Реферат з мовознавства

Тема:

Семантико-лінгвістичні особливості епістолярію як стилістичної системи
самовираження. Епістолярій відомих людей України (Урок)

Мета: поглибити знання учнів про стилі, типи та жанри мовлення,
розглянути особливості епістолярного стилю, його роль у розкритті
світоглядних позицій митця, зокрема Івана Мазепи; розвивати навички
культури листування, сприяти вдосконаленню культури мови, оволодінню
красою стилю; виховувати любов і повагу до спадщини минулого.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.

Форми роботи: захист дослідницьких проектів, репродуктивна бесіда
(«вільний мікрофон»), робота з опорною таблицею, усний вибірковий
диктант-коментар, вікторина, ономастична хвилинка, дослідження-творче
конструювання, інтелектуальна розминка (робота в групах — «триступеневе
інтерв’ю»), словниковий диктант-пояснення, бесіда («снігова куля»).

Обладнання: виставка літератури, згідно з темою уроку, портрети Івана
Мазепи,

Мотрі Кочубеївни, опорні таблиці-схеми, роздавальний матеріал.

Епіграф: «… В листах по-особливому розкриваються характери митців,
їх,

художньоестетичні пошуки, глибокий інтелектуалізм і громадянська
активність».

Б. Шарпило

Зміст і структура уроку

Вступне слово вчителя

Листування видатних людей — епістолярій — міжособистісне мовне
спілкування у вигляді взаємного обміну листами та деяких супровідних
жанрів типу щоденників. Епістолярний стиль української літературної мови
розвивався у тісному зв’язку з художнім, оскільки значною мірою обидва
орієнтувалися спочатку на народнорозмовне мовлення. Назва стилю походить
від грецького «ерістоле» — «лист, послання»; звідси — «епістолярний» —
«у формі листа».

Лист – це розмова відсутнього з відсутнім за допомогою письма, а не
голосу. Стародавні римляни називають листи таблицями і табличками, бо ще
не було відомо використання паперу. На табличках, покритих воском,
виводили літери і через це навіть ще й тепер ми називаємо „табеллярами”
рознощиків листів. Листи називаються ще й „літери” з тієї причини, що
вживання літер тут частіше і більш необхідне, ніж усе інше. Таблички ж
(кодіцилли) дістали назву від матеріалу, бо виготовлялися з деревини
(codex) чи з якогось очерету, подібно як з папірусу – листи для писання.

Завдання листа, як про це навчає Цицерон („До близьких”. Кн. ІІ. Лист 4
– й) в тому, щоб повідомити відсутніх про те, що важливо ї м знати про
вас, чи про них самих).

II. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

Учитель

Темою сьогоднішнього уроку є семантико-стилістичні особливості
епістолярію як стилістичної системи самовираження. Епістолярій Івана
Мазепи.

Учні методом прогнозування визначають мету уроку та завдання уроку.
Поглибити знання про стилі, типи та жанри мовлення, розглянути
особливості епістолярного стилю, його роль у розкритті світоглядних
позицій митця, зокрема Івана Мазепи, проникнути в епістолярну
лабораторію видатної особистості минулого — політика, митця слова і
просто людини — Івана Мазепи, розкрити для себе ще одну сторону
характеру цієї незвичайної людини через листи; розвивати навички
культури листування, сприяти вдосконаленню культури мовлення, оволодінню
красою стилю; виховувати любов і повагу до спадщини минулого.

III. Актуалізація та корекція опорних знань

Репродуктивна бесіда («вільний мікрофон»)

Яке місце серед, стилів мовлення посідає епістолярний стиль?

(Епістолярний стиль — це один зі стилів сучасної української
літературної мови, у якого є основна функція, сфера використання,
реалізується він у певних жанрах з використанням характерних мовних
засобів).

У чому його особливість?

(Це різновид літературної мови, що обслуговує в часі й просторі
офіційно-ділове, виробниче, приватне, родинне, інтимне спілкування).
Робота з опорною таблицею

«Особливості епістолярного стилю мовлення»

Основна функція Спілкування: обмін інформацією, думками з близькими
людьми.

Мета мовлення Регулювати правові, ділові, виробничі контакти, зв’язки
між суб’єктами правових відносин, ділового партнерства та підтримувати
стосунки в родинах і товариських колах, групах мовців за інтересами.

Сфера використання Офіційні між колективні й між особистісні та
неофіційні особисті зв’язки (ділове листування в установах і приватне
листування у родині).

Види листування Офіційне, службове, приватне.

Жанри, у яких стиль реалізується Листи, щоденники, записники, календарні
замітки.

Характерні мовні засоби Багатство емоційно-експресивної лексики: живе
мовлення з елементами просторіччя, широкий спектр засобів інтимізації,
вільне застосування оцінно-фамільярної лексики і фразеології, система
засобів лаконізму, вживання традиційних форм вітання та прощання,
звертання та побажання; — при діловому листуванні мовлення лаконічне,
чітке, без засобів інтимізації, відсутня емоційно забарвлена лексика,
наявні рамки мовленнєвого етикету; — при родинному листуванні: вільне
застосування лексичного спектру мови, ніжні ласкаві форми звертання,
поради, настанови, застереження, експресивно-емоційна лексика; — при
листуванні між друзями: широке коло використання стилістично забарвленої
лексики, фразеології, вільне невимушене спілкування, оригінальні дружні
звертання, прощання; висловлена гармонія почуттів, своєрідна
семантико-синтаксична структура композиції епістолярію, використання
здрібніло-пестливої лексики, жартівливих порівнянь, оригінальні
кінцеві форми листів; — при інтимному листуванні: особливий піднесений
пафос листів, використання пестливих слів, відсутність лаконізму, рис
офіційності, наявне багатство художніх засобів; варіантність форм і
особливості їх порушення.

Творчо-дослідницький етап

IV. Застосування учнями знань, умінь, навичок.

Захист дослідницьких проектів (випереджувальне завдання)

Епістолярний стиль обслуговує заочне спілкування людей у сфері по буту,
особистого життя, виробництва, ділових стосунків. У лінгвістичному
аспекті — це діалог на відстані з вільним застосуванням авторських
моноло гів суб’єктивного характеру. Кожен лист — це своєрідне мистецьке
явище, у якому поєднані структурно-стилістичні, граматичні й
лексико-фразеологічні особливості. Види листування: офіційне, службове,
приватне.

Епістолярій — це в жодному разі не міжстильовий жанр. Тривалий час
мовознавці недооцінювали теорію епістолярного стилю. Байдужість до цього
стилю була зумовлена як суспільно-політичними, так і деякими внутрішніми
причинами компартійно-тоталітарних умов. В умовах заборони українського
друку в Україні функціональна роль епістолярію особливо зросла, про що
свідчить листова спадщина Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Лесі
Українки та інших митців. Український епістолярій від найдавніших часів
розвивався і збагачувався, позбавляючись специфічної архаїки.
Основоположником епістолярного стилю був, безперечно, Т. Г. Шевченко.

Учитель

Отож, епістолярний стиль – це різновид літературної мови, що обслуговую
в часі і просторі

Офіційно ділове, виробниче, приватне, родинне, інтимне спілкування.

Гете писав: „Хто хоче розуміти поета, мусить піти в поетову країн”. І
справді, листи – це країна серця і душі. Саме завдяки епістолярію, ми
маємо можливість розкрити для себе більше того чи іншого митця, бо в
листах – крик душі, непростий світ взаємин з людьми.

Листування видатних людей

Листи Юрія Федьковича

До редакції журналу „Правда”

18 травня 1867 р., Сторонець – Путилів

Чесна редакція

Сеї неділі дістав я від Данила лист, і пише він мені, аби післати
віденчукам мої „Посланія”, а львівцям – „Повісті”, усе на ваші руки.

З віденчуками я не хочу нічого мати до чиніння, бо они ся дуже нечесно
зо мною обійшлися. Се раз завсігди. А львівську громаду прошу, аби мої
повісті і не давали печатати, бо засліду до того (мої повісті оце). Але
львівська громада, коли має волю і гроші, то най буде ласкава завжди на
мого „Довбуша”, то ліпше зробить. „Добуш” – так маю в Бога надію – буде
за два або за три місяці готовий.

Тішить мене в світі, що наш театр ожив. Ци би ви не могли попросити
директора, аби і моє „Так вам треба!” приймив? Я сю фрашку зовсім
переробив.

Данило каже мені, аби я до него зараз відписав. Данило най жде на мою
відповідь тілько, кілько я на нього ждав. Зрештою, клониться єму і вам
уклінно

Четвер, 18/5 1867
Федькович

Львівській громаді за ласкавий поклін – мій щирий навзаєм. Аби здорові
були і гаразд ся мали.

До „Правди” не пришлю нічого, аж доки не буде знати, що ся з моїм
„Первим посланім…” і з моїм „Поменником…” стало. Хто зо мною жмурка
грає – а я з ним.

Федькович

Лист Василя Сухомлинського

донці

Люба донечко, я отримав листа, в якому ти повідомляєш про наступну
практику. Порадував і схвилював він мене. Згадалися перші кроки на
педагогічній ниві, перші радощі і прикрощі. Ти питаєш: що найголовніше в
нашій? З чого все починається і навколо чого все обертається?

Ми, моя дівчинко, стоїмо перед двома великими речами: з одного боку –
знання, здобуті, нагромаджені, вистражданні у віках, зосередженні і в
скарбниці мудрості – у книжках, і в безсмертній душі безсмертного
народу, а з другого боку – дитина, маленька людина, з якої треба
створити Людину.

Добивайся того, щоб учень твій уже в дитячі роки в чомусь залишав
частинку себе, у щось вклав свою душу, в турботах про щось рідне і
потрібне для нашої Вітчизни перехвилювався і перестраждав.

Бувай здорова і щаслива, донечко. Нехай праця, якій ти вирішила
пресвятити своє життя, принесе тобі щастя.

Твій батько

„Огоньок”, 1968., № 27.

Лист Лесі Українки

До О. П. Косач (матері)

19 лютого 1905 р. Тбілісі

Люба мамочко!

Після одкрити я все збиралась написати листа і все отак час проходив.
Вечорами знов чогось до нас розходились. Або нас закликали так, що не
випадало не піти, а в день я возилась з шиттям: шила собі плаття на
щодень, бо моє чорне фланелеве зволочилось і зовсім погано стало, а
нового мені на щодень шкода. Шию я взагалі нехутко, от і провозилась.
Спокуса чиста була теж з погодою. Після снігу і морозів, що тяглися
незвичайно довго, тижнів три, почалась весна.

Чом ти, мамочко, не пишеш. Як твоє здоров‘я ? І як мається папа? Я часто
думаю з турботою про вас. Коли Милось відкриє політехніку (він же,
певне, залив його водою)? І чому не відповідає на моє запрошення? Я ж
його серйозно в гості закликаю.

Твоя Леся

Лист Лесі Українки

До О. Ю. Кобилянської

5 липня 1904 р. Зелений Гай

Дорога моя, люба товаришко!

Чи пробачите Ви мені, чи зглянеться Ваше серце надо мною? Я мало маю на
те надії, бо не знаю, чи моглаб сама пробачити іншому за таке, в якому
сама почуваюся до вини проти Вас… Та всеж вислухайте мої оправдання,
може, тоді хоч трохи вибачете мене.

Прошу на ймення всього, що було між нами любого, написати мені хоч два
слова, чи Ви гніваєтесь на мене і чи можу я мати надію хоч колись чимось
перепросити Вас. Напишіть мені се, дуже прошу Вас.

Хтось

Узагальню вальний дослідницький коментар

Методична ремарка. Учні – дослідники узагальнюють опрацьований матеріал,
систематизований у таблиці про епістолярій Юрія Федьковича (ділові
стосунки), Василя Сухомлинського, Лесі Українки (родинні стосунки),
Євгенії Ярошенської, Лесі Українки (дружні стосунки), Пантелеймона
Куліша (інтимні стосунки).

Сфера спілкування Адрес і адресант Семантико – стилістичні особливості
епістолярію

Ділові стосунки Листи Юрія Федьковича до редакції журналу „Правда”
(№№30, 41) та до Омеляна Патриць кого (№№29, 31, 32, 38, 39) // Юрій
Федькович. Твори в двох томах: Том 2. – К.: Дніпро, 1984. – С. 390 –
400.

Діловий стиль листування: лаконічно, чітко, без засобів інтимізації,
відсутня емоційно – забарвлена лексика, шаблонні вітання ( „Чесна
реакція!”, „Добродію!”, „Чесний пане і добродію!”) та кінцівки листів
(„Ваш вірний слуга Федькович”); специфіка мови – діалектна лексика;
відповідно до настрою певний стиль письма – від спокійного, розмірного
до бурхливо – емоційного, обуреного.

Родинні стосунки

Лист Василя Федьковича Сухомлинського донці. // В. О. Сухомлинський.
Твори у п’яти томах: Том п’ятий. – К.: Рад. Школа, 1977. – С. 371 –
375.

Листи Лесі українки до матері Олени Косач (№№ 10, 14, 21, 28, 31, 32,
35, 36, 45, 49. // Леся Українка. Твори в чотирьох томах: Том четвертий.
– К.: Дніпро, 1982. – с. 259 – 392.

Вільне застосування лексичного спектра мови, ніжні лагідні форми
звертання („люба донечко”, „донечко”, „люба мамочко”); поради настанови,
застереження, експресивно емоційна лексика („мамочко голубонько”; „міцно
тебе цілую і людоньків наших…”); інтимні форми прощання ( „ Бувай
здорова і щаслива, донечко…”; „Ну бувай здорова, мамочко моя…”;
„Міцно цілую тебе, мамочко…” та ін.); наявність різних синтаксичних
структур, різних речень за метою висловлювання та за емоційним
забарвленням, односкладних, неповних.

Дружні стосунки 421. Листи Лесі Українки до Ольги Кобилянської. // Леся
Українка. Твори в чотирьох томах: Том четвертий. – К.: Дніпро. 1982. –
С. 262 – 396.

Широке використання стилістично забарвленої лексики («трохи укоськаюся»,
«спакувала б свої саки-паки», «моя желізна натура»); фразеології
(«хто терпен, той спасен», «…запхав би зі п’ять швабів за пояс»);

вільне невимушене спілкування («Я так за Вами тужу, бо лиш з Вами можу
щиро, одверто поговорити, порадитися…»; «…простіть за таку
мазанину…»); дружні звертання («Дорога панно Ольго), прощання…
Висловлена гармонія почуттів, своєрідна семантико-синтаксична
структура композиції епістолярію, нетрадиційний вибір засобів звертання
(«До когось любого, милого і славного»; «люба

ранкова душе»; «любий далекий лотосовий квіте»; «мій любий чорненький
хтось!»); оригінальні побажання («Нехай буде ясний (хтось), як
сьогодні море»); вміння

висловити співчуття, просьба пробачити за довге мовчання, використання
здрібніло-пестливої лексики («хутенько», «ніжненько» тощо); жартівливих
порівнянь («пошта, що лазить, як гусениця»); оригінальні кінцівки листів
(«Щире стискання. Ваша Леся К.»; «Паси, паси, паси…па!»)

Інтимні стосунки Листи Пантелеймона Куліша до Лесі Милорадовичівни,
Параски Глібової, Ганни Рент ель. // Петров В. Романи Куліша. – К.:
Україна, 1994. – С. 103 – 145.

Особливий піднесений пафос листів, використання пестливих слів,
відсутність лаконізму, а також рис офіційно-ділового стилю, багатство
художніх засобів („потрібна мовчазна самота”, „любіть мене, скільки я
цього вартий”, „моя любов до Вас зів‘яла, не розцвівши”). Кожен з
адресатів – коханих жінок П. Куліша – заслуговував на свій стиль
листування, використання оригінальних, притаманних лише йому лексико
стилістичних конструкцій.

Учитель

Нашому уроку передувала велика напружена пошукова робота у творчих
групах. Ви досліджували епістолярій ділової та інтимної сфер ‘
використання видатної людини — талановитого гетьмана України, цікавого
поета свого часу і просто людини — Івана Мазепи. Саме через листи —
країну його душі й серця — дізналися про нього більше, ніж зі скупих
історичних довідок.

Коментар дослідника

Епістолярій Івана Мазепи дуже своєрідний, неординарний, оригінальний.
Наша група досліджувала листи ділової сфери використання: до
Запорозького Низового війська; до Ніжинської старшини; до боярина Шеїна;
до ста-родубівського полковника Івана Скоропадського.

Кожен з листів — оригінальний твір мистецтва, у якому особисте життя
зливається з життям рідного краю, автор переймається долею простого
люду, його болями й турботами, гнівно засуджує зрадників і відступників,
що відбивається у стилі та звучанні послань адресатам. Тому й листи
можна класифікувати як листи-турботи гетьманські про військо й народ (до
Запорозького Низового війська та до Ніжинської старшини);
лист-застереження (до боярина Шеїна); лист-обурення про причини
повстання (до стародубівського полковника Івана Скоропадського).

Листи гетьмана мають традиційну будову — складаються з трьох структурних
елементів: зачину (вітання), основного змісту й кінцівки (прощання).

Усний вибірковий диктант-коментар (робота у групах)

8 < ? O – I ? O e yyyya$gd‚y- $ gd>Pi

$

h?

?

?

h?

h?

?

?

?

?

h?

?

?

h?

?

?

нтувати форми прощання з аналізованих листів. У чому їх своєрідність?)

Учні-дослідники І групи

(Мій ласкавий приятелю і брате, пане отамане кошовий і все старше і
менше товариство війська його царської пресвітлої величності
Запорозького Низового!

Пану наказному ніжинському полковникові, обозному, судді, писареві,
полковим осавулам, сотникам, отаманам і всьому старшому та меншому
товариству того полку, війтові, бурмистрам і всякого чину людям доброго
від Господа здоров’я.

Ваша вельможність, Ваша милість).

Учні-дослідники II групи

(«…зичимо вам доброго від Господа Бога здоров’я і щасливого в усьому
побиття», «…про це вам пильно-пильно наказуючи, доручаємо Господу
Богу». «Того від вашої милості повторно й пильно жадаючи, зобов’язуючи й
наказуючи гордливістю та любов’ю до Вітчизни, йому ж зичимо від Господа
Бога здоров’я»).

Висновки: своєрідність зачину (вітання) та кінцівки (прощання) полягає у
використанні нетрадиційних форм вітання і прощання, багатстві
емоційно-експресивної лексики, яка підкреслює шанобливе ставлення до
адресата.

Учитель

У чому полягає особливість мовленнєвого оформлення речень у листах?

Учень-дослідник

Граматична структура речень й використаний лексичний арсенал мають
особливості живого мовлення з елементами просторіччя (ідіолекту).
(Ідіолект — індивідуальне мовлення, що залежить від місця проживання,
віку, фаху, соціального стану, загального рівня культури людини): «ворог
у великій потузі», «військові тяжари», «вороги, узявши відомість,
понесли в людях та конях пагубу», «доносимо до знаття»,«тяглі люди»,
«чинити свої поганські довготривалі воєнні промисли».

Автор листів — віруюча людина: він часто згадує ім’я Господнє, яке є для
нього атрибутом добра, віри в краще майбутнє, перемоги. Іван Мазепа —
високоінтелектуальна особистість, знавець історії рідного краю,
географії. У його листах багато географічних назв (етнонімів, топонімів,
гідронімів).

Вікторина «Хто швидше?» (робота в парах)

Завдання: записати в алфавітному порядку географічні назви, що
зустрічаються у листах (на дошці ці назви виписані заздалегідь).

Чернігів, Ніжин, Батурин, Дигтирівка, Полтава, Дніпро, Запоріжжя,
Миргород, Білгород, Крим, Лохвиця, Прилуки, Ворскла, Псьол, Лубни,
Перекоп.

(Батурин, Білгород, Ворскла, Дигтирівка, Дніпро, Запоріжжя, Крим,
Лохвиця, Лубни, Миргород, Ніжин, Перекоп, Полтава, Прилуки, Псьол,
Чернігів).

Мандрівка географічною картою. Ономастична хвилинка

(Ономастика — розділ мовознавства, що вивчає власні назви).

Завдання: пояснити походження назв відомих географічних назв, згаданих у
листах.

(Запоріжжя назване так за прикметою «дніпровські пороги», якої вже
немає. Місцевість на островах, що лежали на південь від дніпровських
порогів, з давніх часів називалася Запоріжжя.

Полтава вперше згадується у літописі 1174 р. під назвою Лтва, Олта-ва.
Таку назву мала і притока Ворскли, згадана у літописі. Деякі дослідники
назву притоки виводять від латинського слова «лутум» — «болото, багно,
бруд».

Чернігів — центр Чернігівського князівства. Назва походить від
чоловічого імені Черніг, утвореного від прикметника «чорний». Легенди й
перекази пов ‘язують назву міста то з іменем князя Чорного (VII ст.), то
з іменем гордої княгині Чорної, яка викинулася з вікна високого терема,
щоб не потрапити до рук загарбників).

Учитель

Знайти і зачитати найоригінальніше, на ваш погляд, речення з
епістолярію І. Мазепи.

(Наприклад: «Отож; ми, гетьман, бачачи, що вже в усіх полках люди
подічилися повинністю гуртових підвід чи на Запорожжя чи до Таванського
города, жаліючи через наше гетьманське старання посполитий народ і,
запобігаючи, щоб через такий наклад і через часте відбування підвід ті
вбогі нашого реиманенту люди не були до решти розорені та знищені,
уважили та постановили, щоб для запровадження на Січі та Казикермена
згаданих приписів усі державці маєтностей своїх, що є в Ніжинському
полку, як духовної влади, так і світської, які мають на собі ту
повинність, допомогли для поле-гші спрацьованим людям, виділивши зі
своїх маєтностей підводи, як підказує справедливість».)

Комунікативний практикум

• Яким постає перед нами гетьман Іван Мазепа зі змісту даного речення?

(Мудрим політиком, справедливим козаком, співчутливою людиною).

• У чому особливість цієї синтаксичної конструкції?

(Живе мовлення (ідіолект), якому притаманні суто індивідуальні риси.
Автор пише так, як звик думати, безпосередньо розмовляти із самим собою.
У даній синтаксичній конструкції наявна велика кількість сполучників,
зворотів. Іван Мазепа постає перед нами як грамотний оратор, турботливий
гетьман, вірний друг, відданий патріот Вітчизни. Він використовує
усталену шанобливу форму: «ми, гетьман», «наше гетьманське старання»).

• До якої сфери використання належить дане речення і чому?

(Це речення належать до ділової сфери вживання. У цьому реченні не має
пишності, здрібніло – пестливої лексики. Автор використав цю синтаксичну
конструкцію з метою впливу на адресатів).

Учитель

Інша творча група досліджувала листи І. Мазепи інтимної сфери
використання і поділиться з нами своїми творчими здобутками.

Дослідження — творче конструювання

Учень-дослідник

Наша творча група досліджувала листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни.
12 листів, які дійшли до нас, уперше були надруковані у книзі «Історія
Малоросії» М. Маркевича. Іван Мазепа, хоча був і набагато старший за
Мотрю, сватався до неї, але, за законами православної церкви, шлюб між
хрещеним батьком та похресницею був заборонений, і тому гетьману
відмовили батьки. Оригінали листів Мазепи та Мотрі не збереглися. Як
свідчать історики, граф Головкін повернув Мазепі його листи до Мотрі
після страти Кочубея, знявши наче з них копії. Романтична історія
кохання 65-річного гетьмана Івана Мазепи та 17-річної Мотрі, доньки
генерального судді Василя Кочубея, лягла в основу творів Вольтера, Дж.
Байрона, Б. Лепкого, О. Пушкіна.

Листи І. Мазепи до Мотрі — це важливі пам’ятки тогочасної мови.

Лист Івана Мазепи

До Мотрі Кочубеївни

1. Моє серденько, мій квіте рожа ний!

Сердечно на теє болію, що надалеко від мене їдеш, а я не можу очиць
твоїх і личка біленького видіти; через це письмечко кланяюсь, вся Тебе
цілую любезно.

2. Моє серце кохане!

Сама знаєш, як я сердечно, шалене люблю В. М.; іще нікого на світі не
любив так. Моє б теє щастя і радість, щоб нехай їхала та жила у мене;
тільки ж я уважив, який кінець з того може бути, а головне при такій
злості і заїлості твоїх родичів. Прошу, моя Любонько, не відміняйся ні в
чім, як уже непоєднократ слово своє і рученьку дала – ось; а я взаємне,
поки жив буду, тебе не забуду.

3. Моя сердечне кохана!

Тяжко зажурився я, почувши, що тая катівка не перестає В. М. Мучити, як
і вчора теє учинили. Я сам не знаю, що з нею, гадиною, чинити. То моя
біда, що з В. М. Слушного не маю часу про все переговорити. Більш від
жалю не можу писати; тільки теє, що – небудь

станеться, а поки жив буду, тебе сердечно любити і зичити всього добра
не перестану,. і повторе пишу, не перестану, на злість моїм і твоїм
ворогам.

4. Моя сердечна кохана, найліпша, найлюбезніша Мотрьонка!

Вперед смерті на себе сподівався, ніж такої в серцю Вашім відміни.
Спомни тільки на свої слова, спомни на свою присягу, спомни на свої
рученьки, котрі мені не раз давала: „що мене – хоч будеш за мною, хоч не
будеш – до смерті любити обіцяла”.

Спомни наостанок лютезну нашу бесіду, коли ти бувала у мене у покою:
„Нехай Бог неправдивого (неправдомовного) карає, а я хоч любиш, хоч не
любиш мене – до смерті тебе, відповідно слова свого, любити і сердечно
кохати не перестану, на злість моїм ворогам”. Прошу і дуже, моє
серденько, яким – небудь способом побачся зо мною: що маю з В. М. Далі
чинити. Бо вже не буду ворогам своїм терпіти, оконечну помсту вчиню, а
яку, сама побачиш.

Щасливіші мої письма, що в рученьках твоїх бувають, ніж мої бідні очі,
що тебе не оглядають

V. Закріплення знань, умінь, навичок.

Інтелектуальна розминка (робота в групах — «триступеневе інтерв’ю»)

Запитання групам:

У чому ж особливість стилю листів Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни?

Яка традиція чітко простежувалася в цих листах?

Чи схожі ці листи за семантико-синтаксичною структурою з попередньо
аналізованими листами?

Загальний коментар. В аналізованих листах звучить сильне та щире почуття
вже далеко не молодої людини — 65-річного гетьмана до юної 17-річної
похресниці. Стиль листів збігався з провідним літературними стилем
тогочасної доби — чітко простежується барокова традиція. Ці листи —
цілковита протилежність листам ділової сфери використання. Вони ніжні,
романтичні, піднесені, відчувається щира закоханість автора, висловлена
в оригінальних формах звертання: «Моє серденько, мій квіте рожевий!»
«Моє сердечне кохання». «Моя сердечна коханая, наймильша, найлюб’язніша
Мотро — ненько!» «Ваша милість». Не менш оригінальні й форми прощання:
«…цілую уста королевії, рученьки біленькі і всі членики тільця твого
біленького, моя любенько коханая». «Щасливі мої листи, що в рученьках
твоїх бувають, ніж мої біднії очі, бо тебе не оглядають». Крім звертань,
як характеристика часто ; вживана в листах здрібніло-пестлива лексика.

Словниковий диктант-пояснення

Завдання: виписати слова зі здрібніло-пестливими афіксами; зробити їх
морфемний розбір; пояснити стилістичну роль даних лексем у структурі
листів.

(Любенько, серденько, рученьки, книжечка, обручик, біленькі, членики,
тільце, любенько.

Використання пестливих слів — одна з ознак листів інтимної сфери
використання. Відчувається, з якою любов’ю та повагою використані саме
такі форми слів, адресовані найдорожчій людині — коханій).

Учитель

Так, Іван Мазепа був щиро закоханий, крім того, надзвичайно
турботливий, щиро відданий і ненависний до ворогів, першим з яких була
мама Мотрі, яку він називає «катиця» (жіночий рід від слова «кат»). Саме
вона була категорично проти шлюбу доньки та гетьмана. Знайдіть у листах
підтвердження моїх слів — характеристики гетьмана.

(«Тяжко засумував я, почувши, що катиця не перестала Вашу милість
мучити., я сам не знаю, що з нею, гадиною, чинити…»).

Учитель

Чи свідчить стиль листів про надзвичайну закоханість І. Мазепи у Мотрю?

Учень-дослідник

Про закоханість Мазепи свідчать оригінальні форми звертання, прощання,
пестлива лексика. («Моє серденько, мій квіте рожевий!» «Моє сердечнеє
кохання! Моє серце кохане! Сама знаєш, як я сердечне, шалене люблю тебе;
іще нікого на світі не любив так»). Він просто обожнював свою кохану,
дарував їй коштовні подарунки («книжечку», «обручик діамантовий, над
котрий найліпшого, найдорожчого у себе не маю»). Не раз він наголошував
у листах на тому, що буде щиро і віддано любити її («… поки живий,
буду тебе сердечно любити і зичити всього добра не перестану»). Мазепа
дуже переживає за Мотрю, яку карали рідні за стосунки з ним, запрошує її
жити до себе («…щоб нехай їхала та жила у мене, тільки ж я уважив,
який кінець цього може бути, а особливо при такій злості та за’йіо-сті
твоїх родичів…»; «…нарешті, коли вони, прокляті твої, тебе
цураються, іди в монастир, а я знатиму, що на той час з Вашою милістю
чинити…»; «…що маю з Вашою милістю далі чинити, бо вже більше не
буду ворогам своїм терпіти…»).

Учитель.

У чому виявляється особливість мови епістолярію І. Мазепи?

Учень-дослідник

Мова епістолярію Івана Мазепи наближена до народної, трапляються
діалектизми, просторіччя: «заїлість родичів», «тяжко болію», «межи
нами», «тоскниця», «наймильша», «відомстю», порівняння, метафори.
Переважають складні синтаксичні конструкції, різні речення за метою
висловлювання та емоційним забарвленням. Окличні речення — це крик душі
автора, його щастя, його розпач. У листах розкрита ще одна сторона
характеру Івана Мазепи — щиро закоханої, відданої своєму коханню людини.
І якщо це кохання справжнє, то воно не потребує осуду. Як бачимо,
особлива гармонія почуттів двох закоханих знайшла своє органічне й
своєрідне вираження у слові — дивовижному феномені — листуванні,
прочитання якого розкриває красу і безмір людського духу.

VI. Підсумки уроку.

Бесіда («снігова куля»)

• Яке враження справив на вас епістолярій Івана Мазепи?

(Епістоляр на спадщина Івана Мазепи дуже своєрідна, неординарна, оригіна
льна. Кожен з листів — особливий твір мистецтва, у якому осо бисте життя
зливається з життям рідного краю, автор пере ймається долею простого
люду, його болями й турботами, гнівно засуджує зрадників і відступників,
що відбивається у стилі та звучанні послань адресатам. Гетьман постає з
листування і як щиро закоханий чоловік, який заради свого щастя здатний
на ба гато сміливих кроків. Листи гетьмана мають традиційну будову —
складаються з трьох структурних елементів: зачину (вітання), основного
змісту й кінцівки (прощання). Цим листам властивий своєрідний
лексико-семантичний стиль, відповідно до того, кому адресовано
послання).

У чому специфіка листів ділової сфери використання?

(Характерні риси листів ділової сфери використання — лаконічність,
чіткість висловленої думки, без засобів інтимізації, відсутня
емоційно-забарвлена лексика, наявні шаблонні вітання та кінцівка
листів).

У чому особливість листів інтимного характеру?

(Особливий піднесений пафос листів, використання пестливо-здрібнілої
лексики, відсутність рис офіційно-ділового стилю, багатство художніх
засобів, використання оригінальних лексико-стилістичних конструкцій,
нетрадиційний зачин та кінцівка листа).

Чим зацікавила вас творчо-пошукова робота при підготовці до уроку?

(Багато нового дізналися про митців слова, їх почуття, переживання,
внутрішній світ, сприймання навколишньої дійсності, нові сторони
характеру саме з листів різної сфери використання).

Яким постає перед вами автор аналізованих листів — гетьман Іван

Мазепа?

(Мудрий політик, тактовний керівник, толерантний дипломат, співчутливий
громадянин, щиро закоханий чоловік).

Чи потрібні, на вашу думку, такі уроки при вивченні творчості митців
слова?

(Такі уроки корисні, важливі й потрібні, бо додаткові знання, здобуті
шляхом власного творчого пошуку, це ще один крок в інтелектуальному
зростанні).

Чи вплинув епістолярій Івана Мазепи на ваше вміння писати листи?

(Так, адже сьогодні, у вік розвинених комп ‘ютерних технологій та
мобільного зв’язку, написання листів, з дотриманням усталеної структури,
з використанням певної лексико-стилістичної будови, сприймається
по-іншому).

Заключне слово учителя

Проникнення в епістолярну лабораторію видатних митців слова допомагає
краще осмислити їх внутрішній світ. У листуванні ми можемо знайти
приклади гуманності, дружньої підтримки, вірної й чистої любові,
перейнятися своєрідною специфікою мовленнєвого етикету. Ви зробили перші
кроки у дослідженні епістолярної спадщини деяких митців і, вважаю, стиль
листування Івана Мазепи не залишив нікого байдужим. У його листах —
глибокий інтелектуалізм, громадянська активність, почуття обов’язку,
щира людська закоханість. Нові грані характеру Івана Мазепи постали
перед нами з рядків його листів. По-новому сприймається образ гетьмана,
митця слова і просто людини. Читання й дослідження листів Івана Мазепи
допомогло зрозуміти видатну особистість, добу, у яку він жив,
особливості тогочасного мовлення. Проте слід пам’ятати про етику
використання епістолярної спадщини, про тактовне поводження з нею у
кожному конкретному випадку, про неприпустимість втручання у суто
особистісне.

VII. Оцінювання. Самооцінювання знань учнів. Організація домашнього
завдання.

Опрацювати матеріал уроку.

Написати листа (адресат та сфера використання — за вибором).

Використана література

Богдан С. Епістолярій Лесі Українки і мовленнєвий етикет українського
народу.

// Українська мова та література в школі. — 1993. — №2. — С. 33-37.

Богдан С. «До когось любого, і дорогого, і славного…» // Дивослово. —
1994. —

№2. — С. 15-19.

Гетьмани України: Історичні портрети: 36. / Упорядн. Журн, «Україна». —
К.:

журнал «Україна», газ. «Вечірній Київ», 1991. — 216 с.

Грибан Г. Взаємозв’язок у вивченні мови та літератури. // Дивослово. —

1998.—№2. —СІ 9-22.

Завгородня Г. Узагальнюючі таблиці, опорні схеми, тренажери як засоби
інтен

сифікації навчання рідної мови // Українська мова і література в школі.

2001.—№6. —С. 33-34.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи