Реферат на тему:

Семантична характерологія прикметників і прислівників безвідносного
ступенювання

У процесі номінації об’єкт проходить крізь понятійну, денотативну,
сигніфікаційну стадії, потім ця інформація “закріплюється у формі
значення слова, яке й включається у власне мовні тотожності й
відмінності як одиниця лексико-семантичної системи мови” [Телия 1981:
113]. Семантикою слова можна вважати сукупність функціональних,
системно-кодових параметрів, що визначають функції (комунікативні,
номінативні, прагматичні) й форми (морфологічні, лексико-семантичні,
синтаксичні) реалізації певного слова [Уфимцева 1969: 78].

Славісти й германісти виділяли семантичні класифікації ад’єктивної й
адвербіальної лексики (Л.В.Щерба, В.В.Виноградов, С.Є.Олійник,
З.А.Харитончик та ін.). Типологічне зіставлення семантичних
характеристик українських, російських, англійських прикметників і
прислівників безвідносного ступенювання є спробою проаналізувати
семантику прикметників та прислівників крізь призму їхньої
комунікативної спрямованості.

Зосередимо увагу на висвітленні таких питань:

семантика безвідносних українських, російських, англійських
прикметникових і прислівникових похідних;

комунікативне навантаження безвідносних прикметникових і прислівникових
утворень;

контрастивний аналіз семантики форм безвідносного ступенювання та
встановлення спільного і відмінного у досліджуваних мовах.

Значенням прикметників і прислівників, що підлягають безвідносному
ступенюванню, є семантика дефектності й ексесивності ознаки. До
прислівників, спроможних утворювати парадигму ”дефектна ознака – норма –
ексесивна ознака”, належать атрибутивні, часові, просторові, причинові,
цільові, допустові, порівняльно-уподібнювальні, модальні, займенникові
прислівники.

Проаналізовані джерела дають змогу стверджувати, що в слов’янських мовах
(українській та російській) активнішими у вираженні семантики
дефектності й ексесивності є атрибутивні, часові, просторові
прислівники. В англійській мові найчастотнішими є аналогічні
прислівники, що дає уяву про їхню універсальність, коли мова йде про
вираження категорії безвідносної міри ознаки (КБМО), але не спроможні
ступенювати безвідносну міру ознаки прислівники допустової й причинової
семантики, тому тут бачимо неможливість вияву безвідносного ступеня
ознаки. Допустовість і причиновість в англійській мові виражаються за
допомогою прийменникових іменників, але вони не є об’єктом нашого
дослідження.

Сфера використання прикметників на позначення інтенсивності ознаки дає
змогу виділити продуктивні групи, які у творах художньої літератури та
науковому мовленні ХХ століття в трьох мовах функціонують як засоби
передачі:

якостей, що сприймаються органами смаку, дотику, нюху;

ознак неживих предметів (транспорту, інструментів, одягу, меблів тощо):
форму, розмір, об’єм, вагу, колір, темпоральні ознаки, цінність, інші
характеристики;

ознак, що вказують на відстань;

температурних ознак;

часових ознак;

ознак, що вказують на розмір;

7) ознак за кольором;

ознак, що характеризують людину: волосся, очі, обличчя, зріст, вагу,
характер, психічні якості, зовнішність, матеріальний достаток, вік,
розумові здібності, суспільні характеристики, інші характеристики;

ознак, що характеризують тварин, птахів, рослини: колір, розмір, інші
характеристики;

позитивної ознаки;

негативної ознаки;

метеорологічних явищ;

абстрактності, логіки;

інших ознак.

Найчастотнішими в трьох мовах є прикметники, що характеризують людину
(українська мова – 31,6%; російська мова – 37,1%; англійська мова –
38,3% від загальної кількості прикметників у кожній мові). Підкласи
характеристики волосся, очей, ваги, психічних якостей, зовнішності,
матеріального достатку, віку в трьох мовах заповнені рівномірно.
Привертають увагу прикметники на позначення суспільних характеристик й
розумових здібностей людини. В українській та російській мовах підклас
“розумові здібності” у відсотковому відношенні репрезентовано як 1,2% й
1,6% відповідно, “суспільні характеристики” – 0,9% й 1,4% відповідно. В
англійській мові прикметники характеристики розумових здібностей
становлять 3%, прикметники суспільних характеристик – 2,2%, тобто ці два
підкласи у германських мовах є більш наповненими. Безперечно, це можна
пояснити тим, що розвиток мови невід’ємно пов’язаний з розвитком певного
суспільства, і протягом майже цілого ХХ століття у слов’яномовних
країнах панувала ідея соціальної рівності, де не знаходили підтримки
виокремлення із загальної маси народу та індивідуальність. Навпаки, в
англомовних країнах (зокрема, США та Великій Британії) бурхливо
розвивалася ринкова економіка, що базується на відносинах конкуренції.
“Практика конкурентних відносин спонукає багатьох вибрати ідеал
успішного співжиття за будь-якої ціни” [Васильева, Демченко 2001: 75].
Достаток прямо пропорційне розумовим і суспільним характеристикам
людини, тому в англійській мові підкласи прикметників “розумові
здібності”, “суспільні характеристики” за вживанням перевищують
аналогічні групи у слов’янських мовах майже удвічі.

Особливий інтерес становлять прикметникові класи “позитивна оцінка”,
“негативна оцінка”, члени яких формують еквіполентну опозицію, що
характеризується протиставленням понять, між об’ємами яких “можливе
існування третього, середнього поняття” [Воротников 2000: 37]. На базі
цього протиставлення формується семантична категорія антонімії: Життя в
штрафній камері було тяжке, дуже тяжке порівняно з дванадцятою камерою,
та тільки ж…(І.Багряний) – Подумав: оце справжня їжа – сало й ковбаса,
а коли є ще помідори й цибулина, життя стає зовсім гарним, і можна не
зважати на явну недоброзичливість старої (Р.Самбук); Оба пережили очень
тяжёлый день, во время которого каждый не раз почти доходил нервного
срыва (А.Константинов) – Прошёл день, ничем не омрачённый, почти
счастливый (А.Солженицын); I went to the inquest full of excitement, but
it was all rather dull really (A.Кристи) – She works as a stage manager
in a theatre – quite interesting and she enjoys it – but no money in it
(A.Christie). Антонімічні пари дуже тяжке – зовсім гарне, очень тяжёлый
– почти счастливый, rather dull really – quite interesting формують
градуальні опозиції, “члени яких характеризуються різним ступенем або
градацією однієї ознаки” [Трубецкой 1960: 83]. Протиставлення, що лежить
в основі антонімії, “є відмінністю всередині однієї суті” [Новиков 1982:
244] та має відношення до одного параметра об’єкта” [Арутюнова 1988:
231].

oe ue

th

hY

&

gdoe.s

hY

hY

:програма людини, її уява про нормативний статус і позитивні сценарії
подій” [Николаева 1983: 235-236]. Статистичний аналіз досліджуваних
одиниць дає змогу стверджувати, що така закономірність має універсальний
характер.

Аналіз словників і текстового матеріалу слов’янських мов показав, що
прикметники й прислівники у формі безвідносного ступенювання, вжиті у
переносному значенні, зберігають значення безвідносності, і це є нормою
для української та російської мов:

укр. зелений юнак – юнак, який не має життєвого досвіду,

недосвідчений [СУМ ІІІ: 153]; пор. Перед ним був зовсім зелений

юнак, досить симпатичний і добродушний з вигляду (І.Багряний);

рос. чистый человек – морально бездоганна, чесна, правдива,

безпорочна людина [Ожегов 1988: 723]; пор. Слишко всё гладко

выходило: неправдоподобно чистым и благородным оказывался её

брат (А.Дышев).

Українські, російські, англійські прикметникові й прислівникові
утворення у формі безвідносного ступенювання широко вживаються в
науковому мовленні. Звертають на себе увагу прикметники на позначення
кольорів. Ужиті як складові частини зоологічних, ботанічних,
геологічних, технічних та інших назв або термінів, вони не можуть
утворювати безвідносні ступені ознаки: Ним виявився хлор, яким
відбілювали жовтий віск (М.Василева); Почему красный фосфор при хранении
на воздухе становится влажным? (Б.Стёпин, Л.Аликберова); red hematite,
red iron ore, red oxide of iron (ЧЭСТФГ), але Кора у них з внутрішнього
боку (влітку) жовтувата, на смак кора верби більш терпка, ніж гірка,
лози – навпаки (В.Кархут); Само название “Антарес” означает “соперник
Марса”, планеты, имеющей красноватый цвет (В.Цесевич); Many dyes (e.g.,
a yellow dye from bearberry, a reddish dye from henna, and a pale blue
dye from blue ash) are extracted from leaves, although nearly all
commercial dyes are now derived from coal tar (R.Kingsley).

Зафіксовані семантичні класи якісних прикметників спроможні утворювати
форми безвідносного ступенювання у трьох досліджуваних мовах. Обробка
даних показала, що для утворення КБМО частіше використовуються
прикметники, ніж прислівники (українська мова – 67,7% і 32,05%,
російська мова – 72,7% і 26, 7%, англійська мова – 81,05% і 18, 8%
відповідно). Це свідчить про те, що прикметник є більш доступною
ознаковою частиною мови для вираження КБМО у слов’янських та германських
мовах.

Аналіз текстового матеріалу підтвердив, що для вираження ознаки
дефектності або ексесивності в українській, російській, англійській
мовах використовують і відносні прикметники, якщо у контексті вказано на
якість цієї відносності:

укр. Струве струсив зонт: над Парижем висіли низькі сіро-коричневі

хмари і лив сумний, зовсім російський дощ (О.Нагорний, Г.Рябов).

У Росії холодніше, ніж у Європі, там завжди неприємно і сумно,

коли дощить, і ці погодні ознаки перенесені на дощ у Парижі, який

теж здається герою холодним і сумним.

рос. На фотографии Итиро был в матросской блузе с глубоким

вырезом на груди, его фуражку венчала императорская кокарда, а

в его лице было что-то очень японское, но он мог бы вполне сойти

и за русского парня (В.Пикуль). Японці, представники

монголоїдної раси мають характерні риси обличчя: вузькі очі,

широкі вилиці, чорне волосся, жовтувату шкіру. Ці ознаки має

на увазі автор у зображенні молодого хлопця.

aнгл. Eleanor is very competent and very conservative, very English

(M.Crichton). “Eleanor is … very English” (Елеонора – дуже

англійська жінка) – англійцям як нації притаманні консерватизм,

впевненість у своїх діях, компетентність. Характеристики,

перелічені на початку речення, і заключне “very English”

охоплюють ці риси характеру жінки як представниці нації.

У слов’янських і германських мовах відносні прикметники мають незначну
частоту вживання (від загальної кількості одиниць) для утворення КБМО:
українська мова – 0,2%; російська мова – 0,7%; англійська мова – 0,1%.
Цілком очевидно, відносні прикметники не можна характеризувати як такі,
що утворюють КБМО, якщо тільки не йдеться про якість цієї відносності.

Підсумуємо висловлені міркування:

1. У зіставлюваних мовах серед прислівників безвідносного ступенювання
найпродуктивнішими є атрибутивні, часові, просторові, модальні.

2. У трьох мовах виділені семантичні групи прикметників, що підлягають
безвідносному ступенюванню. Найчастотнішими є прикметники характеризації
людини.

3. Простежується кількісне перевищення прикметників класу “позитивна
оцінка” над класом “негативна оцінка”, і цей факт має універсальний
вияв.

4. В українській, російській мовах прикметники та прислівники, вжиті у
переносному значенні, підлягають безвідносному ступенюванню, що є нормою
для слов’янських мов на відміну від германських.

5. У плані функціонального навантаження у трьох мовах звертає на себе
увагу використання прикметників на позначення кольору в науковому
мовленні. Ужиті як складові частини назв або термінів, вони не утворюють
безвідносні ступені ознаки.

6. Для утворення КБМО в українській, російській, англійській мовах
частіше використовують прикметник, що повніше і репрезентативніше, ніж
прислівник, відображає явище інтенсифікації ознаки.

7. Відносні прикметники як у слов’янських, так і у германських мовах
спроможні утворювати КБМО, якщо йдеться про якість відносності цих
прикметників.

Контрастивний аналіз семантики безвідносних прикметникових і
прислівникових похідних форм виявив спільне й відмінне у слов’янських та
германських мовах; це свідчить про універсальність КБМО у досліджуваних
мовах. КБМО як одиниця парадигматичної системи має польову структуру, що
дає змогу в подальшому говорити про первинну та вторинну семантику й
особливості її вияву в українській, російській, англійській мовах.

Література

Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологи. М.: Аспект Пресс,
1995. 144 с.

Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука,
1988. 298 с.

Васильева О.С., Демченко Е.А. Изучение основных характеристик жизненной
стратегии человека // Вопросы психологии. 2001. №2. С.74-81.

Воротников Ю.Л. Безотносительные степени качества в русском языке//
Известия АН. Серия литературы и языка. 2000. Том 59. №1. С.36-43.

Николаева Т.М. Качественные прилагательные и отражение “картины мира”//
Славянское и балканское языкознание. Проблемы лексикологии. М.: Наука,
1983. С.235-244.

Новиков Л.А. Семантика русского языка. М.: Наука, 1982. 275 с.

Ожегов С.И. Словарь русского языка. М.: Русский язык, 1988. 750 с.

Словник української мови: В 11-ти т. Т.3. К.: Наук. думка, 1972. 744 с.

Телия В.Н. Типы языковых значений. М.: Наука, 1981. 265 с.

Трубецкой Н.С. Основы фонологии. Пер. с нем. М.: Наука, 1960. 169 с.

Уфимцева А.А. Слово в лексико-семантической системе языка. М.: Наука,
1969. 198 с.

Похожие записи