Реферат на тему:

Словники і словникові видання з української мови

Для того щоб засвоїти норми української літературної мови, оволодіти
українською лексикою, вміти користуватися стилістичним багатством мови,
потрібно систематично читати найрізноманітнішу літературу — художню,
публіцистичну, соціально-економічну, наукову тощо. Крім цього, необхідно
звертатися до словників, які дають певну інформацію щодо особливостей та
правил використання мовних засобів. Словники відіграють величезну роль у
піднесенні культури мови, адже вони радять мовцеві, як правиль-

но, як краще висловити свою думку. М. Рильський слушно зауважував:
«Неможливо уявити собі культурну людину, яка б не мала потреби в
словнику, ніколи не заглядала до нього, ніколи ним не користувалась».

Теорія і практика укладання словників називається лексикографією (від
грецьк. lexis — слово, вираз і grapho — пишу), а щодо словників може
вживатися синонімічна назва — лексикографічні джерела. Розрізняють
словники понятійно-довідкового характеру — енциклопедичні й власне мовні
— лінгвістичні (або філологічні).

Енциклопедичний словник містить найважливіші відомості про ту чи іншу
галузь людських знань, про найважливіші події, явища, про найвідоміших
осіб. У такому словнику розкриваються не значення й особливості вживання
слів, а поняття. Тому до енциклопедичного словника входять, як правило,
іменники (власні та загальні назви). Енциклопедичні словники можуть
містити ілюстрації, карти, схеми, таблиці.

Чітке уявлення про відмінність між енциклопедичним і лінгвістичним
словником дає зіставлення двох статей з однаковим заголовним словом —
преамбула, рубін.

В «Українській радянській енциклопедії» ці слова пояснюються так:

Преамбула (від лат. praeambulus — той, що передує) — вступна частина
законодавчого акта, декларації, договору міжнародного та ін. важливих
актів, у якій викладено обставини та мотиви, що були приводом для
видання чи укладення даного акта, його цілі і завдання, а також ін. дані
заг. характеру.

Рубін (від лат. rubeus — червоний) — мінерал класу оксидів і
гідрооксидів, прозора відміна корунду червоного кольору. Осн. родовища
Р. — в Бірмі, Таїланді, Шрі-Ланці. Р. одержують і штучно. Використовують
як дорогоцінне каміння, в лазерній техніці, при виготовленні точних
приладів, годинникових каменів тощо.

«Словник української мови» інформує нас про ці слова по-іншому:

Преамбула, и, ж. 1. Вступна частина якого-небудь важливого документа —
законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій
викладено обставини та підстави його проголошення, укладення і т. ін.

2. жарт. Вступ до чого-небудь. Куди там! Старий тільки договорював
преамбулу. Він аж тремтів, знайшовши вдячного слухача (Ю. Янов., І,
1954, 132); Оцю преамбулу, сказать, Ми пишемо свідомо, — Щоб вам
докладно показать, І хто ми є, і що ми (Воскр., З перцем!, 1957, 126).

Рубін, а, ч. Коштовний камінь червоного кольору; прозорий різновид
корунду. Прозорі кристали корунду, забарвлені в червоний або синій
колір, являють собою дорогоцінне каміння — рубіни і сапфіри (Заг. хімія,
1955, 566); На дні казана лежало дороге намисто: один разок червоних
рубінів, другий — синіх, як небо, сапфірів (Н.-Лев., III, 1956, 293);
Два рубіни блиснули в її вухах, наче дві краплі замерзлого грецького
вина (Ільч., Козацьк. Роду.., 1958, 356); *У порівн. На кожному деревці
густо звисали темно-червоні, мов рубіни, вишні (Шиян, Баланда, 1957,
143).

Найвідомішими українськими енциклопедичними джерелами є «Українська
радянська енциклопедія» (у 12 т. — К., 1977-1985), «Український
радянський енциклопедичний словник» (у 3 т. — К., 1986 1987),
«Українська літературна енциклопедія». Наведемо кілька статей
«Української радянської енциклопедії»:

Бонн — славетний давньоруський співець-дружинник ХІ-ХП ст. Складав
пісні, де славив подвиги руських князів і воїнів. Уперше Б. згадано в
«Слові о полку Ігоревім». Про Б. йдеться в одному з написів XII ст., що
зберігся в Софійському соборі в Києві. Образ Б. відтворено в худож. л-рі
й мистецтві (О. Пушкін, І. Франко, М. Рильський, В. Васнецов та ін.).

Гема — (від лат. gemma — дорогоцінний камінь, печатка) — невеликий
різьблений камінь з рельєфним, опуклим (див. Камея) або врізаним вглиб
(див. Інталія) зображенням. Г. відомі з глибокої давнини як печатки,
прикраси. їх вирізьблювали вручну або на верстаті.

Гелон — давнє місто в лісостеповій частині Східної Європи. За Геродотом,
місто було «дерев’яним» і його оточувала дерев’яна стіна. Питання про
місце розташування Г. досі не розв’язане. Деякі дослідники вважають
залишками Г. Більське городище.

Серед філологічних словників виділяють словники дво- та багатомовні
(перекладні) і словники одномовні. Філологічні одномовні словники
пояснюють українську лексику під певним кутом зору. До одномовних
словників належать: 1) тлумачні; 2) іншомовних слів; 3) орфоепічні; 4)
орфографічні; 5) міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні,
омонімічні, паронімічні); 6) фразеологічні; 7) термінологічні; 8)
словники мовних труднощів.

Тлумачні словники мають на меті роз’яснити значення і показати
використання слів сучасної української мови. Найвищим досягненням
української лексикографії вважається одинадцятитомний «Словник
української мови» (1971-1980). Він містить близько 135 тис. слів.

Статті цього словника містять докладну інформацію про значення,
граматичні характеристики, стилістичне забарвлення слів, а також
приклади використання слів у літературній мові.

Наведемо кілька статей із цього словника:

Покотьоло, а, с. Дерев’яна дитяча іграшка, що має форму обруча.
Тільки-но Серпень повернув за ріг, у бічну вуличку, як йому назустріч
викотилось туге покотьоло (Мушк., День.., 1967, 118).

Похватом, ирисл,, розм. Поспішно, квапливо. Вона похватом намагалась
перевести розмову на іншу тему (Коп., Вибр., 1948, 215).

Прикуплений, а, є. Дієпр. пас. мин. ч. до прикупити. Прикуплена земля
давала йому право стати поруч з родом (Кач., II. 1958, 11).

У 2001 р. побачив світ однотомний «Великий тлумачний словник сучасної
української мови», який містить близько 170 тис. слів і словосполучень.
У ньому, крім загальновживаної лексики, подані терміни сучасної науки і
техніки, слова, що позначають явища і реалії виробничого, культурного і
побутового життя українського народу, а також архаїзми, діалектизми,
понижені, жаргонні слова. Словник фіксує слова, які поповнили українську
лексику в останнє десятиліття.

У словникових статтях розкривається значення слів, дається їхня
граматична та стилістична характеристика. Особливості подання слів у
«Великому тлумачному словнику сучасної української мови» демонструють
такі приклади:

Діловитий, -а, -є. Працьовитий і знаючий. // Зайнятий справами;
заклопотаний. // Який виражає зайнятість, заклопотаність.

Діловитість, -тості, ж. Властивість за знач, діловитий.

Діловито, присл. До діловитий. * У порівн.

Діловодство, -а, с. Ведення справ канцелярії.

Ділок, -лка, ч., зневажл. Той, хто спритно веде справи, перев.
комерційні, вдаючись до будь-яких засобів для досягнення мети.

Словники іншомовних слів характеризують слова, запозичені українською
мовою з інших мов. У них звичайно дається етимологічна довідка
(пояснення походження іншомовного слова) та визначення, як-от:

Форпост (від голл. voorpost — передовий пост) — 1) передня варта,
сторожа; 2) передня позиція на певній ділянці фронту.

Форсаж (від фр. forcage, від forcer — напружувати) — короткочасне
збільшення тяги (потужності) двигуна проти її значення на номінальному
(порівняно тривалому) режимі.

Форсинг (від англ. forcing, від force — нагнітати) — у боксі — тактичний
прийом, який характеризується безперервними атаками.

Форс-мажор (від фр. force majeure — непереборна перешкода, обставина) —
надзвичайні обставини, які примушують діяти інакше, ніж передбачалося.

До орфографічних словників вносяться найпоширеніші слова, які можуть
становити труднощі при написанні. Всі слова подаються в певних
початкових формах. Словник містить також додаткові форми, наприклад
форму родового, давального, орудного відмінка однини іменників, форми
минулого часу дієслова тощо.

експрес-звіт, -у

експресивно-емоційно-оцінний

експресивно забарвлений

експресіонізм, -у

експресія, -і, ор. -єю

експрес-лабораторія, -і, ор. -єю

експрес-метод, -у

експрес-обстеження, р. мн. -ень

Орфоепічні словники наводять відомості про наголошування слів і їхню
правильну вимову, тобто характеризують звуки та їх зміни у певних
фонетичних умовах. Особливості подання слів у таких словниках
продемонструємо на прикладі фрагмента словника-довідника «Українська
літературна вимова і наголос»:

купальня, ні, р. мн. -палень

купання \ан :а\

купати, -паю, -паєш

купатися [ти% -паюся, -паєшся [паие’с :а\, -пається [паие’ц :а\,
-паються [паиу’ц :а\

купе, невідм.

купейний, -на, -не

Словники синонімів фіксують синоніми, тобто слова тотожні або близькі за
значенням. У таких словниках наводяться значення слів, що утворюють
синонімічний ряд, фіксуються особливості їх сполучення, стилістичне
забарвлення, сфера вживання, даються приклади

вживання кожного із синонімів у текстах. Наведемо кілька словникових
статей «Словника синонімів української мови».

Декада (проміжок часу в десять днів), десятиденка розм. З часу відвідин
Іващенка і Григорія перегорнулась на відривному календарі проти
Семенового ліжка не одна декада (Л. Смілянський); — Спочатку я курив
[гашиш] раз на десятиденку. Потім несподівано виникла восьмиденка (В.
Підмогильний).

Лікар (особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих), медик, доктор
розм., ескулап жарт, заст., лічець заст.; цілитель книж. уроч.,
зцілитель книж. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); коновал зневажл.
(поганий лікар). Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного
лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу (Д. Ткач); Лікар
Яким’юк згадує академіка Яворницького як людину, що збагатила його
духовно, допомогла стати справжнім медиком (М. Шаповал); Христина
послала за доктором. Прийшов доктор і ледве одходив її (І.
Нечуй-Левицький); Трапилось так, що його виписував той самий ескулап,
який і приймав на лікування (Ю. Збанаць-кий); Дід-лічець уже заново
перев’язав рани, приклав до них зілля (А. Хижняк); У багатьох завмирало
серце, коли ступали до кабінету знаменитого цілителя (В. Большак); Вона
[смола мумійо] була відома Арістотелю, нею користувалися східні
зцілителі (з журналу); — Ти, Левку, — каже дружина, — коли в тебе ядуха,
до дохторів не ходи — всі вони коновали (І. Драч).

У паронімічному словнику дається тлумачення паронімів, тобто слів, що
мають подібне звучання, але розрізняються за значенням. У словниковій
статті також подаються слова, з якими сполучається кожний із паронімів,
наводяться приклади вживання паронімів у текстах. Про характер
інформації, що міститься у паронімічних словниках, дає уявлення
наведений нижче зразок.

Паливо // пальне

Спільний корінь пал(ь)-; розрізняються суфіксами -ив-, -н-. Похідні
пароніми паливний // пальний.

Паливо, а, с. Горюча тверда, рідка або газоподібна речовина (дрова,
вугілля, нафта, газ і т. ін.), яка служить джерелом теплової енергії,
тепла: Потяг стояв довго — все запасався паливом (Янов., І, 26); Щоб
запалити в печі, треба було перше назбирати сухого ломаччя, бо готового
палива не було (Коцюб., І, 69).

У спол.: п. природне, органічне, неорганічне, синтетичне, штучне,
ядерне, тверде, рідке, газоподібне, дизельне, ракетне; використання,
економія п.; п. економити; п. запасатися; на п. заощаджувати.

Пальне, -ого, с. Паливо для двигунів внутрішнього згоряння (бензин,
солярка тощо): Заощаджуючи пальне, шкіпер наказав виключити мотор і,
користуючись свіжим попутним вітром, іти під парусами (Трубл., І, 161).

У спол.: п. загущене, очищене, високоякісне; п. запасатися.

Словники антонімів розкривають значення антонімів — слів із протилежним
значенням. Стаття словника має такий вигляд:

корисно — шкідливо

Сприяючи добрим наслідкам Завдаючи шкоди, збитків

Корисно бігати, вчитися, гартуватися, гуляти, займатися спортом, їсти,
ходити, читати — шкідливо довго спати, лінуватися, об’їдатися,
простуджуватися, не рухатися, сидіти в хаті, хвилюватися. Це дуже,
завжди, особливо корисно — шкідливо.

Йому ж недалеко, й навіть корисно прогулятися. (І. Ле); Шкідливо впливає
на зір звичка читати лежачи; це швидко втомлює очі.

У словниках-довідниках правильного слововживання розглядаються складні
випадки написання і наголошування слів, лексичної й синтаксичної
сполучуваності, розмежування паронімів і синонімів, особливості вибору
граматичних форм. До таких словників належать, наприклад,
«Словник-довідник з культури української мови» (Львів, 1996),
«Словник-довідник з українського літературного слововживання» С.
Головащука (К., 2000).

Наведемо фрагмент «Словника-довідника з культури української мови», який
демонструє комплексний характер мовної інформації (написання, наголос,
граматичні форми, лексичне значення, розмежування слів-паронімів та
ін.).

Репатріант -а. Той, хто повертається на батьківщину.

Репортаж, -у, ор. -ем, місц. (у) -і, мн. -і, -ів.

Репрезентувати, -тую, -туєш, -тує, -туємо, -туєте, -тують. Представляти
кого-небудь,що-небудь.

Республіка, -и, місц. (у) -ці. В офіційних назвах країн пишеться з
великої літери: Республіка Венесуела, Республіка Індія.

Ретуш, -і, ор. -шшю, мн. -ші, -шей. Підмальовування картин, фотографій.

Рефлекс — Рефлексія. Розрізняються значенням.

Рефлекс, -у, ор. -ом, мн. -и, -ів. Реакція живого організму людини чи
тварини на зовнішнє подразнення. Умовний рефлекс.

Рефлексія, -ї, ор. -єю. Самоаналіз, роздуми людини над власним душевним
станом. Для героїв повісті характерні постійні рефлексії.

Словники відіграють величезну роль у піднесенні культури мови. Вони
повинні бути настільними книгами будь-якої людини, яка дбає про мову і
прагне вдосконалити свої мовні знання і навички.

Список використаної літератури

Ділові папери та документи підприємницької діяльності / Упоряд. В. -Л.
Кулініченко. — К.: Український центр духовної культури, 1996.

Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне
«я». —К.: Видавничий центр «Академія», 2001.

Коваль А. П. Ділове спілкування. —К.: Либідь, 1992.

Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. — К.: Вища
шк., 1978.

Кочан І. М., Токарська А. С. Культура рідної мови. — Львів: Світ, 1996.

Культура мови на щодень. — К.: Довіра, 2000.

Культура української мови: Довідник. — К.: Либідь, 1990.

Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ: зразки
найважливіших документів українською мовою. — К.: Техніка, 1992.

Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської,
фінансової, бухгалтерської та економічної сфери. — К.: Довіра, 1998.

Пилинський М. М. Мовна норма і стиль.— К.: Наук, думка, 1976.

Пономарів О. Д Культура слова: Мовностилістичні поради. — К.: Либідь,
1999.

Пономарів О. Д Стилістика сучасної української мови. — Тернопіль: Навч.
книга-Богдан, 2000.

Російсько-український словник-довідник “Порадник ділової людини”. -К.:
Основи, 1995.

Сліпушко О. М. Українська мова й етапи кар’єри ділової людини. -К:
Криниця, 1999.

Словник-довідник з культури української мови. — Львів: ФЕНІКС, 1996.

Український правопис. — К: Наук. думка, 1996.

Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. — К.: Довіра, 1998.

Похожие записи