Реферат на тему:

Прикладна лінгвістика як навчальна та наукова спеціальність

Історія розвитку лінгвістики як науки характеризується переважною
увагою до фундаментальних теоретичних досліджень. Наш прагматичний час
зумовив активізацію досліджень у сфері практичного застосування
накопичених лінгвістичних досягнень і, відповідно, активний розвиток
такої лінгвістичної науки, якою є прикладна лінгвістика. Провідні
університети світу (як далекого, так і близького зарубіжжя) не лише
проводять підготовку фахівців за цією спеціальністю, спираючись на
розроблені державні стандарти (наприклад, стандарти РФ), а й активно
досліджують з залученням студентів проблеми прикладної лінгвістики з
практичним їх впровадженням у життя суспільства. В університетах України
розпочато підготовку фахівців з цієї спеціальності. Одними з перших в
Україні спеціалістів з прикладної (комп’ютерної) лінгвістики почали
готувати Національний університет

ім. Шевченка, Київський національний лінгвістичний університет,
“Львівська політехніка”. Слідом за ними в університетах багатьох
обласних центрів з’явилися окремі факультети прикладної лінгвістики, або
у межах філологічних факультетів (переважно романо-германського
спрямування) починалася підготовка студентів за спеціальністю «Прикладна
лінгвістика». На жаль, Міністерством освіти і науки України ще не
розроблено стандарт навчальної спеціальності “Прикладна лінгвістика”. У
зв’язку з цим організатори навчального процесу у навчальних закладах, у
яких проводиться підготовка за спеціальністю “Прикладна лінгвістика”,
вкладають власне бачення у розуміння як самого поняття “прикладна
лінгвістика”, так і у насиченість навчальних планів, а, відповідно, у
можливість подальшого використання випускників на ринку праці України і
зарубіжжя. Не дивно, що у дипломах багатьох випускників спеціальності
“Прикладна лінгвістика” і досі зазначається ”учитель англійської мови,
перекладач”, нічим не відрізняючись від того, що писали і випускникам
факультетів романо-германської філології. Неузгодженість,
нескоординованість дій у підготовці спеціалістів з такого актуального
для України напряму лінгвістичної науки, як прикладна лінгвістика,
розмиває уявлення і самих студентів про свій фах, про потенційні
можливості професійної реалізації потенціалу молодого спеціаліста,
звужує їх шанси на працевлаштування, затримує створення необхідної
інформаційної інфраструктури суспільства, де могли б плідно працювати
випускники факультетів прикладної лінгвістики.

Думається, що запорукою успіху у підготовці таких спеціалістів повинно
стати, насамперед, чітке усвідомлення того, які напрями має прикладне
застосування лінгвістичної теорії, іншими словами, до яких сфер
діяльності готуються такі випускники.

Метою даної роботи є висвітлення проблеми стану та перспектив розвитку
прикладної лінгвістики в освітніх та наукових закладах України.

Одним з найбільш поширених напрямів прикладної лінгвістики є традиційний
напрям використання природної мови (як рідної, так і іноземних) у
процесі комунікації людей, тобто лінгводидактика мов, що складається з
проблем письма (графіка), методики навчання рідній і іноземним мовам,
орфографії і пунктуації та їх удосконалення, мовної культури тощо. Цей
напрям має ще назву конкретного мовознавства, тобто такого, що вивчає
окремі (конкретні) мови (україністика, русистика тощо) [4, 426].
Фунціонування кожної мови як засобу спілкування вивчається у межах
функціональної лінгвістики, яка, на відміну від конструктивної
лінгвістики, що вивчає мову, надає перевагу дослідженню мовлення.

Практичне використання мов є неможливим без врахування особливостей
мовного спілкування та таких його складових, як мовець, адресат,
повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення,
які вивчаються у межах комунікативної лінгвістики.

Комунікативні процеси, що розглядаються у комунікативній лінгвістиці,
аналізуються з урахуванням зв’язку конкретних мов з культурою,
взаємодією мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників, які є
предметом аналізу етнолінгвістики, тісно пов’язаної з так званою
зовнішньою лінгвістикою, об’єктом якої є сукупність етнічних,
соціальних, історичних, географічних та інших чинників як нерозривно
пов’язаних з розвитком і функціонуванням мови [4, 423].

Посилення міжнародних зв’язків активізувало розвиток таких напрямів
прикладної лінгвістики, як інтерлінгвістика, що вивчає міжнародні мови
як засіб міжнародного спілкування [4, 424], та перекладознавство, у
межах яких набули особливої актуальності питання транскрипції усного
мовлення, транслітерування тощо. Теоретичним підгрунтям для розвитку цих
прикладних напрямів можна вважати досягнення у галузі зіставного
мовознавства (контрастивної лінгвістики, конфронтативної лінгвістики),
яке на основі зіставного методу вивчає дві чи більше мов з метою
виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури
[4, 422].

Використання певних наукових методів спричинило появу нових напрямів у
розвитку тієї чи іншої прикладної сфери. Так, наприклад, застосування
методів картографування та лінгвістичної географії (нанесення на
географічну карту ізоглос – меж поширення певних мовних явищ) зумовило
розвиток ареальної лінгвістики (лінгвогеографії, просторової
лінгвістики), що тісно пов’язана з таким напрямом прикладної
лінгвістики, як картографія, тобто лінгвістичне забезпечення створення
та використання географічних карт [3].

Актульним є і практичне використання лінгвістичних даних у стилістичній
діагностиці [5], стилеметрії [2; 6], при автоматизації певних процесів
(наприклад, видавничого) [7], які стали цікавими напрямками сучасної
прикладної лінгвістики.

Прикладний характер має і проблема дешифрування [9].

Мова як явище соціальне функціонує в тісній взаємодії з суспільством:
стан і розвиток мови залежить від суспільних процесів і навпаки – мова
здатна впливати на стан суспільства. Така взаємозалежність зумовила ще
один традиційний напрям прикладної лінгвістики – участь в мовній
політиці держави, яка здатна реалізуватися у розробці алфавітів,
принципів орфографії, ліквідації неписемності; виборі і затвердженні
державної мови; визначенні положення інших мов по відношенню до
державної мови; розробці, уніфікації і стандартизації національної
термінології; питаннях найменування й перенайменування (міст, вулиць,
площ).

Близькою до зазначених напрямів є проблема прикладної термінології, яка
може бути представлена такими аспектами:

— проблема засвоєння носієм мови певних термінів, або й певних
терміносистем;

систематизація терміносистем;

укладання термінологічних словників;

стандартизація й уніфікація науково-технічної термінології;

виявлення співвідношення міжгалузевих термінів та співвідношення при
перекладі іншомовних текстів;

врахування динамічності у розвитку терміносистем;

автоматизація систем термінів певних галузей тощо.

Найбільш давньою прикладною сферою мовознавства можна вважати прикладну
лексикографію. На сучасному етапі її розвитку цей напрям прикладної
лінгвістики, окрім розробки традиційних паперових словників, збагатився
таким аспектом, як комп’ютерна лексикографія, яка у поєднанні з даними
ще однієї нової науки – системології – здатна продукувати такі
електронні лексикографічні форми, якими є інформаційно-пошукові
тезауруси.

Розвиток лінгвістичних досліджень останніх десятиліть характеризується
міждисциплінарною взаємодією з іншими науками (кібернетика, інформатика,
семіотика, соціологія, психологія тощо). Інтегрованість зусиль вчених
зумовила розвиток таких комплексних наук, як соціолінгвістика,
психолінгвістика, нейролінгвістика, когнітивна лінгвістика, математична
лінгвістика, кібернетична лінгвістика, комп’ютерна лінгвістика тощо.

Кожну з цих наук доцільно розглядати як окремий напрям прикладної
лінгвістики, який здатен дати суттєвий поштовх розвитку новітніх
технологій, науково-технічному прогресу в цілому.

Особливу роль у цьому відводиться саме комп’ютерній лінгвістиці, яка
охоплює питання автоматичного (машинного) перекладу, лінгвістичного
забезпечення інтелектуальних систем, створення інформаційних мов,
автоматичного анотування та індексування документів, автоматичного
аналізу (розпізнавання) й автоматичного синтезу тексту, комп’ютеризації
навчання тощо.

Зазначені вище аспекти комп’ютерної лінгвістики мають безпосереднє
відношення до проблем штучного інтелекту, розв’язання яких потребує
комплексних зусиль дослідників різних наук.

Крім названих напрямів прикладної лінгвістики, вважаємо за доцільне
назвати ще

один – документознавство, адже саме документ є втіленням лінгвістичного
забезпечення людської комунікації, що полягає в обробці, зберіганні,
передачі соціально значимої інформації, зафіксованої в текстах.

Названі основні напрями досліджень у межах сучасної прикладної
лінгвістики не становлять собою закритого списку, адже життя – процес
динамічний, і розвиток науково-технічного прогресу виявляє і ще
обов’язково виявить нові сфери практичного застосування мови. Однак і
дослідження названих прикладних аспектів мови має дуже багатогранні і
багатообіцяючі перспективи, особливо в Україні.

В умовах процесу утворення Європейського простору вищої освіти з
національних систем шляхом їх збільшення, узгодження та інтеграції [1],
який серед працівників освітньої сфери та студентства України набув
назви ”Болонський процес”, перед вищими навчальними закладами України
постали питання узгодження, координація вітчизняних освітніх програм з
освітніми програмами провідних університетів Європи. Думається, що,
насамперед, це стосується базових засад розвитку і такої науки, якою є
прикладна лінгвістика. Національний компонент, який би враховував
специфіку створення прикладних продуктів з урахуванням особливостей
української мови, суспільних відносин, менталітету українців, рівня
розвитку національних інтелектуальних систем, інформаційної
забезпеченості тощо слід вважати важливим об’єктом уваги саме
українських вчених. За нас цього не зробить ніхто.

У зв’язку з цим подальший розвиток прикладної лінгвістики як навчальної
дисципліни можна пов’язати з такими факторами:

1.  Узгодженість, скоординованість дій організаторів навчального процесу
факультетів прикладної лінгвістики. З цією метою доцільно підтримати і
активізувати розпочату практику проведення наукових конференцій,
студентських олімпіад з прикладної лінгвістики, презентацій прикладних
розробок у межах Інтернет-сайтів тощо.

З метою усвідомлення суті майбутньої спеціальності «Прикладна
лінгвістика» та кращої соціально-психологічної адаптації студента у
вищому навчальному закладі навчання на факультеті розпочинати з
пропедевтичного комплексу дисциплін, до якого входили б орієнтовно такі
курси: основи прикладної лінгвістики (вступ до фаху), практична
інформатика, основи реферування та редагування, англійська мова тощо. Ці
дисципліни покликані зорієнтувати студента у методах самостійної роботи,
у шляхах пошуку потрібної інформації, у можливостях використання
інформаційних ресурсів Інтернету (як рідною, так і англійською мовою) та
електронних бібліотек і методичного забезпечення вищих навчальних
закладів.

Особливу увагу слід приділити методичному забезпеченню студентів. На
жаль, в Україні немає жодного навчального посібника з прикладної
лінгвістики, який міг би стати базовим для навчального процесу в умоваї
України. Та й навчальна Література зарубіжних авторів як близького, так
і далекого зарубіжжя є малодоступною.

Шляхом оформлення інформаційних стендів чи роздачі кожному студентові
інформаційних видань (брошури, вузівської газети тощо) необхідно
забезпечити поінформованість студентів щодо насиченості навчальних
планів спеціальності, графіку навчального процесу, тематичних планів
дисциплін, що вивчаються (у разі їх відсутності у методичному посібнику
з дисципліни) тощо.

Думається, що врахування зазначених факторів сприятиме усвідомленому
сприйняттю майбутнім спеціалістом специфіки та перспектив обраної
спеціальності та свого можливого місця у її подальшому розвитку.

Однією з умов приєднання України до Болонської угоди є перехід
підготовки майбутніх спеціалістів з триступеневої форми освіти (бакалавр
– спеціаліст – магістр) на двоступеневу – (бакалавр – магістр).

У зв’язку з цим постає проблема підготовки фахівців з прикладної
лінгвістики саме за новим для України освітньо-кваліфікаційним рівнем
“магістр”.

Вважаємо, що підготовку магістрів з прикладної лінгвістики необхідно
здійснювати з урахуванням можливостей їх використання на підприємствах,
в установах та організаціях усіх галузей та форм власності, а також в
органах державного управління всіх рівнів.

Під час підготовки фахівців з прикладної лінгвістики
освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” організаторам навчального
процесу слід забезпечити готовність випускників магістратури до
виконання наступних видів діяльності:

— діяльність у сфері прикладної лінгвістики, зокрема, консультації
з питань прикладної лінгвістики, формування баз даних та робота з ними;
оброблення даних для лінгвістичного забезпечення інтелектуальних систем,
створення електронних словників та інформаційно-пошукових систем у
вигляді тезаурусів, проведення соціолінгвістичних, психолінгвістичних
досліджень та їх аналіз;

дослідження та розробки, зокрема, в галузі гуманітарних та суспільних
наук, в частині, що стосується лінгвістики, філософії, політології,
соціології, організації та управління; в галузі комп’ютерних наук, в
частині, що стосується проблем лінгвістичного забезпечення
інтелектуальних систем, проблем створення Машинного фонду України;

надання послуг переважно юридичним особам, зокрема, надання послуг по
перекладу на іноземні мови текстів різних типів, насамперед, службової
документації, дослідження ринку та вивчення суспільної думки методами
соціо- та психолінгвістики;

надання послуг загального характеру в освітній та соціальній галузі, в
частині, що стосується викладання іноземних мов у сфері повної
загальної середньої освіти, професійно-технічної освіти; вищої освіти;
перекладацької діяльності як в системі видавничої діяльності, так і в
системі приватних бюро перекладів; у сфері керівництва, функціонування
та підтримки інформаційних служб, зокрема, діяльність у сфері
використання різногалузевих електронних ресурсів, у організації
документаційного забезпечення різних аспектів діяльності підприємств та
установ;

— громадська діяльність та інші види діяльності в частині, що стосуються
формування та поширення інформації.

Таким чином, фахівець з прикладної лінгвістики
освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”, що здобуває спеціальні знання
та вміння, після закінчення терміну навчання повинен бути здатним до
професійної діяльності за такими основними напрямами: освітня,
перекладацька, інформаційна та організаційно-управлінська. За умов
набуття відповідного досвіду, магістр з фаху «Прикладна лінгвістика»
може адаптуватися до суміжних напрямків професійної діяльності:
науково-дослідницька, маркетингова, інформаційно-аналітична. У цілому,
професійна діяльність таких спеціалістів має сприяти більш
результативному формуванню в Україні інформаційного суспільства.

Хоча для прикладної лінгвістики основним аспектом є саме аспект
практичного застосування даних лінгвістики, все ж кожна практична дія
повинна спиратися на чіткі науково обгрунтовані теоретичні засади. Тож,
прикладна лінгвістика логічно повинна розвиватися не лише як навчальна
спеціальність, а й як спеціальність наукова. На жаль, на сьогоднішній
день відсутність такого наукового напряму лінгвістичної науки змушує
науковців, у тому числі і випускників факультетів “Прикладна
лінгвістика”, проводити свої дослідження або у межах таких наукових
спеціальностей, як ”загальне мовознавство”, “українська мова”,
“романо-германська філологія”, адже вступити в аспірантуру чи
докторантуру саме з прикладної лінгвістики у них можливості немає у
жодному науковому або навчальному закладі України. Аспірантура зі
стуктурно-математичної лінгвістики, що почала діяти при
Мовно-інформаційному фонді, охоплює лише частину напрямів прикладної
лінгвістики. Дослідження решти прикладних напрямів лінгвістики для
науковців поки не передбачено. Відкриття наукової спеціальності
“Прикладна лінгвістика” у широкому розумінні зумовить появу наукових
розробок, спрямованих саме у прикладний бік, не розмитих сусідніми, хоч
і суміжними, дотичними лінгвістичними напрямами. Крім цього, поява
наукових кадрів з прикладної лінгвістики дасть можливість готувати
майбутніх спеціалістів цієї сфери на факультетах прикладної лінгвістики
силами професійних докторів та кандидатів наук, які є
висококваліфікованими фахівцями саме у галузі прикладної лінгвістики.

Таким чином, з метою подальшого розвитку в Україні як навчальної, так і
наукової спеціальності “Прикладна лінгвістика”, по-перше, необхідно
детально вивчити зарубіжний досвід по підготовці та працевлаштуванню
спеціалістів з прикладної лінгвістики. По-друге, Міністерству освіти і
науки України необхідно прискорити розробку базового національного
стандарту спеціальності “Прикладна лінгвістика”, який би в залежності
від спеціалізацій вузу міг би творчо доповнюватися акцентуванням того чи
іншого напряму прикладної лінгвістики. По-третє, систематизувати
методику викладання прикладної лінгвістики у вищих навчальних закладах
країни, взявши до уваги перспективи розвитку тих соціальних сфер, де
могли б з максимальною віддачею реалізуватися знання, навички і
потенційні можливості випускників факультетів прикладної лінгвістики.
По-четверте, відкрити наукову спеціальність по підготовці кандидатів та
докторів наук “Прикладна лінгвістика”. Реалізація хоча б цих кроків може
привести до перегляду навчальних планів факультетів, у яких би
передбачалася як загальна підготовка спеціалістів з прикладної
лінгвістики, так і їх вузька спеціалізація у межах одного з напрямів
цієї науки з подальшим виконанням дипломного дослідження з обов’язковою
прикладною розробкою; створення нових інформаційно-аналітичних центрів,
спеціалісти яких займалися б розробкою лінгвістичного забезпечення для
розвитку тих чи інших галузей, систематизували з метою оптимізації
сприйняття користувачами інформацію як вітчизняного, так і зарубіжного
походження тощо. Усе це дало б можливість більш результативного
переходу України до рівня інформаційного суспільства.

Література

Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна – Болонья – Саламанко
– Прага – Берлін) / Упорядники: М.Ф.Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д.Шинкарук
та ін. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В. Гнатюка, 2003. – 56 с.

Гринбаум О.Н. Компьютерные аспекты стилеметрии // Прикладное
языкознание: Учебник /

Л.В.Бондарко, Л.А.Вербицкая, Г.Я.Мартыненко и др. Отв. ред. А.С.Герд. –
СПб: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1996. – С.451- 465.

Кобрин Р.Ю. Лингвистика в картографии // Прикладное языкознание: Учебник
/ Л.В.Бондарко,

Л.А.Вербицкая, Г.Я. Мартыненко и др. Отв. ред. А.С. Герд. – СПб: Изд-во
С.-Петербург. ун-та, 1996. – С.408 – 419.

Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник: – К.: Видавничий центр
“Академія”, 2003. – 464 с.

Мартыненко Г.Я. Сложность синтаксических структур и стилистическая
диагностика // Прикладное языкознание: Учебник / Л.В.Бондарко,
Л.А.Вербицкая, Г.Я.Мартыненко и др. Отв. ред. А.С.Герд. – СПб: Изд-во
С.-Петербург. ун-та, 1996. – С.435- 450.

Мартыненко Г.Я., Чебанов С.В. Стилеметрия // Прикладное языкознание:
Учебник / Л.В.Бондарко, Л.А.Вербицкая, Г.Я.Мартыненко и др. Отв. ред.
А.С. Герд. — СПб: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1996. – С.420-434.

Партико З.В. Лингвистическое обеспечение автоматизированного
издательского процесса // Прикладное языкознание: Учебник /
Л.В.Бондарко, Л.А.Вербицкая, Г.Я.Мартыненко и др. Отв. ред. А.С. Герд. –
СПб: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1996. – С.389-398.

Прикладное языкознание: Учебник / Л.В.Бондарко, Л.А.Вербицкая,
Г.Я.Мартыненко и др. Отв. ред. А.С. Герд. – СПб: Изд-во С.-Петербург.
ун-та, 1996. – 528 с.

Савенкова Е.Д. Дешифровка // Прикладное языкознание: Учебник /
Л.В.Бондарко, Л.А.Вербицкая, Г.Я.Мартыненко и др. Отв. ред. А.С.Герд. –
СПб: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1996. – С.514-524.

Похожие записи