Реферат на тему:

Правопис складних прислівників

Складні прислівники пишуться разом, окремо і через дефіс.

Разом пишуться:

1) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником:
відн_ні, відтеп+р, забаг<то, нав%чно, над>вго, от<м, позавч>ра, потр>ху,
якнайкр<ще. !  Увага. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменника з незамінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьог>дні, до з<втра, на з<втра, на п>тім (не відкладайте цього на п>тім, на з<втра, до з<втра); за баг<то, на баг<то (пор.: забаг<то говориш і за баг<то років, стало набаг<то легше, на баг<то місць), на добр<ніч, на ур<. 2) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: б+звісти, безперест<нку, вбік, вв+чері, вк\пі, зз<ду, зісп>ду, наг>ру
(але на-гор<), надв+чір, настор>жі, наяв\, ул<д, ун_з, всер+дину, усл%д, усм<к, уш_р і под. 3) Складні прислівники, утворені словосполученням прийменника з коротким прикметником: відд<вна, вост<ннє, вручн\, д>гол<, доп%зна, зав_дна, зр%дка, нап+вне, н<р%вні, пом<лу, сповн<, нашвидк\ та ін. 4) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдв>є, втр>є, вч+тверо й под.; вп+рше, вдр\ге й под.; н<дв>є, н<троє, нач+тверо й под.; удв>х, утрь>х, учотирь>х і т. д.; водн>, заодн>,
поод_нці, сп+ршу.

5) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником:
внічи$, втім, нав%що, н<що, передус%м, поч%м, поч>му, але : до ч>го, за
в%що, за щ> та ін. в ролі додатків.

6) Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників з
будь-якою частиною мови: вд>світа, впод>вж, завб%льшки, навздог%н,
навк>ло, навкруг_, навм_сне, навпак_, н<встіж, н<вск%с, навскос_, на>сліп, напогот>ві, позавч>ра, поз<торік, попідт_нню, спідл>ба.

7) Складні прислівники, утворені з кількох основ з прийменником або без
нього: бос>ніж, водн>сталь, лів>руч, мимов>лі, мимо^здом, мимох%дь,
мимох%ть, нас<мперед, повсякч<с, прав>руч, привсел$дно, самох%ть,
тимчас>во, чимд\ж.

8) Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-,
чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови: аб_куди, аб_як, аніск%льки,
анітр>хи, ані#к, дед<лі, де%нде, д+коли, д+куди, чим<ло, щов+чора, щом%сяця, щохвил_ни, щонайб%льше, щопр<вда, щор<з, щор>ку, щос_ли, але:
дарм< що, п>ки що, т%льки що, хіб< що, чи що; яком>га, #кось і як>сь (з
різними значеннями), якр<з, якнайб%льше та ін. !  Увага. Слід відрізняти складні прислівники, утворені з прийменників або часток у поєднанні з різними частинами мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників, числівників тощо, коли останні не втрачають свого лексичного значення і зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови і, отже, пишуться окремо. Пор.: Він подивився убік і Його ударили у бік. Спочатку лекція була цікавою і З початку розмови вони зрозуміли один одного. Всередині щось заболіло і В середині кола стояла маленька дівчинка. Я говорю про це востаннє і В останнє вікно постукали. Втім, я про це знаю і В тім спектаклі брав участь і я. Нащо було починати справу і На що ви звертаєте свою увагу? Треба пам’ятати, що прислівники завжди відносяться до дієслова, від якого до них ставиться питання, а прийменники з іншими частинами мови можуть мати у реченні іншу синтаксичну віднесеність. Окремо пишуться: 1) Прислівникові сполучення, що складаються з прийменника та іменника, який зберігає своє лексичне значення й граматичну форму. У таких сполученнях, що, як і прислівники, відповідають на питання «як?», між прийменником та іменником можна вставити означення до цього іменника (прикметника, займенника, числівника): без в%дома (без мого відома), без ж<л$ (без ніякого жалю); до д%ла, до заг_ну, на жаль, на зло, на прощ<ння, на відм%нно, на сл>во, на с>вість, на сьог>дні, як слід, у
стокр<т, уві сн%, як сл%д, як тр+ба та ін. 2) Словосполучення, які мають значення прислівника і складаються з двох іменників (числівників) та одного або двох прийменників: день у д+нь, рік у р%к, раз у р<з, один в од_н, з дня на д+нь, час від часу, з боку на бік. 3) Словосполучення, які виконують у реченні функції прислівника і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й дальшого іменника: так_м ч_ном, тим р<зом, тим ч<сом, др\гого дня, т+мної н>чі та ін.

4) Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним
числівником: по дв>є, по тр>є та ін.

5) Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником
чоловічого або середнього роду: в ціл>му, в основн>му.

Через дефіс пишуться:

1) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за
допомогою прийменника по та закінчення -ому або -к(и): по-бойов>му,
по-господ<рському, по-%ншому, по-укра^нськи, по-сус%дськи; по-лат_ні. 2) Складні прислівники, утворені за допомогою по від порядкових числівників: по-п+рше, по-др\ге, по-тр+тє та ін. 3) Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: аб_-то, б\дь-коли, де-н+будь, куд_-будь, к<зна-коли, хт>зна-як, як-н+будь, т<к-то. 4) Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-%нде, десь-%нколи, сяк-т<к і т. ін. 5) Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або із службовими словами між ними: віч-н<-віч, всьог>-н<-всього, дал+ко-дал+ко, ледь-ледь, кол_-не-кол_, пліч->-пліч,
де-не-д+ та ін.

Вправа 1. Запишіть прислівники разом, окремо або через дефіс. Поясніть
їх правопис.

T

X

T

¦

?

®

?

?

1/4

Ae

E

?

O

U

TH

ae

e

i

.

< >

D

H

>H

R

T

X

ae

ae

e

cldiaaaaaaaaaaaa?a?a?Aea?Ae

!ч/о/пліч, як/не/як, кінець/кінцем, де/коли, поза/вчора, при/вселюдно,
чим/раз, без/ліку, вряди/гори, в/основному, в/цілому.

Вправа 2. Перепишіть речення. Визначте прислівники і поясніть їх
правопис.

1. Звір, побачивши блискуче залізне вістря, зупинився (І. Франко). 2. Ми
торжествували — перша атака була блискуче відбита (Ю. Збанацький).
3. Індіянка мовчить, вороже дивиться на Дженні (Леся Українка).
4. Холодком віяло від його карих очей, в усій постаті було щось чуже,
вороже (О. Донченко). 5. Туристи вчасно підійшли до гори. 6. Асмус
підвів догори обличчя й довго дивився на небо (С. Скляренко). 7. Нестір,
розходившись, погрожував у бік панської економії (О. Гончар). 8. Пліт
круто завернув убік і, вирівнявшись, ліг на рівну воду (Я. Баш).
9. Тарас Шевченко знав і любив твори Пушкіна, він охоче читав їх
напам’ять своїм друзям (М. Рильський). 10. І долину, і криницю на
пам’ять назвали москалевою (Т. Шевченко).

Вправа 3. Утворіть прислівники з поданих словосполучень. Поясніть їх
правопис.

З далеких країн, дуже розсердившись, українською мовою, кожної суботи,
кожного літа, у два рази, в усіх місцях, не поміркувавши, останнім
разом, у десять разів, латинською мовою, кожного разу, на голодний
шлунок, голими руками, на швидку руку.

? Доберіть російські відповідники до утворених українських прислівників.

Вправа 4. Перепишіть текст. Підкресліть і правильно запишіть
прислівники, поясніть їх правопис.

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури,
по/одиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і по/суті
мають для народу значення заповітне.

До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на
першому місці серед успадкованих з минулого національних духовних
скарбів.

У книзі на/скрізно струменить світлий образ Дніпра і мріє синя далеч
українських степів, хоча більшість поезій написано поза межами рідного
краю. На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова
рука прихапцем, покрадьки записувала рядки, що стануть дорогими для
цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі й вічні слова.

Книга формувалася поступово, рік/за/роком, формувало її саме поетове
життя, і все найістотніше із цього життя увібрав у себе цей класичних
розмірів томик, збірник поезій, що його у хвилину творчого осяяння було
найменовано «Кобзарем».

(З підручника).

Вправа 5. Складіть і запишіть речення із поданими прислівниками та
співзвучними з ними словами. Поясніть, чим зумовлена відмінність у їх
написанні.

Насторожі — на сторожі, назустріч — на зустріч, доволі — до волі,
усередині — у середині, по-третє — по третє, вгору — в гору, вниз — в
низ.

Вправа 6. Перепишіть текст, підкресліть прислівники, поясніть їх
правопис. Поясніть, яку функцію вони виконують у реченні.

Для поліпшення здоров’я та матеріального становища населення на
забрудненій після аварії на Чорнобильській АЕС території Кабінетом
Міністрів України нещодавно були прийняті деякі рішення. Зокрема, вони
передбачають будівництво в курортній зоні спеціалізованих
курортно-санаторних установ, виділення щонайменше п’яти процентів
путівок у діючі санаторії, закупівлю медичного обладнання. У цих районах
передбачається проведення дедалі ширшої газифікації населених пунктів,
уведення ряду допоміжних пільг.

Жителям вказаних населених пунктів по суті надається право добровільного
переселення в межах України з компенсацією витрат за рахунок держави, а
пенсіонерам, які переїжджають, виплачується допомога.

Переселенцям першочергово надається житло з державного чи громадського
фонду, в першу чергу їх беруть на облік у житлово-будівельні
кооперативи, виділяють земельні ділянки під індивідуальне будівництво.

(З газети).

Вправа 7. Поділіть прислівники на три групи: 1) ті, що пишуться разом;
2) ті, що пишуться окремо; 3) ті, що пишуться через дефіс. Поясніть їх
правопис.

(В)розтіч, (на)розхват, (по)можливості, (під)гору, (як)слід, (на)жаль,
(у)низу, (у)ночі, (ледве)ледве, (по)сусідськи, (таким)чином, один(в)
один, (до)лиця, (до)пізна, (на)троє, (чим)дуж, (де)куди, (по)черзі,
(по)людському, (по)латині, (до)речі, (за)раз, (на)пролом, (від)тепер,
(як)(най)краще, (на)мить, (уві)сні, (до)сьогодні, (до)діла, (ось)ось,
хоч(не)хоч, десь(то), хтозна(як), (що)дня, (за)що, (а)(ні)скільки,
(мимо)хідь, (на)(сам)перед, (на)вибір, (без)черги, (по)суті.

ЛІТЕРАТУРА

Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити. — Львів,
1994. — 150 с.

Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990. — 232 с.

Бабич Н. Д. Ділова українська мова. — Чернівці, 1996.

Білоусенко П. І., Арешников Ю. О., Віляр Т. М. та ін. Учіться
висловлюватися. — К., 1990. — 275 с.

Вихованець І. Р. Граматика української мови. — К., 1993. — 368 с.

Вступний розмовно-інтенсивний курс з української мови: Для студентів
Інституту міжнародних відносин. — К., 1992.

Жлуктенко Ю. А. Изучаем украинский язык: Самоучитель. — К., 1996. — 223
с.

Исиченко Ю. А. Самоучитель украинского языка. — К., 1993. — 287 с.

Коваль А. П. Ділове спілкування. — К., 1992. — 270 с.

Коваль А. П. Культура ділового мовлення. — К., 1974. — 224 с.

Культура української мови: Довідник / За ред. В. Русанівського. — К.,
1990. — 304 с.

Ладоня І. О. Українська мова: Навч. посібник для молодих спеціалістів
вищ. навч. закладів. — К., 1993. — 143 с.

Лісна О. О. Вивчаємо українську мову самостійно: Навч. посібник. — К.,
1992. — 160 с.

Марахова А. Ф. Мова сучасних ділових документів. — К., 1981. — 140 с.

Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ. — К., 1992.
— 396 с.

Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. — К., 1997. — 105 с.

Похожие записи