.

Старослов’янська мова – мова перших слов’янських писемних пам’яток (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5887
Скачать документ

Реферат

на тему:

“Старослов’янська мова –

мова перших слов’янських писемних пам’яток”

СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКА МОВА — перша писемно зафіксована слов’ян. літ. мова,
створена Кирилом і Мефодієм на базі одного з праслов’ян. діалектів —
солунського — для репрезентації слов’ян. мовою богослужб. і каноніч.
книг. С. м. близька до праслов’янської мови і зберігає багато архаїзмів,
утрачених ін. слов’ян. мовами. Обслуговувала переважно культові потреби.
С. м. називають ще староцерковнослов’янською.

Особливо чітко їх ототожнення настає в 11 — 12 ст., коли книги, написані
цією першою літ. мовою слов’ян, потрапляють спочатку до сх. слов’ян, а
від них знову повертаються до південних. Певний час ця мова — тепер уже
просто церковнослов’янська — побутувала також у зх. слов’ян, про що
свідчать «Київські листки» (10 ст.) і «Фрейзінгенські уривки» (10 — 11
ст.), які зберегли моравізми. В цілому ж С. м. використовувалась як
міжнародна, бо, хоч і мала багато рис, спільних для всіх слов’ян.
етносів, все ж кожен із цих етносів уже усвідомлював себе як окр. народ.

Старослов’янська мова представлена в пам’ятках, написаних двома
системами письма: кирилицею і глаголицею. Досі немає єдиної думки, яка з
цих систем давніша. Останнім часом переважає припущення щодо первісності
глаголиці, при створенні якої на творчу фантазію Кирила впливали зразки
кількох сх. алфавітів, бо один алфавіт не міг відтворити старослов’ян.
фонетику. Перші церк. тексти були написані, очевидно, глаголицею.
Старослов’ян. пам’ятки походять з різних слов’ян. земель: «Київські
листки» — з Моравії (або Паннонїї), Зографське, Маріїнське, Ассеманійове
євангелія, збірник Клоца і «Синайський псалтир» (11 ст.) — охридський
(південнослов’янський) звід, Савина книга (кін. 10 — поч. 11 ст.),
Супрасльський рукопис (11 ст.), Єнинський апостол (11 ст.) —
преславський (східноболгарський) звід.

Старослов’ян. літ. мова належить до південнослов’янських. Її
характеризують такі риси. У фонетиці початкові сполучення ра-, ла-
відповідно до українських (ро-) рі-, (ло-) лі-: равьнъ — рівний (з
ровьный), лакъть — лікоть (з локоть); наявність je на поч. слова або
складу, де в сучас. східнослов’ян. мовах маємо [о]: ?єдинъ — один,
?єзеро — озеро; старослов’ян. [і] відповідає також [і] в рос. і білорус.
мовах, а в укр. — [и]: сила — рос. сила, білорус. сіла, укр. сила; у С.
м. були носові звуки [д] та [е], що передавалися відповідно літерами Ж
та а: мЖжь, женЖ, часть, чадо; (ж — юс велийкий, а — юс малий)
характерною ознакою старослов’ян. мови були голосні неповного творення ъ
та ь — перше було середнім між [о] та [ы], друге між [е] та [і], що
доводить їхня дальша доля, зокрема в укр. мові: у сильній позиції сънъ
дало сон, пьсъ — пес, у слабких позиціях (ненаголошених) ці голосні
зникли. У С. м. короткі голосні виступали після сонорних: грътань,
гръдъ, тръгь, влъкъ; у сучас. східнослов’янських сонорним передують
голосні повного творення: рос. гортань, гордый, торг, волк, укр.
гортань, гордий, торг, вовк — з переходом сонорного [л] в губний [в],
неповноголосні згодом зникли (къто — укр. хто, съмрьть — укр. смерть);
характерні для С. м. неповноголосні форми (брада, глава, врЂдъ, млЂко)
збереглися тільки в південнослов’ян. (болг. брада, глава, вред, млекар),
чес. і словац. мовах (чес. brada, hlava, mleko; словац. brada, hlava,
vred, mleko); у східнослов’ян. мовах у цих словах виступають
повноголосні форми борода, голова, молоко; праслов’ян. сполученням *tj,
*dj у С. м. відповідають [шт] і [жд] (*sv?tja > свЂшта, *vodjь > вождь,
*medja > межда та ін.). Іменники, як і в сучас. укр. мові, мали сім
відмінків, у т. ч. і кличний, який уживався тільки в назвах істот ч. і
ж. р. За особливостями відмінювання іменники С. м. зводяться до п’яти
відмін залежно від характеру основи: І — основи на -а, -йа (роука,
земла); II — основи на -о, -йо (конь, поле Використана література: Селищев А. М. Старославян. язык, ч. 1 — 2. М., 1981 — 52; Мейе А. Общеславян. язык. М., 1981; Вайан А. Руководство по старославян. языку. М., 1992; Беседина-Невзорова В. П. Старославян. язык. X., 1982; Вступ до порівн.-істор. вивчення слов’ян, мов. К., 1996; Цейтлин P. M. Лексика старославян. языка. М., 1977; Станівський М. Ф. Старослов’ян. мова. К., 1983; Бирнбаум X. Праславян. язык: достижения и проблеми в его реконструкции. М., 1987; Толстой Н. И. Старославян. язык. — Касаткин Л. Л. Церковнославян. язык. В кн.: Лингв. знциклопед. словарь. М., 1990. PAGE PAGE 7

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019