Специфіка моделювання фразеоквантитативних одиниць із градаційною
семантикою

Постановка проблеми в загальному вигляді, її актуальність та зв’язок із
науковими завданнями. Сучасний етап розвитку лексичної та граматичної
семантики характеризується підвищеним інтересом до аналізу тих понять,
що є предметом вивчення не тільки власне мовознавства, а й інших сфер
гуманітарного знання [12, 66-93; 3, 5-21]. З-поміж таких понять на
особливу увагу дослідників заслуговує квантитативність, яка, з одного
боку, становить продукт лінгвокреативної діяльності свідомості, що
сформувався в ході історичного розвитку, а з іншого, є засобом
позначення як квантитативних, так і неквантитативних одиниць (див.
докладніше [9]).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. До найактуальніших питань
сьогодення, на думку С.О. Швачко та І.К. Кобякової [16, 30], належать
питання парадигматичної та синтагматичної організації квантитативних
одиниць, визначення способів і засобів позначення кількості, їх
залежність від іманентної структури мови та лінгвістичних факторів.

Дослідження, присвячені семантиці чисел, здійснюються тими лінгвістами
[13], що є прихильниками міждисциплінарного підходу до вивчення всіх
мовних явищ. Тому останнім часом все частіше з’являються роботи [6; 8]
та ін., в яких неприйнятним є традиційне твердження про те, що семантика
чисел лексично виражається числівниками, тобто визначається
повнозначними словами, що служать для позначення кількості, міри,
порядку, кратності (повторюваності), сукупності (збірності),
розділювальності і т. ін. і, що рахунок виявляється начебто епіфеноменом
числівників, тобто пов’язаний із дією дієслова “рахувати”. Прихильники
нового підходу [5] переконані в тому, що числівники – це слова, які
підлягають лингвістичному вивченню, тимчасом, як рахунок складає
процедуру думки і є продуктом акціональної практики. Останній хоча і
виражається числівниками, але до числівників усе ж таки не зводиться, а
тому суто лінгвістичний аналіз лічби не є до кінця об’єктивним, науково
обґрунтованим і достовірним.

Вибір методики, що задовольняє коректному аналізові рахунка (лічби)
змушує, таким чином, апелювати до наук, де методики опису розумових
процедур і акціональних дій вже апробовані, насамперед до
концептуального аналізу, психолінгвістичних експериментів тощо.

Мета статті – визначити специфіку моделювання фразеоквантитативних
одиниць із градаційною семантикою шляхом концептуалізації та
семантизації квантитативного компонента як складника цих одиниць і
основи маркування конкретної логіко-семіотичної ситуації.

Завдання статті:

з’ясувати кореляції понять рахунок і числівник на рівні парадигматичних
та синтагматичних відношень;

визначити фрагмент мовних одиниць вторинного знакопозначення з
квантитативним градаційним компонентом семантики;

виявити типи логіко-семіотичних ситуацій, на позначення яких ці одиниці
утворюються;

описати характерні властивості процесу моделювання фразеоквантитативних
одиниць із градаційною семантикою.

Наукові результати. Числівники підпорядковані функціональній
переорієнтації [14, 582-583]. Їх десемантизація виявляється у
компонентному складі нумеральних онімів. Утім, на рівні парадигматичних
відношень числівники реалізують лише точні числові характеристики. Це
експлікує їх термінологічний характер. У контекстуальному оточення
числівники, як й інші слова, модифікуються і змінюються, номінуючи при
цьому як точні, так і неточні (приблизні, невизначені) ознаки. Отож, на
синтагматичному рівні реалізація семантики числівників контекстуально
детермінована і спрямована на виконання як квантитативної, так і суто
нумеративної функцій.

Операції числення широко семантизуються в тих одиницях мови і мовлення,
що відбивають культуру, традиції, досвід народу. До таких одиниць
насамперед належать фразеологізми на зразок укр. За сімома замками і
прислів’я укр. Десята спиця в колесі, у яких лічба обіграється як
змістовно, так і функціонально, вказуючи на те, про що йдеться, і на те,
як ідеться.

З лінгвістичної точки зору неототожнення лічби з суто числівниками
підтверджується вже тією обставиною, що, хоча словотвір числівників
будується на повторенні вихідних числових компонентів за циклами на
підставі системи числення, лексичне і граматичне вираження самих циклів
є дуже варіативним. Так, поряд з означено-кількісними числівниками в
різних мовах є слова, що семантизують кількісну і порядкову
невизначеність (“багато” З’їсти не один пуд солі, “мало” Кіт наплакав),
а також різного роду денумеративи, які в певних контекстах указують на
порівняння об’єктів числення Два чоботи – пара, атрибути дії об’єктів
числення Одним пострілом двох зайців убити.

Дослідження когнітивних процесів, що лежать в основі конструювання
значень цих прикладів, свідчить про те, що сама проблема позначення не
зводиться до проблеми референції. Семантичний компонент у вираженні
процедури числення не вкладається в хрестоматійну схему побудови
значень. Рахункові маркери не мають референта, але як і інші
“нереферентні” одиниці мови, вони набувають значення насамперед залежно
від їхнього передбачуваного контекстуального вжитку. У процесі
фразеологізації одиниць числення, зазначають С.О. Швачко та
І.К. Кобякова [16, 47], помітне місце належить семантиці контактних
слів, правому оточенню, під впливом яких виникають несистемні, алогічні,
ірреальні словосполучення. Наприклад: Every boy he encountered added
another ton to his depression (Twain). You should have seen acres of
people throw themselves down in that water and kiss it (Twain) [16, 47].

Окрім зовнішнього контексту, для семантизації квантитативного компонента
фразеологізмів і прислів’їв є внутрішній контекст, тобто компонентний
склад цих одиниць. Фразеосемантичне поле, до якого входять також і
прислів’я з квантитативним компонентом семантики, моделюється в даній
розвідці на підставі лексикографічних та етнографічних джерел, як
правило словниково-довідникових та енциклопедичних. У статті
аналізується фразеосесемантична група квантитативних одиниць зі
значенням малих та великих величин ознаки (або великого/невеликого
ступеня їх вияву), концептами яких є квантитативи на зразок
злегка/понад, небагато/занадто, much/many/little/few тощо.

Семантика кожної одиниці розглянутого фразеосемантичного поля
реалізувалася з урахуванням 3-х складових: 1) градаційного (вказівка на
малу/велику кількість ознаки, або наявність ознаки, що виявляється в
кількості, достатній/недостатній для її реєстрації), 2) модального
(асоціативне ставлення суб’єкта до градаційного виявлення ознаки) і
3) оцінного (вказівка на суб’єктивність оцінки).

Квантитативні одиниці з градаційною ознакою малого або великого її
виявлення містять у своїй внутрішній формі останні два складники,
оскільки власне надмірне виявлення чогось великого або малого апріорі
ґрунтується і на модальності, і на оцінці. Завдяки наявності цих трьох
складників у семантиці квантитативних одиниць розгляданого
фразеосемантичного поля є можливим визначити типи логіко-семіотичних
ситуацій, на позначення яких вжито дані одиниці:

чогось надзвичайно мізерного, тобто надзвичайно малої величини,
кількості: Кіт наплакав, Одні очі зосталися;

вказівка на швидке настання якихось подій: Стояти однією ногою в могилі,
Дві чисниці до смерті;

набуття достатнього досвіду: З’їсти не один пуд солі, З’їсти собаку,
Знати, по чому фунт лиха;

демонстрація одностайності думок та позицій, причому з перевагою
пейоративної оцінки: В одну дудку грати, Одну пісню співати, Одним миром
мазані, Одного поля ягода;

перевага певних достоїнств однієї людини перед іншою: На голову вищий,
На дві голови вищий;

попередження про небезпеку: Десятою дорогою обминати, Десятою вулицею
обходити;

надмірне виявлення процесу говоріння: Набалакати сім кіп, Набалакати сім
мішків гречаної вовни, Набалакати три мішки гречаної вовни та й всі не
повні, Наговорити десять мішків гречаної вовни, Намолотили чотири копи
гречки;

вказівка на зайвість чогось, непотрібність: Десята вода на киселі,
Десята спиця в колесі, Як собаці п’ята нога;

неорієнтація в звичайних речах: Заблудився між трьох дубів, Заблудитися
між трьома смереками, між трьома соснами;

збереження таємниць: За сімома замками, За сімома печатками;

невиправдане придбання чогось здалека: За сім верст киселю їсти, За
тридев’ять земель;

непостійність людських дій: Сім п’ятниць на тиждень;

надмірний вияв важкої праці: Сім потів зійшло.

Проаналізовані фразеоквантитативні одиниці пов’язані наскрізною семою із
градаційним значенням: “указівка на надмірну велику/невелику величину,
кількість ознаки, дії”, яка час від часу перехрещується з іншими
диференційними семами, що вказують на існування ознаки певної величини,
кількості, міри та ваги. Останні в нетермінологічному полі утворюють дві
групи слів, семантичну опозицію злегка/понад, небагато/занадто
much/many/little/few. Протилежність груп зумовлюється вихідним
кількісним наповненням: еталони з надмірно малим за кількісним
наповненням мір вживаються на позначення “мало” і, навпаки, еталони зі
надмірно великим наповненням є потенційними виразниками поняття
“багато”. Це в свою чергу дає підстави розглядати дане фразеосемантичне
поле як поліцентричне утворення, що не має однієї яскраво вираженої
домінанти і складається з мікропололів. Таке поліцентричне утворення
характеризується дифузною структурою з великою кількістю складників.
Будь-яка одиниця, що входить до складу мікрополя, характеризується
специфічним набором мінімальних смислових компонентів – сем,
інтегральних і диференційних. Якщо інтегральні семи є найбільш спільними
і є підставою для поєднання квантитативних одиниць у конкретну
логіко-семіотичну ситуацію, то диференційні семи є додатковими
семантичними ознаками і відбивають другорядні властивості й
характеристики позначуваного явища.

Проте, незважаючи на дифузність та перехресність тематичних мікрополів,
правила і зв’язки поєднання квантитативних одиниць у конкретне тематичне
мікрополе, що маркує певну логіко-семіотичну ситуацію, мають системний
характер, що найяскравіше продемонстровано наявністю синонімічних та
антонімічних відношень між цими одиницями.

»

$

¤

Ae

ae

— Можливість квантитативних одиниць із градаційною семантикою утворювати
синонімічні ряди, які не є ізольованими, а становлять власну
мікросистему, підтверджує те, що вони становлять систему своєрідних
мікрополів, з яких складається фразеоквантитативне поліцентричне
утворення.

Так, спільне значення нагромадження, множинності, створюване із
сукупності малих за розмірами предметів (крихти, нитки) представлений у
прислів’ях укр. З крихіток купка виходить, з хати по нитці – сиротині
свита та англ. Many a little make a mickle (букв. Багато малого робить
велике). Ізосемічними виявляються і такі одиниці, в яких ідею переваги
множинного над одним передають компоненти – громада, собор (пор., укр.
Собором і чорта поборем, де маємо протиставлення сакрального, святого і
профанного, пов’язаного зі сферою нижчої демонології) чи опозицію
орнітологічних образів, птахів за їх силою, перевагою (укр. Дружні
сороки й орла заклюють). В англійській мові можна навести такий приклад,
як Many hands make light work.

Окрім синонімії, квантитативні одиниці з градаційною семантикою
демонструють наявність варіантів у кожній логіко-семіотичній ситуації:
Десятою дорогою обминати, Десятою вулицею обходити. У варіантах, на
відміну від синонімів, образ не різний, а спільний. І між собою вони
різняться лише структурними компонентами, які не впливають на загальний
смисл і значення фразеологічних одиниць і прислів’їв, що маркують одну й
ту ж логіко-семіотичну ситуацію. Отож, фразеологічними варіантами
вважаємо такі різновиди квантитативів, які мають спільний внутрішній
образ, але різняться одним чи кількома компонентами лексичного складу
або ж певними елементами граматичної структури.

Системні явища у фразеоквантитативному поліцентричному утворенні
представлені також одиницями, що мають протилежне значення. Антонімічні
відношення встановлюються як між однообразними фразеологізмами та
прислів’ями, так і між різнообразними одиницями на зразок: На два фронти
й Одну пісню співати.

Залежно від образності прислів’їв та фразеологічних одиниць, джерелом
якої в даному фразеосемантичному полі слів є квантитативна градаційна
ознака, ці одиниці характеризуються неоднаковою складністю семантики.
Фразеологічне значення – феномен винятково складний і, зрозуміло, що
його не можна розглядати як механічну суму складників. Семантичну
структуру цих одиниць ми розглядаємо як мікросистему, всі елементи якої
перебувають у тісному зв’язку. Семантична своєрідність аналізованих
квантитативів полягає в специфіці поєднання сем, ядром у з яких є сема з
градаційним значенням. Ці семи виступають не тільки як конституенти
основних семантичних складників прислів’їв та фразеологічних одиниць, а
й як поєднувані ланки між ними. Вони виконують смисловизначальну або ж
смислотворчу функції.

Поза сумнівом, внутрішня форма таких фразеологізмів і прислів’їв має
специфічну національно-культурну маркованість, яка залежить від вживання
та тлумачення квантитативного компонента у лексичному оформленні цих
одиниць крізь призму культурного, ритуального, соціального,
міфопоетичного його розуміння представниками певного етносу.
Квантитативна одиниця як певна етнокультурна реалія стає конституентом
фразеологічного образу і в такий спосіб відбиває певну стереотипну
модель творення подібних фразеологізмів і прислів’їв.

В основі таких фразеологічних і прислівних моделей [15] лежить поняття
інваріанта, під яким ми розуміємо логіко-семіотичну ситуацію, на
позначення якої вживаються певні варіанти та їхні синоніми.

Моделювання, за М.Ф. Алефіренком [1], полягає у виявленні динамічного
внутрішнього зв’язку між фраземотвірними компонентами в межах
відповідного вільно-синтаксичного генотипу. Звідси, вважає вчений, під
фраземотвірною моделлю доцільно розуміти інваріантну схему
реконструювання регулярного взаємовпливу одиниць усіх структурних рівнів
мови (лексичного, словотвірного, морфологічного й синтаксичного) в
процесі формування фразеологічної семантики [2].

Модифікація фразеологізмів може мати як цілеспрямований, так і
спорадичний

характер [4]. В обох випадках ідеться про модель як зразок, як тип
синтаксичних конструкцій. Трапляються твердження (в основному це
стосується дериваційних процесів), що моделювання є регулярним
утворенням нових фразеологізмів за продуктивним структурно-античним
зразком i їx виникнення пов’язане з певною закономірністю. Проте, на
нашу думку, фразоутворення характеризується скоріше спорадичністю, ніж
імперативністю, оскільки у фразоутворенні таких відкритих моделей, яким
притаманна певна вірогідність, немає. Кожен фразеологізм є
індивідуальним утворенням. Це означає, що в основі кожного
фразеологізму, а також і прислів’я, лежить певна структурно-семантична
модель, певний тип словосполучення чи речення, які наявні в сучасній
мові або були вживаними в ній колись.

Найсуттєвіша властивість моделі фразеологізмів полягає в тому, що вона
не має твірної властивості й типового значення, без яких модель перестає
бути моделлю, а є лише формою існування фразеологізмів, формою їх буття.
Ця властивість фразеологічної моделі не суперечить тому факту, що в мові
наявні так звані фразеологічні синоніми чи фразеологічні варіанти.

Дослідники неодноразово звертали увагу на те, що логіко-тематична
характеристика фразеологізмів або ж прислів’їв (за поняттєвими сферами)
має такі недоліки, як багатотемність та перехресність одиниць різних
предметно-тематичних груп. Зокрема, Г. Пермяков [11] вважає, що
російське прислів’я Сапожник без сапог з усією очевидністю можна
віднести до тематичної групи – праця, заняття, ремесло і до тематичної
групи – предмети одягу (взуття). Натомість у нашому випадку саме
квантитативний компонент семантики фразеологізмів та прислів’їв дозволяє
коректно визначити ту логіко-семіотичну ситуацію, на позначення якої
утворилася певна фразеологічна одиниця. А перехресні зв’язки з іншими
тематичними групами – це лише підтвердження доцільності польової
організації таких утворень.

Отож, досліджувані нами фразеоквантитативні одиниці з градаційною
семантикою є знаками певних ситуацій, що входять до когнітивної бази
мовного колективу й виступають своєрідними ментальними корелятами між
предметом, явищем, реалією та образним уявленням. Останні відображають
предметний і непредметний світ (універсум) у знакових формах, означаючим
яких є звукова/графічна матерія. Тому не стільки є суттєвою їх зовнішня
образність, скільки те, що вони позначають, або яку життєву, мисленнєву
ситуацію чи лінгво- та національно-культурну інформацію вони моделюють.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Підсумовуючи проаналізований
матеріал, варто відзначити, що вивчення структурного моделювання та
функціонування фразеоквантитативних одиниць із градаційною семантикою,
порівняння квантитативного компонента як основи творення такої групи
одиниць із власне числівниками об’єктивує теоретико-методологічні
положення щодо когнітивних процесів, характеру позначення їх результатів
у семантиці кількісних одиниць. Передусім ці одиниці реалізують у мові
квантитативну функцію. Специфіка їхнього моделювання розкривається у
семантичному генезисі від предметного значення – через
предметно-кількісне – кількісно-точне до невизначеного кількісного
значення та предметного значення знову. Це підтверджує дифузний характер
семантики цих одиниць, що концептуалізуються і семантизуються під
впливом внутрішнього контексту у конкретній логіко-семіотичній ситуації.
Перспективами дослідження є визначення принципів побудови мовного поля
квантитативності загалом та статусу і функціонування всіх його
конституентів зокрема.

Література

Алефиренко Н.Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознания и
культуры. – М: Academia, 2002. – 394 с.

Алефиренко Н.Ф., Золотых Л.Г. Проблемы фразеологического значения и
смысла: (в аспекте межуровневого взаимодействия языковых единиц). –
Астрахань: Изд-во Астраханcк. гос. пед. ун-та, 2000. – 220 с.

Арутюнова Н.Д. Проблема числа // Логический анализ языка.
Квантификативный аспект языка. – М.:

Индрик, 2005. – С. 5 – 21.

Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ,
1997. – 175 с.

Бердникова Л.П. Категория определенности-неопределенности и языковые
средства ее выражения в современном английском языке // Университетские
чтения 2006. Симпозиум 1. Сек. № 1-20. Актуальные проблемы языкознания и
литературоведения // http://pn.pglu.ru.

Бронікова С.А. Функціонально-семантичне поле квантитативності в сучасній
українській мові: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Одеський
національний університетет ім. І.І. Мечникова. – О., 2004. –

17 с.

Виноградов В.А. Классификаторы // Лингвистический энциклопедический
словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С.
227-228.

Игошина Т.В. Категория квантитативности в репрезентативном аспекте //
Linguarum universum 2. Актуальные проблемы семасиологии. Чебоксары:
Чувашгоспедуниверситет им. И.Я. Яковлева. –

2005. – С. 43-49.

Логический анализ языка. Квантификативный аспект языка. – М.: Индрик,
2005. – 672 с.

Ляшевская О.Н. Семантика русского числа. – М.: Языки славянской
культуры, 2004. – 400 с.

Пермяков Г.Л. Пословицы и поговорки народов Востока. – М.: Лабиринт,
2001. – 450 с.

Постовалова В.И. Имя и число в философии А.Ф. Лосева // Логический
анализ языка. Квантификативный аспект языка. – М.: Индрик, 2005. – С.
66-93.

Степанов Ю.С. Счет, имена чисел, алфавитные имена чисел в
индоевропейских языках //

Вопросы языкознания. – 1989. – №4-5.

Супрун А.Е. Числительное // Лингвистический энциклопедический словарь /
Гл. ред. В.Н. Ярцева. –

М.: Советская энциклопедия, 1990. – С. 582-583.

Черкасский М.А. Опыт построения функциональной модели одной частной
семиотической системы (пословицы, афоризмы) // Паремиологический
сборник. Пословица. Загадка (Структура, смысл, текст). – М.: Прогресс,
1978. – С. 35-52.

Швачко С.О., Кобякова І.К. Лінгвокогнітивні параметри конституентів поля
кількості // Вступ до мовознавства. Посібник. – Вінниця: Нова книга,
2006. – С. 30-49.

Фразеологічний словник української мови / Гол. ред. Л.С. Паламарчук. –
К.: Наукова думка, 1993.

Похожие записи