Реферат на тему:
Політика мови проти суспільства невдах
Хтось влучно визначив поняття “невдаха” — це категорія людей, які не
досягають у своїй роботі жодного позитивного результату, але майстерно
знаходять причини, чому їм не пощастило, і що саме стало їм на заваді. А
головне, переконливо говорять про те, як добре нам усім жилося б, якби
не ті зловорожі обставини.
Невдахи проголошують великі ідеї, але беруться не за їхню реалізацію, а
за пошук причин, які пояснили б черговий провал.
Чи не з таких невдах складається сьогодні наше суспільство, аж до
найвищих його керманичів на чолі з президентом?
Наслідки діяльності невдах — страшні. Адже вони не тільки роблять життя
злиденним, але й компрометують у суспільній свідомості такі поняття, як
демократія, незалежність, ринкові перетворення. Девальвують такі святі
слова, як народ, нація, мова.
Хіба ми жили б так, якби не кляті москалі? — кажуть одні. Якби не кляті
націоналісти з їхньою незалежністю, то й життя було б іншим,
—стверджують другі.
Але ж причина — не в москалях і не в незалежності. Причина в тому, що ми
погодилися бути невдахами.
Так — легше жити. Але тоді не варто й претендувати на щось велике, тоді
треба змиритися з сірістю та злиднями.
Побороти засилля невдах може тільки сила духу. Не окремого вождя чи
героя, а всього суспільства.
А що ж формує ту силу?
Чи не найголовнішим чинником є суспільна угода щодо побудови
національної демократичної держави. Угода нації, що дала цій державі
назву, з усіма без винятку етносами, які в цій державі живуть. Угода не
формальна, а взаємовідповідальна, з гарантією рівних прав та рівних
обов’язків тих, хто домовляється.
Іншого шляху — немає. Принаймні, європейська цивілізація його не
винайшла.
Всі європейські імперії впали, і останнім серед них розвалився
Радянський Союз. Це напріч розбиває аргументи сьогоднішніх шовіністів та
“інтеграторів”.
Звелися на ноги й домоглися успіху ті, хто пішов шляхом побудови
національної демократичної держави.
Підкреслюю — демократичної.
Аргумент про те, що Європа об’єднується, некоректний. Адже там
інтегруються національні демократичні держави. А що пропонують
об’єднувати нам? І що вийде з такого об’єднання строкатих різнорідних
клаптів? Питання риторичне.
Ми повинні з розумінням ставитися до заяв Путіна про пріоритетність для
нього національних інтересів Росії, про необхідність побудови сильної
національної російської держави.
Але ж ми повинні насамперед прагнути побудувати сильну національну
державу в Україні.
Саме ця теза повинна стати основою для порозуміння всіх нас, в Україні
сущих.
Але як будувати таку державу? З чого слід розпочати?
Одним із найважливіших факторів у цьому процесі є мова.
В останню чергу хотів би говорити про мову як про засіб спілкування й
передачі інформації. Якщо все зводити виключно до цього, то всі
“ковбасні” проблеми українці справді можуть сьогодні задовольнити з
допомогою виключно російської, а “кока-кольні” — з допомогою
англійської.
Але ж німецький філософ Вільгельм фон Гумбольдт стверджував: “Мова — це
дух народу”. Без мови окрема людина й увесь народ випадають з космічного
ладу, перетворюються в населення споживачів, у неодухотворену сукупність
автономних індивідів.
Саме мова є засобом формування суспільної свідомості. Засобом створення
єдиної ментальності, єдиного духу суспільства. Спробуйте побудувати
єдине суспільство з двома-трьома центрами ментальності…
Мова є водночас генетичним кодом суспільства. Саме мова дозволяє
підтримати історичну тяглість поколінь. Саме мова дозволяє кожному
новому поколінню спиратися на весь духовний набуток предків, а не щоразу
розпочинати все з нуля.
Не можу оминути очевидної проблеми, яка тут виникає.
Безумовно, національні меншини по-інакшому сприймають мову нації, яка
дала державі назву. Одна справа, коли мова пустила коріння на всю
глибину тисячолітньої історії, виросла й визріла разом із народом.
Зовсім інша — коли мова прийшла до тебе уже в готовому вигляді.
Це слід розуміти. І не потрібно — навіть шкідливо! — вимагати для
представників національних меншин такого ж рівня сприйняття мови нації,
що дала державі назву.
Представники меншин повинні оволодівати цією мовою насамперед для того,
щоб уникнути конфліктів нерозуміння логіки розвитку й особливостей цієї
держави, щоб мати змогу свідомо солідаризуватися в процесі
державотворення.
Адже конфліктують не мови. Конфліктують носії мов — від нерозуміння
вищесказаного. Поки я не говорив, що мова, про яку йдеться — українська.
Цей підхід — спільний для всіх мов і всіх держав. І проблему російської
мови в Росії вирішують, спираючись на точнісінько такі ж теоретичні
засади.
Але ж повернімося до нашої рідної української мови.
a
a
a
gdT
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
