Реферат на тему:

Реалізація категорії діяча в словотвірних гніздах російської,
української і польської мов

Зіставно-типологічне вивчення словотвірних гнізд (далі СГ) – актуальна
проблема сучасної дериватології [Петрухина 2000: 71; Тихонов 2001: 15;
Фатхутдинова 2003]. Довгий час розвиток словотвору загалом та зіставного
зокрема відбувався при зосередженні уваги науковців на словотвірному
типі [Білоус 1986: 40; Тихонов 1994: 160]. Проблематика та перспективи
зіставного опису словотвірних систем слов’янських мов на матеріалі СГ
накреслюються протягом останніх двадцяти років [Лукашанец 1981; Павленко
1982; Конфронтационное 1986: 248-249; Тихонов 1987; Лопатин 1987: 52-53;
Тихонов 1994 та ін.], але цей напрямок перебуває ще у стадії формування
і пошуків.

Представники структурної лінгвістики спробували зіставити СГ за
допомогою штучної мови-еталону аплікативної моделі [Лукашанец 1981;
Альтман…1987]. Запропонована методика, що ґрунтується лише на
частиномовну належність похідних, виявилася занадто обмеженою як для
власне описового, так і для зіставно-типологічного вивчення СГ та
потребує розширення в плані семантики [Фатхутдинова 2003: 150]. Аналіз
СГ повинен враховувати їх формальні та семантичні параметри.

На структурно-семантичні особливості СГ, як відомо, значною мірою
впливають різноманітні показники вихідного слова, передусім його
належність до певної лексико-семантичної групи (далі ЛСГ). Зіставлення
СГ слів окремої ЛСГ на внутрішньо- і міжмовному рівнях уможливлює
виявлення спільних і специфічних ознак їхньої організації. Вважаємо, що
перспективним щодо з’ясування міжмовної еквівалентності комплексних
одиниць є не тільки зіставлення СГ однієї ЛСГ, а також аналіз СГ,
вершини яких генетично споріднені.

Об’єктом дослідження є СГ з вершинами сажать (садить), садити (саджати,
садовити, сажати) і sadzi? (sadza?, sadowi?) у російській, українській і
польській мовах ХІХ–ХХ ст. Укладання СГ здійснено з урахуванням як
літературних, так і позалітературних (територіально- і
соціально-діалектних) компонентів.

Як і В. Г. Фатхутдінова, яка спирається на концепцію О. А. Земської,
співвідносимо поняття конкретної словотвірної парадигми (далі СП) з
конкретним СГ. СГ – сукупність таких СП, а також сукупність словотвірних
ланцюжків (далі СЛ) [Фатхутдинова 2003: 150-151].

Завдання пропонованої статті полягає в з’ясуванні того, яким чином (у
якому обсязі, за допомогою яких засобів тощо) в аналізованих СГ
реалізується категорія діяча, яка, є однією із семантичних позицій
типової СП слов’янського дієслова.

Категорія особи, що є ширшою від категорії діяча, у словотворі об’єднує
похідні, які утворилися від дієслів, іменників, прикметників і
дієприкметників. До nomina agentis, тобто до іменників із значенням
діяча, зараховуємо лише девербативи (пор. з позицією в [Маркарьян …1990:
25]).

Семантична структура як базових дієслів, так і префіксальних і
суфіксальних дієслів першого й подальших ступенів у зіставлюваних СГ
російської, української і польської мов, як свідчить аналіз словникових
статей, має багато спільних ознак (відносно послідовний збіг прямих та
стрижневих значень, однакова валентність дієслів, значення каузації).
Проте, незважаючи на однакові умови і відсутність внутрішньомовних
стримуючих чинників, категорія діяча по-різному виявляється в СГ з
вершинами сажать, садити і sadzi?.

Зіставлювані СГ відрізняються одне від одного на рівні реалізації
категорії діяча насамперед щодо кількісної представленості nomina
agentis. Кількість похідних стосовно суфіксів, за допомогою яких у СГ
кожної з мов утворено nomina agentis, наведено в таблиці. Звичайно, для
кожного аналізованого гнізда інвентар наявних у мові формантів, які
беруть участь у передачі словотвірного значення ‘виконавець дії’,
використовується вибірково.

Таблиця

Суфікси nomina agentis у СГ з вершинами сажать, садити і sadzi?
у російській, українській і польській мовах XIX-XX ст.

N Російська мова Українська мова Польська мова

суфікс

к-ть похідних

суфікс

к-ть похідних

суфікс кк-ть похідних

1 -чик/-щик 18 -чик 3 -ca 2

2 -тель 15 -ник 2 -nik 2

3 -льщик 2 -льник 2 -ik 1

4 -ник 3 -ач 1

5 -л(а) 1 -ун 1

6 -ун 1 -л(я) 1

7 -ниц(а) 1 -чиц(я) 1

8 -иш(а)

1

9 -их(а)

1

Із 43 іменників аналізованої групи російського гнізда 36 належать до
діалектної лексики (три з них – це соціально-діалектні компоненти), 6 є
спільними для літературної та діалектної лексики (сажальщик, насадитель,
насадчик, обсадчик, посадчик і посадник) та один відомий лише
літературній мові (садчик І). У СГ української мови з 11 слів nomina
agentis одне є територіально-діалектним (садиля ‘жінка, що садить
картоплю’ [Онишкевич ІІ: 200]), а жаргонізми садун і підсадчик за своїми
значеннями збігаються з аналогічними елементами російського гнізда. У СГ
польської мови всі іменники зі словотвірним значенням ‘особа як
виконавець дії’ є літературними утвореннями (osadnik I, osad?ca, sadzca,
sadzik II).

Спільним для дериватів nomina agentis у СГ трьох мов є те, що деякі з
похідних можна розглядати як двомотивовані іменником і дієсловом: рос.
садчик І, насадчик, посадчик, обсадчик; укр. садчик, осадник; пол.
osadnik II. Однак зачислюємо їх до складу відповідного СГ як
девербативи.

Групу nomina agentis у складі зіставлюваних СГ об’єднує також така риса,
як синонімія похідних, яка більшою мірою виявляється серед аналізованих
іменників російського гнізда:

1) СГ української мови – садильник – саджальник ‘той, хто садить
що-небудь’ [СУМ ХІ: 9-10];

2) СГ польської мови – osad?ca – sadzca ‘той, хто щось засновує, когось
поселяє; засновник’ [SJPD VIII: 7];

’ :

@

hn

» hn

hn

hn

hn

hn

hn

» hn

» hn

hn

gdn

gdn

gdn

«Z#j#?%‚%„%†%–%?%Ae%AE%e%o%nanOnananOnOnOnananAnAnAnOn¶¤’„Ornr]( hn

» hn

hn

» hn

hn

» hn

hn

» hn

hn

hn

hn

????8

» hn

hn

hn

hn

hn

( hn

» hn

ytn

.’J’L’Z’x’nnnn

gdn

ytn

~’’’?’c’¦’®’?’nnannn

gdn

8

gdn

ytn

?’Ae’E’O’O’a’ae’nnannn

gdn

8

gdn

ytn

(nnannn

gdn

8

gdn

ytn

«(,(0(8(<(>(@(nnannn

gdn

8

gdn

ytn

F(R(V(^(b(d(f(nnannn

gdn

8

gdn

ytn

l(t(x(„(?(?(?(nnannn

gdn

8

gdn

ytn

’(c(¦(¶(?(1/4(3/4(nnannn

gdn

8

gdn

ytn

Ae(O(O(O(U(Ue(TH(a(nnnnnnn

gdn

0*080B0issIiss3/4? ????????????????????? ???????????????????????» hn

hn

hn

hn

» hn

hn

» hn

ytn

ae(o(oe(u(ue(th())nnnnnnn

gdn

ytn

» hn

hn

hn

Q‘рабочий, занимающийся обсадкой’ [БАС VIII: 431]), отсаживатель –
отсадчик [Даль IІ: 1956]; присаждатель – присаживатель – присадчик –
присажатель [Даль IІ: 1214]; рассаживатель – рассадчик – рассажатель
[Даль ІIІ: 1214] – у В. І. Даля семантизація наведених іменників
відбувається шляхом відсилання до твірного дієслова; подсадчик –
подсадник І – часткові синоніми за значенням ‘обманщик, халтурщик’ [БСЖ:
450].

Характерною рисою СГ російської мови є те, що в його складі є nomina
agentis із суфіксом –тель, які утворюються від корелятивних за видом
дієслів: насадитель – насаживатель, обсадитель – обсаживатель,
присажатель – присаживатель, рассажатель – рассаживатель. Джерелом цього
матеріалу є словник В. І. Даля.

Слушним у цьому плані є твердження В. М. Хохлачової про те, що для назв
особи за дією ознака різного перебігу дії не є суттєвою, оскільки “мотив
номінації особи відносно до дії пов’язаний не з характером перебігу дії
у часі, а з характером відношення особи до цієї дії” (цит. за
[Хачатурова 1980: 218-219]). Проте інтерпретація таких співвідносних за
видом твірних дієслів іменників “скоріше як свідчення індивідуального
експериментування в мові, ніж як відображення мовної реальності” [Там
само] є, на наш погляд, занадто категоричною. До того ж такі корелятивні
пари наявні не для кожного з nomina agentis на –тель у складі
російського СГ. Принаймні їх можна розглядати як потенційні слова, за
зразком яких цілком можливим є творення аналогічних щодо словотвірної
структури похідних у порівнюваних СГ української і польської мов.

Отже, зіставний аналіз СГ із базовими дієсловами сажать, садити і sadzi?
у російській, українській та польській мовах XIX-XX ст. в аспекті
реалізації в їх структурі категорії діяча підтверджує висновок, до якого
дійшов Г. О. Ніколаєв, порівнюючи словотвір іменників у російській і
польській мовах [Маркарьян … 1990: 31]. Наш матеріал дає підстави
поширити відповідне положення дослідження Г. О. Ніколаєва на трихотомію
“російська – українська – польська мови”, а саме: зіставлювані СГ
вказують на певну близькість групи nomina agentis у зазначених мовах, а
відмінності стосуються здебільшого кількісної заповнюваності цієї
семантичної позиції в конкретних СП, а також окремих утворень. Подальший
зіставний аналіз зазначених СГ полягатиме у виявленні спільного і
специфічного при реалізації інших параметрів СП і СЛ, які формують ці
гнізда.

Література

Альтман И. В., Шевчук В. Н. Некоторые результаты сопоставления
словообразовательных гнезд с помощью искусственного языка-эталона //
Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. М., 1987.
С. 212-215.

Билоус М. П. Структура словообразовательного гнезда корня гірк/ий в
восточнославянских языках // Вестник Львовского ун-та. Сер.
филологическая. Вып. 17. Львов, 1986. С. 40-43.

Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / Под. ред.
проф. И. А. Бодуэна де Куртенэ: В 4-х т. М.: Цитадель, 1998.

Конфронтационное изучение фонологии, грамматики и лексики современных
славянских языков // IX Международный съезд славистов: Материалы
дискуссии. Языкознание. К., 1986. С. 167-302.

Лопатин В. В. Основные единицы сопоставительного описания
словообразовательных систем славянских языков // Сопоставительное
изучение словообразования славянских языков. М., 1987. С. 46-53.

Лукашанец А. А. Словообразовательные гнезда глаголов в русском и
белорусском языках (на материале одной из групп глаголов конкретного
физического действия): Автореф. дисс. … к. филол. наук. М., 1981.
19 с.

Маркарьян Н. Е., Николаев Г. А. Сопоставительное словообразование и
формообразование русского и польского языков: Имя существительное.
Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1990. 139 с.

Мокиенко В. М., Никитина Т. Г. Большой словарь русского жаргона. СПб.:
Норинт, 2000. 720 с.

Онишкевич  М. Й. Словник бойківських говірок: У 2-х ч. К.: Наук. думка,
1984.

Павленко Н. А. К вопросу об историческом и сравнительно-типологическом
изучении словообразовательных гнезд // Актуальные проблемы русского
словообразования: Сб. науч. ст. Ташкент, 1982. С. 53-54.

Петрухина Е. В. Новые пути изучения словообразования славянских языков
(Рецензия) // Известия АН. Сер. литературы и языка. 2000. Т. 59. № 6.
С. 70-74.

Словарь современного русского литературного языка: В 17-ти т. / АН ССР,
Ин-т рус. яз. М. Л.: Изд-во АН СССР, Наука, 19481965.

Словник української мови: В 11-ти т. / Ін-т мовознавства ім.
О. О. Потебні. К. : Наук. думка, 1971-1980.

Тихонов А. Н. Словообразовательное гнездо как единица системы
словообразования и как единица сравнительного изучения славянских языков
// Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. М.,
1987. С. 104-111.

Тихонов А. Н. Лексические и словообразовательные гнезда как единицы
сравнительного изучения восточнославянских языков // Теоретические и
методологические проблемы сопоставительного изучения славянских языков.
М., 1994. С. 148-161.

Тихонов А. Н. Состояние научной разработки гнезда и перспективы его
исследования // Актуальные проблемы русского словообразования. Елец,
2001. С. 10-21.

Фатхутдинова В. Г. Лингвистические основы сопоставительного анализа
отглагольных словообразовательных гнезд в русском и татарском языках //
Сопоставительная филология и полилингвизм: Сб. науч. тр. Казань, 2003.
С. 147-155. // http:// www.kcn.ru/tat_ru/universitet/fil 18.02.03.

Хачатурова Л. А. Принципы толкования производных наименований лица с
суффиксом тель в словаре В. Даля // Актуальные проблемы русского
словообразования. Ч. ІІ. Ташкент, 1980. С. 217-221.

S?ownik j?zyka polskiego: Т. 1-11. / PAN; Redaktor nacze?ny
W. Doroszewski. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1958-1969.

Похожие записи