Реферат з мовознавства
СИНТАКСИЧНО-СТИЛІСТИЧНІ РИСИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ МОВИ
Синтаксис української науково-технічної мови сомобутній, бо
сформувався на підставі синтаксису народної мови, типова ознака якого –
розмовний, активний характер синтаксичних конструкцій. Активні
конструкції речення мають переважати над пасивними. Пасивні конструкції
в українській мові – це переважно наслідок впливу російського
канцелярського стилю, який частково нівелює активність особи –
порівняймо: “Ми виконали роботу” та “Робота виконана нами”.
1. Характерні синтаксично-стилістичні ознаки такі:
1.1. Дієслівність української мови (центр висловлювання – дієслово): Зі
справою не можна зволікати – Дело не терпит отлагательств; Прямувати до
мети – Идти по направлению к цели (в російській мові сенсове
навантаження – в іменниках).
1.2. Органічна активна конструкція, що містить підмет, який визначає
активного суб’єкта дії іменником у називному відмінку, присудок,
виражений дієсловом у формі 3-ої особи однини або множини теперішнього
часу, та додаток, що вказує на об’єкт дії: Ми розглядаємо процес …,
Кафедра виконує дослідження …, Дослідники розглядають процес …[1] ..
1.3. Органічна пасивна конструкція української мови – безособове речення
на -но, -то, в якому домінує результативність і не передбачено означення
виконавця (його вже означено у попередніх реченнях). Найхарактерніша
риса українських форм на -но, -то ? наявність іменника в знахідному
відмінку на позначення об’єкта дії: Напрацьовання узагальнено …,
Запропоновано нову модель…, Зібрано новий матеріял …, Модель
використовувано [використано] (іменника в орудному відмінку із
зазначенням суб’єкта дії застосовувати не можна: Нами узагальнено
напрацьовання…, Нову модель запропоновано дослідниками…) [1,2,3].
1.4. Активна конструкція з підметом, який визначає активного суб’єкта
дії іменником у називному відмінку, присудком, вираженим дієсловом у
формі 3-ої особи однини чи множини минулого часу, та додатком, що вказує
на об’єкт дії: Аспірант врахував зауваження; Спеціялізована рада
прийняла висновки (п.1.2 – теперішній час, п. 1.4 – минулий) [1,2].
1.5. Неозначено-особові активні конструкції з простим дієслівним
присудком: Зауваження врахували, Зауваження враховуємо, Зауваження
враховуватимемо; Визначили залежності, Визначаємо залежності,
Визначатимемо залежності [1,2].
1.6. Неозначено-особові активні конструкції з дієслівним розщепленим
присудком зі зв’язковимм та модальними компонентами: Зауваження можна
врахувати, Моделі треба використати (замість присудка з пасивним
дієприкметником у його складі: Зауваження можуть бути враховані, Моделі
повинні [мусять] бути використані) [1,2].
1.7. Узагальнено-особові пасивні конструкції, в яких дію, стан чи
ознаку, виражену присудком, сприймають як характерну завжди чи зазвичай
(присудок подають переважно у 3-тій особі множини): Обмеження на
параметри не вводять, Моделі використовують для …, Жити не дають, Людям
жити не давали) [1].
1.8. Інфінітивне речення, головний член якого виражено інфінітивом –
неособовою формою дієслова: Аварію легше попередити, ніж усувати
наслідки й ремонтувати устатковання[1].
1.9. Гармонійне поєднання двох протилежних процесів – синтаксичної
конденсації у вигляді іменних конструкцій (Ужили заходів для
забезпечення працездатності) та синтаксичного розчленування речення
(Ужили заходів, щоб забезпечити працездатність) з метою послідовного
опису дії чи події.
1.10. Українська нормативна система керування відмінками, яка забезпечує
зв’язок слів за формою відмінка, зокрема у стійких
прийменниково-іменникових і дієслівно-іменникових сполуках [1]. Далі
грубим шрифтом подано правильні форми керування, а неправильні (взяті з
російської мови) – курсивом.
1.10.1. Cтійкі прийменниково-іменникові сполуки:
ДЛЯ: комісія для складання резолюції (комісія по складанню резолюції)
ДО: до березня (по березень); відповідно до вимог (відповідно вимогам);
виводити до резерву [резервувати] (виводити в резерв); брати до уваги
(приймати до уваги)
З: дослідження з теплотехніки (дослідження по теплотехніці); з
походження (за походженням); знати з досвіду (знати по досвіду); з тієї
причини (по тій причині); згідно з законом (згідно закону)
ЗА: обчислити за формулою (обчислити по формулі), за даними аналізу (по
даних аналізу), порівняти за показниками (порівняти по показниках),
пливти за течією (пливти по течії)
НА: на вигляд (по виду, по вигляду), на вимогу (по вимозі, за вимогою),
на адресу (за адресою), на замовлення (по замовленню), на запит (по
запиту, за запитом), видавати на-гора (видавати нагору), звертати увагу
на щось (приділяти увагу чомусь)
ПІД: не під силу (не по силах, не по силам), під навантагою (при
навантаженні), під тиском (при тиску), брати під сумнів [сумніватися]
(відчувати [мати] сумнів), під час виконання, виконуючи (при виконанні)
ПІСЛЯ: після закінчення школи (по закінченню школи), після прибуття
потягу (по прибутті потягу)
ПО: по два в рядку; по черзі; по периметру; по каналах [каналами] (по
каналам); піти по товар (піти за товаром)
ПРИ: перебувати при владі (знаходитися при владі)
У(В): в усіх напрямках (по всіх напрямках), у певні періоди (по певних
періодах), в Україні (на Україні)
ЧЕРЕЗ: через непорозуміння (по непорозумінню), через помилку [помилково]
(по помилці)
1.10.2. Стійкі дієслівно-іменникові сполуки:
– брати участь (приймати участь)
– вживати заходів (приймати [вживати] заходи [міри])
– вибачатися (просити пробачення)
– відмінної якості (відміний за якістю)
– давати змогу (давати можливість)
– дістати професуру (отримати професуру)
– долати перешкоди (переборювати перешкоди)
– дотримуватися вимог, відповідати вимогам, задовольняти вимоги
(задовольняти вимогам)
– завдавати болю [втрати, збитків, поразки, страху, удару, шкоди]
(спричиняти [наносити, завдавати] біль[втрату, збитки, поразку, страх,
удар, шкоду]) – іменник у родовому відмінку
– запобігати нещасному випадкові (запобігати нещасний випадок)
– надавати ваги [вигляду, сенсу, сили, смаку, упевненості, форми]
(придавати [надавати] вагу [ви(гля)д, сенс, силу, смак, упевненість,
форму]) – іменник у родовому відмінку
– надавати слово [допомогу, змогу, інформацію, перевагу, повноваження,
право] – іменник у знахідному відмінку
– обіймати посаду (займати посаду)
– ставити питання (піднімати питання)
– складати подяку (виносити подяку)
– ставити вимогу (пред’являти вимогу)
– цілими днями (по цілих днях)
– протягом часу (на протязі часу)
– убезпечувати [убезпечити] щось (забезпечувати [забезпечити] безпеку
чогось)
1.11. Застосування синтетичних конструкцій [4]. Попри те, що майже всі
слов’янські мови в морфологічній класифікації виступають як
флексійно-синтетичні, російська й українська мови знаходяться на
протилежних полюсах за рівнем розвитку аналітичних і синтетичних
засобів. Російська – найаналітичніша, а українська – найсинтетичніша,
поряд з чеською та словацькою [4]. Польська, наприклад, розташована в
проміжку ближче до української. Система української мови базується
головно на кодуванні поняття словом-терміном, тому словниковий запас
мови дуже обсяжний. Ось лише декілька прикладів з [4]: книгарня –
книжный магазин, залізниця – железная дорога, зневіра – упадок духа,
садовина – садовые деревья, передусім – прежде всего, відтоді – с тех
пор, чимдуж – что есть силы, досі – до сих пор, нанівець – на нет,
різьблений – покрытый резьбой, цвяхований – обитый гвоздиками с широкой
шляпкой, жоден – ни один, аби – лишь бы, бо – так как, лікарка –
женщина-врач, якнайдорожча – всех дороже, найшвидший – самый быстрый,
занизько – слишком низко, завелике – слишком велико, тонесенька – совсем
тонкая. А також обабіч (по обидва боки), обіруч (обома руками),
унеможливлювати (робити неможливим), знебарвлювати, попереставляти,
повідновлювати, порозкидати, познешкоджувати, познешкодити,
попересполокувати, цегельня (цегельниа фабрика), броварня (пивоварня),
ливарня (ливарний завод) тощо.
Окрім простих (синтетичних) форм ступенювання якісних прикметників і
прислівників, українська мова має прості форми дієслів майбутнього часу
типу виконуватимуть (будуть виконувати), розроблятиме (буде розробляти).
Зазначимо ще специфічні формотвори складних слів (горицвіт, пройдисвіт,
Убийвовк, Вернигора), багатство віддієслівних прикметникових форм, що
дають змогу відбивати розмаїті відтінки значень [5].
2. Нехарактерні для української мови стилістично-синтаксичні
конструкції:
2.1. Широке застосування пасивних конструкцій. Російська (книжна) мова
засвоїла стародавню канцелярську традицію до пересунення суб’єкта дії на
другий план, а українська (народна) її цілком відкинула [1].
2.2. Трикомпонентні пасивні конструкції, утворені дієсловом недоконаного
виду пасивного стану на -ся, іменником у формі орудного відмінка на
позначення суб’єкта дії та іменником у називному відмінку, що визначає
об’єкт дії: Процес текстотворення розглядається нами …, Текст
визначається дослідниками…Нами проводиться велика робота… . Така
конструкція дуже характерна для книжних стилів російської мови. Цю,
перейняту й тепер типову конструкцію українських наукових текстів, треба
заміняти на органічну активну: Ми розглядаємо процес текстотворення …,
Дослідники визначають текст…, Ми багато працюємо [2]… .
2.2. Двокомпонентні пасивні конструкції з дієсловом недоконаного виду
пасивного стану на –ся та іменником у називному відмінку на позначення
об’єкта дії:, які, на відміну від трикомпонентних з п. 2.1, не містять
іменника в орудному відмінку – суб’єкта дії: Проблема розробляється в
аспекті…, Текст аналізується в контексті…, У розділі описуються мовні
формули…, Робота проводиться велика… . Це безособові конструкції і тут
доречні інші форми, зокрема на -но, -то: Проблему розроблювано в
аспекті…, Текст аналізовано в контексті…, У розділі описано мовні
формули…, Багато працюємо (Розробляємо багато, Напрацьовуємо багато),
Розробили багато (Напрацювали багато, Розроблено багато, Напрацьовано
багато) [2].
2.3. Трикомпонентні та двомпонентні конструкції, до складу яких уходить
присудковий пасивний дієприкметник доконаного виду: Визначені залежності
(між величинами); Висновки були прийняті (спеціялізованою радою).
Присудковість українських дієприкметників невиразна. З виразу визначені
залежності не можна відразу визначити, яку функцію тут виконує
дієприкметник – присудкову чи означеннєву (Визначені залежності подали
графічно). У російській мові “определены зависимости” й “определённые
зависимости” розрізняють відразу.
Тому в українській мові природніше вживати конструкції дієслівні та на
-но, -то: Аспірант врахував зауваження, Зауваження врахували, Зауваження
враховано; Визначили залежності, Визначено залежності.
Примітка. Деякі дослідники не заперечують цілком цих конструкцій, а
сприймають їх як доцільний проміжний етап у перетворенні дієслівних
особових речень у безособові: Аспіранти надрукували статті ? Статті
надруковані аспірантами ? Статті надруковані ? Статті надрукували ?
Статті надруковано [1].
2.4. Розщеплені присудки, складені дієсловом та іменником, напр. рос.
удержать в памяти ? укр. запам’ятати, аналогічно: положить основание ?
заснувати; подвергать критике ? критикувати; прийти в негодность ?
зіпсуватися; находиться в противоречии с чем-то ? суперечити чомусь;
привести к ухудшению ? погіршити; приносить извинения ? вибачатися;
приходить в упадок ? занепадати; предъявлять требование ? вимагати;
обеспечивать защиту ? захищати; поддавать исследованиям ? досліджувати;
отдавать распоряжения ? заряджати, розпоряджатися; виконувати оброблення
різанням ? обробляти різанням; здійснювати лінійне згладжування швидких
коливань ? лінійно згладжувати швидкі коливанння; забезпечувати безпеку
? убезпечувати тощо.
Примітка. Розщеплений присудок застосовують, коли це стійка
дієслівно-іменникова сполука, див. п.1.10.2.
2.5. Застосування активних дієприкметників (від перехідних дієслів).
Замість активних дієприкметнтків в українській мові вживають
прикметники, іменники, пасивні дієприкметники, дієприслівники, підрядні
речення тощо: фраза, не имещая смысла ? беззмістовна фраза;
использующаяся модель ? використовувана модель; коллектор, отводящий
продукты сгорания ? колектор-відвідник продуктів спалювання; падающая
волна ? набіжна хвиля; затухающие колебания ? згасні [згасаві]
коливання; заведующий отделом ? завідувач відділу; управляющий делами ?
керівник справ; ведущий программы ? ведучий програми; бегущий,
движущийся ? рухомий тощо.
Література:
1. Наталія Непийвода Мова украънської науково-технічної літератури
(функціонально-стилістичний аспект). –К.: ТОВ “Міжнар. фін. агенція”,
1997. – 303 с.
2. Катерина Городенська. Синтаксична специфіка української наукової мови
//Українська термінологія і сучасність: Збірник наук. праць, Вип. IV.–
К.: КНЕУ, 2001.–368с.– С.11-14.
3. Роман Рожанківський. Щодо українського стилю фахової мови// Проблеми
української термінології. Матеріяли 5-ї Міжнародної наукової
конференції.– Львів, Львівська політехніка, 1998.– С.43–46
4. Diana Wieczorek. Syntetyczno?? j?zyka ukrai?skiego.
Ukrai?sko-polsko-rosyjskie paralele // Annales Universitatis Mariae
Curie-Sklodowska.- Lublin – Polonia, v.XIV/ XV.- 1996/1997.-C.121-131.
5. Виталь Моргунюк. Передмова // Російсько-український словник наукової
і технічної мови. – К., 1997. – С.3
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
