Реферат на тему:

Практичне значення встановлення модальних засобів польської мови (дещо
про епістемічну модальність)

Модальність як вияв антропоцентричного характеру мов є важливою і
багатоаспектною категорією. Встановлення лексичних та синтаксичних
засобів будь-якої мови, спрямованих на вияв суб’єктивного наміру мовця,
має практичне значення при вивченні мов та при виробленні навичок
мовного спілкування. У цій невеликій розвідці, яка не претендує на
вичерпність та повноту, а є лише пропозицією для можливих подальших
досліджень, йдеться про модальні конструкції одного з видів модальності
у польській мові, а саме про епістемічну модальність. Як ілюстративний
матеріал обрано тексти двох творів популярних сучасних польських
прозаїків, зокрема детектив Йоанни Хмельовської “Romans wszech czasow”
та роман-фентезі Анджея Сапковського “Ostatnie ?yczenie”; твори ці були
надзвичайно популярні у Польщі (на їх основі повстали навіть фільми).

Епістемічною модальністю називається інформація про те, правдивим чи
неправдивим є зміст висловлення з точки зору мовця (S?ownik wyrazow
obcych В.Копалінського фіксує: gr. epist?m? „wiedza, zrozumienie” [3,
154]). Ми ж сьогодні зупинимось тільки на деяких аспектах цієї
модальності, а саме на засобах, за допомогою яких той, хто говорить може
робити висновки про правдивість змісту висловлень та впливати на оцінку
інформації своїм слухачем чи співрозмовником.

1. Висновки, як додатковий чинник оцінки правдивості чи неправдивості
інформації висловлень

Висновки – це немодальне значення, яке додатково з’являється у
семантичній структурі висловлень з оцінкою правдивості чи неправдивості
інформації, поданої у них [4, 52]. Мовець впевнений або, навпаки,
сумнівається в істинності тих фактів, про які говорить, а його позиція
щодо правдивості/неправдивості висловлень може бути результатом його
роздумів, висновками, які змусили мовця вважати дані судження
правдивими, можливими, сумнівними… Висновки – це продукт процесу
мислення людини. Опираючись на відповідні дані, на досвід чи знання, на
обставини та умови, людина робить той чи інший висновок, аби пояснити
собі (чи комусь) події, що відбуваються, стани, що мають місце тощо.
Дійсність залишає свій відбиток або віддзеркалюється у свідомості мовця,
а це, в свою чергу, є основою для висновків і прийняття мовцем
конкретної позиції щодо змісту висловлення. Висновки можуть становити
семантичну частину висловлень правдивості/неправдивості. У деяких з них
висновки є обов’язковим елементом, і тоді вони мають домінуюче значення,
це передається за допомогою таких конструкцій, як: widocznie, wida?,
wnioskuj?, ?e.., sta?o si? jasne, ?e… і т.д.:

Caldemeyn, obeznany wida? z dzia?aniem mechanizmu, zbli?yl si?,
odchrz?kn?l i wyrecytowa?… [Дж. 2, 82]

Natychmiast wywnioskowa?am z tego, ?e wybiera si? gdzie? z dziw?. [Дж.
1, 242]

1.1. Поява таких конструкцій у висловленнях вказує на те, що повинні
існувати якісь певні причини, через які мовець оцінює висловлення як
правдиві чи неправдиві, як можливі чи сумнівні, неможливі. У таких
висловленнях, навіть тоді, коли ці причини не сформульовані експліцитно,
мовець займає саме таку, а не іншу позицію на основі власних висновків.
Така ситуація виникає тоді, коли мовець однозначно вказує на те, що
існує причина, обставина чи умова, яка вплинула на його думку:

– …Poza tym mowi pani takim tonem, jakby pani aktualne obowi?zki
ro?ni?y si? czym? od zwyk?ych. Wnioskuj? z tego, ?e jest to jakie?
wyj?tkowe zaj?cie, ktore wkrotce si?

sko?czy? [Дж. 1, 27]

– …Tam, pod ?cian?, przygl?da si? pani jakis gbur. <…>

– Niech si? pan nie przejmuje – powiedzia?am uspokajaj?co, — to jest moj
pierwszy m??, ktory mnie w dodatku nie poznal, co wnioskuj? po
uprzejmo?ci uk?onu… [Дж. 1, 27]

Причини, обставини чи умови, які визначили позицію мовця щодо змісту
судження, адресат може відшукати у попередніх чи наступних репліках, у
попередньому чи подальшому контексті, в тій контекстуальній ситуації, в
якій судження прозвучало:

Przy samej wierzbie wygryzionego obcasa nie dostrzeg?am, w?rod kwiatkow
natomiast, w zaro?lach, wyst?powa? g?sto. Wywnioskowa?am z tego, ?e
Marek, tak samo jak ja, tkwi? w krzakach, przygl?daj?c si? dziwie,
upozowanej na pniu [Дж. 1, 255].

W?amywacza nie bylo i od razu sta?o si? jasne, ktor?dy wszed? i wyszed?.
Okno nad moim sto?em bylo otwarte, sto? pos?u?y? mu jako stopie? [Дж.
1, 197].

– Z tego, co mowi?a? wczoraj, wnioskuj?, ?e lubisz antyczne meble? [Дж.
1, 206]

Цікавими і численними у сучасній польській художній літературі є
приклади, де зустрічаються вислови, що є варіантними відповідниками щодо
конструкції з дієсловом wnioskowa?:

Wtedy rozumni ludzie winni… przygotowa? te tysi?c pi??set orenow, o
ktorych mowi plotka.

Mia?o by? tysi?c.

Nie, panie Velerad – powiedzia? wied?min stanowczo. – Ten, ktoremu
dawali?cie tysi?c, uciek? na sam widok strzygi, nawet si? nie targowa?.
To znaczy, ryzyko jest wi?ksze ni? tysi?c [Дж. 2, 14].

… I panowie b?d? uprzejmi mnie popchn?c, bo z tego co widz?,
akumulator wy?adowa? mi si? do reszty!… [Дж. 1, 271]

A, cholera – powiedzia? m?? z zaklopotaniem i zmierzwi? sobie w?osy, co
wskazywalo, ?e ow gest by? jego osobist? w?asno?ci?, nie za?
na?ladownictwem pana Romana [Дж. 1, 94].

… Nie jest sama, prowadzi band?, to znak, ?e szykuje cos powa?nego
[Дж. 2, 17].

… Si?gn??a? po ostateczny ?rodek, czyli ?e nie udalo ci si? zniewoli?
jego

umyslu [Дж. 2, 67].

… Od rolnictwa zale?y los ?wiata, dobrze wi?c zna? si? na rolnictwie.
Rolnictwo karmi, ubiera, chroni od ch?odu, dostarcza rozrywki i wspomaga
sztuk? [Дж. 2, 176].

Ze szparga?ow, zalegaj?cych w wi?kszym czy mniejszym stopniu ka?dy dom,
znalaz?am w?a?ciwie wszystko. Rozmaite dokumenty, rachunki, polisy PZU,
pokwitowania i za?wiadczenia. Brakowa?o tylko zdj??. Wniosek by? prosty,
zdj?cia schowano specjalnie. Schowano je przede mn?, a zatem to nie jest
prawdziwy m?z. A skoro to nie jest prawdziwy m??, zdj?cia Basie?ki
schowano z kolei przed nim, ?eby nie pozna?, ?e ja nie jestem prawdziwa
?ona. A zatem jeden ob??kany melan?. [Дж. 1, 83]

Інколи мовець не формулює експліцитно причини, що спонукали його зайняти
ту чи іншу позицію щодо правдивості чи неправдивості висловлення. Він
свідомо обминає їх, вважаючи, що вони й так очевидні. Висновки, які
логічно випливають з умов та обставин, називаються дедукцією [1, 29].
Такі значення, така дедукція передається у польській мові виразно,
чітко, експліцитно за допомогою наступних конструкцій: wynika z tego,
?e…, wychodzi z tego, ?e… тощо:

… podejrzewa?am afer? i wychodzi mi, ?e my tu mamy robi? za ofiary.
[Дж. 1, 123]

Замість тих конструкцій можуть також вживатися їх варіанти:

Pracowali przecie? w tej samej instytucji…

A… To ju? wydedukowa?am… [Дж. 1, 280]

Zanosi si? na to, ?e reszt? ?ycia sp?dzimy jako stad?o Maciejakow…
[Дж. 1, 184]

… Jak widzisz, mieszkam u wojta. W potrzebie wypadnie mi stan?? u jego

boku. [Дж. 2, 101]

Часто мовець про свій висновок зазначає досить просто і безпосередньо за
допомогою дієслова widzie?:

Widz?, ?e nareszcie przesta?e? mowi? ogolnikami i przyst?pujemy do
konkretow – zauwa?y?am jadowicie. [Дж. 1, 202]

Інколи ця конструкція з дієсловом widzie? може замінюватися сталим
зворотом jak si? patrzy, це характерно передовсім для розмовного
варіанту польської мови:

… Troll dba o most, naprawia go regularnie w pocie czo?a, solidnie,
jak si?

patrzy. [Дж. 2, 114]

… Niemowlak doros? w trumnie, i to nie?le, a i z?by wyros?y mu, jak
si? patrzy. [Дж. 2, 13]

Іншими засобами, які вказують на висновки мовця щодо правдивості чи
неправдивості судження, є такі конструкції, як wida?, widocznie, за
допомогою яких мовець стверджує: існують об’єктивні обставини, й вони
дозволяють оцінити зміст висловлення, правдивий він чи ні, і чи можливий
у цьому дійсному світі. Такі обставини видимі. Мовець спостерігає за
якимось явищем, робить висновки і пропонує їх адресатові, не називаючи
причин, які б підтверджували слушність його роздумів:

Dooko?a dworzyszcza by?o pustkowie – pas ziemi nieczyjej, ktorym miasto
w ci?gu sze?ciu lat odgrodzi?o si? od niebezpiecznego miejsca, nie
zostawiaj?c nic oprocz kilku ruin, przegni?ych belkowa? i resztek
szczerbatego ostroko?u, ktorych wida? nie op?aca?o si? rozbiera? i

przenosi?. [Дж. 2, 26]

Dosy? mam twoich pyta?, wied?minie, ktore ci?gle zadajesz, zamiast
odpowiada? na moje. Widocznie trzeba si? odpowiednio pyta?. [Дж. 2, 63]

Wdrapali si? na woz. Wied?min z rozkosz? wyci?gn?? si? na s?omie.
Jaskier, boj?c si? wida? pobrudzi? swoj elegancki zielony kubrak, usiad?
na desce. [Дж. 2, 176]

1.2. Те, що значення висновків ніби вмонтоване у зміст семантичної
структури висловлення, не заважає додатково підкреслити, виділити чи
подати ту інформацію, на підставі якої мовець вирішив: судження
правдиве/неправдиве. Мовець може безпосередньо називати, перелічувати
факти, що дозволили йому оцінити зміст висловлення щодо його реальності
чи нереальності у дійсному світі:

Nie ma mowy o oszustwie, skoro robi to pani za zgod? zainteresowanej

osoby! [Дж. 1, 16]

Skoro chrapa? tu, nie mog? by? tam. [Дж. 1, 84]

O ilo?ci pomieszcze?, ich rozk?adzie i wyposa?eniu rownie? nie by? w
stanie udzieli? mi dok?adniejszych informacji, nigdy ich bowiem nie
wizytowal, co wydawa?o mi si? wiarygodne i zrozumia?e. [Дж. 1, 32]

Наведені вище приклади містять у собі передумову, причину, обставину,
введену у висловлення за допомогою необхідних у таких випадках
елементів: bo, skoro, gdy?, bowiem. Самій же ж такій основі часто
передує висловлення з модальним засобом, який вже інформує адресата про
те, що судження мовця є висновком, зробленим ним самим. Значення
висновків стосуються першої частини переданої інформації, воно не має
значеннєвого відношення до подальшої частини, яка є сформульованою
мовцем причиною, умовою чи обставиною і виконує „роль” основи для
висновків. Слід, однак, підкреслити, що нас не цікавить ані проблема, чи
передумова, на основі якої мовець робить свої висновки, правдива,
правильна, можлива тощо, ані питання, чи правильні висновки робить
мовець:

Nie przyzwyczai? sie wida? jeszcze do wybrykow Basie?ki, bo najwyra?niej
w ?wiecie zdr?twia?. [Дж. 1, 39]

Skoro obawia si? pani z mojej strony fa?szczu i podst?pow, to widocznie
co? pani

grozi. [Дж. 1, 173]

1.3. При інших модальних висловленнях значення висновків виступає як
додаткове, необов’язкове. Це нове додаткове значення, якщо воно
з’являється, підкреслює впевненість мовця або вказує причини, через які
мовець сумнівається в істинності чи вірогідності судження. Перелічення
мовцем тих передумов, на підставі яких він будує свою думку, додатково
вказує ще й на те, яку позицію займає мовець щодо свого співрозмовника.
У таких випадках значення висновків не є таким чітким, і щоб його
увиразнити, звернути увагу адресата на те, що висловлення є результатом
роздумів мовця, висновком, зробленим ним на підставі якихось відповідних
передумов, мовець називає ці передумови. У попередньому контексті або у
наступних репліках. Названі передумови є вказівкою на те, що модальний
вислів і модальне значення, які мовець вже озвучив і передав,
підкресливши свою позицію щодо змісту судження, – це висновок його
самого:

… S?dzi?em, ?e to mo?e kto? z tej jej obstawy, ale chyba nie, bo
robi?… czy robi?a… wra?enie debilki. [Дж. 1, 202]

Dlaczego? – szepta?a odra?aj?ca harpia rozgor?czkowanym glosem. –
Dlaczego?… Wiem, domy?lam si?, narzucam ci si? chyba…? [Дж. 1, 239]

Ці вислови інформують нас про те, що мовець не впевнений, чи достатньо
такої основи для відповідних висновків, чи можна, опираючись на них,
вважати судження правдивим. Тут висновки не належать до семантичної
структури модальних висловів. Лише після перелічення причин, що зумовили
такий висновок, модальні вислови набувають цього значення висновків:

Cokolwiek by w ka?dym razie czynili, obejrzawszy to, by? mo?e zaczn? co?

rozumie?. [Дж. 1, 255]

У таких контекстах модальні засоби, що набувають значення висновків,
співпадають з конструкціями, для яких „риса зроблених висновків” є
обов’язковою:

?od? pru?a do brzegu na pe?nych obrotach, w?ok?c bli?ej topielca, a
dalej szcz?tki sk?adaka. Nie mog?am zrozumie?, co za szale?stwo go
op?ta?o, w moich oczach pope?nia zbrodni? na morzu i wraca na l?d z
ofiar? i ?wiadkiem… Chyba ?e jest to nowy sposob holowania topi?cych
si? osob, wydaje si? raczej ma?o humanitarny… [Дж. 1, 267]

1.4. Вислови, у семантичній структурі яких міститься вказівка на
висновки, передають високий ступінь переконаності мовця у правдивості
змісту висловлення і про високий ступінь вірогідності судження. Так є,
наприклад, у висловленнях, які містять інформацію про те, що існують
підстави припускати: зміст суджень дійсно правдивий:

… P?atnerz i kobieta przyjechali konno, od strony tamtego lasu. Byli
ponad wszelk? w?tpliwo?? w drodze z Murivel do domu, bo nikt nie wozi ze
sob? d?ugo nie zrealizowanych akredytyw. [Дж. 2, 45]

Ciekawe, swoj? drog?, ile tego jest – powiedzia? m?? w zadumie. – My
znamy trzy sztuki…

Czego ile jest?

Tych przest?pcow….

Wed?ug mojego rozeznania, razem wzi?wszy, musi ich by? do?? du?o. Co ci?
to obchodzi.? Nie ty ich b?dziesz ?apa?. [Дж. 1, 167]

… Wed?ug moich wiadomo?ci prawdziwe [діаманти] musz? by? warte co
najmniej z dziesi?? tysi?cy dolarow. [Дж. 1, 152]

Модальні дієслова musie?, nie musie?, by? powinnym, nie by? powinnym,
виконуючи функцію передачі позиції мовця щодо правдивості змісту
висловлення, можуть мати додаткове значення висновків. Автор судження
розміщує їх у контексті та конситуації, з яких випливає факт, що
дозволяє вважати висловлення правдивим:

Musia? mi si? widocznie gwa?townie zmieni? wyraz twarzy, bo blondyn
spojrza?, wyra?nie mnie rozpozna? i wykona? lekki uk?on. [Дж. 1, 113]

… O zachowaniu tajemnicy nie musz? pani przypomina?, sama si? pani
zorientuje, czym grozi rozg?aszanie. [Дж. 1, 143]

Je?eli wie, co robi, nie powinien si? czepia?, bo nie ma o co. [Дж. 1,
64]

… a? do dworca Centralnego trzyma? si? z ca?ej si?y tabliсy
rozdzielczej, na zmiane zamyka? i wytrzeszcza? oczy, poj?kiwa? i sycza?.

Powiniene? je?dzi? na tylnym siedzeniu – zauwarzy?am z niech?ci?,
zatrzymuj?c si? przed dworcem. [Дж. 1, 65]

Припущення мовця, яке опирається на певну основу, може передаватися за
допомогою таких дієслів, як: wydawa? si?, zdawa? si?, wygl?da na to:

Na g?owie mia?am peruk?, ktora, czu?am to, przekr?ci?a si? nieco i
utworzy?a idiotyczn? grzywk?, maquillqge rozmaza? mi si? niew?tpliwie po
ca?ej twarzy, ale prawdopodobie?stwo spotkania kogo?, komu chcia?abym
si? podoba?, wydawa?o si? racej znikome. [Дж. 1, 6]

?????!?Wygl?da?o na to, ?e pijak mieszka albo w kilku miejscach
rownocze?nie, albo nigdzie. [Дж. 1, 57]

… Gdzie jeste?my?

Zdaje si?, ?e na Sadybie. [Дж. 1, 219]

Wygl?da na to, ?e gbura-pos?a?ca nie zna ani m??, ani Basie?ka… [Дж.
1, 69]

Досить рідко, однак все ж трапляються випадки, коли замість конструкції
wygl?da na to вживається widzi mi ci?, przyjdzie mi… Це характерно для
розмовного варіанту польської мови:

… Widzi mi si?, ?e na takiego, jak na tym portrecie, nawet by nie
spojrza?a. [Дж. 2, 61]

1.5. З того, що було сказано вище, випливає, що висновки передаються не
тільки безпосередньо, як у висловленні:

Z tego, co pani mowi, wynika, ?e lubi pani tajemnicze wydarzenia… [Дж.
1, 117]

Wywnioskowa?am z tego, ?e w?amywacz dzia?a? we w?asnym zakresie, bez
porozumienia z przest?pcz? organizacj?. [Дж. 1, 170]

… Co wi?cej, doszed?em do wniosku, ?e dobrze jest, jak jest, i ?adnych
zmian nie trzeba. [Дж. 2, 60]

Висновки можуть бути значенням, яке є обов’язковим для певної групи
модальних засобів, що служать для підкреслення позиції мовця щодо
правдивості чи неправдивості висловлень, і факультативним для деяких з
них. Висновки, які самі по собі не мають модального значення,
поєднуються з класом висловів, що виконують функцію передачі оцінки
(зробленою мовцем) змісту висловлення:

… jak mog? go jednak?e zawie??, skoro nie mam poj?cia, gdzie to jest!
[Дж. 1, 55]

Czy ty w ogole kiedykolwiek mia?e? ?on??

Nie. Bo co?

No w?a?nie. Bo by? wiedzia?, ?e nie ma nieodpowiedniej pory na k?otni? z
?on?. ?rodek dnia jest rownie dobry jak ?rodek nocy. [Дж. 1, 89]

Musia? mi widocznie uwierzy? na s?owo, ?e umiem sterowa?, przekona? si?
dotychczas nie mia? okazji. [Дж. 1, 266]

My?lisz, ?e normalnie ona nic takiego nie robi i w ogole jest normalna?

No pewnie! Wsz?dzie tam, gdzie nie zd??y?a namiesza?, panuje pedantyczny
porz?dek. Widocznie do ostatiej chwili p?dzili ?ycie unormowane, a potem
mo?liwe, ?e zabrali si? do produkowania wybrykow wspolnie. W ten sposob
i ciebie mogli zm?ci?, i

mnie. [Дж. 1, 103]

Отже саме так, за допомогою перелічених вище модальних засобів носії
польської мови, роблять висновки, виявляючи своє суб’єктивне ставлення
до змісту висловлень.

2. Вплив мовця на оцінку правдивості висловлення адресатом

Чільне місце у семантичній структурі категорії модальності належить
мовцеві, тому, хто про щось повідомляє, щось заперечує, стверджує тощо,
але обов’язковим елементом комунікаційного процесу є також його адресат.
Це власне співрозмовнику адресовано зміст, переданий модальністю
висловлення мовця. Адресат – особа надзвичайно важлива, адже без нього
комунікативний процес не відбудеться. Адресат повинен бути принаймні
потенційною складовою акту мови, тобто не обов’язково співрозмовником, а
хоча б пасивним учасником бесіди – слухачем [4, 57].

Мовець, звертаючись до адресата, нерідко прагне вплинути на те, як його
співрозмовник оцінює зміст, який передається за допомогою даного
висловлення. Це додаткове значення з’являється часто при застосуванні
епістемічних модальних засобів. Крім самого змісту (інформації),
призначеного для адресата, у висловленнях з епістемічною модальністю
мовець прагне, перш за все, повідомити свого співрозмовника про ту
позицію, яку він сам займає щодо правдивості чи неправдивості судження.
Таким чином, мовець хоче, щоб адресат підтримав його, щоб мав таку саму
думку і так само оцінив те, що почув. Основною функцією модальних
висловів є передача думок, поглядів особи, яка говорить. Завдяки цьому
ми можемо дізнатися про оцінку істинності інформації, оскільки таку
оцінку робить вже сам мовець [4, 57].

2.1. Деякі вислови виконують функцію переконування в обов’язковому
порядку, переконування може бути основною семантичною „роллю” таких
мовних засобів. Наприклад: мовець звертається безпосередньо до свого
співрозмовника, підкреслюючи, що він хоче, аби дане судження адресат
вважав істинним або щоб вірив, що воно реальне або ж ні у дійсному
світі. Щоб передати це, мовець може використати морфологічний засіб –
умовний спосіб, поєднавши його з певною групою лексичних знаків:

Ju? trzeciego dnia spojrza? na mnie nie jak na powietrze, ale jak na
jak?? jednostk? ludzk?, chocia? przysi?g?abym, ?e nie zauwa?y?, czy
by?am o?mioletni? dziewczynk?, czy stuletnim staruszkiem. [Дж. 1, 74]

Na szafocie gotowa by?abym przysi???, ?e nie uczyni?am z premedytacj?
nic w kierunku zacie?nienia wi?zow! [Дж. 1, 154]

Rownocze?nie pomy?la?am, ?e gdyby niebiosa reagowa?y na ka?de ?garstwo,
gromy z pogodnego firmamentu musia?yby wali? raz ko?o razu i przelotnie
zaciekawi?o mnie to zjawisko meteorologiczne. [Дж. 1, 178]

Dziewcyzna by?a bardzo ?adna…. mog?a mie? nawet 35 lat, czego, rzecz
jasna, nie by?o po niej wida? i czego nie odgad?by ?aden m??czyzna. [Дж.
1, 224-225]

… by?oby beznadziejnym idiotyzmem znale?? si? tam (у Варшаві) w starym
p?aszczu, gumiakach i bez kluczy od mieszkania, a zato z bukiecikiem
przywi?d?ych, ?o?tych

kwiatkow. [Дж. 1, 253]

– Wypada?oby co? zje??. [Дж. 2, 111]

Ці вислови адресовано конкретному співрозмовнику. Основною метою мовця є
створити відповідне враження і переконати свого співбесідника, що
судження правдиве (або неправдиве), і що саме так він повинен вважати.

2.2. Зміст, який має вплив на оцінку фактів адресатом, може також
міститися у деяких лексичних засобах. Їх Я.Бральчик називає
переконувальними модальними елементами: r?cz?, zar?czam, przysi?gam,
g?ow? daj? тощо [2, 115-118]:

Ubrana by?am w stare d?insy i stary sweter mojego m?odszego syna, jedno
i drugie troch? na mnie za du?e, na g?owie za? mia?am rzecz
wstrz?saj?c?, mianowicie teatraln? peruk? mojej ciotki. Peruka by?a
nylonowa, jaskrawo ruda, na ?rodku posiada?a przedzia?ek, a po obu
stronach, nad uszami, stercza?y z niej dwa krotkie, grube warkoczyki. Na
wszelki wypadek w?o?y?am jeszcze ciemne okulary i przysi?gam na
kl?czkach – nie pozna?am sama siebie! [Дж. 1, 22]

Gdybym chcia?a wytlumaczy? panu, o co mi chodzi, w sposob zrozumia?y i w
miar? mo?no?ci dyplomatycznie, musia?abym gl?dzi? godzin?. A przysi?gn?,
?e pan nie ma czasu. [Дж. 1, 115]

–… Je?li jest mowa o jakiejkolwiek cenie, to ja powinienem zap?aci?.
Zarecz?, ?e mnie na to stac. [Дж. 2, 162]

–… Przyjrza?e? si? moim chlopcom? Zar?czam ci, znaj? si? na swoim
rzemio?le. [Дж. 2, 101]

Замість zar?czam, recz? цю функцію виконує також конструкція za?o?? si?:

– Za?o?? si?, ?e to nie przypadek. [Дж. 2, 181]

Інколи конструкцію r?cz?, zar?czam можна замінити зворотом mowi? ci:

–… Wiali?my stamt?d, Geralt, mowi? ci, ma?o nie zaje?dzili?my koni. To
byla niedobra ?wiatynia. [Дж. 2, 57]

–… To by?a weso?a dziewczyna, mowi? ci. Wiesz, co wymysli?a? [Дж. 2,
59]

Однак, це не є основним значенням таких лексичних засобів, як наприклад,
це було у випадку умовного способу. Як вважає польський мовознавець
Данута Ритель, частково слід було б трактувати ці конструкції як
емоційні, а не модальні вислови. Їх значення накладається на емоційно
забарвлену позицію мовця щодо змісту висловлення, а емоції – це не
модальність. Однак і вони можуть вказувати на оцінку істинності чи
неістинності висловлення, яку робить той, хто говорить. Ці лексичні
засоби передають тверду переконаність мовця у тому, що його інформація
правдива [4, 58]. У польській мові у такій ролі виступають фразеологізми
або лексичні елементи, що виражають найвищий ступінь переконаності мовця
в правильності його роздумів, висновків тощо: jak mi Bog mi?y, daj?
s?owo, g?ow? bym da? za to…:

… Primula, r?k? bym sobie da? uci??, musia?a by? pocz?ta, gdy on by?
na wojnie, bo by?a ca?kiem ?adniutka. [Дж. 2, 60]

Wypisz wymaluj, robi to samo, co ja, ja te? si? przerazi?am Wiktorczaka,
ale u mnie to naturalne, bo ja jestem fa?szywa. A on…? [Дж. 1, 79]

Tam co? jest? – spyta?am nieufnie.

M?? kiwn?? g?ow? tak, ?e o ma?o mu nie odpad?a.

Z?oto. Autentyczne z?oto, jak w pysk strzeli?… [Дж. 1, 122]

Niech p?kn?, wygl?da jak ikona! – stwierdzi?am ze zdumieniem. – Upchana
drogimi kamieniami i chyba stara! [Дж. 1, 123]

Ikona, jak byk! – przy?wiadczy? m?? z zapa?em. – Z?oto i dzie?a sztuki w
ordynarnym opakowaniu. Rozumiesz co z tego? [Дж. 1, 123]

Bog mi ?wiadkiem, ?e nie to mia?am na my?li! [Дж. 1, 229]

… Zdolno?ci magiczne masz wrodzone?

Nie. Mam je od czasu, kiedy mi wyros?o. Morda, znaczy. Sam nie wiem,
sk?d mi si? wzi??o, ale dom spe?nia, czego sobie za?ycz?. Nic wielkiego,
umiem wyczarowa? ?arcie, picie, odzienie, czyst? po?ciel, gor?c? wod?,
mydlo. Byle baba to potrafi i bez czarow. Otwieram i zamykam okna i
drzwi. Zapalam ogie?. Nic wielkego. [Дж. 2, 52]

Nieznajomy wzi?? swoj kufel piwa i odsun?? si?. Spojrza? na karczmarza,
ale ten unika? jego wzroku. Ani mu by?o w g?owie broni? Riva. W koncu,
kto lubi? Rivow? [Дж. 2, 8]

Jeszcze jak swiat ?wiatem nie slyszano, ?eby kto? przesiedzia? swoj
romans w damskiej toalecie… [Дж. 1, 244]

Крім функції вираження твердої впевненості, ці конструкції вживаються
мовцем тоді, коли він хоче вплинути на слухача, тоді, коли він особливо
зацікавлений у тому, щоб адресат повірив йому і вважав дану інформацію
правдивою.

2.3. Можливість впливати на співрозмовника та його погляди містяться
також і в деяких власне модальних засобах, які передають високий ступінь
переконаності мовця: wiadomo, wiadoma rzecz, oczywi?cie, ma si?
rozumie?, rozumie si? samo przez si?, jasne, ?e і т.д. Тоді такий
„вплив” є додатковим значенням таких модальних висловів. Це значення не
обов’язково міститься в рамках семантичної структури істинних
висловлень, воно чітко проступає тоді, коли висловлення є безпосередньо
адресоване співрозмовникові. Мовець прагне переконати якось слухача,
підтвердити чи довести слушність своєї позиції: дійсно так було, чи так
є, чи так буде:

Jej manewry na polance g?uszy?y d?wi?k mojego silnika, wiadomo, ?e
warcz?c samemu, nie s?yszy si? cudzego warkotu. [Дж. 1, 258]

… Tu ich jest wi?cej ni? jeden, a wiadomo, ?e oni trzymaj? si? razem.
[Дж. 1, 96].

… Wiadomo powszechnie, o co wowczas sz?o Eltibaldowi i Radzie

Czarodziejow. [Дж. 2, 13]

… To oczywi?cie nieprawda. [Дж. 2, 118]

… Chcesz si? z nim widzie??

Oczywi?cie. Przecie? to moj przyjaciel. [Дж. 2, 130]

… To jasne, ?e zabijesz j?, gdy si? zrobi gor?co, czy mi si? to
podoba, czy

nie. [Дж. 2, 23]

… Pos?ali do barona ??danie o uwolnienie tamtych. Baron, ma si?
rozumie?,

odmowi?. [Дж. 2, 109]

Модальні вислови набувають цього додаткового значення саме в контексті:
мовець звертається безпосередньо до іншого учасника комунікативного
процесу і спонукає його визнати судження правдивим:

… Wiadomo, ?e nie dostaniesz tamtych trzech tysi?cy.

Sk?d to niby wiadomo? [Дж. 2, 16]

На підставі наведених вище прикладів можемо зробити висновок, що засоби
для передачі найвищого ступеня переконаності мовця в правдивості того,
що він говорить, набувають рис елементів переконування в діалогічних
ситуаціях. Значення „висновків” тягне за собою появу іншого семантичного
складника – значення бажання вплинути на оцінку фактів співрозмовником.
Мовець, оповідаючи про обставини чи умови, в яких відбувається описувана
ним подія, або не називаючи їх, але підкреслюючи, що вони йому відомі,
прагне обґрунтувати свої погляди. Мовець припускає (сподівається), що це
матиме вплив на адресата. Це значення підсилюється появою іншого
семантичного складника – „очевидності”. Мовець стверджує, що дане
судження вважається очевидним, і таким чином впливає на оцінку
інформації адресатом. Мовець хоче, щоб його співрозмовник повірив в
правдивість судження без жодних застережень:

Riv rozpi?? kubrak, wydoby? spod niego zwitek bia?ej skory.

Na rozstajach, po karczmach przybijacie – powiedzia?. – Prawda to co
napisane?

… Ano, prawda, najprawdziwsza. Podpisane jest: Foltest, krol, pan
Temerii, Pontaru i Mahakamu. Znaczy, prawda… [Дж. 2, 10]

… Nie, bracie, ja wierz? w czary, niejedno widzia?em i wierz?, do
pewnego stopnia, rzecz jasna, w zdolno?ci magow i wied?minow. Ale z tym
odczarowaniem, to bzdura, wymy?lona przez garbatego i usmarkanego
dziada, ktory zg?upia? od pustelniczego wiktu, bzdura, w ktor? nie
wierzy nikt. [Дж. 2, 10]

Подібну функцію, вплив на оцінку правдивості чи неправдивості інформації
адресатом, виконують у польській мові засоби, що передають невпевненість
або сумніви мовця в істинності події чи стану, про яку чи який він
говорить. Мовець підкреслює свою недовіру щодо правдивості змісту
висловлення, чи свою невіру, і, таким чином, впливає на оцінку тих
фактів співрозмовником. Мовець часто вказує, чому саме він думає так чи
інакше, намагаючись переконати слухача. Значення переконування є
додатковою рисою у семантичній структурі тих висловлень, у яких чітко
зазначена позиція мовця – його впевненість чи, навпаки, сумнів:

Na wszelki wypadek w?o? mask? i r?kawiczki – powiedzia? stanowczo. –
Przed prowieniowaniem to nie uchroni, ale przed prowieniewaniem ju? nic
nas nie uchroni, poza tym w promieniowanie nie wierz?. [Дж. 1, 108]

… Takie idiotyczne ma??e?stwo nie mo?e istnie? na ?wiecie. W ?adne
romansy nie wierz?. Sprobujmy skonfrontowa? szczego?y. [Дж. 1, 102]

Umeblowanie tego wn?trza wyda?o mi si? wstrz?caj?ce…. nie mog?am
odczepi? si? od komody. Ca?e ?ycie marzy?am o posiadaniu komody, ta za?,
na domiar z?ego, by?a zabytkiem. Gdybym j? ujrza?a w muzeum, bez
wachania uzna?abym j? za najprawdziwsze rokoko, nie wierz? jednak w
prawdziwe rokoko w prywatnym domu, zadecydowa?am zatem, ?e musi by?
imitacj?. Jako imitacja zreszt? te? godna podziwu. [Дж. 1, 43]

… Nie wierz? w istnienie dwoch prawych m?skich obcasow, identycznie

uszkodzonych! [Дж. 1, 250]

… Nie radz? ci bra? tego do r?ki. [Дж. 1, 210]

Ті, хто прагнуть добре оволодіти польською мовою, звичайно ж,
намагатимуться читати якнайбільше, читати те, що сучасне, те, що
популярне, черпаючи та запам’ятовуючи з художніх творів слова,
словосполучення, цілі конструкції, зрештою, аби правильно вербально
реагувати на ту чи іншу ситуацію.

Література

Borowski L. Logika formalna. – Warszawa, 1977. – c.338.

Bralczyk J. Leksykalne wyk?adniki niepewno?ci s?dow (proba klasyfikacji)
// Biuletyn Polskiego Towarzystwa J?zykoznawczego XXXII, 1974. –
c.112-118.

Kopali?ski W. S?ownik wyrazow obcych.Warszawa: ?wiat ksi??ki, 2000. –
c.664.

Rytel D. Leksykalne ?rodki wyra?ania modalno?ci w j?zyku czeskim i
polskim. – Wroc?aw-Warszawa-Krakow-Gda?sk-?od?: PAN, Komitet
S?owianoznawstwa, 1982. – c.171.

Похожие записи