Реферат з мовознавства

Синоніми

Лексика мови постійно збагачується. В процесі мовного спілкування одне
й те ж саме поняття характеризується з різних сторін, виділяються нові
його ознаки. Це приводить до утворення нових слів. У лексемах може
відбиватися ставлення мовців до предметів реального світу, їхні емоції
та волевиявлення. Між словами, що позначають одне розгалужене поняття чи
його компоненти або різні відтінки й оцінки, встановлюються близькі
зв’язки, їх називають синонімічними, а слова — синонімами.

Слово синонім грецького походження й дослівно означає «однойменний».
Тобто це слова, що мають спільність значення, але відрізняються
відтінками значень чи стилістичними забарвленнями, наприклад: лихо,
горе, біда, нещастя; нудьга, сум, жаль, туга. Отже, синоніми мають дві
суттєві властивості. З одного боку, вони подібні, близькі, а з другого —
значеннєві відтінки й стилістичне забарвлення їх не збігаються, не
роблять їх однаковими.

Синонімія — це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів
або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі.

Декілька синонімів, що мають одне спільне значення, називаються
синонімічним рядом. Ряд має одне стрижневе, опорне слово, що виражає
найзагальніше значення й не має стилістичних відтінків. Воно ще
називається семантичною домінантою і об’єднує навколо себе інші
стилістично забарвлені синоніми, наприклад: ходити — крокувати
(урочисто), марширувати (в шерензі), поспішати (швидко), плентатися
(повільно); стійкий — міцний, непохитний (дуже стійкий); сміятися—
реготати (голосно сміятися), хихикати (неприємно сміятися) ;безжалісний
— безсердечний (нечутливий до чужого болю), жорстокий (дуже
безжалісний); метелиця — хуртовина, завірюха, хуга; мати — ненька;
солдат — боєць, воїн, армієць, ратник; бандит — грабіжник, розбійник;
пахучий — запашний, духмяний, ароматний; дбати — клопотатися,
піклуватися, турбуватися; бій — битва, січа.

Синоніміка — це сукупність синонімів, наявних у мові. Синоніми бувають
лексичні, морфологічні, синтаксичні, фразеологічні.

Лексичні синоніми — це подібні або тотожні за значенням слова.
Абсолютних синонімів у мові мало: оплески — аплодисменти, доказ —
аргумент, зодчий — архітектор, відтінок — нюанс, літак — аероплан, укол
— ін’єкція, водограй — фонтан, вітрило — парус. Вони не мають якихось
значеннєвих відтінків. Використовують їх у мовленні для того, щоб
уникнути повторів. Абсолютні синоніми виникають, коли замість власне
українського слова запозичується іншомовне з таким самим значенням.
Зловживати іншомовними словами не слід.

У мові постійно діє закон економії мовних засобів. Тому витворюючи або
запозичуючи нові слова й вирази, мова намагається за цим законом
диференціювати їх, тобто розрізнювати за значенням, відтінками значень,
функціями так, щоб не було абсолютно однакових мовних одиниць. В
результаті, крім незначної кількості абсолютних синонімів, в українській
мові є дуже багато серед лексичних синонімів ідеографічних (значеннєвих)
і стилістичних.

Ідеографічні синоніми передають різні значеннєві відтінки того самого
поняття: говорити — виступати, проголошувати, розмовляти; тихий —
повільний, спокійний, хата — дім, будинок, житло, квартира; дорога —
шлях, гостинець, путь, узвіз, тракт, бетонка.

Стилістичні синоніми при спільності значення передають різне стилістичне
забарвлення (емоційне, оцінне): говорити — базікати, патякати; ходити —
швендяти, човгати; їсти — глитати, жерти. Вони, як правило,
закріплюються у мовленні певного стилю, наприклад: говорити, але на
зборах — виступати; розбір, але в науковому стилі — аналіз; прохання,
але в офіційно-діловому стилі — заява.

Лексичні синоніми можуть бути загальномовними й контекстуальними.
Загальномовними називаються ті, що не залежать від контексту, їхня
синонімічність, сприймається й поза контекстом: життєпис — біографія;
абетка — азбука — алфавіт; визискування — експлуатація; всесвіт —
космос; лаштунки — куліси. Контекстуальними називають ті синоніми, що
набувають синонімічності тільки в контексті (чи у словосполученні): чешу
(йду) до хати; сива (давня) історія; заливатися (сміятися) без причини
тощо. Контекстуальні синоніми, як правило, мають яскраве
емоційно-експресивне забарвлення: Маланка ледве допхалась до своєї
халупки; їй не хотілось нічого робити і вона, склавши руки, як у неділю,
гаптувала словами хитрі мережки; Хома був усюди. Він, здавалось, забув
людську мову і лиш, як жужіль од горіння душі, викидав з себе: «Бити!
Палити!» (М.Коцюбинський).

Морфологічними синонімами називають варіанти форм, що передають те ж
саме поняття. Наприклад, давальний і місцевий відмінок: батьку —
батькові, на батьку — на батькові; по полі — по полю; орудний відмінок:
тією — тою, п’ятьма — п’ятьома.

Синтаксичні синоніми — це граматично різні конструкції, що виражають ту
саму думку. Такими можна вважати:

сполучникові та безсполучникові речення: Сонце зайшло, й надворі швидко
стемніло. — Як тільки сонце зайшло, надворі швидко стемніло. — Коли
сонце зайшло, надворі швидко стемніло;

складнопідрядні й прості речення з дієприкметниковими та
дієприслівниковими зворотами: Картина, що була написана олією, висіла
над роялем. — Написана олією картина висіла над роялем; Коли приходиш з
вулиці додану, мий руки. — Прийшовши з вулиці додолу, мий руки;

складнопідрядні й прості речення з другорядними членами: Коли приїду з
відрядження, зайду до вас. — Після приїзду з відрядження зайду до вас;
Коли закінчиться урок, підійди до мене. — Після уроку підійди до мене;

синтаксичні конструкції книжного і розмовного характеру:

незважаючи на те, що хоч і

внаслідок того що після того

завдяки тому що через те

з метою щоб

Незважаючи на те, що Хоч і холодно було, ми

було холодно, ми пра- працювали добре.

цювали добре.

Фразеологічні синоніми — це різні фразеологізми з одним значенням: иі
туди ні сюди, ні в тин ні в ворота, ні риба ні м’ясо; гав ловити, рота
роззявляти; дати драла, накивати п’ятами; не всі дома, немає клепки, не
варить баняк, немає олії; давати хропака, клювати носом.

Українська мова має розгалужену синоніміку, що свідчить про повнокровний
розвиток мови й багатство її виражальних засобів. Джерелами формування
синоніміки є різні стилістичні шари лексики. У синонімічних рядах
сходяться слова книжні й розмовні, давні й сучасні, власні й запозичені,
термінологічні та образні, фольклорні й літературні: відгук — рецензія,
відсоток — процент, сільськогосподарський — аграрний, Батьківщина —
Вітчизна, губи — вуста, лоб — чоло, обличчя — вид — лик — пика, очі —
баньки, півень — когут, гарно — ловко — файно, обрій — небосхил —
виднокрай — крайнебо — горизонт, віщий — пророчий.

Лексичні синоніми є найвиразнішими й найпоширенішими образними засобами
мови. З їхньою допомогою у мовленні можна не тільки уникнути неприємного
повтору одних і тих самих слів, а й точніше передати інформацію, бо є
можливість передати відтінки думки, уточнити деталі, ознаки,
властивості. На віддалених асоціативних зв’язках між ознаками предметів
і явищ відбувається перенесення або розширення значень слів, виникають
образні назви. Це окремі слова-синоніми та цілі описові синонімічні
звороти, що мають назву перифраза (іноді кажуть — парафраза). Перифраза
— стилістична фігура (побудова), відома в риториці й поетиці ще з
давньогрецьких часів. Вона концентрує в собі найвиразніші, найчастіше
образні ознаки й стає ніби прихованою синонімічною назвою, наприклад:
Багряний лист в гаю кружля, шумлять отави молодо. Чого-чого вдягла земля
осіннє золото? (Д. Луценко); Я скоро буду виходити на вулиці Києва з
траурною пов’язкою на рукаві — умирає мати поезії мого народу!
(Л.Костенко). Поняття жовте листя передане через ознаки інших двох —
осіннє і золото, поняття мова — через поняття мати і поезія.

Українська мова має усталені перифрази: Кобзар України (Т.Шевченко),
Великий Каменяр (І.Франко), Дочка Прометея (Леся Українка), столиця
України (Київ), місто Лева (Львів), чорне золото (кам’яне вугілля) та
ін.

Синонімічні функції виконують і евфемізм й. Це слова чи словосполучення,
які пом’якшують враження від висловленого тим, що називають непрямо, а
опосередковано, через іншу ознаку. На певні слова (лайки, неприємні
назви) суспільство накладає табу (заборону) й замість цих слів
використовує інші. Замість слова брехати кажуть говорить неправду;
аналогічно: дурний — нерозумний, п’є — заглядає в чарку, грубіян —
погано вихований.

Похожие записи