Семантична співвідносність твірних і похідних у словотвірному гнізді з вершиною “високий” (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2773
Скачать документ

СЕМАНТИЧНА СПІВВІДНОСНІСТЬ ТВІРНИХ І ПОХІДНИХ

У СЛОВОТВІРНОМУ ГНІЗДІ З ВЕРШИНОЮ “ВИСОКИЙ”

Дослідження семантичних зв’язків між твірними й похідними окремих
лексико-семантичних груп (ЛСГ) є актуальним в сучасній дериватології,
оскільки дає змогу встановити не тільки співвідносну кількість значень у
парі твірне – похідне, але й виявити ступінь семантичного навантаження,
семасіологічну кваліфікацію, логіко-причинові взаємозв’язки між ними на
парадигматичному і синтагматичному рівнях [4, с. 29].

У семантичному аспекті теоретичні питання словотворення розглянуто у
працях Н.Я.Янко-Трініцької, І.А.Мельничука, І.І.Ковалика, І.С.Улуханова,
О.С.Кубрякової, Н.Ф.Клименко та ін.[1]. Типи мотивацій, семантичні
зв’язки між твірними й похідними на різних ступенях словотворення,
особливості формування семантики похідних слів аналізують у своїх
статтях та монографіях О.М.Тихонов, Ю.Д.Аперсян, Т.А.Аперсян,
Т.Ф.Іванова, Т.М.Возний, К.Г. Городенська, І.Й.Ощипко, В.В.Грещук, та
ін. [2]. Новий підхід до цього аспекту словотворення помітний у працях
О.М.Шевчука, О.Микитин, С.О.Соколової, Г.І.Кустової та ін. [3]. Зокрема,
дериватологи переходять від статичного опису форм реалізації значень й
узагальнення на цій основі семантичних можливостей словотворення до
попереднього виявлення потенційних дериваційних значень із подальшим
описом їх реалізації.

Семантичні відношення твірних і похідних вивчають на рівні
лексико-семантичних варіантів (ЛСВ). Як зазначає А.П.Грищенко, для
розмежування ЛСВ багатозначного слова достатньо контексту, який
формується в реальних актах мовлення і за обсягом може дорівнювати
словосполученню [8, с. 137].

Простежимо реалізацію кожного ЛСВ твірного прикметника високий у
похідних на всіх ступенях словотворення, що й визначатиме актуальність
нашої статті.

Слово високий характеризується великою словотвірною продуктивністю в
сучасній українській мові. Це зумовлено значною глибиною його семантики.
Словник української мови (СУМ) фіксує такі значення полісеманта високий
:

1. Який має велику вiдстань знизу вгору; // Який має висоту бiльшу вiд
звичайної, середньої; // Який має рiвень бiльший вiд звичайного.

2. Який знаходиться на далекiй або значнiй вiддалi вiд землi, вiд
будь-якої поверхнi;// Який мiститься на великiй висотi.

3. Дуже великий, значно бiльший вiд звичайного кiлькiстю, iнтенсивнiстю.

4. Дуже добрий, вiдмiнний, розвинений.

5. Небуденний, значнiший вiд звичайного, сповнений глибокого змiсту; //
Спрямований на здiйснення благородної мети; // Пiднесений, урочистий.

6. Важливий за своїм значенням, видатний, почесний; // Який займає
вiдповідальну державну посаду, має широкi повноваження.

7. Урочисто-пiднесений, вишуканий (про слово, мову, стиль).

8. Тонкий, пронизливий (про звук, голос та iн. ).

9. заст. Пов’язаний iз владою монарха; // Знатний, аристократичний.

Дефініційний аналіз лексеми високий дає змогу в кожному ЛСВ виділити
такі ядерні семи:

“ розмір” у ЛСВ1 – “який має велику вiдстань знизу вгору” (високі
дерева);

“локація” у ЛСВ2 – “який знаходиться на далекiй або значнiй вiддалi вiд
землi, вiд будь-якої поверхнi” (висока стеля);

“кількість” у ЛСВ3 – “дуже великий, значно бiльший вiд звичайного
кiлькiстю” (високий процент);

“інтенсивність” у ЛСВ4 – “дуже високий, значно більший від звичайного
інтенсивністю” (високі темпи розвитку, висока частота);

“якість ” у ЛСВ5 – “розвинений, винятковий; тонкий, пронизливий (про
звук, голос)” ( високий дар, високий крик);

“оцінка” у ЛСВ6 – “ дуже добрий; надзвичайний;” ( бути високої думки про
когось; висока культура);

“піднесеність” у ЛСВ7 – “небуденний, значнiший вiд звичайного, сповнений
глибокого змiсту; спрямований на здiйснення благородної мети;
пiднесений, урочистий” (високі почуття, високий подвиг, високий стиль);

“соціальне значення” у ЛСВ8 – “важливий за своїм значенням, видатний,
почесний; який займає вiдповідальну державну посаду, має широкi
повноваження; знатний, аристократичний” (висока посада, високий
посланець, високі родом гості);

Розглянемо, насамперед, взаємозв’язки прикметника високий і похідних
першого ступеня словотворення. Усі деривати першого ступеня мотивовані
ЛСВ полісемічного твірного слова. Однак у словах східнослов’янських мов
зв’язок між значенням похідного і значенням твірного не стандартизований
[6, с.47], тому під час формування значення похідних під впливом різних
чинників безпосередні семантичні взаємовідношення твірного й похідного
варіюються та видозмінюються.

Словотвірна парадигма першого ступеня деривації репрезентована
похідними, які об’єднуються в такі частиномовні блоки, як ад’єктивний,
адвербіальний, субстантивний, вербальний.

У межах ад’єктивного блоку виділяємо 5 суфіксальних утворень і 4
префіксальних. Деривант високий у семантиці однозначних прикметників
реалізує семи “розмір”: височ-еньк-ий (висок-еньк-ий) “Досить
високий”(височенька постать, високенький глечик), височ-енн-ий та
височ-езн-ий “Дуже високий”(височенні гори, височезні будинки),
висок-уват-ий “ Трохи високий”(високуватого зросту), пре-високий “Дуже
високий”( превисокі гори), за-високий “Вищий, ніж звичайно або потрібно;
надто високий”(зависока хата); “піднесеність” (зависока честь);
“інтенсивність” : над-високий “ Який значно перевищує звичайний ступінь
якої – небудь якості, якого-небудь стану і т. ін.” ( надвисока частота).
Суфікси –еньк, -енн, -езн, префікси пре-, за-, над- модифікують
нейтральну ознаку твірного слова у напрямі її збільшення, а суфікс -уват
– у напрямі її зменшення. Синонімічні суфікси –енн / –езн та префікс
пре- вказують на сильний вияв ознаки, префікси за- /над-, що у цьому
випадку теж є синонімами, – на надмірний вияв ознаки, суфікс –еньк на
посилений вияв ознаки, -уват – на слабкий вияв ознаки. Співвідношення
вихідної і похідних форм можна інтерпретувати такою
структурно-семантичною єдністю:

похідний прикметник із словотвірним значенням “слабкий вияв ознаки”

(висок-уват-ий)

твірне слово

(високий)

похідний прикметник із словотвірним значенням “гіпокористичність ”

(висок-еньк-ий, височ-еньк-ий)

похідний прикметник із словотвірним значенням “сильний вияв ознаки”

(височ-енн-ий, височ-езн-ий, пре-високий)

похідний прикметник із словотвірним значенням “надмірний вияв ознаки”

(за-високий, над-високий)

В ад’єктивному блоці є лише один полісемічний дериват невисокий,
утворений префіксальним способом. Префікс не- модифікує семантику
твірного слова й відносить його до ад’єктивів із словотвірним значенням
“заперечення ознаки”. СУМ фіксує такі значення цього прикметника: “1.
Який має невелику висоту. 2. Який мiститься на незначнiй висотi вiд
землi чи поверхнi. 3. Незначний, невеликий щодо кiлькостi,
iнтенсивностi. 4. Невидатний, маловажний, малопомiтний (про посаду). 5.
Який не досягнув значного розвитку, довершеностi. 6. Не зовсiм
прихильний, негативний”. Отже, деад’єктив невисокий успадковує п’ять ЛСВ
вихідного прикметника: ЛСВ1 (невисока жінка), ЛСВ2 (невисоке сонце),
ЛСВ3 (невисока вага), ЛСВ6 (невисока думка), ЛСВ8 ( невисокі пости).

Адвербіальний блок представлений суфіксальним прислівником висок-о
“Присл. до високий” та префіксально-суфіксальним дериватом з-висок-а
“1.З височини, згори // З високого мiсця. 2. З почуттям власної
переваги, зарозумiло // Зневажливо, з презирством. 3. Пiднесено,
пишномовно. 4. рiдко. Високо”. Їм властиве словотвірне значення
“адвербіалізація ознаки”. Деривант високий реалізує у похідному високо
семи “локація” (високо стояло сонце), “якість” (верещати високо),
“оцінка” (високо ціную); а у прислівнику звисока – “розмір” (впавши
звисока), “локація” (звисока блукало бабине літо), “оцінка” (позирати
звисока). Зіставлення семантики твірного слова й цих похідних
прислівників підтверджує думку, яку висловив ще академік Л.В.Щерба, що
ця “категорiя прислiвникiв є виключно формальною категорiєю, оскiльки
значення її збiгається iз значенням категорiї прикметникiв”[16, с. 87].

Субстантивний блок включає сім похідних, утворених суфіксальним
способом. Іменник вищ-iсть “Наявнiсть кращих рис, якостей, перевага в
чомусь, порiвняно з ким або чим-небудь” фактично переймає ЛСВ6 твірного
слова (почуття власної вищості). Іменник висок-ість “1.Простiр на
великiй вiддалi вiд землi. 2.Висота, гiрська мiсцевiсть. 3.перен. Велич,
величчя. 4. заст. у сполуч. з займ. ваша, її, його, їх. Титулування
деяких осiб, належних до роду монарха.” реалізує у своїй семантиці семи
“розмір” (високість гір), “локація” (щебетання жайворонка у високості),
“піднесеність” (високість духу), “соціальне значення” (Ваша високосте)
прикметника високий. На думку М.Лесюка, “приєднання власне
прикметникового суфікса –ість до основи прикметника веде до зміни
загальнокатегоріального значення, тобто зміни значення атрибутивності в
предметність, і синтаксичної функції. Лексичне значення при цьому
залишається незмінним” [11, с. 37]. Іменники на –ість фактично
переймають, засвоюють, відтворюють якості, властивості мотивувальних
прикметників [7, с. 115]. Ці деад’єктиви відносимо до групи дериватів із
словотвірним значенням “абстрагована ознака”. Таке ж словотвірне
значення властиве деад’єктиву височінь“ 1. Простір на великій або
значнiй вiддалi вiд землi. 2. перен. Високий, значний рівень розвитку
чого-небудь”. Іменник височ-інь успадкував ЛСВ2 , ЛСВ5 твірного ( йдуть
у височінь, піднестися на втрачену височінь). Словотвірне значення
“абстрагованої ознаки” має і деад’єктив вис-от-а “1. Вiдстань вiд
основи предмета до найдальшої точки його в горi по вертикальнiй лiнiї //
Вiддаль вiд земної поверхнi по вертикалi вгору // Вiдстань якоїсь точки,
частини земної поверхнi по вертикальнiй лiнiї вiд рiвня моря. 2. Простiр
на великiй вiддалi вiд землi. 3. Будь-яка частина земної поверхнi, вища
вiд навколишнього простору. 4. перен. Високий рiвень розвитку
чого-небудь. 5. Величина, розмiр, рiвень чого-небудь. 6. мат.
Перпендикуляр, опущений з вершини фiгури або тiла на основу, також
довжина цього перпендикуляра. 7. астр. Кут мiж площиною горизонту i
напрямком на свiтло.”

Мотиваційними семемами для похідного висота (окрім ЛСВ6, ЛСВ7 )
виступають ЛСВ1 (висота хмарочосів), ЛСВ2 (сіяє сонце з висоти), ЛСВ4
(висота тиску), ЛСВ6 (висоти культури) мотиватора. В основі ЛСВ6, ЛСВ7
деривата висота є сема “розмір”. Ці ЛСВ могли з’явитися як на основі
розвитку ЛСВ1 мотивувального слова, так і на основі ЛСВ1 іменника
висота.

СУМ подає такі значення іменника височ-ин-а “1. Вiдстань вiд основи
предмета до найдальшої точки його вгорi по вертикальнiй лiнiї // Вiддаль
вiд земної поверхнi по вертикалi вгору // Вiдстань якоїсь точки, частина
земної поверхнi по вертикальнiй лiнiї вiд рiвня моря. 2. Простiр на
великiй вiддалi вiд землi. 3. Будь-яка частина земної поверхнi, вища вiд
навколишнього простору. 4. перен. Високий рiвень розвитку чого-небудь.
5. геогр. Пiдвищена частина сушi, що має подекуди рiвну, а частiше
хвилеву поверхню, розчленовану долинами, балками, ярами”. Цей дериват
(окрім ЛСВ5) умотивований семантичними ознаками “розмір” (виділятися
височиною) та “локація” (жайворон заливається піснею у височині)
слова-вершини високий. ЛСВ5 іменника височина розвинувся або на базі
ЛСВ1 (сема “розмір”) твірного прикметника, або як результат розвитку
ЛСВ3 (сема “розмір”) іменника височина. Суфікс –ин(а) формує словотвірне
значення “носій ознаки”.

Таке ж дериваційне значення має і дериват виш-ин-а “1. Вiдстань вiд
основи предмета до найдальшої точки його в горі по вертикальній лінії //
Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору // Відстань якоїсь точки,
частина земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря. 2. Простір
на великій або значнiй вiддалi вiд землi, вiд будь-якої поверхнi; //
Який мiститься на великiй висотi. 3. Будь-яка частина земної поверхні,
вища від навколишнього простору.” Цей похідний реалізує у своїй
семантиці ЛСВ1 (рости в вишину) та ЛСВ2 (громами ревло з вишини)
мотиватора. Основою семантичної мотивації іменника виш-к-а є ознака
розміру (сема “розмір” твірного слова). Проте цей похідний сформував
свої специфічні ЛСВ, які відсутні у твірному прикметнику: “1. Hадбудова
зверху над спорудою. 2. Висока, вузька дерев’яна або металева споруда на
стовпах, призначена для спостережень, стрибкiв у воду тощо або для
укрiплення чи розмiщення чого-небудь на певнiй висотi над землею”. Цьому
деривату властиве словотвірне значення “носій ознаки”. Шляхом
морфонологічних перетворень (усічення основи твірного слова і зміна
місця наголосу) та додаванням нульового суфікса до основи прикметника
високий утворився похідний іменник вись “поет. Простір на великій
віддалі від землі” із словотвірним значенням “абстрагована ознака”. У
дериваті актуалізується сема “локація” (нести радість у вись)
слова-вершини.

Вербальний блок представлений шістьма похідними. Суфіксальне похідне
височ-і-ти, що має значення “1. Виділятися висотою, підноситися над
чим-небудь, міститися вище чогось. 2.перен. Виділятися серед інших
визначними досягненнями, видатними особливостями” засвоює семи
“розмір”(височіє гора) та “оцінка” (височіє драма у творчості)
дериванта. Значення деривата височ-и-ти-ся “Видiлятися висотою,
знаходитись вище чого-небудь”, що утворився суфіксально-постфіксальним
способом, сформувалось на основі ЛСВ1 твірного слова (височиться
пам’ятник). Цим похідним властиве словотвірне значення “виділятися
ознакою”, що сформувалося у межах словотвірного значення “набувати
ознаки”.

Прикметник високий реалізує сему “розмір” у похідному дієслові вищ-а-ти
“Ставати, робитися вищим” (вищають стіжки), якому властиве словотвірне
значення “набувати ознаки”. Префіксально-суфіксальний деад’єктив
під-вищ-и-ти (під-вис-и-ти) з конфіксом під…и(ти) функціонує в
українській мові з такими ЛСВ: “1. Робити вищим. 2. Збiльшувати
кiлькiсть, розмiр. 3. Доводити до вищого ступеня. 4.Переводити на вищу
посаду. 5. Робити кращим, полiпшувати // Робити кого-небудь бiльш
впливовим”. Твірний прикметник реалізує у цьому похідному семантичні
ознаки “розмір”(підвищити дамбу), “кількість” (підвищити зарплату) ,
“якість” (підвищити голос), “соціальне значення” (підвищити у званні),
“оцінка” (підвищити свідомість), “інтенсивність” (підвищити темпи,
напругу), “піднесеність” (підвищити у власних очах). Деривату властиве
дериваційне значення “наділяти ознакою”. Таке ж словотвірне значення
мають похідні за-вищ-и-ти та пере-вищ-и-ти. Дієслово за-вищ-и-ти
“Необгрунтовано підвищувати що-небудь” реалізує у своїй семантиці сему
“кількість”(завищити оплату) твірного слова. ЛСВ1, ЛСВ3, ЛСВ4, ЛСВ7,
ЛСВ8 прикметника високий мотивують перше значення дієслова перевищити
“1.Бути, виявлятися бiльшим за певну кiлькiсть, число // Бути бiльшим за
що-небудь розмiром, обсягом // Виходити за встановленi норми, межi.”
(перевищити зростом, перевищити валовий збір, перевищити відвагою,
перевищити владу, перевищити температуру). ЛСВ2, ЛСВ3 похідного
перевищити “ 2. перен. Виявляти перевагу над ким-, чим-небудь у певному
вiдношеннi i т. д. // рiдко. Бути вищим за кого-небудь на зрiст.
3. Користуватися правами, повноваженнями бiльшою мiрою, нiж дозволено
за посадою, становищем i т. iн.” могли розвинутись на основі ЛСВ1 цього
ж дієслова.

Другий ступінь словотворення включає десять словотвірних парадигм, члени
яких із вершиною гнізда пов’язані опосередковано. Кількість похідних у
кожній парадигмі різна. Виділяємо 5 одночленних парадигм, 2 двочленних,
тричленну, 2 чотиричленних.

Розглянемо, насамперед, одночленні парадигми. Дериват пре-височенний
“розм. Надзвичайно високий”, що мотивується прикметником височенний,
утворено за допомогою префікса пре-, який модифікує семантику твірного
слова. Відносимо дериват до похідних із словотвірним значенням
“надмірний вияв ознаки”. Прикметник високий у деад’єктиві реалізує сему
“розмір” (превисоченний дуб). Суфіксальні прислівники височеньк-о,
невисок-о, зависок-о мотивуються відповідними прикметниками першого
ступеня словотворення. Ці похідні засвоюють такі семи слова-вершини:
“локація” (місяць височенько, зависоко від землі, невисоко вимощене
гніздо) та “оцінка” (оцінити невисоко). Їм властиве дериваційне значення
“адвербіалізація ознаки”. Інша семантична інтерпритація цих похідних
пов’язана з множинністю їх мотивації:

високо ? не-високо – словотвірне значення “заперечення ознаки”;

високо ? за-високо – словотвірне значення “надмірний вияв ознаки”.

Девербатив завищ-енн-я ”Дія за знач. завищити” фактично дублює ЛСВ
твірного завищити, актуалізуючи у своїй семантиці сему “кількість”
(завищення оплати ) слова-вершини. Суфікс –енн(я) надає похідному
словотвірного значення “опредметнена дія”. Девербативи перевищ-енн-я і
перевищ-ува-ти мотивуються дієсловом перевищити, дублюючи його
семантику. Похідне перевищення реалізує семи “кількість” (перевищення
норм), “інтенсивність” (перевищення температури), “соціальне значення”
(перевищення повноважень) слова-вершини, а дериват перевищувати – семи
“розмір” (перевищувати зростом), “кількість” (перевищувати норму),
“інтенсивність” (перевищувати швидкість), “піднесеність” (перевищувати
відвагою), “соціальне значення” (перевищувати владу). Суфікс –енн(я)
надає словотвірного значення “опредметненої дії”.

Аналогічно творяться девербативи підвищ-енн-я і підвищ-ува-ти від
дієслова підвищити, яке є твірним і для похідних підвищити-ся і
підвищ-ен-ий. Іменник підвищення переймає такі семи прикметника високий:
“розмір” (підвищення з дощок), “кількість” (підвищення цін), “якість”
(підвищення механічних характеристик), “соціальне значення” (мати
підвищення); дієслово підвищувати – “розмір”(підвищувати дамбу),
“кількість” (підвищувати зарплату) , “якість” (підвищувати голос),
“соціальне значення” (підвищувати у званні), “оцінка” (підвищувати
свідомість), “інтенсивність” (підвищувати темпи, напругу),
“піднесеність” (підвищувати у власних очах). Дериват підвищений
розвинув прикметникові значення за рахунок вторинних ЛСВ “2. Вищий
порiвняно з iн. (у зн. прикм. ) // Бiльший за кiлькiстю, розмiром… 3.
Який вiдзначається вищим ступенем// Який посилено виявляється. 4. у зн.
прикм. Кращий вiд звичайного”. Вихідний прикметник реалізує у
девербативі семи “розмір” (підвищений рельєф), “кількість” (підвищена
стипендія), “інтенсивність” (підвищене чуття), “якість” (підвищений
голос), “оцінка”(вино підвищеної якості), “піднесеність” (підвищений
настрій). Суфікс –ен(ий) дозволяє зарахувати цей девербатив до похідних
із словотвірним значенням “ознака, одержана внаслідок дії іншого
предмета”. Девербатив підвищитися переймає усі ЛСВ слова-вершини
(підвищилась дамба, обличчя підвищилися, ціни підвищилися, підвищилась
продуктивність праці, підвищилася температура, підвищився настрій,
підвищилася культура, підвищитися посадою). Постфікс –ся лише модифікує
семантику твірного, надаючи ознаки пасивності.

Іменник вись є твірним для префіксального похідного в-вись та
префіксально-суфіксальних дериватів зав-виш-ки, у(в)-виш-ки, уз-вишш-я.
Десубстантиви заввишки “У висоту, знизу догори // на зріст, зростом”,
у(в)вишки “діал. Заввишки” успадковують сему “розмір” (заввишки у ріст),
похідне ввись “поет. Вгору, у височінь” – сему “локація” (піднялась
ввись) слова-вершини. Префікс в-, синонімічні конфікси зав….ки та
в(у)….ки “вказують на напрямок відповідно до значення мотивувального
слова”, що і є словотвірним значенням цих десубстантивів. Похідний
уз-вишш-я “1. Гора, височина, будь-яке пiдвищення мiсцевостi //
Спецiально зроблене пiдвищення (помiст, постамент). 2. рiдко. Простiр
високо над землею” засвоює семи “розмір” (невелике узвишшя) та
“локація” (синє узвишшя) дериванта високий. Цей похідний іменник
“означає місце, яке є крайньою частиною того, що названо твірною
основою”.

Іменник висота є твірним для суфіксальних похідних висот-к-а,
висот-ник, висот-н-ий. Десубстантив висотка “зменш. до висота” засвоює
сему “розмір” ад’єктива високий. Демінутивний суфікс -к(а) виражає
семантику зменшеності розміру (висотка спостережного пункту). Іменнику
висотник властиве словотвірне значення “носій предметної ознаки”.
Предметну ознаку можна розуміти широко. В цьому випадку такою ознакою є
“назва живої істоти як суб’єкта діяльності”. Переймаючи сему “розмір”
слова-вершини, десубстантив висотник розвиває новi значення, якi
вiдсутнi у твiрному словi: “1. Той , хто працює на великiй висотi, будує
висотнi споруди. 2. Льотчик, який здiйснює висотнi польоти”. У
прикметнику висотний виділяємо такі ЛСВ: “1. Стос. до висоти (1-3 зн.).
2. Дуже високий, багатоповерховий. 3. спец. Призначений, пристосований
до польотiв на великiй висотi // Який вiдбувається на великiй висотi”.
Суфікс –н(ий) надає цьому похідному словотвірного значення “такий, що
вказує на відношення до властивості, названої мотивуючим словом”. Цей
дериват вмотивований семантичною ознакою “розмір” (висотні будинки,
висотні польоти).

Третій ступінь деривації представлений шістьма похідними, що об’єднані у
три словотвірні парадигми. Деривантами для них є похідні другого ступеня
словотворення, а саме дієслова підвищувати і перевищувати, прикметник
висотний. Девербатив перевищува-нн-я “Дія за знач. перевищувати”
фактично переймає значення твірного дієслова, реалізуючи у своїй
семантиці ЛСВ1, ЛСВ3, ЛСВ5 пркметника високий. Як зазначає
К.Городенська, “утворюючись у межах дiєслiвних значень, синтаксичнi
деривати iменникiв на -нн(я) здебiльшого виявляють повну
лексико-семантичну вiдповiднiсть iз спiввiдносними дiєсловами.”
[5,с.103]. Похідному притаманне дериваційне значення “опредметнена дія”.
Дериват перевищувати-ся засвоює сему “розмір” (перевищуватися зростом)
вершини СГ. Постфікс –ся передає ознаку пасивності. Девербатив
підвищува-льн-ий “спец. Призначений для підвищення чого-небуть”,
реалізуючи сему “розмір” (підвищувальний апарат) слова-вершини, формує
нове значення, відмінне від семантики твірного. Суфікс –льн- надає
деривату словотвірне значення “такий, що характеризується відношенням до
дійсності, названої мотивуючим словом”. Іменник підвищування реалізує у
своїй семантиці такі семи прикметника високий: “розмір” (підвищування
дамби), “кількість” (підвищування цін), “якість” (підвищування
механічних характеристик), “інтенсивність” (підвищування напруги),
“піднесеність” (підвищування настрою), “оцінка” (підвищування
самооцінки). Девербатив підвищитися переймає усі ЛСВ слова-вершини
(підвищувалась дамба, обличчя підвищувалися, ціна підвищувалася,
підвищувалась продуктивність праці, підвищувалася температура,
підвищувався настрій, підвищувалася культура, підвищуватися посадою).
Похідний над-висотний “ав. Який відбувається на висоті, що перевищує
звичайну” мотивується ЛСВ1 прикметника висотний і засвоює сему “розмір”
слова-вершини. Префікс над- надає похідному словотвірного значення
“надмірний вияв ознаки”.

Отже, глибина гнізда становить три ступені похідності, що нараховують 51
одиницю. Найбільша кількість дериватів на першому ступені, поступово
зменшуючись на другому, різко спадає на третьому ступені деривації. За
частиномовною належністю слова-вершини це СГ кваліфікується як
ад’єктивне. Найпродуктивнішим способом творення похідних є суфіксальний
(30 одиниць), інші поступаються продуктивністю: префіксальний (9),
префіксально-суфіксальний (3), постфіксальний (3),
суфіксально-постфіксальний (1). Семантичний обсяг багатозначного
слова-вершини високий похідні засвоюють по-різному. Деривати мотивуються
або одним ЛСВ прикметника високий (26 одиниць), або кількома ЛСВ (23),
або всіма ЛСВ (2). ЛСВ слова-вершини репрезентовано в семантиці похідних
на усіх ступенях словотворення (табл. 1). Найбільшу мотиваційну
активність виявляє сема “розмір” (30 одиниць), що й визначає її місце в
структурі похідних.

Таблиця 1.

Реалізація ЛСВ прикметника високий у похідних у межах ступенів
словотворення

ЛСВ/СС ЛСВ1 ЛСВ2 ЛСВ3 ЛСВ4 ЛСВ5 ЛСВ6 ЛСВ7 ЛСВ8

I ст. 12 9 4 4 3 7 4 4

II ст. 12 6 7 5 4 4 4 5

III ст. 6 1 3 2 3 2 2 1

всього 30 16 14 11 10 13 10 10

___________________________________________

1. Янко-Триницкая Н.Я. Закономерность связей словообразовательного и
лексического значений в производных словах // Развитие современного
русского языка. М.,1963; Мельничук И.А. Об определении большей/меньшей
смысловой сложности при словообразовательных отношениях. Изв.АН СССР.
Серия языка и литературы.1967, Вып.4; Ковалик І.І. Семантична будова
слова в сфері мови та мовлення // Студії з мовознавства. К.,1975; а
також: Про семізацію і семемізацію у словотвірному гнізді кореня зелен-
в українській мові // Українське мовознавство. К.,1983. № 11; Улуханов
И.С. Словообразовательная семантика в русском языке и принцыпы её
описания. М., 1977; Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика
производного слова. М., 1981; Клименко Н.Ф. Словотворча структура слова
і семантика складних слів у сучасній українській мові. К., 1984.

2. Тихонов А.Н. О семантической соотносительности производящих и
производных основ // Вопросы языкознания, 1967. № 1; а також: Проблемы
составления гнездового слообразовательного словаря современного русского
языка. Самарканд., 1971; Аперсян Ю.Д., Аперсян Т.А. Об изучении
смысловых связей слов // Иностранные языки в школе. М., 1970; Иванова
Т.Ф. Типы мотивационных отношений в лексемно-ловообразовательном гнезде
// АПРС. Ташкент,1975;

Возний Т.М. Семантичний взаємозв’язок між твірними іменниками і
похідними дієсловами на –ити // Мовознавство. 1977. №3; Городенська К.Г.
Реалізація семантичного потенціалу дієслів у синтаксичних дериватах //
Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К., 1983; Ощипко І.Й.
Семантико–словотвірний зв’язок між твірними прикметниками і похідними
прислівниками на –о в сучасній українській мові // Словотвірна семантика
східнослов’янських мов. К., 1983; Грещук В.В. Український
відприкметниковий словотвір. Івано –Франківськ: Плай, 1995.

3.Шевчук О.М. До питання про особливості семантичного зв’язку твірних і
похідних основ // Вестник Киев. ун-та: Методика обучения
студентов-иностранцев. К., 1990. Вып. 14; Соколова С.О. Семантичний
аспект словотвірної мотивації ( на матеріалі префіксального словотвору
дієслова) // Мовознавство. 2000. № 2-3; Микитин О. Семантична
співвідносність абстрактних прикметників та їх похідних // Актуальні
проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ, 2002; Кустова Г.И. О
типах производных значений слов с экспериенциальной семантикой //
Вопросы языкознания. 2002. №2; Дияк О. Структурно-семантичні параметри
словотвірного гнізда з вершиною золот-(о) // Гуманітарна освіта в
технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць. Вип. 3. К., 2002.

4. Возний Т.М. Семантичний взаємозв’язок між твірними іменниками і
похідними дієсловами на –ити // Мовознавство.1977. №3.

5. Городенська К.Г. Реалізація семантичного потенціалу дієслів у
синтаксичних дериватах // Словотвірна семантика східнослов’янських мов.
К., 1983.

6. Горпинич В.О. Семантичний взаємозв’язок мотивованого і мотивуючого в
процесі словотворення // Словотвірна семантика східнослов’янських мов.
К., 1983.

7. Грещук В.В. Семантичні зв’язки між іменниками на -ість і їх твірними
основами в сучасній українській мові // Словотвірна семантика
східнослов’янських мов. К., 1983.

8. Грищенко А.П., Мацько Л.І., Плющ М.Я., Тоцька Н.І., Уздиган І.М.
Сучасна українська літературна мова. К., 1997.

9. Дияк О. Структурно-семантичні параметри словотвірного гнізда з
вершиною золот-(о) // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних
закладах: Зб. наук. праць. Вип. 3. К., 2002.

10. Ковалик І.І. Семантична функція кореня в словотвірному гнізді //
Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К., 1983.

11. Лесюк М.Т. Транспозиція, мутація та модифікація значення твірного
слова // Мовознавство. 1983. №10.

12. Микитин О. Семантична співвідносність абстрактих іменників і їх
похідних // Актуальні проблеми українського словотвору. Івано –
Франківськ: Плай, 2002.

13. Словник української мови: у 11-ти Т. К., 1970 – 1980.

14. Тихонов А.Н. Проблемы составления гнездового слообразовательного
словаря современного русского языка. Самарканд., 1971.

15. Шевчук О.М. Словотворчий потенціал прикметників із просторовим
значенням та його реалізація в сучасній російській мові: Автореф….канд.
філол. наук. К., 1992.

16.Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. Львов., 1974.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018