Реферат на тему

Поняття про стиль і стилістичну норму.

Стиль — це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що
обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до
цього має свої особливості добору й використання мовних засобів
(лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).

Кожний стиль має свою сферу поширення (коло мовців), призначення
(функції повідомлення, впливу тощо), систему мовних засобів і
стилістичні норми, що оберігають цю систему, власне, роблять її досить
стійким стилем.

Літературна норма охоплює всі сфери використання мовних одиниць у
літературному (відшліфованому, культурному) мовлені. Стилістична ж норма
— це частина літературної норми, вона не заперечує літературну норму, а
тільки обмежує використання літературно унормованої одиниці (слова,
форми) певним стилем мовлення. Отже, стилістична норма — це норма
використання слова чи форми у певному стилі чи з певним стилістичним
значенням.

Стилі літературної мови.

Науковий стиль. Сфера використання наукового стилю мови — наукова
діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.

Основне його призначення — повідомлення про результати дослідження,
доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ,
систематизація знань.

Основні ознаки наукового стилю: понятійність і предметність,
об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність,
точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація,
пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки.

Основні мовні засоби: велика кількість термінів, схем, таблиць,
графіків, абстрактних (часто іншомовних) слів, наукова фразеологія
(стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання; відсутність
всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання:
емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх
троп, індивідуальних неологізмів.

Науковий стиль має такі підстилі: власне науковий (з жанрами текстів —
монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези);

науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців -книги, статті
в неспеціальних журналах); науково-навчальний (підручники, лекції,
бесіди тощо). Зберігаючи основні ознаки стилю, кожний з підстилів
характеризується своїми особливостями використання мовних засобів.
Скажімо, науково-популярний підсиль користується й елементами художнього
мовлення (епітетами, порівняннями, метафорами).

Офіційно-діловий стиль. Сфера використання офіційно-ділового стилю мови
— спілкування в державно-політичному, громадському і економічному житті,
законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Основне призначення — регулювати ділові стосунки мовців у
державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати
громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

Основні ознаки офіційно-ділового стилю: документальність (кожний
офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (довго
зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація
вислову, сувора регламентація тексту.

Основні мовні засоби: широке використання суспільно-політичної і
адміністративно-канцелярської термінології, специфічна фразеологія на
зразок порушити питання, подати пропозицію; відсутність
емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності
автора, обмежена синонімія, наявність безособових і наказових форм
дієслів; чітко регламентоване розміщення і будова тексту, обсяг основних
частин, наявність обов’язкових стандартних висловів (тому в діловому
спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).

Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі: законодавчий (закони,
укази, статути, постанови); дипломатичний (міжнародні угоди — конвенції,
повідомлення — комюніке, звернення — ноти, протоколи); адміністративно —
канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви,
звіти).

Художній стиль. Це — найбільший і найпотужніший стиль української мови.
Він включає використання в міру потреби з стилістичною метою елементів
інших функціональних стилів.

o

o

Ee#,&ooooooooonoiaaaaaaaaaaaaaa

>??&AACtF.G8HdIHK?K?KIK~L?L‚Looooooooooooooooooooooo

текстів художньої літератури художній стиль засвідчує високий рівень
розвитку сучасної української літературної мови.

Сфера використання художнього стилю — творча діяльність, література,
різні види мистецтва, культура, освіта.

Основне призначення — впливати засобами художнього слова через систему
образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання,
моральні якості та естетичні смаки.

Основні ознаки художнього стилю: образність, поетичність, естетика
мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність
(конкретно-чуттєве живописання дійсності -людей, природи, явищ, понять,
якостей, властивостей, відношень). В художньому стилі все подається
через призму інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора), і все
спрямовується на особистість читача (слухача). Тому в художньому стилі
(зокрема в художніх творах), крім об’єктивності реального світу, існує і
суб’єктивність сприйняття його людиною.

Основні мовні засоби: багатство найрізноманітнішої лексики з
переважанням конкретно — чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак,
емоційно — експресивна лексика, різні види синонімів, омонімів,
фразеологізмів, використання з стилістичною метою історизмів, архаїзмів,
діалектизмів, просторічних елементів.

Особливою прикметою художнього стилю є широке вживання дієслівних форм —
родових — минулому часі і умовному способі, особових у теперішньому і
майбутньому часі дійсного способу, у наказовому способі. У художньому
стилі використовуються всі типи речень, синтаксичних зв’язків,
особливості інтонування і ритмомелодики.

Художній стиль поділяється на підстилі за родами і жанрами літератури:
епічні (прозові: епопея, роман, повість, оповідання, нарис), ліричні
(поема, балада, пісня, поезія), драматичні (драма, трагедія, комедія,
мелодрама, водевіль), комбіновані (ліро-епічний твір, драма феєрія,
усмішка тощо). Кожний з них має свої особливості мовної організації
тексту.

Публіцистичний стиль. Сфера використання публіцистичного стилю —
громадсько-політична, суспільно — культурна, виробнича діяльність,
навчання.

Основне призначення — вирішення суспільно-політичних питань, активний
вплив на слухача, спонукання його до діяльності, пропаганда певних
думок, переконань, агітація за втілення їх у життя.

Основні ознаки публіцистичного стилю: поєднання логічності доказів,
точності висловлення наукових положень з емоційно-експресивною
образністю, використання художніх засобів — епітетів, порівнянь,
метафор.

Основні мовні засоби — сплав елементів наукового, офіційно-ділового,
художнього стилів. В ньому широко використовуються суспільно-політична
лексика, політичні заклики, гасла, точні найменування (подій, дат,
місцевості, учасників), а також багатозначна образна лексика, що здатна
привернути увагу слухача (читача) і вплинути на нього.

В публіцистичному стилі виділяються кілька підстилів, кожний з яких має
жанрові й мовні особливості: стиль засобів масової інформації (газети,
журнали, радіо, телебачення), художньо-публіцистичний стиль (памфлети,
фейлетони, нариси), есе (короткі нариси вишуканої форми),
науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди тощо).

Розмовний стиль. Сфера використання — усне повсякденне спілкування у
побуті, на виробництві.

Основне призначення розмовного стилю — бути засобом невимушеного
спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків.

Основні ознаки розмовного стилю: усна форма спілкування, неофіційність
стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, лаконізм, емоційні
реакції.

Основні мовні засоби: багатство інтонацій, емоційно-експресивна лексика,
суб’єктивної оцінки, різних типів простих речень (переважно коротких,
неповних, обірваних, односкладних і т.д.), можливі діалектизми,
фольклоризми, просторічна лексика.

Типовими формами мовлення є усні діалоги і полілоги.

Література:

І.С.Алєксєєва “Профессиональный тренинг переводчика”. Издательство
“Союз”, С.-П., 2001.

Похожие записи