Реферат на тему:

Проблема гуманізації викладання літератури (на матеріалі творчості Олеся
Гончара)

Обличчям до людини

У сучасному світі всіх дедалі більше турбують проблеми незахищеності
людини. Цьому сприяє бурхливий соціально-технологічний розвиток
суспільства, надмір інформації, яку неможливо усвідомити і засвоїти в
повному обсязі. Людина зі своїми проблемами залишається одна проти
суспільства, і виникає парадокс: те, що повинне розвивати особистість і
допомагати їй, насправді нівечить і руйнує. Тому особливо зростає нині
роль школи і, зокрема, уроків літератури у спробі врівноважити шалений
процес безоглядного руху вперед. Література — це засіб порятунку
емоційно травмованого покоління, адже саме в літературі увага звернена
передусім до людини, її духовного єства, проблем, прагнень. Саме на
уроках літератури потрібно відновити гуманістичний погляд на світ, бо
сучасна молодь значно втратила здатність емоційно сприймати дійсність,
співпереживати чужому болю, адекватно реагувати на оточення. Не маючи
емоційного життєвого досвіду, молода людина скептично дивиться на світ і
часто обирає споживацьку позицію. Уроки літератури мають сприяти
розвитку духовного світу школярів, тому вчитель-словесник — одна з
найважливіших постатей сучасної школи. Кожного разу вчитель у
багатовимірному змісті художнього твору повинен шукати новий аспект, щоб
ще і ще раз пробуджувати почуття дитини, змушувати виявляти їх,
формувати власне ставлення до прочитаного. Особливо зростає роль
емоційного виховання в старших класах, де учні вже мають певну систему
світоглядних уявлень. Вчитель, не нав’язуючи свою думку, повинен
добитися від учнів розуміння найважливіших морально-етичних проблем і
співвіднесення їх із реальним життям. В 11 класі серед творів
гуманістичного аспекту помітне місце посідає доробок Олеся Гончара —
письменника, що піднімав глобальні проблеми людства через призму
сприйняття їх кожним членом суспільства. За браком часу на вивчення
творчості О. Гончара можна відвести 4-5 годин, тому складність полягає в
тому, щоб сконцентровано розкрити всю глибину філософського погляду на
людину, інтерес до якої є основою творів митця.

Збудження творчої активності

Творчість О. Гончара — вагомий засіб збудження творчої активності учнів.
Так, ще в попередніх класах при знайомстві з постатями Т. Шевченка, Лесі
Українки, М. Коцюбинського, С. Васильченка учні дізнаються, як оцінював
значення своїх попередників О.Гончар, тобто заочно знайомляться із
особистісно-орієнтованим напрямком творчості митця. Перед вивченням
біографії письменника варто запропонувати групам учнів підготуватися до
оглядової бесіди за творами «Модри Камень», «Прапороносці», «Людина і
зброя», «Тронка», новелами та оповіданнями різних років. Це дасть учням
можливість глибше ознайомитись із доробком письменника і стати
співтворцями уроку, присвяченого життєвому і творчому шляху О. Гончара.
Молодь повинна відчути гуманістичний

світогляд автора, тому основний акцент навіть при оглядовому вивченні
варто зробити на зображенні людини як частки Всесвіту, руйнування якої
веде до порушення гармонії всього світу. Потрібно також зазначити, що
такий погляд не залежить від теми твору: війна чи мир, щастя чи біда,
праця чи відпочинок — однаково важливою залишається людська постать, і
таким є кожен герой О. Гончара. Говорячи про героїв, треба виявити
власне учнівське ставлення до них, бо скептично настроєна молодь не
завжди сприймає ідеали, піднесені автором, не одразу зіставляє зображене
із реальністю, хоча і вміє оцінити образи з точки зору теорії. Скажімо,
декому здаються занадто ідеальними герої «Прапороносців», тому важливо
довести, що вселюдському злу (війні) можуть протистояти лише
високодуховні люди, а їх ідеалізація — це авторська мрія про людину.
Варто підкреслити, що улюблені герої О. Гончара — це молодь, часто
ровесники наших учнів, тому кожен знайде в них щось близьке власній душі
(наприклад, герої роману «Тронка», з якими сучасні діти часто не
погоджуються, все ж викликають у них симпатію). Тому кожен художній
образ повинен трансформуватись у юній свідомості в певний
емоційно-естетичний символ, код, спрямований на вдосконалення власного
духовного світу.

Важливим засобом емоційного сприйняття творів О. Гончара є їх особливий
романтичний стиль (метод «поетичного реалізму»). Для нинішньої молоді
поняття «романтика» часто неприйнятне, але ж воно — запорука розвитку
духовного світогляду. Тому всі твори митця розглядаємо саме в
романтичному ореолі, доводячи при цьому, що емоційна піднесеність аж
ніяк не відриває зображене від реальності (скажімо, Віталик із «Тронки»
— чудовий радист, героїня новели «Жінка в сірому» — сумлінна садівниця в
санаторії, невиправний романтик Черниш із «Прапороносців» виявляється
неабияким спортсменом-альпіністом). Таким чином, твори О. Гончара
демонструють, що емоційна і романтична людина — не окремий тип, а живе
вона в кожному з нас, варто лише відчути її в собі.

Схема і людина

Роман О. Гончара «Собор» є важливим твором для розуміння учнями поняття
духовності. Тому почати варто із емоційного сприйняття його . Наприклад,
шляхом бесіди: що найбільше схвилювало, з чим згодні, а з чим — ні, що
близьке собі виявили, про що нове дізналися? Лише після цього можна
аналізувати зміст твору. Давши поняття проблемно-філософського роману,
треба з’ясувати, які ж проблеми помітили учні в творі і чи бачать вони
ці проблеми в сучасному суспільстві. Врешті, школярі повинні дійти
власного висновку: чому ж твір був спочатку заборонений?

З’ясовуючи деструктивну композицію твору, пропонуємо учням схематично
зобразити сюжет роману (один із варіантів поданий у конспекті уроку).
Але схема — лише допомога у з’ясуванні планетарної масштабності поглядів
автора на людину та її світ. До якого ж висновку приходимо? Виявляється,
кожен герой твору в більшій чи меншій мірі пов’язаний із долею всіх
інших (скажімо, Лобода і Баглай не ворогують відверто, але волею долі
серед учасників оргії в соборі, що ледь не стала фатальною для Миколи,
опиняється «колишня Лободина» — Жанна). Долі всіх героїв пов’язує собор,
що височить, спрямований у космос (недарма і порівняний він з ракетою).
А висмикни якийсь образ із цієї системи — i порушиться рівновага і
собору, і всього твору. Так і за життя цілої планети, Всесвіту кожна
людина несе персональну відповідальність, хоча сама на їх тлі є
піщинкою.

Дискусія на уроці

Учнівські висновки доцільно формулювати шляхом дискусії. Наприклад,
вірить молодь у «ідеальність» героїв О. Гончара чи вважає їх штучно
створеними (бо в сучасному житті діти частіше спостерігають антиідеали).
Дискутивним стане і формулювання конкретних проблем, бо «проблема
духовності», про яку учні читають із критики, є досить широкою і не всім
однаково зрозумілою.

Дискусійними можуть бути питания:

• В чому виявляється конфлікт міста і села в романі «Собор»?

• Чи відчули ви радість «вільної праці» радянської людини?

• Як втілився в героях романтичний принцип «позитивний — негативний»?

• Що є для людини справжнім падінням і чи буває падіння сходинкою до
зростання?

Дискусія завжди залишається однією з ефективних форм аналізу проблемних
творів, але не повинно бути нав’язливою, а орієнтуватися знову-таки на
емоційне сприйняття і виявлення думок.

Естетика слова

Розвиток духовності та формування емоційного світу неможливі без
виховання естетичних поглядів школярів. Тому так необхідно на уроках
літератури відчути красу слова, неповторність мистецького стилю кожного
автора і водночас його духовну спорідненість з іншими. Наприклад,
своєрідністю творів О. Гончара є те, як тісно переплетено чудові пейзажі
з філософськими роздумами про місце людини в цьому світі. I в той же час
ми можемо порівняти їх з імпресіоністичними картинами М. Коцюбинського
(твори якого, до речі, О. Гончар називав поезією) або з його ж
враженнями — асоціаціями від погляду на будь-яке явище. Картини війни,
що епізодично, але яскраво вплетет в канву романів «Собор» та «Тронка»,
перегукуються з кіноповістями О. Довженка. Такий підхід створить в уяві
учнів асоціативні мистецькі образи і поставить вивчені твори в
загальнолітературний контекст, давши уявлення про літературу як цілісний
предмет.

Таким чином, саме уроки літератури покликані формувати
емоційно-естетичний світ дитини, яка розвивається в раціоналістичному
світі. Вихопити з цього світу неможливо та й навряд чи потрібно, але
зробити життя в ньому повноцінним, духовним — ось завдання сучасної
школи.

ТЕМАТИЧНІ РОЗРОБКИ УРОКІВ (11 клас) Урок № 1 Тема. Творчість Олеся
Гончара — переддень епохи «шістдесятників».

Славний і справжній прозаїк. Олесь Гончар…

М. Шолохов Мета: ознайомити з життям і творчістю Олеся Гончара; дати
уявлення про місце і роль письменника в сучасному літературному процесі;
поглиблювати знания про види та жанри епічних творів. Виховувати повагу
до геніїв нашої культури.

Тип уроку: шкільна лекція з елементами бесіди. Обладнання: портрет Олеся
Гончара, видання творів письменника різних років.

Хід уроку

До цього уроку бажано, щоб групи учнів заздалегідь прочитали твори Олеся
Гончара «Прапороносці», «Тронка», «Людина і зброя», новели, оповідання,
мали уявлення про їх зміст і були готові підтримати розповідь учителя.

І. Розповідь учителя.

Письменник-громадянин Олесь Гончар народився 3 квітня 1918 року на
Полтавщині. Справжнє ім’я його — Олександр, то вже у школі вчитель
назвав його Олесем.

Після смерті матері живе у діда й баби на Дніпропетровщині (з 3-х
років). Там же закінчує 7 класів середньої школи. Після неї — праця в
редакції районної газети.

1934 р. — вступає до Харківського технікуму журналістики.

1937 р. — робота в обласній молодіжній газеті.

З 1938 р. — студент філологічного факультету Харківського університету.
Збулася найзаповітніша мрія юнака. У спогадах Олесь Гончар називає себе,
тодішнього, «найщасливішою людиною».

Але навчання було перервано війною з німецькими окупантами.

1941 р. — добровольцем іде на фронт.

«Окопи стали для нас другим університетом», — напише згодом письменник
про той час, коли необстріляні юнаки потрапляли у найжорстокіші бої.

Між боями молодий сержант-мінометник пише вірші, концентруючи в них свої
враження. Довелося багато марширувати по країні, лежати в госпіталях
після поранень, а закінчив війну у «Златій Празі» сонячного весняного
дня.

З 1945 р. продовжує навчання в Дніпропетровському університеті. Там же
починає писати оповідання, першим з яких стало «Модри Камень» — враження
від пережитої війни.

Запитання до учнів:

1. Про що розповідається у творі?

2. Як протиставлені в оповіданні війна і кохання?

3. Що могло стати причиною критики твору?

З 1946 до 1948 р. працює над трилогією «Прапороносці» (спочатку це були
окремі твори «Альпи», «Голубий Дунай» і «Злата Прага»). Задум виник ще в
роки війни. За твір була присуджена Сталінська премія.

Запитання до учнів:

1. Чому твір вважається трилогією?

2. Що оспівано в романі? Хто ж такі прапороносці?

3. Хто з героїв найбільше вразив?

4. Чому твір зазнав великого успіху одразу після виходу?

5. Чим цікавий цей роман у пострадянський час?

Варто акцентувати увагу учнів на особливому романтичному способі
зображення у О. Гончара, який притаманний усім його творам.

1947 р. — повість «Земля гуде» про полтавських підпільників.

50-ті роки — історичні романи «Таврія» та «Перекоп» про боротьбу в роки
громадянської війни.

1960 р. — роман «Людина і зброя», за який присуджена Шевченківська
премія.

Запитання до учнів:

1. В чому виявився автобіографізм твору?

2. Хто є головними героями?

3. Як поєднує письменник реалістичність зображення з романтичним
поглядом на життя?

4. Як постає у романі проблема «важкої ціни перемоги»? (Порівняти з
кіноповістями О. Довженка).

1962 р. — роман «Тронка», відзначений Ленінською премією.

Запитання до учнів:

1. Який жанр твору? (Роман у новелах).

2. Де відбуваються події?

3. Хто з героїв найбільше привабив і чому?

4. Як звучить у творі тема війни?

1968 р. — роман «Собор», що згодом був заборонений.

70-ті роки — виходять романи «Циклон», де знову проводиться паралель між
сучасністю і війною; «Берег любові», де піднята екологічна проблема;
повість «Бригантина», що розкриває таємниці психології підлітків.

80-ті роки — роман «Твоя зоря» і збірка праць «Письменницькі роздуми».

90-ті роки — оповідання, новели, есе. Взагалі, письменник протягом
усього життя звертався до малих прозових форм.

Запитання до учнів:

1. Враження від прочитаних творів (орієнтовно — новели «Кресафт»
(згадати, що вивчали твір у 8-му класі), «За мить щастя», «Магда»,
«Корида», «Жінка в сірому»).

2. Як Олесь Гончар продовжує традиції новелістики М. Коцюбинського, В.
Стефаника, М. Хвильового?

Своєю творчістю Олесь Гончар утверджував ті волелюбні ідеали, що згодом
будуть підхоплені «шестидесятниками». Письменник став однією з опор
українського відродження. Він був і є обличчям не тільки української
культури, а й усієї держави, бо громадсько-політична діяльність
письменника прославила його далеко за межами України.

14 липня 1995 р. письменник помер. Похований у Києві, на Байковому
кладовищі.

II. Закріплення вивченого.

Уже з перших творів О. Гончара долинув могутній голос таланту «славного
і справжнього прозаїка».

Які жанрові форми використовував автор? Що дало змогу критикам назвати
О. Гончара «поетичним реалістом»? Які проблеми найбільше хвилювали
письменника?

III. Домашнє завдання: прочитати роман «Собор», підготуватися до
опрацювання змісту твору.

Урок № 2 Тема. Роман Олеся Гончара «Собор» — український твір
планетарного звучання.

Орлиний, соколиний роман ви написали,

роман-набат… Г. Тютюнник Мета: з’ясувати ідейно-тематичний зміст
роману, його сюжетні лінії та композицію, жанрову специфіку, визначити
проблеми твору. Поглиблювати знання про сюжет та композицію художнього
твору, про особливості роману як літературного виду. Розкрити поняття
духовності та розвивати її в учнях. Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до твору.

Хід уроку І. Вступне слово вчителя про роман:

Твір, що був написаний в епоху застою і порушив проблеми, які нині не
втрачають, а набувають актуальності. Своєрідним пророцтвом у майбутнє
став цей багатостраждальний твір.

Оголошення теми та мети, епіграфа уроку.

II. Робота над змістом твору.

1. Історія написання та доля твору. Створювався роман з 1963 до 1967 р.
Громадськість

чекала виходу нового твору, знаючи, що кожен новий роман Гончара — явище
неповторне.

Надрукований твір у 1968 р. в журналі «Вітчизна», а згодом — окремими
виданнями, Читачі та критика одразу схвально відгукнулися.

Роман був перекладений і російською мовою, готувався до видання в
Москві.

І раптом навколо твору завирували пристрасті: посипалися критичні
статті, відгуки, були організовані виступи робітників та селян, що
нібито «рішуче засуджували і заперечували» зображене в романі (хоча
більшість із них твору не читали — «нема коли», як сказала одна зі
свинарок). Велику роль у шельмуванні твору відіграв Микола Шамота,
тодішній директор Інституту літератури АН УРСР.

Російською мовою твір був виданий в 30-ти примірниках, а далі друк був
зупинений.

Що ж трапилось? Просто підняті проблеми були настільки злободенними, що
підривали устої радянської держави. Гончара як лідера української
радянської літератури, звичайно, не могли репресувати давніми методами.
Вдалися до методу нового, але теж почерпнутого із давньої скарбниці —
заборонити твір. Деякі керівники упізнали себе в образах твору,
звернення до собору в час атеїстичної боротьби теж послужило причиною,
згадки про історичне минуле України довершили справу — і твір було
вилучено з обігу на 18 років. Лише в кінці 80-х років роман знову
повернувся до нас.

2. Тематика твору.

Про що цей твір? Однозначно відповіді не даси.

— Які думки виникли у вас під час читання (що вразило, схвилювало, чи
актуальним здався твір?).

Як же визначити тему: «Це книжка про Сучасника» (О. Гончар), тобто
дослідження духовного світу різних соціальних верств населення на
матеріалі життя робітничого селища. (Гончар часто любить зображувати
саме південні райони України).

3. Жанрова специфіка.

Пригадати ознаки роману. Які з них не до кінця витримані? (невеликий час
дії (фактичної), але значно глибший у позасюжетній канві; багато героїв,
але увага сконцентрована на кількох; обмежене місце дії)

Новий жанр — проблемно-філософський роман (всі проблеми підняті до рівня
вічних проблем цивілізації і розглядаються в планетарному масштабі).

4. Композиція.

Композиція струнка — 26 розділів, у кожному з яких розповідається про
одного з героїв.

Проте просто переказати твір не вдасться. Чому? Чи дотримується автор
хронології у викладі подій? (Пригадати поняття деструкції сюжету та
фабули).

5. Сюжетні лінії роману.

Яка лінія головна? (собор — перетин усіх інших ліній).

Які лінії пов’язані з ним найтісніше? (лінії Єльки, Миколи, Володьки
Лободи).

Поєднує собор і лінії Ягора Катратого, Івана Баглая, Ізота Лободи, а
також усіх жителів Зачіплянки (епізодичні герої, але не другорядні).

Пропонуємо учням схематично зобразити поєднання сюжетних ліній твору.

6. Проблематика.

Відповідно до жанру твору всі сюжетні лінії розкривають певні проблеми.

Всі їх можна звести до таких:

1. Проблема духовності сучасника:

— історична пам’ять;

— фальш у суспільстві; зневага до людини;

— байдужість та інертність «маси»;

— екологічна проблема.

2. Місце людини в суспільстві:

— батьки і діти;

— жінка в суспільстві;

— «начальники» і «рядові»;

— село і місто;

— людина як частка Всесвіту.

III. Закріплення вивченого.

Як роман «Собор» демонструє характерну рису творчості Олеся Гончара —
«планетарність мислення»? (Це погляд на будь-яку, навіть локальну
проблему в масштабах планети).

І все-таки попри всю проблемність роман звучить оптимістично. Що дає
волю Гончаровому оптимізму? Це надія на молодь — улюблених героїв
письменника, що ніби переходять із твору в твір.

Наступні уроки будуть присвячені обговорюванню образів твору.

IV. Домашнє завдання: підготуватися до характеристики образів, скласти
план до образу собору.

Уроки № 3-4 Тема. Проблемна характеристика образів роману «Собор».

Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!.. Олесь Гончар Мета:
розкрити образи твору і їх проблемне навантаження; підсумувати вивчення
творчості Олеся Гончара; закріпити вивчене про образи художнього твору;
виховувати в учнях почуття гуманізму, щирості, самосвідомості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: ілюстрації, фотографії відновлених архітектурних пам’яток
України.

Хід уроку І. Актуалізація опорних знань.

1. Який жанр роману «Собор»?

2. У чому особливість композиції твору?

3. Які проблеми піднімає автор у романі?

II. Характеристика образів твору.

(Оголосивши тему, мету та епіграф уроку, вчитель зауважує, що у зв’язку
із жанром твору доцільно і образну систему розглянути через призму
проблематики.)

Головна проблема твору — проблема духовності, Отже, який провідний образ
твору? Звичайно, собор. Саме він допоможе розкрити всі інші образи. Але
спочатку про сам собор.

Чому саме він став об’єктом уваги автора?

Учні пригадають відомості з історії про атеїстичну боротьбу в радянський
час, коли разом з матеріальними пам’ятками намагалися знищити і
духовність людини, перетворивши її на «коліщатко і гвинтик» державної
машини, (демонструються фотографії архітектурних пам’яток).

Поставити собор у центрі твору — це було неабиякою сміливістю
письменника. Але не за відновлення церковних забобонів виступає він. Для
Гончара собор — це зв’язок минулого з майбутнім, матеріального з
духовним.

Аналізуючи образ собору, варто розкрити такі питання:

1. Історія архітектурної пам’ятки (своєрідні ліричні відступи у творі,
що накреслюють шлях із минулого в сьогодення);

2. Сучасний стан споруди: про що він свідчить? Кого хвилює?

3. Яка символічна роль собору? (Згадати епіграф уроку);

4. Як ставлення до собору розкриває характери людей?

5. Як, на думку автора, собори пов’язують землю з Космосом?

(Підсумовуючи бесіду, варто зазначити пророчий зміст слів автора про
майбутню долю соборів, продемонструвати фотографії відновлених споруд,
що свідчать про повернення народу до витоків своєї духовності.

Аналізуючи образи людей варто загострити увагу на їхньому зв’язку з
собором.)

Образ Миколи (з’являється першим після розповіді про собор).

1. Чому герой так тонко розуміє собор?

2. Як втілилися у герої проблеми національної пам’яті, місця людини в
суспільстві?

3. Чи не здається юнак занадто ідеальним? (Ні, бо його образ — це
авторська мрія, і нічого перебільшеного в ній нема).

4. Як зрозуміти Миколину відповідь на питання «юшкоїда»: «Звідки ж ти?»
— «З двадцять першого»?

Образ Єльки.

1. Проблемне питання: чия доля — Миколи чи Єльки — більш тісно пов’язана
з собором? (Єльки, бо віхи її життя відмічені саме там, у соборі:
дитинство, дівоче падіння, кохання і загроза його втрати).

2. Як розкриває душу Єльки спілкування з собором?

3. Порівняти образ дівчини з іншими героїнями твору (Вірунькою,
Шпачихою, безіменними дівчатами та жінками), щоб переконатися, що
становище жінки

у суспільстві — одна з найважливіших проблем твору. Чому вона не
втратила актуальності досі?

4. Чому саме до Єльки і Миколи звернуті слова вчителя Хоми Романовича:
«Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!..»?

Образ Володьки Лободи.

1. Чому героя називають висуванцем?

2. Чим є для Володьки собор?

3. Яка проблема виникла у Лободи з батьком? Чому Микола назвав Володьку
«батькопродавцем»?

4. Яка суспільна проблема втілилася в образі зачіплянського «висуванця»?
Яку роль у долі роману це зіграло?

5. Чи актуальний образ «людини-функції» нині?

Образи представників старшого покоління.

1. Чим приваблює старий Нечуйвітер — Ізот Лобода?

2. Як цей образ поєднує минуле з сучасним?

3. Як в устах старого звучить екологічна проблема?

4. Яку «заборонену» тему піднімає образ Ягора Катратого? (Діяльність
Нестора Махна).

5. Як з допомогою образу Катратого в роман введено постать професора
Яворницького (новела «Чорне вогнище»)?

6. Іван Баглай демонструє зв’язок старшого покоління з молодшим. З якою
метою введений у твір образ цього «інтернаціоналіста» (згадати новелу
«Бхілайське вогнище»)?

Представники трудової Зачіплянки.

1. Хто з героїв чимось вразив чи запам’ятався?

2. Яка роль епізодичних героїв у творі?

(Потрібно підвести учнів до висновку, що в будь-якій людині автор хоче
бачити прекрасне; потворне ж він ненавидить і нещадно викриває.)

III. Закріплення вивченого.

1. Чим актуальний твір Олеся Гончара сьогодні?

2. Що дало можливість оцінити творчий метод письменника як поетичний
реалізм? Як поєднались у його творчості сувора реальність життя і
романтичне світосприйняття?

3. Як ви зрозуміли «планетарність мислення» письменника?

(Варто ще раз акцентувати увагу на проблемно-філософському аспекті, що й
зумовив поліфонічність ідейного звучання творів Олеся Гончара.)

IV. Домашнє завдання: підготуватися до написання творчої роботи «Мої
роздуми над «Собором» Олеся Гончара.

Похожие записи