реферат

Семантика прізвищ України

У питанні про шляхи формування і час становлення прізвищ нема
одностайної думки. Одні дослідники формування прізвищ на українці
відносять до ХVІІІ-ХV ст., а нині дотують його ХVІІ-ХVІІІ ст., чи навіть
пізнішим періодом.

У дискусії, яка відбулася понад 20 років тому, була досягнута згода
тільки в тому, що процес стабілізації прізвищ українців закінчився в
кінці ХVІІІ поч. ХІХ ст., коли на всіх українських землях було введено
кодифікаційне право, яке зобов’язувало всіх громадян користуватися
спадковими особовими назвами.

Однак прізвища на Україні як такі вживалися і раніше. За словами М.О.
Жовтобрюха, «прізвище як категорія лінгвістична, лексична у більшості
народів, у тому числі в українців, виникає і стабілізується в
суспільно-мовній практиці задовго до того, як вводиться державна
кодифікація відповідних звичаєвих правил користування особовими
найменуваннями. З цієї точки зору є всі підстави стверджувати, що
прізвища існували раніше, ніж вони утворилися, як факт юридичний, як
норма державного права», А проф. Чучка з приводу цього пише, що
переважна більшість прізвищ у слов’ян набагато старіше, ніж сама
класифікація. Вони виникали й функціонували як особові назви ще до
юридичної стабілізації даних спадкових найменувань.

Прізвище – це набуте відразу після народження у спадок від батька або
матері офіційно закріплене за конкретним родом незмінне спадкове
найменування особи, яке при реєстрації шлюбу переходить від чоловіка
дружині або навпаки, і в офіційні практиці називання в обов’язковому
порядку додається до власного імені і назви по батькові. (За М.Худашем).

Про семантику прізвищ можна говорити тільки як про значення назв даних
конкретних осіб безвідносно до будь-яких ознак чи властивостей їх.

Прізвище являє собою індивідуальну назву особи, успадковану нею від
предків, для одного з яких вона [назва] була вираженням якоїсь
характеристичної ознаки.

Шевченко для нас не значить “син шевця”, але той, кого першого назвали
цим прізвищем, був, безумовно, сином шевця.

Така особливість лексичного значення прізвищ, і тому ми воліємо говорити
не про семантику прізвищ, а основ, від яких вони утворилися.

У такому плані налічуємо чотири основні лексикосемантичні групи прізвищ,
утворених 1) від імен; 2) за походженням або за місцем проживання; 3) за
соціальною (класовою) приналежністю або за постійним заняттям
(професією), 4) від якоїсь індивідуальної ознаки (найчастіше фізичної чи
психічної властивості) їх першого носія.

Іноді могли бути й інші підстави для надання прізвиська, що
перетворилося пізніше в прізвище. Це пов’язано з найрізноманітнішими
обставинами життя, невідомими нам. У таких випадках про генезис прізвища
нічого певного сказати не можна.

Розглянемо чотири основні семантичні групи.

Прізвища, утворені від особових власних імен

Відомо, що на початку розвитку людського суспільства люди не мали
прізвищ, але навіть і в той період вони не могли обходитись без імені.
Ясно, що коли виникла потреба у розрізненні людей, які мали ознакові
імена, а згодом у створенні постійних прізвищ, то першою базою для цього
стали саме імена – переважно батька, матері або діда.

Прізвища, утворені від власних імен, складають значну групу. Для
творення їх послужило більше ніж двісті імен, хоч далеко не всі імена в
однаковій мірі для цього використовувались.

Більшість імен стало основою для утворення 10-20 прізвищ. Понад 20
прізвищ утворилося від таких імен: Андрій (43), Василь (47), Гаврило
(31), Герасим (31), Данило (30), Дем’ян (24), Ілля (34)..,Федір (77),
Григорій (78).

Наприклад: Федір – Федор, Федоришин, Федорів, Федорків, Федорак,
Федоренко, Федорняк, Федорович, Федорук, Федорчак, Федорченко…

Прізвища, утворені від жіночих імен, становлять серед відіменних близько
6%. Це вказує на той факт, що, як правило, нащадки одержували прізвисько
(прізвище) від імен батька (діда) і тільки в окремих випадках від
матері. (Парасин, Оленин).

За способом утворення відіменні прізвища можна поділити на декілька
груп.

Колишні імена, що перетворилися в прізвища шляхом переосмислення (Ждан,
Захарій, Макар, Микула, Сава).

Загальновживані імена могли перетворюватись у прізвища тільки в такій
формі, яка була індивідуальною назвою окремої, всі відомої особи. Такою
формою могло бути: а) скорочене (усічене) ім’я; б) зменшена або згрубіла
форма імені тільки одного жителя села. Так, Михайлів у селі могло бути
багато, але тільки одного з них називали чомусь скорочено Мих.

Прізвища, якими стали зменшену (пестливі) або згрубілі форми власного
імені (Гаврись, Федусь, Федунь, Макарусь, Ганусик, Федоряка, Семенука,
Іванюра).

Відіменні прізвища у формі скам’янілого родового відмінка однини (Юхима,
Якуба, Карпа).

Прізвища, утворені від імен батька чи матері за допомогою патро- і
матронімічних суфіксів (- ат (Романча); -еня (Петреня); — ич, — анич,
-свич, — ович (Антонич, Зінич, Михалінич, Лукашевич, Андрухович,
Мартович), -ук (-’ук) , — чук і ак (-’як) – чак (Іванчук, Івасюк,
Іващук, Катеринчук, Андруняк); — енк-о (Клименко); -ець (Лешковець).

Прізвища, утворені від імен за допомогою суфіксів присвійних
прикметників, а саме:

а) – ів(-ов): Адамів,Адамова;

б) –ів(-ев): Андріїв, Андрієва;

в) ин: Васюти, Томин;

г) –ишин: Гаврилишин, Артемишин.

7) Прізвища, утворені за допомогою суфіксів відносних прикметників
–ськ-ий, -цьк-ий, -зьк-ий. (Іванівський, Іваницький).

Прізвища і топонімічні назви

Друге основне джерело виникнення українських родових прізвищ – це
походження або місце попереднього проживання основоположника роду.

Прізвища даного типу поділяються на дві групи:

Прізвища, які загально вказують на походження:

а) Прізвища на означення національності предка: Венгер, Венгерович;

б) Прізвища, утворені від назв давні руських племен, а також інших
племен і народностей та діалектних груп: Бойко, Боєчко, Бойчук, Бойчак,
Бойкевич;

в) Прізвища, утворені від топонімічних назв: Волинець, Волинюк,
Волинський;

г) Прізвища, які загально вказують на місце, де хтось проживав:
Слободян, Гірняк, Заболотний.

2) Прізвища, що конкретно вказують на певний населений пункт.

Прикметникові прізвища

За допомогою суфіксів – ськ, цьк, — щьк утворюються відносні
прикметники, що вказують на походження: львівський кременчуцький,
водолазький. Баючи відповісти на питання, звідки хтось походить, наші
предки утворювали прикметники такого типу від назв місцевості. Так
виникли тисячі українських прізвищ на –ський, -цький, -зький, про які
досить часто некомпетентні люди говорять, що це польські прізвища.
Наприклад: Калиновський, Потоцький, Тарновський, Сиволозький.

Іменникові прізвища

З суфіксом – ель

Суфікс – ель має декілька значень, а одне з них – це вираження
походження: полтавець – той, що походить з Полтави, житель Полтави.
Наприклад: Богуславець – від Богуслав, Добросинець – Добросин.

Значна кількість прізвищ на –ець походить від назв міст:

Канівець, Коломиєць, Уманець, Полтавець.

З суфіксами – ич, -свич, -ович, -енко. Прізвища цих типів, утворені від
назв населених пунктів, важко відмежувати від прізвищ, які самі стали
основою для створення топоніма. При наявність прізвища Виткович і назви
села Витків легко зробити висновок, що Витковичем була названа людина за
походженням з Виткова. Заставивши прізвище Балич з назвою села Баличі,
приходимо до висновку, що тут не людина одержала назву за походженням,
а, навпаки, село одержало свою. назву від жителів – Баличів
(патронімічна назва від первісного прізвиська Бала).

Від назв місцевостей утворилися такі прізвища: Туркевич (м. Туркап,
Львівська обл.), Устинович (Устинова, Лемківщина), Шепарович (Шепарівці,
Івано-Франківська обл.)

Рідше зустрічаються прізвища, утворені від топонімів за допомогою
суфікса –енк-о: Миргородченко (м.Миргород, Черк.), Харковщенко (від
м.Харків).

З топонімічними назвами пов’язано походження деяких прізвищ на –ик,
-ник, але цей зв’язок переважно проблематичний. Можливо, що прізвище
Смонаник вказує на походження з с. Смоне (львівська обл.)

З суфіксом -оч маємо, наприклад, прізвище Косила, яке можливо, походить
від назви с. Косилів (Хмелин.обл.) К суфіксом — ук утворені прізвища
Жеребук, Кобилюк, які могли бути утворені від назв Жеребки (Хм.) Коибал
(Ів.-Ф.)

У ряді випадків прізвище збігається з топонімічною назвою. Це такі
назви, як Бринь (прізвище записане у Львівській обл., а село такої самої
назви є в Івано-Франківській обл.)

Прізвища, утворені за соціальною приналежністю або від назви постійного
заняття.

Прізвища даної групи дають можливість уявити суспільне життя України у
таких аспектах:

а) адміністративне управління;

б) військо;

в) економічне життя (промисловість, ремесло, торгівля, сільське
господарство, мисливство й рибальство, заробіток);

г) організація праці закріпачених селян;

д) суспільна верхівка;

е) наука і мистецтво;

є) церковне життя;

ж) боротьба народу за визволення.

Звичайно, наявність якогось прізвища не завжди доводить, що його перший
носій був саме тим, що означало його прізвище. Серед українського народу
не було, наприклад, царя, короля, кардинала і т.д., хоч прізвища такі
існують. Прикладом може слугувати поема М.Рильського «Марина».

Гаврило це. Хоч вів ніколи Риму

Не бачив, як ніхто з його дідів,

Та прізвище хтось жартома пустив

(Хто ж, як не пан, від них усе береться!)

І Папаримський наш Гаврило зветься

По книгах навіть, а не тощо так.

«A#A$?&2’uuuuuuuiiiiiiiiiiiiiiiiii

6A6>7ccccccUUUUEU???UUUUU

&

&

>7l7 ;4;V;U

Похожие записи