української мови,
простежити системні зв’язки з іншими терміносистемами щодо
взаємопоповнення лексичного запасу.

З отриманням Україною статусу суверенної держави постало завдання до
перегляду питань міжнародного права і відповідної термінології
українською мовою (за радянських часів провідна роль у цьому аспекті
належала російській мові). До отримання незалежності Україна не
виступала на міжнародній арені як самостійна держава, тому поняття
«українська термінологія міжнародного права» не було актуальним.

З 1991 року, тобто майже 15 років, Україна бере активну участь у
міжнародній економічній, політичній, культурній діяльності. Будь-який з
цих процесів має правову сторону. Майже всі аспекти права представлені у
міжнародній правовій діяльності нашої країни, тому на сьогодні ми
говоримо про міжнародне економічне право України, митне право України,
міжнародне приватне право України, міжнародне публічне право України
тощо.

Формування власне української терміносистеми міжнародного права,
актуальне останнім часом, як і довготривалі дискусії щодо визначення
понять «термін», «терміносистема» знову привертають увагу мовознавців

Прихильники так званої субстанціональної теорії вважають, що терміни –
це особливі слова або словосполучення, які відрізняються від інших
номінативних одиниць однозначністю, точністю, системністю, незалежністю
від тексту та емоційною нейтральністю (Лотте, 1961; Александровська,
1973; Даниленко, 1987; Головін, 1987; Петрова, 1987; Кияк, 1989

та ін. [3, 23]. Але тільки невелика кількість термінів відповідає таким
критеріям.

Прихильники ж функціональної точки зору вважають, що терміном може бути
будь-яке слово, бо терміни – це не особливі слова, а тільки слова в
особливій функції (Винокур, 1939). Проте деякі функції, що приписуються
термінам, властиві й іншим шарам лексики.

На думку П.А.Флоренського термін – це варіант звичайного слова або
культивована спеціально створена одиниця, що має властивості як своєї
первісної основи, так і нові специфічні якості (Флоренський, 1949).
Термін відрізняється від інших мовних одиниць можливістю виражати
спеціально-професійне, наукове або технічне поняття (Головін, Кобрін,
1987), саме зв’язок терміна з поняттям певної галузі науки чи техніки і
формує з нього спеціальну, особливо створену одиницю.

О.В.Луньова (1996) вважає, що для утворення повноцінної дефініції
поняття «термін» слід враховувати механізми утворення терміна, наявність
або відсутність його семантичної цілісності, а також належність до
певної терміносистеми, оскільки термін набуває реального значення тільки
в межах термінології відповідної галузі знань (Пекарська, 1981;
Плотников, 1983; Петрова, 1987; Лейчик, 1993; Семенова, 1994) [3, 13].

Отже, більшість визначень поняття «термін» приділяють увагу якійсь одній
рисі чи властивості терміна. Ми схиляємося до такої дефініції цього
поняття, запропонованої Л.І.Івіною «термін – це основна одиниця науки,
спеціальних галузей знань та сфер діяльності людини, що повинна
номінувати об’єкти та процеси й одночасно служити засобом пізнання
навколишнього світу» [3, 14].

Дискусійним залишається досі й поняття «терміносистема». Існують різні
погляди на закритість або відкритість термінологічних систем, на спосіб
їх організації та поповнення лексичного запасу. Деякі мовознавці
вважають, що терміносистема – це «лексичний пласт, що формується штучно,
кожна одиниця якого повинна мати певні обмеження у вживанні та
оптимальні умови для свого існування та розвитку [4, 8].

Інші, навпаки, стверджують, що терміносистема виникає шляхом
упорядкування стихійно складеної термінології, тобто певна сукупність
номінативних одиниць окремої галузі науки перетворюється в організовану
структуру з визначеними й зафіксованими відношеннями у її межах (Лейчик,
1989).

І.М.Кочан вважає терміносистему класифікаційним утворенням, яке
складається з певних термінологічних полів та взаємопов’язаних
екстралінгвально й інтралінгвально елементів (2000).

Б.Н.Головін виділяє такі ознаки терміносистеми:

терміносистема уявляє собою велику чи малу (за кількістю) сукупність
термінів, що разом обслуговують комунікативно-тематичне або
комунікативно-ситуативне завдання;

елементи терміносистеми прямо (безпосередньо) або непрямо (через
посередність інших елементів) комунікативно співвіднесені та структурно
пов’язані один з одним та з системою в цілому;

немає жодного терміна, який не входив би в ту чи іншу терміносистему;

межі між термінами можуть бути більш або менш чіткими («розмитими»),
терміносистеми можуть накладатися одна на одну, утворюючи в таких
випадках перетин терміносистем;

терміносистеми, що обслуговують окремі та різні галузі виробництва,
техніки, науки управління, можуть виділяти міжгалузевий термінологічний
фонд, що також являє собою терміносистему; міжгалузевий термінологічний
фонд може мати різну силу узагальнення галузевих терміносистем та різну
ступінь відхилення від них… Кожна терміносистема реальна й об’єктивна,
історично формується незалежно від науки, що її вивчає [2, 3].

???????ue?.Даниленко (1987) вважає, що включення слів і словосполучень у
терміносистему може відбуватися тільки за наявності якоїсь категорії, що
об’єднує, нею можуть бути певні типові категорії та поняття, що
номінуються базовим корпусом термінів, а С.В.Гриньов (1993) вказує, що
на початковому етапі формування терміносистеми одним з основних джерел
поповнення є запозичення слів і словосполучень із сумісних дисциплін та
загальновживаної лексики.

При утворенні та формуванні терміносистем важливу роль грають як
екстралінгвальні фактори, що зумовлюють необхідність домінування понять
галузі знань та сфер діяльності й потребу деталізувати чи ускладнити
поняття фундаментальних галузей науки, так і лінгвальні, що пов’язані з
різноманітністю понятійних відносин, що передаються термінами й
можливістю об’єднати різні у понятійному відношенні компоненти у
багатослівних термінах. Поповнення лексичного запасу терміносистем
відбувається не тільки завдяки появі нових термінів (у
суспільно-політичних науках це відбувається в меншою мірою ніж у науках
природничих чи технічних (пов’язаних безпосередньо з дослідництвом,
експериментами, виробництвом). У процесі міжгалузевих комунікацій
відбувається взаємне запозичення термінів відповідними галузевими
терміносистемами. Такий процес можна назвати інтеграцією терміносистем.
Ми пропонуємо один із можливих варіантів наочного відображення такого
процесу у терміносистемі міжнародного права. (див. мал. 1).
Спостерігаємо також процес оказіонального вживання термінів тією чи
іншою терміносистемою з інших термінологічних систем

(див. мал. 3).

Розвиток права, зокрема і міжнародного, та мови як його провідника
неможливо уявити без впливу правових норм і явищ, які давно вже втратили
національно-державний зміст і стали надбанням усього людства – ми маємо
на увазі дві великі колиски цивілізації Стародавню Грецію та Рим. Ius
Romanum, основа сучасної юриспруденції країн європейського континенту та
багатьох інших, фундаментальні юридичні поняття, назви правових
інститутів народилися у Римській імперії, тому основу правничої лексики
цих держав і особливо термінології міжнародного права складають терміни
латинського походження, хоча власне українська лексика теж
спостерігається у терміносистемі міжнародного права. Вона бере початок
ще з часів Київської Русі. «Природні багатства України привертали увагу
чужоземних купців і вводили Україну у міжнародні торговельні відносини.
У 846 році араб Ібн-Хурдадбег, завідувач пошти в Ірані, у своїй
славетній „Книзі шляхів та царств” змальовував інтернаціональний
характер торгівлі цієї доби. Імперія Карла Великого та його спадкоємців
була пов’язана з імперією Танга, Китаєм. Шляхи вели через Райн, Дунай,
Хозарію, Волгу, Каспійське море, осередню Азію, Самарканд. Купці, що
йшли цим шляхом, розмовляли різними мовами: перською, грецькою
(румійською), арабською, франкською, еспанською, слов’янською. Через
Україну проходили дві магістралі, що з’єднували північ із півднем, захід
із сходом, арабів та Візантію – зі Скандинавією, Індію та Китай – з
імперією Карла Великого. Норми звичаєвого права знаходимо у перших
юридичних писемних пам’ятках Київської Русі, найстаріших зразках
„актового язика і юридичної термінології дохристиянської Русі Х в. У
„Повісті временних літ” згадуються два договори: один – 907-го, другий
911-го року. Викликані ці договори походом князя Олега на Царгород. Вони
надавали великих прав дружині Олега та купцям із Руси. У договорах було
вирішено низку міжнародних справ: що робити, якщо затоне корабель однієї
з договірних сторін, якщо вб’ють чужого підданого, втече раб тощо» [5,
33].

Поповнення лексики міжнародного права відбувається за рахунок
інтеграційних та міграційних процесів у термінологічних системах
сучасної української мови, що відображено на мал. 1, 3 та лексичних
запозичень з інших мов, особливо англійської. Тенденції розвитку
юридичного лексикону української мови виразно відбивають термінотворчі
процеси високорозвинених світових мов, де актуалізація національного
мовного ресурсу узгоджується з міжнаціональним термінологічним
прототипом. Як зазначає в своєму дисертаційному дослідженні
М.Б.Вербенець. «це свідчить про інтернаціоналізацію юридичної
термінології на шляху до створення світової юридичної суперсистеми, що
пов’язано з явищем кореляції юридичних понять у правових системах
європейського ареалу. Все помітнішою стає тенденція до зближення
семантичної неоднозначності термінів, тому можна говорити про
інтернаціоналізацію юридичних лексиконів національних мов» [1, 189].

Мал.1. Інтеграція термінів

Мал.2. Ієрархічна структура правничої терміносистеми

Мал.3. Міграція термінів

ЛІТЕРАТУРА

Вербенєц М.Б. Юридична термінологія української мови: історія
становлення і функціонування // Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук. – К., 2004. – 190 с.

Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах. –
М.: Высшая школа, 1987. – 109 с.

Ивина Л.И. Лингво-когнитивные основы анализа отраслевых терминосистем. –
Москва, 2003. – 304 с.

Крыжановская А.В. Сопоставительное исследование терминологий русского и
украинского языков. – К.: Наукова думка, 1985. – 203 с.

Разбегіна Н.В. Про історію розвитку та дослідження правничої лексики
української мови // Лінгвістичні дослідження. Збірник наукових праць. –
Харків, 2004. – 164 с.

Словник іншомовних термінів / За ред. О.С.Мельничука. – К.: Вища школа,
1977. – 776 с.

Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология:
Вопросы теории. – М.: Наука, 1989. – 243 с.

загально-наукова термінологія

Загально-вживана термінологія

Загально-правнича

термінологія

термінологія

окремих

галузей наук

Термінологія окремих

галузей права

термінологія

міжнародного права

Правнича лексіка

Загальноправнича лексіка

Окремі галузі права

Міжнародне право

Фінансове право

Комерційне право

Кримінальне право

Економічне право

Цивільне право

Трудове

право

Економічне

право

Цивільне

право

Кримі- нальне право

Сімейне право

Торговельне право

Фінансове

право

Міжнародне

право

Похожие записи